Рішення

від 09.11.2015 по справі 910/23514/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015Справа №910/23514/15

Суддя господарського суду міста Києва Головіна К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Телеком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "Жаріков Компані"

про стягнення 14 690,35 грн.

за участю представників:

від позивача:Гордієнко С.Д.- представник за довіреністю б/н від 12.09.2015 р. від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Телеком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "Жаріков Компані" про стягнення 14 690,35 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору доручення № 746 від 17.02.2014 р. в частині своєчасного надання оплачених послуг.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Телеком" просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати ненаданих послуг у сумі 7 000,00 грн., пеню у сумі 2 926,58 грн., інфляційну складову боргу у сумі 4 511,19 грн., 3 % річних у сумі 252,58 грн., а всього - 14 690,35 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав. Позиція відповідача з приводу заявленого позову суду невідома.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

17.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ Телеком" (далі - довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "Жаріков Компані" (далі - повірений) був укладений договір доручення № 746 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору довіритель доручає, а повірений приймає на себе обов'язок від імені і за рахунок довірителя здійснити необхідний комплекс юридичних дій, пов'язаних з процедурою оформлення належним чином зареєстрованих декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме - нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 51,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 56 (далі - об'єкт).

Згідно з п. 1.2 договору довіритель зобов'язується сплатити повіреному винагороду на умовах та порядку, передбаченому цим договором.

Сторони погодили, що винагорода за виконання повіреним зобов'язань за цим договором складає 12 000,00 грн. (п. 2.1 договору).

Довіритель сплачує аванс у розмірі 7 000,00 грн. до початку виконання робіт на протязі 3-х банківських днів після підписання даного договору. До моменту отримання авансу повірений має право не приступати до виконання зобов'язань по договору (п. 2.2 договору).

Пунктами 2.3-2.4 договору передбачено, що після оформлення належним чином зареєстрованих декларацій на об'єкт, зазначених в п. 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному 5 000,00 грн. Після виконання робіт та проведення розрахунків сторони підписують акт здачі-приймання виконаних робіт відповідно до розділу 5.

Відповідно до п. 3.4.2 довіритель має право відмовитись від договору та вимагати від повіреного повернення сплачених грошових коштів з вирахуванням фактично виконаної роботи.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що повірений зобов'язується виконати доручення довірителя в термін до двох календарних місяців з моменту отримання оплати послуг згідно з розділом 2 та отримання необхідних для виконання доручення документів.

Згідно з п. 5.1 договору доручення вважається виконаним в момент одержання довірителем правововстановлюючого документа на об'єкт нерухомості. Факт виконання доручення підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами за актом прийому-передачі робіт, протягом 2-х робочих днів з моменту повідомлення повіреним довірителя про готовність до передання робіт.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору здійснив передоплату відповідачу у розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 323 від 18.02.2014 р.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, не здійснив передбачений договором необхідний комплекс юридичних дій, пов'язаних з процедурою оформлення декларацій про початок будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації.

15.03.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору № 746 від 17.02.2014 р. та повернення попередньої оплати у сумі 7 000,00 грн., у зв'язку з порушенням зобов'язання. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді.

Згідно з ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ч. 1. ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням зазначених вище норм права та зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів надання позивачу - ТОВ "СВ Телеком" послуг, пов'язаних з процедурою оформлення декларацій про початок будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації, передбачених умовами договору № 746 від 17.02.2014 р., позовні вимоги про стягнення попередньої оплати у сумі 7 000,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань позивача в обгрунтування позовних вимог на ст.ст. 1212, 1214 ЦК України суд зазначає, що вказані правові норми застосовані позивачем безпідставно, оскільки між сторонами був укладений договір доручення № 746 від 17.02.2014 р. і саме на його виконання ТОВ "СВ Телеком" перерахувало кошти в сумі 7 000,00 грн. як аванс за договором (п. 2.2 договору). Отже, кошти відповідачем набуто за наявності правової підстави, а отже, не можуть бути розцінені як безпідставне збагачення.

Про таку позицію зазначається у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справі № 5006/18/13/2012, від 17.06.2014 р. у справі № № 13/096-12.

Крім суми попередньої оплати позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2 926,58 грн. за невиконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.5 договору сторони передбачили, що повірений відповідає перед довірителем у випадку несвоєчасного або неналежного виконання доручення у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від фактично сплаченої суми по договору та нараховується за кожен день прострочки.

Як вже встановлено судом, позивач перерахував відповідачу попередню оплату у сумі 7 000,00 грн., але останній в обумовлений строк послуги, передбачені договором, не виконав, що надало позивачу можливість на власний розсуд: 1) вимагати виконання передбачених договором послуг або ж 2) вимагати повернення суми попередньої оплати.

Користуючись цим правом, 15.09.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у сумі 7 000,00 грн., які були ним перераховані за договором доручення в якості авансового платежу та розірвання договору, тобто позивач відмовився від виконання зобов'язання як такого.

Отже, суд вважає, що встановлені законом правові наслідки щодо вимог про повернення попередньої оплати не передбачають такого виду відповідальності, як стягнення штрафу та неустойки, оскільки вимагаючи повернення коштів попередньої оплати, довіритель відмовився від надання послуг та їх отримання, що виключає обов'язок повіреного нести відповідальність за порушення строків надання послуг у вигляді штрафу та неустойки, які були передбачені договором саме у разі виконання зобов'язання.

Вказану позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 19 лютого 2014 року справа № 908/2603/13.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 2 926,58 грн. задоволенню не підлягають.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 252,58 грн. - 3% річних та 4 511,19 грн. - інфляційної складової боргу, нарахованих на суму попередньої оплати.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто норми вказаної статті застосовуються у разі виникнення між сторонами грошового зобов'язання.

Однак, як вже встановлено судом, зобов'язання у даному випадку полягало у наданні послуг за договором, від яких позивач відмовився, з чого суд зробив висновок, що повернення авансу не є грошовим зобов'язанням за своєю правовою природою.

За таких обставин на попередню оплату не може нараховуватись інфляційна складова боргу та 3 % річних.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли послуги мали бути виконані, до дня фактичного надання послуг довірителю або повернення йому суми попередньої оплати (постанова Верховного Суду України від 01.07.2015 року справа № 910/14120/14).

Також відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній в Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві від 01.07.2014 р., стаття 536 ЦК застосовується за прямою вказівкою законодавця як спеціальна міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Така вказівка, зокрема, міститься у ч. 3 ст. 693 (нарахування процентів на суму попередньої оплати товару у разі прострочення продавцем передачі товару), ч. 4 ст. 694 (у разі прострочення покупцем оплати товару), ч. 2 ст. 1214 (у разі безпідставно одержання чи збереження грошей) ЦК. Вказана міра відповідальності є відмінною від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора, зокрема, трьох процентів річних від простроченої суми.

При цьому у судовому засіданні встановлено, що сторони не визначили і не домовились про розмір процентів, а в законі (ст. 536 ЦК України) такий розмір процентів за користування коштами, отриманими у якості авансу, прямо не встановлений.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що ні законом, ні сторонами не визначено розмір процентів за користування авансовим платежем, а нарахування матеріальних втрат на підставі ст.ст. 625, 1212, 1214 ЦК України є необгрунтованими, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, а також встановлених обставин у справі, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ "СВ Телеком" частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Телеком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "Жаріков Компані" про стягнення 14 690,35 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "Жаріков Компані" (03058, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 38, офіс 179, код 38513984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Телеком" (04080, м. Київ, вул. Корабельна, буд. 6, код 30854861) попередню оплату у сумі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "Жаріков Компані" (03058, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 38, офіс 179, код 38513984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Телеком" (04080, м. Київ, вул. Корабельна, буд. 6, код 30854861) витрати по сплаті судового збору в розмірі 580 (п'ятсот вісімдесят) грн. 38 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 9 листопада 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 19 листопада 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.