Рішення

від 19.11.2015 по справі 904/8557/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.11.15р. Справа № 904/8557/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш" (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 141014 від 14.10.2014 у загальному розмірі 385 649 грн. 20 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог)

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Корольов Д.О. - представник (довіреність № 200915 від 20.09.2015)

від відповідача: Дудченко Т.І. - представник (довіреність б/№ від 12.09.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій на момент звернення з нею до суду просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" (далі - відповідач) заборгованість за договором на виконання робіт № 141014 від 14.10.2014 у загальному розмірі 386 192 грн. 12 коп.

Ціна позову на момент звернення із ним до суду складалася з наступних сум:

- 308 716 грн. 24 коп. - основний борг;

- 71 488 грн. 56 коп. - пеня;

- 5 987 грн. 32 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на виконання робіт № 141014 від 14.10.2014 в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем у жовтні та листопаді 2014 року будівельних робіт, та, відповідно, наявністю боргу у сумі 308 716 грн. 24 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 6.4. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 08.12.2014 по 07.06.2015 в сумі 71 488 грн. 56 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 08.12.2014 по 01.08.2015 у сумі 5 987 грн. 32 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 порушено провадження у справі та призначено її розгляд в засіданні на 15.10.2015.

У судове засідання 15.10.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Так, у судовому засідання представник позивача виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, що наведені у позовній заяві.

Представником відповідача не надано відзиву на позовну заяву, але у судовому засіданні представник заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість і недоведеність, а також на те, що за спірним договором позивачем роботи не виконувались.

В процесі розгляду справи, судом зауважено, що з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне витребувати додаткові докази.

У зв'язку з викладеним, у судовому засіданні 15.10.2015 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 02.11.2015, та ухвалою суду від 15.10.2015 зобов'язано сторін надати наступні документи: позивача - договірну ціну (додаток № 1 до договору) в порядку передбаченому пунктом 1.3. та 11.7. договору; кошторис (пункт 11.4. договору); рахунки на оплату, на підставі яких в період з 14.10.2014 по 02.12.2014 відповідачем здійснювалася оплата виконаних позивачем робіт; розгорнутий детальний розрахунок пені та 3% річних; письмові пояснення щодо договору, на підставі якого здійснювалось будівництво спортивної зали в Дніпропетровській державній фінансовій академії; відповідача - письмові пояснення щодо договору, на підставі якого здійснювалось будівництво спортивної зали в Дніпропетровській державній фінансовій академії.

У судове засідання 02.11.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Від позивача надійшли пояснення (вх.суду 71683/15 від 02.11.2015), які він виклав у судовому засіданні, в яких він зазначав наступне.

Між позивачем та відповідачем були тривалі партнерські стосунки та укладались договори про співпрацю з 2013 року. На початку жовтня 2014 року позивачу була запропонована можливість проведення робіт у спортивній залі в Дніпропетровській державній фінансовій академії, при цьому, відповідач вимагав негайно приступати до їх виконання, у найкоротший термін, тому роботи були розпочаті без узгодження та підписання необхідних у цьому випадку документів - договору, договірної ціни, кошторису. Зі свого боку відповідач запевнив позивача, що усі необхідні документи він отримає після підписання їх керівництвом. У зв'язку з цим, усі рахунки, які виставлялись позивачем на оплату були без посилання на номер договору.

Позивач також посилається на те, що відповідач затягував повернення оригіналів документів, та в подальшому повернув йому лише підписаний примірник договору без договірної ціни, хоча шляхом електронної переписки вона була погоджена, а також підписана зі сторони позивача.

У поясненнях позивач також наголошує на тому, що помилка при оформленні договору, де зазначено "Житловий комплекс по вул. Аржанова", в той час, як, фактично, вірним є "Спортивний комплекс" пов'язана з відсутністю повної інформації про об'єкт і лише прикрою помилкою заповнення договору, яку позивач не мав можливості виправити, а відповідач підписав договір, незважаючи на неї.

На момент підписання договору між позивачем та відповідачем був єдиний діючий договір № 06/082013 від 06.08.2013, за яким йшли остаточні розрахунки і в платежах, що надходили, були посилання на номер договору - № 06/082013.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 71469/15 від 02.11.2015), в якому він просить суд повторно витребувати у позивача зазначені в ухвалі від 15.10.2015 документи, а також відкласти розгляд справи на іншу дату. Клопотання обґрунтоване тим, що без ознайомлення з вказаними доказами, відповідач не може виконати вимоги вказаної ухвали суду. Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні судом вказаного клопотання.

У зв'язку з викладеними обставинами, у судовому засіданні 02.11.2015 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 18.11.2015, та ухвалою суду від 02.11.2015 було зобов'язано сторін надати наступні документи: позивача - письмові пояснення щодо договірних відносин з відповідачем в період 2013-2015 років (за якими договорами, докази їх виконання та підтвердження оплати); довідка за підписом керівника і головного бухгалтера про наявність та розмір заборгованості відповідача перед позивачем (згідно бухгалтерського обліку підприємства); відповідача - письмові пояснення щодо договірних відносин з позивачем в період 2013-2015 років (за якими договорами, докази їх виконання та підтвердження оплати); довідка за підписом керівника і головного бухгалтера про наявність та розмір заборгованості позивача перед відповідачем (згідно бухгалтерського обліку підприємства).

У судове засідання 18.11.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Від позивача надійшли пояснення (вх.суду 75419/15 від 16.11.2015), в яких він зазначає наступне.

На момент підписання договору №141014 від 14.10.2014 між позивачем та відповідачем були наступні діючі договори:

- № №06/082013 від 06.08.2013 на виконання комплексу робіт по утепленню і декоративному оздобленню фасадів будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Дзержинського, будинок 14;

- договір на виконання будівельних монтажних робіт № 0212/13-1 від 02.12.2013 на об'єкті: Відділення гемодіалізу у 4-й міської лікарні м. Дніпропетровська;

- договір № 1104 від 11.04.2014 на виконання будівельних робіт по Броварському проспекті у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідач за виконані згідно договорів № 0212/13-1 від 02.12.2013 та № 1104 від 11.04.2014 роботи розрахувався з позивачем у повному обсязі.

Проте, за договором № 06/082013 від 06.08.2013 відповідач розрахувався лише частково на суму 804 552 грн. 06 коп. (від загальної суми виконаних робіт на суму 815 614 грн. 82 коп.). Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 11 062 грн. 76 коп.

Позивач наголошує на тому, що всі здійснені відповідачем в період з 09.08.2013 по 14.07.2014 оплати були з призначенням платежу - "згідно договору № 06/082013"'. Остання оплата за договором № 06/082013 від 06.08.2013 у сумі 7 814 грн. 42 коп. була отримана позивачем 21.11.2014, тобто у період дії спірного договору № 141014 від 14.10.2014, але як і всі попередні оплати, у призначенні платежу була з таким же посиланням на договір.

Також у вказаних поясненнях позивач повторно зазначає обставини, що вже були ним викладені в поясненнях (вх.суду 71683/15 від 02.11.2015).

Від відповідача надійшла довідка (вх.суду 76093/15 від 18.11.2015), в якій він зазначає, що станом на 18.11.2015 у відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем за будь-яким договором. Довідка підписана директором підприємства.

Від відповідача надійшли заперечення на позов (вх.суду 76094/15 від 18.11.2015), в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, посилаючись на наступне.

- відповідач вважає надану підписану тільки з боку позивача договірну ціну без кошторису неналежним доказом по справі;

- надані позивачем на підтвердження факту виконання умов спірного договору довідка КБ-3 за жовтень 2014 року та акт виконаних робіт КБ-2В №1 від 31.10.2014, а також довідка КБ-3 за листопад 2014 року та акт виконаних робіт КБ-2В №1 за листопад 2014 року на загальну суму 653 716 грн. 00 коп., також не є належними доказами, оскільки в перелічених актах зазначено, що об'єкт будівництва, на якому проводились роботи позивачем є: "Будівництво спортивної зали в Дніпропетровської державної фінансової академії", а також роботи перелічені в довідках КБ-3 та актах відрізняються від тих, які поручалися позивачу за договором, тобто зазначені загальнобудівельні роботи, демонтажні роботи тощо;

- з наданих суду платіжних доручень та рахунків на оплату не вбачається будь-якого посилання на договір підряду від 14.10.2014 № 141014, а отже, немає законних підстав стверджувати, що оплата проводилась відповідачем за зазначеним договором, що свідчило б про фактичне схвалення спірного договору відповідачем.

- спірний договір не містить всіх істотних умов, узгодження яких є обов'язковим для даного виду договору, оскільки відсутня, зокрема, погоджена проектно-кошторисна документація;

- відповідач посилається на те, що позивач власноруч дописав посилання в перелічених актах та довідках на договір підряду від 14.10.2014 № 141014, як на підставу оплати виконаного обсягу робіт;

- за даними бухгалтерського обліку у відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, а також в даних первинного обліку відсутні акти КБ-2В та довідки КБ-3, надані позивачем до суду;

- у відповідача є в наявності проект договору підряду № 14014 від 14.10.2014, запропонований до підписання позивачу, який за редакцією відрізняється від договору, наданого позивачем до суду.

Від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.суду 75420/15 від 16.11.2015), в якій він просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором на виконання робіт № 141014 від 14.10.2014 у загальному розмірі 385 649 грн. 20 коп., яка складається з наступних сум:

- 308 716 грн. 24 коп. - основний борг;

- 72 315 грн. 62 коп. - пеня;

- 4 617 грн. 34 коп. - 3% річних.

Дослідивши заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначив, що, фактично, позивач збільшив заявлену до стягнення пеню та зменшив заявлений до стягнення розмір 3% річних, здійснивши їх нарахування зі інший період, а саме: за період прострочення з 11.12.2014 по 10.06.2015.

Так, відповідно до пункту 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається із вказаної вище заяви, позивачем фактично збільшено позовні вимоги в частині стягнення пені, а також зменшено в частині стягнення 3% річних, внаслідок чого ціна позову фактично зменшилась.

В цей же час, згідно з частиною 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, та, враховуючи, що ціна позову фактично зменшилась, суд приймає вказану заяву позивача.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову 385 649 грн. 20 коп., виходячи з якої й вирішується спір.

Таким чином, сума позовних вимог, з урахуванням зазначеної заяви, складає 385 649 грн. 20 коп., що є ціною позову.

У судовому засіданні 18.11.2015 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 18.11.2015 о 16:30 годин.

У судове засідання 18.11.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 18.11.2015 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, з урахуванням їх зменшення, з підстав, що були ним викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, що були ним викладені у запереченнях на позов.

Від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи (вх.суду 76205/15 від 18.11.2015), в якому він просить суд призначити по справі № 904/8557/15 судово-будівельну експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському державному науково-дослідному інституту судової експертизи; на вирішення експерта поставити наступні запитання:

- чи виконувалися на об'єкті будівництва - спортивна зала в Дніпропетровській державній фінансовій академії, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Аржанова, буд.12 будівельні роботи, які зазначені в акті виконаних робіт КБ-2В № 1 від 31.10.2014 та довідки КБ-3 за жовтень 2014 року та в акті виконаних робіт КБ-2В № 1 за листопад 2014 року та довідки КБ-3 за листопад 2014 року на загальну суму 653 716 грн. 00 коп., укладені між позивачем та відповідачем?

- чи виконувалися на об'єкті будівництва спортивна зала в Дніпропетровській державній фінансовій академії, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Аржанова, буд.12 будівельні роботи, які зазначені в акті виконаних робіт КБ-2В № 1 від 31.10.2014 та довідки КБ-3 за жовтень 2014 року та в акті виконаних робіт КБ-2В № 1 за листопад 2014 року та довідки КБ-3 за листопад 2014 року на загальну суму 653 716 грн. 00 коп., укладені між позивачем та відповідачем, відповідно до умов договору підряду від 14.10.2014 № 141014, укладеного між позивачем та відповідачем?

- чи відповідають фактично виконані позивачем будівельні роботи на об'єкті будівництва - спортивна зала в Дніпропетровській державній фінансовій академії, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Аржанова, буд.12, які зазначені в акті виконаних робіт КБ-2В № 1 від 31.10.2014 та довідки КБ-3 за жовтень 2014 року та в акті виконаних робіт КБ-2В №1 за листопад 2014 року та довідки КБ-3 за листопад 2014 року на загальну суму 653 716 грн. 00 коп., укладені між позивачем та відповідачем, вимогам ДБН, іншим будівельним нормативно правовим-правовим актам, а також проектної документації на підставі якої здійснювалося будівництво?

При цьому, у вказаному клопотання відсутнє обґрунтування, а мітиться лише посилання на норми статей 32, 33, 34, 41 та 79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 18.11.2015 було повідомлено, що ними надані до матеріалів справи всі наявні у них докази, на підтвердження своєї правової позиції.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.11.2015 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 14.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш" (далі - підрядник, позивач) було укладено договір на виконання робіт № 141014 (далі - договір) (а.с.15-18), відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати штукатурні роботи гіпсової сумішшю Кнауф МП75 на об'єкті: Житловий комплекс по вул. Аржанова, м. Дніпропетровськ.

У пункті 7.1. договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до виконання сторонами обов'язків в повному обсязі. У випадку несвоєчасного початку виконання робіт або його виконання з суттєвим порушенням строків, визначених договором з причин, які не залежали від підрядника, замовник вправі в односторонньому порядку достроково розірвати договір (пункт 7.2. договору).

У випадках, невизначених договором сторони керуються Постановою Кабінету Міністрів України № 668 "Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" від 01.08.2005, "Положенням про підрядні контракти в будівництві України", "Положенням про взаємовідносини організацій генеральних підрядників з субпідрядними організаціями" затвердженим науково-технічною радою Державного комітету у справах містобудування та архітектури (протокол № 9 від 15.12.1993, № 4 від 14.12.1994), діючим цивільним законодавством України (пункт 11.4. договору).

Судом встановлено, що зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, у судовому порядку недійсним не визнаний. Відтак в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, доказів зміни, розірвання або визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 875 Цивільного Кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

У пункті 4.1. договору сторони також визначили, що вартість доручених підрядником робіт визначається узгодженою сторонами договірною ціною (додаток № 1 до договору). Розмір договірної ціни може бути змінений, з приводу чого сторонами укладається додаткова угода.

Крім того, у пункті 11.7. договору зазначено, що до договору додаються:

- додаток № 1 до договору "Договірна ціна".

Всі додатки до договору є невід'ємною його частиною.

Як зазначав позивача та було підтверджено відповідачем, до вказаного договору сторонами так і не було підписано договірну ціну.

З цього приводу позивачем долучені до матеріалів справи пояснення (вх.суду 71683/15 від 02.11.2015), в яких він зазначив, що шляхом електронної переписки між позивачем та відповідачем договірна ціна була погоджена, а також підписана зі сторони позивача, а відповідач, в свою чергу її належним чином не оформив та не повернув позивачу (не підписав та не скріпив печаткою).

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. та 5.3. договору:

- здавання-приймання виконаних робіт оформлюється по мірі виконання (щомісяця) актами (форми КБ-2в), підписаними уповноваженими представниками сторін договору;

- підрядник зобов'язаний надати замовнику акти приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) щомісячно до 25 числа поточного місяця, а замовник зобов'язаний підписати акти приймання-передачі виконаних робіт, не пізніше 10 днів з моменту їх надання підрядником або надання в той же строк письмової мотивованої відмови від підписання актів з перерахуванням претензій замовника. Якщо протягом 10 днів з моменту надання акт приймання-передачі виконаних робіт підрядником замовник його не підписує та не надає письмову мотивовану відмову роботи вважаються виконаними, прийнятими та підлягають оплаті;

- у випадку отримання письмового мотивованого відмови замовника прийняти виконані роботи, протягом 5 днів сторонами складається акт із зазначенням (переліком) необхідних доробок та строки їх виконання. В цьому випадку всі виправлення в роботи здійснюються за рахунок підрядника, за винятком випадків, коли виявленні недоліки є наслідком вказівок замовника або надання останнім неякісних матеріалів, обладнання, інструментів.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов договору на виконання робіт № 141014 від 14.10.2014 позивачем протягом жовтня-листопада 2014 року були виконані будівельні роботи на загальну суму 653 716 грн. 24 коп. , що підтверджується наступними доказами:

- актом № 1 від 31.10.2014 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року на суму 300 613 грн. 38 коп. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року, які підписані та скріплені печатками позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень;

- актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року на суму 353 102 грн. 86 коп. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2014 року, які також підписані та скріплені печатками позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень. Вказані акти містять посилання на договір № 141014 від 14.10.2014 .

При цьому, заперечення відповідача в частині дописання самим позивачем номера та дати договору не підтвердженні жодним доказом. Свій екземпляр вказаних актів, в яких би не було посилання на спірний договір відповідач до матеріалів справи не долучив, для огляду у судових засіданнях не надавав.

Слід зауважити, що вказані акти підписані відповідачем та скріплені його печаткою без будь-яких претензій та зауважень. Крім того, у судових засіданнях представниками позивача та відповідача було повідомлено, що під час прийняття виконаних робіт сторонами не було виявлено недоліків, а отже акти в порядку, визначеному пунктом 5.3. договору, сторонами не складались.

При цьому, судом враховано, що у вказаних актах зазначено найменуванням об'єкту -будівництво спортивної зали в Дніпропетровській державній фінансовій академії в той час, як умовами договору передбачені штукатурні роботи гіпсової сумішшю Кнауф МП75 на об'єкті: Житловий комплекс по вул. Аржанова, м. Дніпропетровськ.

Проаналізувавши умови договору та зміст актів приймання виконаних будівельних робіт за жовтень та листопад 2014 року, суд приходить до висновку, що за своїм змістом та суттю виконані позивачем роботи можна віднести до робіт, які були погоджені сторонами у пункті 1.1. договору, а отже, невідповідність у формулюванні найменування робіт у договорі та актах не може свідчити про те, що позивачем були виконані інші роботи ніж ті, що передбачені умовами договору, а також про те, що роботи виконувались не в рамках спірного договору. Крім того, як пояснювали представники як позивача так і відповідача спортивна зала Дніпропетровської державної фінансової академії знаходиться саме по вулиці Аржанова в м. Дніпропетровську, тобто адреса об'єкту також відповідає погодженії в договорі. За періодом виконання будівельні роботи також узгоджуються з терміном їх виконання, визначеним сторонами у пункті 2.1. договору.

Судом також прийнято до уваги, що акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року не містить дати його підписання сторонами. У зв'язку з тим, що сторонами не доведено належними доказами іншого, суд виходить із того, що роботи були здані замовнику в останній день вказаного місяця, а саме: 30.11.2014, як і роботи, виконані в жовтні 2014 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив також із наступного.

Відповідно до приписів статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до пунктів 3.3.1.-3.3.3. Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 № 174 "Про затвердження Правил призначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)": "Договірна ціна - це вартість підрядних робіт, за яку підрядна організація, визначена виконавцем робіт, згодна виконати об'єкт замовлення. Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і використовується при проведенні взаєморозрахунків. Договірна ціна формується претендентом на виконання робіт (генпідрядником) із залучення субпідрядних організацій і погоджується із замовником. У результаті спільного рішення оформляється протокол погодження договірної ціни на будівельну продукцію, який є невід ємною частиною контракту.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 844 Цивільного Кодексу України основним способом визначення ціни договору є кошторис.

Відповідно до частини 2 статті 877 Цивільного кодексу України договором будівельного підряду мають бути визначені, зокрема, склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Так, у розділі 1 та 2 договору сторони погодили, зокрема, наступне:

- замовник зобов'язується прийняти та оплатити за узгодженою договірною ціною виконані підрядником роботи на умовах договору (пункт 1.2. договору);

- обсяг робіт, передбачений в пункті 1.1. договору, визначається за фактичним виконанням, вартість виконаних робіт визначається узгодженою сторонами договірною ціною (додаток № 1 до договору) (пункт 1.3. договору);

- підрядник зобов'язується виконати роботи у відповідності з календарним графіком виконання робіт (додаток № 3 до договору) в строк з 14.10.2014 по 31.12.2014, за умови своєчасного забезпечення замовником підрядника фронтом робіт, надання будівельної площадки та проектно-кошторисної документації (пункт 2.1. договору);

- підрядник виконує роботи за договором у відповідності з проектною документацією, узгодженою замовником , відповідно до будівельних норм та правил улаштування електроустановок, з використанням власних матеріалів поставки, здає в обумовлені договором строки роботи замовнику (пункт 3.1. договору).

Отже, з системного аналізу умов договору вбачається відсутність обов'язку виключно позивача скласти проектно-кошторисну документацію, а навпаки, умови договору відносять забезпечення позивача фронтом робіт, надання будівельної площадки та проектно-кошторисної документації до обов'язків відповідача. І враховуючи те, що умови договору визначають зобов'язання позивача виконати будівельні роботи за умови своєчасного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо погодження, зокрема, проектно-кошторисної документації, та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується фактичне виконання обумовлених договором будівельних робіт, суд приходить до висновку, що не підписання сторонами проектно-кошторисної документації до договору не може свідчити про те, що в цій частині між сторонами не було досягнуто згоди та було відсутнє фактичне погодження її зі сторони відповідача. Додатково вказаний факт підтверджує те, що виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів, вартості та якості будівельних робіт .

Відповідно до статті 38 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 2, 3, 7 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як господарським судом було встановлено вище та підтверджено умовами договору на виконання робіт № 141014 від 14.10.2014, між сторонами укладено договір будівельного підряду, відносини щодо якого регулюються нормами §3 глави 61 Цивільного кодексу України "Будівельний підряд".

Враховуючи всі ці обставини, а також те, що згідно з пунктом 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Натомість, судом достеменно встановлено, що договір на виконання робіт № 141014 від 14.10.2014 виконувався сторонами, у зв'язку з чим було складено та підписано акт № 1 від 31.10.2014 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року на суму 300 613 грн. 38 коп. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року, а також акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року на суму 353 102 грн. 86 коп. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2014 року, які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень.

Крім того, відповідно до статті 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Проте, статтею 218 Цивільного Кодексу України встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 181 Господарського Кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, спірний договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками, крім того, позивачем та відповідачем підписані акти приймання виконаних будівельних робіт, які містять посилання на договір № 141014 від 14.10.2014, а також довідки про їх вартість, що свідчить про виконання сторонами спірного договору підряду, а тому, за наявності всіх викладених вище обставин, відсутні підстави вважати договір неукладеним, оскільки дії сторін свідчать про узгодженість ними умов цього договору, в тому числі щодо предмету, об'єму робіт, їх вартості та інше.

Отже, загальну вартість виконаних позивачем за укладеним договором робіт необхідно визначати на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за вказаний період, складених відповідно до державних будівельних норм, у зв'язку з чим загальна вартість робіт складає 653 716 грн. 24 коп.

Вказаний висновок міститься також і в поставові Вищого господарського суду України від 17.06.2015 по справі № 908/1913/14.

У зв'язку з виконанням вказаних будівельних робіт, позивачем були виставлені, а відповідачем оплачені наступні рахунки на оплату:

- рахунок-фактура № СФ-0000099 від 14.10.2014 на суму 130 000 грн. 00 коп. за виконані будівельно-монтажні роботи (а.с.98);

- рахунок-фактура № СФ-0000105 від 03.11.2014 на суму 25 000 грн. 00 коп. за виконані штукатурні роботи гіпсовою сумішшю Кнауф МП75 (а.с.101);

- рахунок-фактура № СФ-0000109 від 11.11.2014 на суму 145 613 грн. 38 коп. за виконані штукатурні роботи гіпсовою сумішшю Кнауф МП75 (а.с.100);

- рахунок-фактура № СФ-0000115 від 02.12.2014 на суму 50 000 грн. 00 коп. за виконані штукатурні роботи гіпсовою сумішшю Кнауф МП75 (а.с.99).

Так, у пунктах 4.2. та 4.3. договору сторони погодили, що оплата виконаних робіт здійснюється замовником кожного місяця, протягом 10 банківських днів з моменту підписання замовником акта (форма КБ-2в). Кінцевий розрахунок по оплаті за виконані роботи підрядником за договором здійснюється замовником після підписання останнього акта (форма КБ-2в) протягом 10 банківських днів з моменту його підписання. Вид розрахунків: безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, а також іншими засобами, не забороненими діючим законодавствам України.

В свою чергу, відповідачем було здійснено часткову оплату виконаних позивачем будівельних робіт в сумі 345 000 грн. 00 коп. наступним чином:

- 14.10.2014 в сумі 130 000 грн. з призначенням платежу: "Оплата за БМР згідно рахунку № СФ-99 від 10.10.2014" (а.с.37);

- 03.11.2014 в сумі 25 000 грн. з призначенням платежу: "За штукатурні роботи гіпсовою сумішшю згідно рахунку № СФ-00105 від 03.11.2014 (а.с.39);

- 11.11.2014 в сумі 50 000 грн. з призначенням платежу: "За штукатурні роботи гіпсовою сумішшю згідно рахунку № СФ-00109 від 11.11.2014 (а.с.40);

- 13.11.2014 в сумі 85 000 грн. з призначенням платежу: "За штукатурні роботи гіпсовою сумішшю згідно рахунку № СФ-00109 від 11.11.2014 (а.с.40);

- 26.11.2014 в сумі 25 000 грн. з призначенням платежу: "За штукатурні роботи гіпсовою сумішшю згідно рахунку № СФ-00109 від 11.11.2014 (а.с.40);

- 02.12.2014 в сумі 30 000 грн. з призначенням платежу: "За штукатурні роботи гіпсовою сумішшю Кнауф МП75 згідно рахунку № СФ-00115 від 02.12.2014 (а.с.38).

Суд зауважує, що і в рахунках-фактурах (які виставляв позивач ) і в призначенні платежу (які зазначав сам відповідач - за які саме роботи здійснюється оплата) визначено роботи, які у повній мірі відповідають тим, що погоджені сторонами у пункті 1.1. договору та вбачаються зі змісту актів за жовтень та листопад 2014 року . Вказане додатково свідчить про те, що будівельні роботи на суму 653 716 грн. 24 коп. були виконані саме на виконання умов договору № 141014 від 14.10.2014. Крім того, своїми власними діями як позивач так і відповідач це підтвердили.

Отже, відповідач здійснив часткову оплату виконаних позивачем відповідно до умов договору № 141014 від 14.10.2014. робіт, при цьому, дійсно, у призначеннях платежу відсутні посилання на номер та дату спірного договору, але з аналізу змісту перелічених доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що будівельні роботи на суму 653 716 грн. 24 коп. були виконані позивачем саме на виконання умов договору № 141014 від 14.10.2014.

Як було зазначено вище, судом встановлено, що роботи виконані за вказаними вище актами приймання виконаних будівельних робіт відповідають роботам, що визначені умовами договору. При цьому, позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв на загальну суму 653 716 грн. 24 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт, які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких заперечень.

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності претензій відповідача стосовно строку, обсягів, вартості та якості виконаних робіт.

З вищезазначених актів вбачається, що акти підписані без заперечень. Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як було зазначено вище, в пунктах 4.2. та 4.3. договору сторони погодили, що оплата виконаних робіт здійснюється замовником кожного місяця, протягом 10 банківських днів з моменту підписання замовником акта (форма КБ-2в). Кінцевий розрахунок по оплаті за виконані роботи підрядником за договором здійснюється замовником після підписання останнього акта (форма КБ-2в) протягом 10 банківських днів з моменту його підписання. Вид розрахунків: безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, а також іншими засобами, не забороненими діючим законодавствам України.

В порушення умов вказаних пунктів договору та норм чинного законодавства, відповідачем виконані позивачем роботи оплачені у повному обсязі не були, та, зокрема відповідач оплатив їх лише частково в сумі 345 000 грн. 00 коп., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 308 716 грн. 24 коп. (653 716,24 - 345 000,00).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 4.3. договору, враховуючи визначений судом момент підписання сторонами спірних актів, строк оплати виконаних позивачем будівельних робіт на залишкову суму 308 716 грн. 24 коп. є таким, що настав 12.12.2014 (неоплаченими залишилися роботи, виконані в листопаді 2014 року).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів оплати у повному обсязі виконаних позивачем будівельних робіт відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період у сумі 308 716 грн. 24 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 308 716 грн. 24 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 308 716 грн. 24 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно, у пункті 6.4. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних в повному обсязі підрядником робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочки.

Так, на підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем з 11.12.2014 по 10.06.2015 в сумі 71 488 грн. 56 коп.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, суд виходить із того, що сума заявлена до стягнення визначена позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог, а розрахунок доданий позивачем до матеріалів справи (а.с.87-89).

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок (а.с.87-89), що доданий до матеріалів справи, судом встановлено, що він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства, оскільки під час визначення граничного строку оплати виконаних робіт позивачем не було враховано положення пункту 4.3. договору, а саме: щодо 10 банківських днів, а не календарних, як розрахував позивач.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем, та доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Згідно пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку та положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, здійснивши власний розрахунок пені за вказаним періодом, а саме: з 13.12.2014 по 10.06.2015, судом визначено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 71 842 грн. 08 коп.

Отже, після проведення власного розрахунку, судом було визначено розмір пені, який є більшим, ніж визначено позивачем у розрахунку та позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

При цьому, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума пені в розмірі 71 488 грн. 56 коп., а клопотання в порядку пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, а також беручи до уваги пункт 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення пені.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 71 488 грн. 56 коп., яка визначена позивачем.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за вказаним вище періодом, а саме: з 11.12.2014 по 10.06.2015 були розраховані 3% річних в сумі 5 987 грн. 32 коп., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку (а.с.87-89).

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, судом встановлено, що він містить ті ж помилки, що і розрахунок пені, а саме: під час визначення граничного строку оплати виконаних робіт позивачем не було враховано положення пункту 4.3. договору, а саме: щодо 10 банківських днів, а не календарних, як розрахував позивач.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, та доданий до матеріалів справи (а.с.87-89), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Так, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаним періодом, а саме: з 13.12.2014 по 10.06.2015, судом визначено, що сума 3% річних в цей період складають 4 567 грн. 31 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 4 567 грн. 31 коп.

Отже, позовні вимоги в цілому підлягають частковому задоволенню.

Висновки викладені у даному рішенні узгоджуються з висновками Вищого господарського суду України, викладеними у постанові від 21.05.2014 по справі 915/1362/13.

З огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи (вх.суду 76205/15 від 18.11.2015), в якому він просив суд призначити по справі № 904/8557/15 судово-будівельну експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському державному науково-дослідному інституту судової експертизи, та на вирішення експерта поставити наступні запитання:

- чи виконувалися на об'єкті будівництва - спортивна зала в Дніпропетровській державній фінансовій академії, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Аржанова, буд.12 будівельні роботи, які зазначені в акті виконаних робіт КБ-2В № 1 від 31.10.2014 та довідки КБ-3 за жовтень 2014 року та в акті виконаних робіт КБ-2В № 1 за листопад 2014 року та довідки КБ-3 за листопад 2014 року на загальну суму 653 716 грн. 00 коп., укладені між позивачем та відповідачем?

- чи виконувалися на об'єкті будівництва спортивна зала в Дніпропетровській державній фінансовій академії, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Аржанова, буд.12 будівельні роботи, які зазначені в акті виконаних робіт КБ-2В № 1 від 31.10.2014 та довідки КБ-3 за жовтень 2014 року та в акті виконаних робіт КБ-2В № 1 за листопад 2014 року та довідки КБ-3 за листопад 2014 року на загальну суму 653 716 грн. 00 коп., укладені між позивачем та відповідачем, відповідно до умов договору підряду від 14.10.2014 № 141014, укладеного між позивачем та відповідачем?

- чи відповідають фактично виконані позивачем будівельні роботи на об'єкті будівництва - спортивна зала в Дніпропетровській державній фінансовій академії, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Аржанова, буд.12, які зазначені в акті виконаних робіт КБ-2В № 1 від 31.10.2014 та довідки КБ-3 за жовтень 2014 року та в акті виконаних робіт КБ-2В №1 за листопад 2014 року та довідки КБ-3 за листопад 2014 року на загальну суму 653 716 грн. 00 коп., укладені між позивачем та відповідачем, вимогам ДБН, іншим будівельним нормативно правовим-правовим актам, а також проектної документації на підставі якої здійснювалося будівництво?

Вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не було наведено жодного доводу та не надано жодного доказу наявності обставин, які могли б свідчити про те, що будівельні роботи на суму 653 716 грн. 00 коп. фактично не були виконані позивачем, а також того, що вказані роботи не відповідають вимогам ДБН, іншим будівельним нормативно правовим-правовим актам, а також проектній документації, на підставі якої здійснювалося будівництво, оскільки роботи прийняті відповідачем без будь-яких зауважень, а також протягом розгляду справи відповідачем не було долучено до матеріалів справи доказів існування відповідних претензій станом і на час вирішення спору. Крім того, питання щодо підтвердження виконання будівельних робіт в рамках спірного договору, на думку суду, не потребує спеціальних знань, а вказана обставина підтверджується матеріалами справи у їх сукупності.

Отже, у задоволенні клопотання про призначення по справі судово-будівельної експертизи суд відмовляє.

Щодо розміру судового збору та розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла на момент звернення із позовом до суду) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 218 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (182 700 грн. 00 коп.).

Ціна позову, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, становить 385 649 грн. 20 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 5 784 грн. 74 коп. (1,5 відсотка ціни позову), а позивачем згідно платіжного доручення № 395 від 17.09.2015 сплачено 5 792 грн. 89 коп.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернути позивачу суму надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 8 грн. 15 коп. (5 792,89 - 5 784,74).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" (49027, м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 22, кімната 556; ідентифікаційний код 33275862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш" (49064, м.Дніпропетровськ, проспект Калініна, будинок 98; ідентифікаційний код 35112645) - 308 716 грн. 24 коп. основного боргу, 71 488 грн. 56 коп. - пені, 4 567 грн. 31 коп. - 3% річних, 5 771 грн. 58 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В порядку, передбаченому частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш" (49064, м.Дніпропетровськ, проспект Калініна, будинок 98; ідентифікаційний код 35112645) надмірно сплачений судовий збір у сумі 8 грн. 15 коп., перерахований згідно з платіжним дорученням № 395 від 17.09.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.11.2015.

Суддя Ю.В. Фещенко