Рішення

від 11.11.2015 по справі 910/17344/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015Справа №910/17344/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбелос"

Про стягнення 43 792,04 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

від позивача Овчаренко О.Е. - представник

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно - проектна компанія "ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбелос" про стягнення 43 792, 04 грн.

Ухвалою суду від 09.07.2015 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/17344/15 та призначено розгляд справи на 07.08.2015.

22.07.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 07.08.2015 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги.

В судове засідання 07.08.2015 представник відповідача не з?явився, вимоги ухвали суду від 09.07.2015 не виконав.

Ухвалою від 07.08.2015 розгляд справи відкладено на 21.10.2015.

21.10.2015 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 26.10.2015 відкладено розгляд справи на 11.11.2015.

В судове засідання 11.11.2015 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 11.11.2015 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судомо проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначив, що 05.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна Компанія «Газінвестгпроект» помилково здійснило перерахунок грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбелос» на суму: 7877,04 грн. відповідно до платіжного доручення №21.

05.11.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна Компанія «Газінвестпроект» помилково здійснило перерахунок грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбелос» на суму: 8500,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 89.

17.12.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна Компанія «Газінвестгпроект» помилково здійснило перерахунок грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбелос» на суму: 10415,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 121.

21.02.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна Компанія «Газінвестгпроект» помилково здійснило перерахунок грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбелос» па суму: 17000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 155.

Позивач зазначив, що позивачем здійснено порахунок коштів відповідачу помилково, оскільки жодних договорів між сторонами не підписано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст.. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Як зазначається позивачем та вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні відносини.

Згідно ст.. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до пункту 2.05 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 встановлено що помилково зараховані кошти на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Пунктом 6 Указу Президента України від 16.03.1995 р. № 227/95 встановлено що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач безпідставно отримавши кошти позивача не повернув їх у визначений законодавством строк.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 43792,04 грн. безпідставно отриманих коштів, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами зазначеного в позовній заяві, позовна вимога підлягає задоволенню.

Відносно заяви про збільшення розміру позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Враховуючи викладене, позивачем нараховані відповідачу проценти за користування чужими грошовими коштами. в сумі 13860,12 грн.

Однак, суд не погоджується з твердженням позивача з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Як встановлено судом ст. 536 ЦК України, на яку посилається позивач, не визначено розмір процентів за користування чужими коштами, помилково сплаченими позивачем

Тобто, відповідач не може бути примушений до дій щодо сплати процентів за користування належними позивачу коштами, які ( дії) не є обов'язковими для нього (відповідача) в силу невизначеності законом

Таким чином, суд відмовляє в частині стягнення 13860,12 грн. процентів за користування чужими коштами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбелос" ( 03057, м. Київ, вул.. О. Довженка, буд. 18, ідентифікаційний код 37081263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ" ( 01004, м. Київ, вул.. Пушкінська, буд. 25-Б, оф. 5.3, ідентифікаційний код 36470766) помилково перераховані грошові кошти в розмірі 43 792 ( сорок три тисячі сімсот дев'яносто дві) грн., 04 коп., судовий збір в розмірі 1388 ( одна тисяча триста вісімдесят вісім) гр..52 коп.

3. В іншій частині відмовити

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено.

Суддя Прокопенко Л.В.