Рішення

від 02.11.2015 по справі 905/2011/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.11.2015 Справа № 905/2011/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк», м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Эффект», м. Донецьк

про стягнення 21 522 855грн. 65коп.

Суддя Подколзіна Л.Д.

Представники сторін:

від позивача - Хоміч А.А., довіреність №76 від 01.10.2015;

від відповідача - не з'явився.

Публічне акціонерне товариство «Український бізнес банк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Эффект» (далі - відповідач) про стягнення 21 522 855грн. 65коп., з яких сума заборгованості за кредитом - 18 180 000грн., проценти за кредитним договором - 2 921 553грн. 40коп., штраф - 3 200грн. та пеня - 418 102грн. 25коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 07.11.2013 був укладений кредитний договір №КТДЕЮ/323249.5. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, але відповідач з позивачем не розрахувався, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем, яку позивач просить стягнути.

Ухвалами суду від 07.09.2015 та від 12.10.2015, враховуючи клопотання позивача, судом було зобов'язано відповідача надати належним чином засвідчену копію кредитного договору №КТДЕЮ/323249.5 від 07.11.2013 та всі додатки до нього.

Відповідач у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду документи та відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

07.11.2013 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №КТДЕЮ/323249.5 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 21 800 000грн. строком до 07 листопада 2019 року зі сплатою 22% річних. Пнри цьому, процентна ставка на прострочену заборгованість встановлена на рівні - 44% річних. Проценти нараховуються за кожен календарний день за методом «факт/360», тобто для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році. Процентна ставка за штрафними санкціями складає 2% від суми заборгованості за основним боргом.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується виписками по особовим рахункам позивача.

Позивачем у клопотанні про витребування доказів зазначено, що за фактом протиправного заволодіння майном банку, зокрема, оригіналом кредитної справи відповідача, керівництвом банку була подана заява про вчинення кримінального правопорушення до РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, з огляду на що, відомості про вказане правопорушення внесені до ЄРДР 09.04.2015 року та відкрито кримінальне провадження №12015050620000287, на підтвердження чого надав до суду заяву про вчинення кримінального правопорушення №21202/1926 від 23.03.2015 та витяг з кримінального провадження №12015050620000287.

Постановою правління Національного банку України "Про затвердження положення про організацію операційної діяльності в банках України" від 18.06.2033 №254 (далі-Положення) встановлені основні вимоги до організації операційної діяльності банків та визначення операційних ризиків і вжиття заходів щодо управління ними.

Внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів, всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу банку, а також докладний опис кожної банківської операції є вимогами Положення, зокрема п.п. 3.4, 3.8.

Пунктом 9.5 зазначеного Положення встановлено, що інформаційне забезпечення операційної діяльності повинно відповідати зокрема таким вимогам: реалізація правила "двох рук" (операція не може бути ініційована та виконана одним користувачем системи); неможливість ігнорування інформації, що надійшла з будь-якого джерела; надійність та здатність до швидкого відновлення робочого процесу в разі виникнення технічних або програмних збоїв; наявність резервного накопичення та зберігання всієї інформації для забезпечення відновлення роботи банку внаслідок виникнення форс-мажорних обставин або в разі ліквідації банку; автоматизація роботи з архівами системи; можливість ознайомлення з будь-якою потрібною архівною інформацією протягом терміну її зберігання, у тому числі в розрізі структурних підрозділів банку (філій, відділень тощо).

Умови укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема, дата договору, номер договору, сума кредиту, дата повернення кредиту та процентна ставка містяться у системі автоматизації банку позивача, що підтверджується прінтскріном (роздруківкою) з автоматизованої банківської системи.

Крім того, відповідач не довів відсутність кредитних правовідносин з позивачем або наявність кредитних правовідносин з позивачем на інших умовах ніж зазначає позивач.

На час прийняття рішення у справі доказів про сплату відповідачем суми кредиту в розмірі 18 180 000грн. та процентів за кредитним договором у сумі 2 921 553грн. 40коп. до суду не надано.

Відповідач частково виконував умови договору кредиту та сплачував позивачу кредит та проценти за користування кредитом.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що кредитний договір укладений між сторонами саме на тих умовах, які зазначені позивачем та відображені у системі автоматизації банку позивача.

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу (ч.2 ст.105 ЦК України).

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, отримані кошти не повернув, плату за користування кредитними коштами в повному обсязі не сплатив.

Враховуючи вищезазначене та той факт, що відповідач не надав суду, до прийняття рішення у справі, доказів погашення суми заборгованості, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 18 180 000грн., а також процентів за кредитним договором, нарахованих за період з 07.11.2013 по 30.07.2015 у розмірі 2 921 553грн. 40коп. доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доказами, що містяться у справі, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивачем нараховані відповідачу штраф на прострочену заборгованість, яка виникла на 01.07.2015 у сумі 3 200грн. та пеня за прострочення основаного боргу за період з 01.07.2015 по 30.07.2015 у сумі 7 890грн. 41коп. та пеня по відсоткам за період з 29.01.2015 по 30.07.2015 у сумі 410 211грн. 84коп.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За містом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року, зокрема, юридичними особами, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до зазначено розпорядження, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, включено м.Донецьк.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053», дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 №1053 зупинено.

Однак, враховуючи, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а Законом України «Про Кабінет Міністрів України» не передбачено повноважень Кабінету Міністрів України на зупинення своїх розпоряджень та, крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження від 5 листопада 2014 №1079-р фактично призводить до зупинення дії положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання на території проведення антитерористичної операції, суд приходить до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Розпорядження від 5 листопада 2014 №1079-р.

Також, судом прийнято до уваги, що Наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», Донецька область визначена як район проведення антитерористичної операції.

Виходячи з наведеного вище, а також, враховуючи припис ч.7 ст. 4 ГПК України, відповідно до якої забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача про стягненні штрафу та пені з відповідача, у зв'язку із тим, що штраф та пеня нарахована після 14 квітня 2014 року, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені з відповідача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню частково. повністю.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Эффект» (83009, м. Донецьк, вул. Будинкобудівельна, буд.10, код ЄДРПОУ 22016013) на користь Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 125, код ЄДРПОУ 19388768) 18 180 000грн. кредиту та 2 921 553грн. 40коп. відсотків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Эффект» (83009, м. Донецьк, вул. Будинкобудівельна, буд.10, код ЄДРПОУ 22016013) на користь Державного бюджету України 73 080грн. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 04 листопада 2015 року.

Суддя Л.Д. Подколзіна