Рішення

від 09.11.2015 по справі 910/20995/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015Справа №910/20995/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Солюшин"

про стягнення 30 653 950, 95 грн.

за участю представників:

від позивача:Павлюк А.А.- представник за довіреністю б/н від 04.08.2015 р. від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Солюшин" про стягнення 30 653 950, 95 грн. заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінанс Солюшин" зобов'язань за договором кредитної лінії № 09/12 від 11.04.2012 р. в частині своєчасного повернення наданих коштів та сплати процентів за користування ними, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Солюшин" утворилась заборгованість.

У позові Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 09/12 від 11.04.2012 р., у сумі 30 653 950, 95 грн., з якої:

- заборгованість за неповернутим кредитом - 30 650 000,00 грн.;

- заборгованість по процентах за користування кредитом - 2 803,56 грн. з вересня 2014 р. по липень 2015 р.;

- пені за простроченими відсотками у сумі 586,68 грн.;

- штраф за простроченими відсотками у сумі 560,71 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без їх участі до суду не подав. Позиція відповідача з приводу заявленого позову суду не відома, причини неявки та неподання доказів відповідачем визнані судом неповажними.

Отже, суд розглядає справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.04.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінанс Солюшин" (позичальник) був укладений кредитний договір № 09/12 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії, загальний розмір яких не перевищує 51 150 000,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти належним чином використовувати і повернути банку кредити в порядку, строки та на умовах, визначених договором (п. 1.1 кредитного договору).

Позичальник повертає банку кредит у строки/терміни, що визначені графіком (подаються в угодах до цього договору), але не пізніше 11.04.2014 р. (п. 1.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 14,5 % річних.

Згідно з п. 3.3 кредитного договору позичальник забезпечує щомісячну сплату процентів за користування кредитом відповідно до встановленої процентної ставки не пізніше останнього банківського дня поточного місяця. Проценти нараховуються виходячи з фактичної кількості днів у році.

У подальшому до кредитного договору були укладені додаткові угоди відповідно до яких, банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію в національній валюті, доларах США та євро, з лімітом, який складає на протязі робочого дня 58 000 000,00 грн., а на кінець - 30 650 000,00 грн. Також сторони погодили суми траншів, які надаються банком з процентною ставкою 0,01 %; строк користувння кредитом - до 17.12.2021 р. та умови забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Також у судовому засіданні встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивач надав ТОВ "Фінанс Солюшин" грошові кошти у сумі 30 650 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ "Фінанс Солюшин" та поясненнями представника позивача.

Проте, ТОВ "Фінанс Солюшин" належним чином покладені на нього зобов'язання не виконало, а саме - не повернуло суму кредиту та не здійснило сплату процентів за користування кредитом у визначених договором строках та розмірах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.5 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 13.05.2013 р.) банк може достроково закрити кредитну лінію, вимагати від позичальника достроково повернути кредити та сплатити проценти за користування кредитами, у разі порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або порушення термінів сплати процентів за користування кредитом.

Згідно з п. 5.5 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 13.05.2013 р.) якщо після надання банком вимоги про дострокове повернення кредитів позичальник не повертає банку у встановлені банком строки кредити, то це вважається простроченням повернення кредиту.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, 10.08.2015 р. позивач звернувся до ТОВ "Фінанс Солюшин" з вимогою № 1701/4374 про дострокове повернення кредиту та процентів відповідно до умов договору.

Вказана вимога була направлена відповідачу, що підтверджується наданим суду доказом відправки, однак, була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, судом встановлено, що позичальник на вимогу банку не повернув останньому кредит та відсотки за кредитом, дострокове повернення яких передбачене договором, при цьому під час розгляду справи відповідач доказів такої сплати не надав, з огляду на що суд приходить до висновку, що заявлена заборгованість підлягає стягненню з нього у судовому порядку.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми кредиту та процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:

- заборгованість за неповернутим кредитом у сумі 30 650 000,00 грн.;

- заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 2 803,56 грн. з вересня 2014 р. по липень 2015 р.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача пеню за простроченими відсотками у сумі 586,68 грн. та штраф за простроченими відсотками у сумі 560,71 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 5.5 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 13.05.2013 р.) у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту (кредитів) та/або терміну сплати процентів за користування кредитами, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Провівши перерахунок заявленої позивачем суми пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 468,57 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, оскільки ним не враховано умови ч. 6 статті 232 ГК України.

Згідно з п. 5.5 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 13.05.2013 р.) у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту (кредитів) та/або терміну сплати процентів за користування кредитами, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 % від загальної заборгованості на день її виникнення.

Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Проведений позивачем розрахунок штрафу в розмірі 20 % від суми заборгованості за простроченими відсотками на суму 560,71 грн. суд вважає обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин у справі позовні вимоги ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про суму судового збору, суд приймає до уваги положення п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на день звернення з позовом до суду), відповідно до якого уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Частиною 3 ст. 49 ГПК України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 вищевказаного Закону (в редакції на день звернення з позовом до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 р. станом на 01.01.2015 р. мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Отже, сума судового збору за поданий позивачем позову складає 73 080,00 грн. (не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат), який стягується в дохід державного бюджету з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 32-35, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Солюшин" про стягнення 30 653 950, 95 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Солюшин" (03164, м. Київ, вул. Купріна, буд. 22, офіс 3; код ЄДРПОУ 38061824) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; код ЄДРПОУ 09322299) заборгованість на загальну суму 30 653 950, 95 грн., яка складається з: заборгованості за неповернутим кредитом у сумі 30 650 000 (тридцять мільйонів шістсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 2 803 (дві тисячі вісімсот три) грн. 56 коп., пені за простроченими відсотками у сумі 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 57 коп.; штрафy за простроченими відсотками у сумі 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 71 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Солюшин" (03164, м. Київ, вул. Купріна, буд. 22, офіс 3; код ЄДРПОУ 38061824) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; код ЄДРПОУ 09322299) до Держаного бюджету України 73 079 (сімдесят три тисячі сімдесят дев'ять) грн. 72 коп. судового збору.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 9 листопада 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 19 листопада 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна