Рішення

від 12.11.2015 по справі 910/23690/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.11.2015Справа №910/23690/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/23690/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Оберемко Романа Анатолійовича, м. Київ,

до приватного підприємства «Кондитерська «Лісова пісня», м. Київ,

про стягнення 163,60 грн.,

за участю представників:

позивача - Дорожинський О.А. (довіреність від 28.09.2015 № 328);

відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» (далі - Банк) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Оберемко Романа Анатолійовича звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного підприємства «Кондитерська «Лісова пісня» (далі - Підприємство) за договором банківського рахунку від 26.01.2009 № 3252 (далі - Договір): 152,92 грн. заборгованості за комісійною винагородою та за послуги з розрахунково-касового обслуговування; 10,68 грн. пені, а всього 163,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 01.10.2015.

01.10.2015 позивач подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 розгляд справи було відкладено на 12.11.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідача; продовжено строк розгляд спору на п'ятнадцять днів.

12.11.2015 позивач подав суду документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвал суду.

Представник позивача у судовому засіданні 12.11.2015 надав пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином; відзив на позовну заяву не подав.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал.

До матеріалів справи долучено конверти з ухвалами суду, які повернуті з адреси відповідача з відмітками пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.11.2015 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України).

12.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2009 Банком і Підприємством (клієнт) укладено Договір, за умовами якого:

- Банк відкриває клієнту поточний рахунок №260023013252 у національній валюті України та в іноземній валюті відповідно до інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті та здійснює його розрахункове-касове обслуговування (пункт 1.2 Договору);

- Банк має право отримувати від клієнта комісійну винагороду за надані послуги в розмірах та строки, що визначені тарифами Банку (підпункт 2.1.5 пункту 2.1 Договору);

- клієнт зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надані Банком послуги відповідно до тарифів, а також компенсувати витрати Банку у разі, якщо дії при виконанні доручення клієнта пов'язані з витратами, які не передбачені тарифами Банку (підпункт 2.4.7 пункту 2.4 Договору);

- відповідно до статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» клієнт доручає Банку списувати з рахунка плату за надані Банком послуги в розмірі, визначеному в тарифах, а також неустойку та збитки, передбачені Договором або чинним законодавством України (пункт 3.2 Договору);

- у разі неможливості здійснення розрахунків в порядку, встановленому пунктом 3.2 Договору, клієнт розраховується з Банком за надані послуги готівкою або через здійснення переказу на користь Банку в строки, визначені у тарифах Банку (пункт 3.3 Договору);- за прострочення клієнтом розрахунків за послуги, що надаються Банком, останній має право стягнути з клієнта пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що діяла в період такого прострочення (пункт 5.9 Договору);

- Договір укладений на невизначений строк і набирає чинності з дня його підписання сторонами. Дія Договору припиняється за згодою сторін або у випадках, передбачених законодавством, в тому числі у разі його розірвання за вимогою клієнта або Банку у випадках, передбачених Договором та/або чинним законодавством України (пункт 6.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - начальником Рулевським Русланом Дмитровичем, який діяв на підставі довіреності від 28.07.2008 № 30-юр, та від відповідача - директором Гуромою Анастасією Олександрівною, яка діяла на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, 01.11.2011 сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Договору на банківське обслуговування по каналах зв'язку «Клієнт-Банк» (iFOBS), за умовами якої:

- клієнт доручає, а Банк бере на себе забезпечення виконання розрахункового обслуговування за допомогою програмно-технічного комплексу електронних платежів «Клієнт-Банк» (iFOBS) за відкритим клієнту поточним рахунком (поточними рахунками), відкритими на підставі Договору (пункт 1.1 додаткової угоди);

- за послуги розрахункового обслуговування по каналах зв'язку клієнт сплачує Банку плату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця у розмірах, встановлених тарифами Банку, на момент оплати (пункт 5.1 додаткової угоди);

- додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє протягом строку дії Договору (пункт 7.1 додаткової угоди).

Частинами першою-третьою статті 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до частини четвертої статті 1068 ЦК України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторонами підписано та скріплено печатками юридичних осіб акт приймання-передачі програмного забезпечення та початкових ключів ЕЦП, відповідно до якого Банк, зокрема, передав відповідачу програмно-технічний комплекс «Клієнт-Банк» (iFOBS).

Судом встановлено, що Банком взяті на себе зобов'язання за Договором було виконано в повному обсязі та відкрито відповідачу рахунок №260023013252; позивач виконував розрахунково-касового обслуговування Підприємства за допомогою програмно-технічного комплексу електронних платежів «Клієнт-Банк» (iFOBS) за відкритим відповідачу поточним рахунком.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач належним чином не виконав умови Договору, у зв'язку з чим у Підприємства утворилася прострочена заборгованість зі сплати комісійної винагороди за користування рахунком та за послуги з розрахунково-касового обслуговування.

Так, судом встановлено, що станом на день підписання позовної заяви (28.08.2015) заборгованість Підприємства за комісійною винагородою та за послуги з розрахунково-касового обслуговування не погашена і складає 152,92 грн., а тому суд вважає позовні вимоги щодо стягання вказаної суми доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 10,68 грн. пені.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем у розрахунку суми пені не враховані зазначені приписи ГК України.

Пунктом 5.9 Договору передбачено, що за прострочення клієнтом розрахунків за послуги, що надаються Банком, останній має право стягнути з клієнта пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за такі періоди: з 31.08.2012 по 28.02.2013 на суму 72,92 грн. та з 31.08.2012 по 28.02.2013 на суму 80 грн.

Перевіривши розрахунок позивача суми пені, господарський суд вважає, що він правильний.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) передбачено, що від сплати судового збору звільняються уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Постановою правління НБУ від 17.11.2014 №725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» відкликано банківську ліцензію та ліквідовано Банк.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 18.11.2014 №121 «Про початок процедури ліквідації АТ «Єврогазбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації Банк з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 18.11.2014; призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Єврогазбанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ковальова Віктора Михайловича строком на 1 рік з 18.11.2014 по 17.11.2015 включно.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.12.2014 №150 «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Єврогазбанк» призначено з 19.12.2014 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» провідного юрисконсульта відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Оберемка Романа Анатолійовича.

За приписами статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У підпункті 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) зазначено, що ставкою судового збору за подання позовної заяви майнового характеру є 2% від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі на рівні 1 218 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 163,60 грн., а 2% від ціни позову становить 3,27 грн., тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1,5 розміру мінімальної заробітної плати у сумі 1 827 грн. в доход державного бюджету.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Кондитерська «Лісова пісня» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 30-А; ідентифікаційний код 34891818) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (04073, м. Київ, проспект Московський, 16; ідентифікаційний код 34693790) 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 92 коп. заборгованості та 10 (десять) грн. 68 коп. пені.

3. Стягнути з приватного підприємства «Кондитерська «Лісова пісня» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 30-А; ідентифікаційний код 34891818) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, в доход державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 17.11.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук