Рішення

від 10.11.2015 по справі 910/26234/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/26234/15 За позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт-Гранд-Інвест"

про стягнення 50783 грн. 76 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Лавренчук А.М. - представник за довіреністю № 04-9/18 від 15.10.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.10.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт-Гранд-Інвест" про стягнення 50783 грн. 76 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з відшкодування вартості спожитих послуг за договором № 1/23-53-13 про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 01.01.2013, а також за актами приймання-передавання енергоресурсів за загальний період з листопада 2013 року по травень 2015 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 50 783, 76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 порушено провадження у справі № 910/26234/15 та справу призначено до розгляду на 26.10.2015.

26.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 26.10.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судове засідання 26.10.2015 з'явився представник позивача, підтримав клопотання про відкладення розгляду справи для подання доказів у справі.

Враховуючи обґрунтованість клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та невиконання сторонами вимог ухвали суду, суд відклав розгляд справи на 10.11.2015, про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 10.11.2015 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 10.11.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21299621 від 09.10.2015, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстру поштових відправлень суду та витягами з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень (відповідно до яких поштові відправлення з ухвалою суду від 09.10.2015 р. про порушення провадження у справі та з ухвалою суду від 26.10.2015 не вручені відповідачу та знаходяться у відділенні поштового зв'язку) з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 26.10.2015 та 10.11.2015 до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 10.11.2015 за відсутності представника відповідача, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 між Казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал» (позивач, балансоутримувач, сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концепт-Гранд-Інвест» (відповідач, сторона 2) було укладено договір № 1/23-53-13 про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 01.01.2013 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору сторона 2 зобов'язується відшкодувати стороні 1 витрати за використану електричну енергію в межах 200 кВт потужності силових та освітлювальних електроприймачів (по ІІІ категорії надійності споживачів згідно з Правилами улаштування електроустановок) в приміщеннях, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Московська, 8 (літера Е), загальною площею 250,0 кв.м.

Згідно з п. 3.1. Договору, кількість використаної електричної енергії визначається згідно з показниками лічильників. Кількість використаної електричної енергії вказується в актах приймання-передавання енергоресурсів, що складаються представниками сторін.

Вартість використаної 1 кВт год. електричної енергії визначається згідно з калькуляцією, яка складена стороною 1 і може змінюватись по причині різних факторів (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору, передплату відшкодування витрат за використану електричну енергію в розмірі 50% сторона 2 здійснює до 15 числа кожного місяця, що передує місяцю забезпечення стороною 1 електроенергією за результатом використаної електричної енергії попереднього місяця. Остаточний розрахунок здійснюється протягом п'яти календарних днів наступного місяця на підставі виставлених рахунків.

Як передбачено в п. 3.6. Договору, сторона 2 зобов'язується протягом п'яти робочих днів після отримання та підписання акту приймання-передавання енергоресурсів направити примірник стороні 1.

У разі не підписання акту приймання-передавання енергоресурсів стороною 2, остання повинна письмово надати мотивовану відмову від підписання акту приймання-передавання енергоресурсів протягом п'яти робочих днів з моменту отримання акту. У випадку не отримання мотивованої відмови стороною 1 від сторони 2 у вказаний строк, акти приймання-передавання енергоресурсів вважаються підписаними, кількість використаної електричної енергії вважається такою, що використана стороною 2, а рахунок-фактура підлягає обов'язковій оплаті стороною 2 (п. 3.7. Договору).

Згідно з п. 8.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.2014, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2015, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору № 1/23-53-13 про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 01.01.2013, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про відшкодування вартості спожитих послуг електропостачання балансоутримувачу.

За змістом ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Судом встановлено, що відповідач в період з листопада 2013 року по лютий 2015 року спожив послуги електропостачання на загальну суму 253 234, 08 грн., що вбачається з наявних у справі належним чином засвідчених копій актів приймання-передавання енергоресурсів за спірний період, підписаних сторонами та скріплених їх печатками.

В той же час, в матеріалах справи наявні акти приймання-передавання енергоресурсів за період з березня 2015 року по травень 2015 року на загальну суму 31 353, 46 грн., тобто після закінчення строку дії договору № 1/23-53-13 про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 01.01.2013 (оскільки відповідно до п. 8.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.2014, договір діє до 28.02.2015), що дає підстави для висновку про споживання відповідачем електроенергії в цей період та існування фактичних правовідносин з відшкодування витрат балансоутримувачу.

При цьому, вказані акти за період з березня 2015 року по травень 2015 підписані сторонами та скріплені їх печатками, та, більше того, в актах зазначено, що вони складені сторонами відповідно до умов договору № 1/23-53-13 про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 01.01.2013, з огляду на що суд дійшов висновку про поширення дії положень спірного договору № 1/23-53-13 про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 01.01.2013, в тому числі, і умов про строки оплати вартості спожитих послуг (п.3.3.), на правовідносини сторін за період з березня 2015 року по травень 2015 року.

Судом встановлено, що п. 3.1. договору № 1/23-53-13 про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 01.01.2013 передбачено, що кількість використаної електричної енергії вказується в актах приймання-передавання енергоресурсів, що складаються представниками сторін.

Матеріалами справи, а саме підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання-передавання енергоресурсів, підтверджено, що відповідачем визнано кількість спожитої ним електричної енергії у зазначеному позивачем розмірі.

Як передбачено п. 3.3. договору № 1/23-53-13 про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 01.01.2013, передплату відшкодування витрат за використану електричну енергію в розмірі 50% сторона 2 здійснює до 15 числа кожного місяця, що передує місяцю забезпечення стороною 1 електроенергією за результатом використаної електричної енергії попереднього місяця. Остаточний розрахунок здійснюється протягом п'яти календарних днів наступного місяця на підставі виставлених рахунків.

Судом встановлено, що позивач здійснював надсилання відповідачу рахунків-фактур, складених відповідно до актів приймання-передавання енергоресурсів, для оплати їх відповідачем, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, а отже з урахуванням п. 3.3. договору № 1/23-53-13 про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 01.01.2013 щодо строків здійснення остаточної оплати - протягом п'яти календарних днів наступного місяця на підставі виставлених рахунків, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості спожитих послуг за період з листопада 2013 року по лютий 2015 року є таким, що настав.

Матеріали справи також містять докази надіслання відповідачу рахунків-фактур, складених відповідно до актів приймання-передавання енергоресурсів за період з березня 2015 року по травень 2015 року в межах фактично спожитого обсягу електроенергії для оплати їх відповідачем. Жодних заперечень щодо виставлених позивачем рахунків-фактур та зазначених в них сум за вказаний період відповідачем надано не було, доказів протилежного суду не подано.

Разом з тим, як вбачається з банківських виписок по рахунку позивача, а також, власне, самого розрахунку суми заборгованості, відповідач лише частково відшкодував позивачу витрати за використану електричну енергію у період з листопада 2013 року по травень 2015 року, а саме у розмірі 233 803, 78 грн.

Отже, судом встановлено, що станом на дату подання позову у відповідача існує заборгованість за період з листопада 2013 року по травень 2015 року у розмірі 50 783, 86 грн., доказів зворотного, а саме доказів сплати грошових коштів у вказаній сумі, відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт-Гранд-Інвест» за заявлений позивачем період у розмірі 50 783, 76 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, з огляду на що позовні вимоги Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт-Гранд-Інвест» суми основного боргу в розмірі 50 783, 76 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт-Гранд-Інвест» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 90, офіс 1; ідентифікаційний код 35077522) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, будинок 8; ідентифікаційний код 14307357) суму основного боргу в розмірі 50 783 (п'ятдесят тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.11.2015

Суддя І.М. Отрош