Рішення

від 11.11.2015 по справі 910/22498/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015Справа № 910/22498/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» до фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ВИДАВНИЦТВО ІМЕНІ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ» про стягнення 29044,80 грн, за участю представників:

від позивача: Фомін О.Д. (довіреність від 30.12.2014 № 155/1/23-5451);

від відповідача: не з'явилися,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року до Господарського суду міста Києва звернулося КП «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» із позовом до ТОВ «ВИДАВНИЦТВО ІМЕНІ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ», яким заявлено позовні вимоги про стягнення з останнього 29044,80 грн, з яких: 15936,26 грн - сума основної заборгованості; 10100,48 грн - пеня; 144,34 грн - 3 % річних; 2863,72 грн - втрати від інфляції.

Позов мотивований порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором від 01.10.2002 № 710 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутришньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів.

Ухвали у даній справі надсилалися, зокрема відповідачеві на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце належним чином.

Однак, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання до суду не подав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність обставин, які б позбавляли суд можливості вирішити спір у даній справі по суті.

В судовому засіданні 11 листопада 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважного представника позивача, судом встановлено таке.

Між КП «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» (далі - виконавець) та ТОВ «ВИДАВНИЦТВО ІМЕНІ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ» (далі - споживач) укладено договір від 01.10.2002 № 710 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутришньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (далі - договір).

Предметом договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежитловому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Саксаганського, 44-Е (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.3.6 договору споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок виконавця вартість спожитої теплової енергії.

Як вбачається з п. 2 додатку № 2 до договору, споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у виконавця акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає в виконавцеві), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору сплату за вказаними в п. 2 договору документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

У випадку несплати за користування тепловою енергією до кінця розрахункового періоду (п. З цього додатку), виконавець нараховує споживачеві пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України (п. 3.4 додатку № 2 до договору). Аналогічна умова викладена у п. 2.3.7 договору.

Сторонами у п. 3.5 додатку № 2 до договору передбачено, що крім сплати вартості спожитої теплової енергії споживач сплачує на рахунок виконавця вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання та послуг розрахункового обслуговування у складі експлуатаційних витрат згідно додатку № 1 з оформленням актів виконаних робіт (Ф-2).

Договір набуває чинності з 01 жовтня 2002 року та діє до 31 грудня 2003 року (п. 6.1 договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 6.4 договору).

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд відзначає, що доказів припинення договору сторонами суду не надано, а тому договір вважається на даний момент чинним.

Так, судом встановлено, що позивачем надано послуги з теплопостачання на загальну суму 13279,58 грн та послуг з технічного обслуговування і утримання внутришньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів на загальну суму 2662,68 грн. Наведені обставини підтверджуються розрахунками нарахувань за спожиту теплову енергію за період часу з грудня 2014 року по квітень 2015 року та актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за період часу з липня 2014 року червень 2015 року (вказані документи містяться у матеріалах справи у вигляді засвідчених копій). Також у матеріалах справи містяться засвідчені копії реєстрів відправленої кореспонденції та фіскальних чеків, які свідчать про факт направлення позивачем відповідачеві розрахунків нарахувань за спожиту теплову енергію та актів прийому виконаного опалення та технічного обслуговування.

Таким чином, позивачем надано відповідачеві послуги загальною вартістю 15936,26 грн.

Спір між сторонами справи, як стверджує позивач, виник внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором, споживачем надані позивачем послуги не оплачено.

Також судом встановлено, що 06 лютого 2015 року та 02 квітня 2015 року позивачем надсилалися відповідачеві листи-вимоги від 04.02.2015 № 155/23-02/19 та від 27.03.2015 № 155/23-03/137, якими виконавець вимагав від споживача оплати надані послуги з теплопостачання та обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів.

Відповіді відповідача або доказів виконання ним вимог позивача, викладених у вказаних вище листах, матеріали справи не містять.

Зважаючи на вищенаведені обставини справи, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок несплати послуг, в сумі 15936,26 грн, а також пені та нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, що жодного підтвердження щодо факту оплати відповідачем наданих позивачем послуг у сумі 15936,26 грн у встановлений п. 3 додатку № 2 до договору строк сторонами спору суду не надано.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК).

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин і норм права, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 15936,26 грн є правомірною, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі, з тих підстав, що позов в цій частині позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи, що у правовідносинах сторін договору має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є правомірними та підлягають задоволенню. Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок вказаних вимог, визнав його вірним.

Однак при цьому, у розрахунках пені і 3 % річних судом виявлено допущену позивачем арифметичну помилку при складанні між собою результатів (сум) розрахунку вказаних нарахувань за відповідні періоди прострочення.

Таким чином, відповідно до здійсненого судом перерахунку позовних вимог, сума пені підлягає задоволенню в сумі 10100,47 грн; 3 % річних - 144,32 грн, а втрати від інфляції в сумі 2863,72 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

За приписами ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ВИДАВНИЦТВО ІМЕНІ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 44-Е; ідентифікаційний код 21638468, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь комунального підприємства «КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код 03366500, на будь-який його рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 15936,26 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн 26 коп.; пеню в сумі 10100,47 (десять тисяч сто) грн 47 коп.; 3 % річних в сумі 144,32 (сто сорок чотири) 32 коп.; втрати від інфляції в сумі 2863,72 (дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн 72 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1826,99 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн 99 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18 листопада 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань