Постанова

від 17.11.2015 по справі 905/369/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.11.2015 справа №905/369/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дучал Н.М.

судді: Геза Т.Д., М'ясищев А.М.

при секретарі Виноградовій В.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Сущенко Ю.В., за довіреністю

від відповідача - Іваник Д.О., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2015 р. (повний текст підписано 31.08.2015 р.) у справі№ 905/369/15 (суддя Курило Г.Є.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, м. Київ до Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства "Гермес", м. Донецьк про cтягнення 501 088 352,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства «Гермес» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р. у розмірі 501 088 352,29 грн. , в тому числі заборгованість за кредитом в розмірі 293 020 600,03грн., заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 168 794 403,16 грн., пеня в розмірі 36 907 939,59 грн., три проценти річних в розмірі 2 365 409,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем покладено неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість, право на нарахування пені та 3% річних.

Судом не задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 905/369/15 до прийняття і набрання законної сили рішенням у справі № 905/1176/15 за позовом МП ВВП «Гермес» до АТ «Дельта Банк» про внесення змін до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2015р. у справі № 905/369/15 позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства «Гермес» задоволено частково.

Стягнуто з Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства «Гермес» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 168 794 403,16 грн., три проценти річних в розмірі 2 365 409,51 грн.

Стягнуто з Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства «Гермес» в державний бюджет України судовий збір в розмірі 24 962,38 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р. стосовно сплати процентів за користування кредитом, що стало підставою для нарахування 3% річних. В підставу відмови у задоволенні частини позовних вимог судом покладено передчасність вимог про стягнення кредиту, невідповідність розрахунку пені приписам ст.232 Господарського кодексу України, положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Не погодившись з рішенням господарського суду, АТ «Дельта Банк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2015р. у справі № 905/369/15 та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ «Дельта Банк» задовольнити у повному обсязі.

Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким що ухвалене з неповним з'ясуванням обставин по справі, недоведеності обставин, невідповідності висновків суду обставинам справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що господарським судом були порушені норми ст.ст. 526, 625, 1050 ЦК України, ст.ст. 193, 229 ГК України, ст. 22 ГПК України. Наполягає на безпідставності висновку суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 293 020 600,03 грн.

Вказує, що на дату винесення рішення, дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. № 1053-р зупинено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. № 1079-р, а тому АТ «Дельта Банк» має повне право нараховувати пеню, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2015р. у справі № 905/369/15 апеляційну скаргу АТ «Дельта Банк» прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.11.2015р.

Відповідач проти вимог апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві вих. № 05-11/1 від 05.11.2015р. на апеляційну скаргу. Просить відмовити у задоволенні вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2015р. у справі № 905/369/1 залишити без змін.

Зазначив, що строком для повернення Малим приватним виробничо - впроваджувальним підприємством «Гермес» кредитів є строк, визначений кредитним договором у п. 3.4.5. (в редакції договору про внесення змін № 20-17 від 01.04.2013р.), а саме: не пізніше 28.12.2016 року (включно).

Наполягає, що жодного письмового повідомлення - вимоги від позивача із вимогою про дострокове повернення кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними та комісій протягом усього строку дії кредитного договору відповідачем отримано не було. Отже, господарським судом Донецької області законно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог в частині дострокового стягнення заборгованості за кредитом в сумі 293 020 600,03 грн. у зв'язку з безпідставністю.

Вказує, що на дату винесення рішення судом першої інстанції у справі № 905/369/15 дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053-р зупинено на підставі розпорядження КМУ від 05.11.2014р. № 1079-р, втім розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053-р не скасоване та не визнане незаконним. Районами проведення антитерористичної операції з 07.04.2014р. визначені Донецька та Луганська області згідно із наказом Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014р. № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення». Водночас, проведення антитерористичної операції на території м. Донецька є загальновідомим фактом.

Таким чином, господарський суд Донецької області обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої в період проведення антитерористичної операції.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 4 2, , 4 3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

27.06.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (банк) та Малим приватним виробничо - впроваджувальним підприємством "Гермес" (позичальник) укладено кредитний договір № 3.3ДС/190/2008-КЛТ (кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого цим договором встановлюється: процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів(траншів) Позичальнику в національній валюті України або іноземних валютах (долари США та євро) з повною/частковою конвертацією у національну валюту в межах загальної суми, еквівалентної 17 760 000,00 євро за офіційним курсом НБУ на дату укладення кожної додаткової угоди до цього договору про надання кредиту, що є його невід'ємною частиною(додаткова угода); процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів.

Зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п. 1.1. договору та термін його кінцевого повернення, визначаються додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.5 цього договору (п. 1.2. кредитного договору).

Проценти нараховуються за кожним кредитом, наданим згідно з додатковою угодою, 20 числа кожного місяця, виходячи із суми заборгованості за кредитом, яка обліковується на позичковому рахунку, та процентної ставки, яка встановлена у відповідній додатковій угоді (п. 2.8.2. кредитного договору).

При розрахунку суми процентів береться: фактична кількість календарних днів користування кредитами у розрахунковому періоді та фактична кількість днів у поточному році - якщо кредити надані в національній валюті України; фактична кількість календарних днів користування кредитами у розрахунковому періоді та 360 днів у році - якщо кредити надані в іншій іноземній валюті, ніж та що вказана в попередньому абзаці даного пункту (п. 2.8.3. кредитного договору).

27.06.2008р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 1 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 8 610 174,71 доларів США, що складає еквівалент 5 473 380,09 євро за офіційним курсом НБУ на дату укладення додаткової угоди.

27.06.2008р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 1 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 8 101 954,92 євро.

08.07.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 1 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 795 600,00 євро.

10.07.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 1 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 1 180 206,13 євро.

15.07.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 2 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 1 000 000,00 євро, з повною конвертацією у національну валюту.

24.07.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 6 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 1 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 77 888,76 євро.

19.08.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 7 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 1 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 107 305,70 євро.

15.09.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 8 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 1 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 137 273,89 євро.

26.09.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 9 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 2 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 2 200 000,00 доларів США, що складає еквівалент 1 496 598,64 євро за офіційним курсом НБУ на дату укладення додаткової угоди, з повною конвертацією у національну валюту.

09.10.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 10 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 1 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 137 408,02 євро.

20.10.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 11 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 1 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 309 932,51 євро.

27.10.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 12 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 1 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 418 973,78 євро.

05.11.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 13 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 1 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 435 237,39 євро.

12.11.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 14 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 1 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 22 706,05 євро.

18.11.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 15 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 1 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 116 759,64 євро.

11.12.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 16 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з п. 1 якої банк надає позичальнику кредит в сумі 534 500,25 євро.

Згідно з п.п. 2,3 додаткових угод № 1 - 16 до кредитного договору, строк повернення кредиту - не пізніше 26 червня 2014р., але, враховуючи графік погашення заборгованості, що вказаний у п. 3.4.5. кредитного договору; процентна ставка встановлюється у розмірі 16,0 % річних; при невиконанні позичальником умов, передбачених п. 3.4.10 кредитного договору, банк має право встановити процентну ставку за кредитом за цією додатковою угодою у розмірі 18,0 % річних в порядку, визначеному п. 3.1.11.

03.08.2008р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 17 до кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р., згідно з якою банк надає позичальнику кредит в сумі 269 396 320,38 грн., строк повернення 26 червня 2014р. процентна ставка встановлюється 20 % річних; при невиконанні позичальником умов, передбачених п. 3.4.10 кредитного договору, банк має право встановити процентну ставку за кредитом за цією додатковою угодою у розмірі 22% річних. У відповідності до Договору про внесення змін № 20-10 від 31.10.2011р. до кредитного договору, процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі 12,85% починаючи з 01.07.2011р.

Згідно з додатковою угодою № 18 від 29 вересня 2009р. до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 2 665 772,82 гривень, строк повернення 26 червня 2014р. процентна ставка встановлюється 20 % річних; при невиконанні позичальником умов, передбачених п. 3.4.10 кредитного договору, банк має право встановити процентну ставку за кредитом за цією додатковою угодою у розмірі 22% річних. У відповідності до Договору про внесення змін № 20-10 від 31.10.2011р. до кредитного договору, процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі 12,85% починаючи з 01.07.2011р.

Згідно з додатковою угодою № 19 від 29 жовтня 2009р. до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 20 958 506,83 гривень, строк повернення 28 жовтня 2010р., процентна ставка встановлюється 20 % річних; при невиконанні позичальником умов, передбачених п. 3.4.10 кредитного договору, банк має право встановити процентну ставку за кредитом за цією додатковою угодою у розмірі 22% річних. У відповідності до Договору про внесення змін № 20-10 від 31.10.2011р. до кредитного договору, процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі 12,85% починаючи з 01.07.2011р.

Договором про внесення змін № 20 від 15.12.2009 р. до кредитного договору сторони домовилися змінити редакцію п.1.1. кредитного договору, а саме: п.1.1. за цим договором Банк надає позичальнику кредит у сумі 293 020 600,00 грн. з кінцевим терміном повернення 26.06.2014р.

За умовами п. 3.4.3 кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 20-17 від 01.04.2013р. до кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати банку проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, згідно з наступним графіком: залишок заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за період з 01.06.2010р. по 31.01.2013р. - не пізніше 31.07.2013р.; проценти, що будуть нараховані за період з 01.02.2013р. по 31.07.2013р. - не пізніше 31.07.2013р.; починаючи з 01.08.2013р. по 30.11.2016р. - сплата процентів в розмірі 100% від нарахованих з першого по останнє число кожного місяця - щомісячно, до 05 числа місяця, наступного за місяцем нарахування та у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом, вказаним у відповідній додатковій угоді; сплата процентів з 01.12.2016р. по 27.12.2016р. - не пізніше 28.12.2016 включно.

Відповідно до п.3.4.5. кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 20-17 від 01.04.2013р. позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними додатковими угодами, але в будь-якому випадку не пізніше 28 грудня 2016р. включно.

Також, договором про внесення змін №20-17 від 01.04.2013р. до кредитного договору, сторони домовилися, що позичальник зобов'язується погасити кредит, отриманий за додатковими угодами № 17 від 03.08.2009р., № 18 від 29.09.2009р., № 19 від 29.10.2009р. кредит не пізніше 28 грудня 2016р.

У разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісіями, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, та/або комісіями (п. 3.4.9 кредитного договору),

Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів, процентів за користування ними, комісій, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів (п. 5.1. кредитного договору).

З матеріалів справи вбачається виконання банком прийнятих на себе зобов'язань. Факт надання банком грошових коштів згідно кредитного договору № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів та банківськими виписками по особовому рахунку.

19.06.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) укладено та нотаріально посвідчено (реєстр. № 1360) договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до п. 2.1 якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Під терміном «права вимоги» сторонами договору обумовлено всі права (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

За умовами п.2.3. договору купівлі-продажу, права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги.

Перелік кредитних договорів, укладених ПАТ «Кердитпромбанк» з позичальниками, права вимоги за якими передані ПАТ «Дельта Банк», наведений в Додатку № 1 до цього Договору, в якому в тому числі зазначений і кредитний договір №3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р.

До матеріалів справи наданий акт приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.06.2013р.

Листом № 2/01-17/6427 від 26.06.2013р. Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» повідомили відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги за кредитним договором №3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008р. з додатковими угодами та додатковими договорами є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 3.3ДС/190/2008-КЛТ від 27.06.2008 стосовно сплати процентів за користування кредитом, а також факт наявності заборгованості МП ВВП «Гермес» станом на 08.06.2015р. в сумі 168 794 403,16 грн. по процентах за користування кредитом підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Отже, вірним є висновок господарського суду про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з МП ВВП «Гермес» 168 794 403,16 грн. заборгованості за кредитним договором по сплаті процентів за користування кредитом.

Вимоги позивача про стягнення кредиту в сумі 293 020 600,03 грн. є передчасними та не підлягають задоволенню, а рішення місцевого суду в цій частині підлягає залишенню без змін, з огляду на наступне.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 3.1.6 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №20-9 від 07.07.2011р. до кредитного договору), у разі недотримання позичальником умов цього договору та додаткових угод, а також у разі погіршення фінансового стану позичальника, банк має право вимагати дострокового повернення кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, комісій, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет застави.

За наявності обставин, визначених п. 3.1.6 цього договору, банк рекомендованим листом надсилає на адресу позичальника письмове повідомлення - вимогу де зазначає термін для дострокового повернення кредитів, сплати нарахованих відсотків, комісій. У разі невиконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення сум кредитів, нарахованих процентів та комісій, що міститься в письмовому повідомленні-вимозі банку в термін, визначений таким письмовим повідомленням-вимогою, остаточний термін повернення кредитів, визначений п. 3.4.5 цього договору змінюється. Таким терміном буде вважатись термін, визначений банком у письмовому повідомленні-вимозі, при настанні якого позичальник має виконати вимогу банку щодо дострокового повернення кредитів, сплати процентів та комісій.

Позивачем не надано доказів надсилання позичальнику письмового повідомлення-вимоги, на виконання п. 3.1.6. кредитного договору. Отже, зміни терміну повернення кредиту, який згідно з п. 3.4.5 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 20-17 від 01.04.2013р.) визначений сторонами - не пізніше 28 грудня 2016р., не відбулося, та на дату прийняття судом оскаржуваного рішення строк повернення кредиту є таким, що не настав.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, факт припинення приймання поштових відправлень у м. Донецьк не звільняє позивача від зобов'язання надіслати вимогу відповідачу шляхом передачі (направлення) електронних повідомлень, факсограм, телефонограм, скористатися альтернативними службами доставки пошти.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ст.611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

На підставі п. 3.4.9. кредитного договору, позивачем нарахована та вимагається до стягнення пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 36 907 939,59 грн., яка згідно наданого розрахунку пені розрахована за період з 07.12.2014 року по 07.06.2015 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову позивачеві у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 36 907 939,59 грн. за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом з огляду на наступне.

Умовами кредитного договору встановлені строки виконання зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Отже, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу по сплаті процентів за користування кредитом.

Розрахування пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом здійснено позивачем не з моменту виникнення кожного із зобов'язань щодо сплати процентів протягом 6 місяців, а за останні 6 місяців до дня звернення з позовом, що суперечить приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

До того ж, відповідно до ст.2 Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За приписами ст.1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаним Законом, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Листом від 27.10.2014р. №18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. затверджено Перелік населених пунктів, до якого включено м. Донецьк.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Проте, Указом Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 відповідно до ст. ст. 107 , 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно якого визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 р.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1079-р від 05.11.2014р. не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням МПВВП «Гермес» є м. Донецьк, вул.. Чернігівська,6А.

Інформація, яка згідно статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є обов'язковою для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про здійснення відповідачем господарської діяльності не за місцем реєстрації та/або про зміну його місцезнаходження - в реєстрі відсутня.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи, або її відокремленого підрозділу, фізичної особи - підприємця під час провадження ними господарської діяльності, а також для відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право суб'єкта господарювання не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

За приписами ст.11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми даного закону щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 2 365 409,51 грн., що нараховані за період з 07.12.2014р. по 07.06.2015р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ст.625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10 липня 2014 року № 6).

Враховуючи вищенаведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2015р. (підписано 31.08.2015р.) у справі № 905/369/15.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Результати апеляційного провадження у справі №905/369/15 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2015р. (підписано 31.08.2015р.) у справі № 905/369/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2015р. (підписано 31.08.2015р.) у справі № 905/369/15 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Судді: Т.Д. Геза

А.М. М'ясищев

Надруковано 5 екз.:

1. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1. ГСДО