Постанова

від 17.11.2015 по справі 917/1470/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа № 917/1470/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4937 П/1-6) на рішення господарського суду Полтавської області від 15 вересня 2015 року у справі № 917/1470/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Лубни", м. Лубни

про стягнення 75 142,60 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15 вересня 2015 року у справі № 917/1470/15 (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Автоцентр Лубни" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" основної заборгованості у розмірі 45551,82 грн., заборгованості по процентам у розмірі 14667,70 грн., пені в сумі 12141,26 грн., комісії у сумі 2781,82 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 15 вересня 2015 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки прийнято на підставі неповністю досліджених доказів та без урахування всіх обставин справи.

16 листопада 2015 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи всі обставини справи, вірно застосовані як норми матеріального так і норми процесуального права, в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності (вх. № 15451). Також просить розглядати справу за відсутності представника позивача у зв'язку із неможливістю забезпечити його явку в дане судове засідання.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 157).

Колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності належно повідомлених представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Із матеріалів справи свідчить, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 75142,60 грн., з яких: 45551,82 грн. основного боргу, 14667,70 грн. заборгованість по процентам, 12141, 26 грн. пені та 2781,82 грн. комісії, у зв'язку з порушеннями з боку відповідача зобов'язань за договором банківського обслуговування б\н від 15 березня 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, Господарський суд Полтавської області виходив з того, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за договором банківського обслуговування, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як убачається із матеріалів справи, у заяві про відкриття поточного рахунку від 15 березня 2015 року зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та тарифами банку, які разом з цією заявою зі складають договір банківського обслуговування (а.с. 30).

Тобто, своїм підписом клієнт - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Лубни" приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 15 березня 2011 року, та взяло на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до вищевказаного договору, Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Лубни" було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26000060724064 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно п. 3.2.1.1.16. даних умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 3.2.1.1.1. "Умов та правил надання банківських послуг", кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3. умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.8. "Умов та правил надання банківських послуг" встановлено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"),

Пункт 3.2.1.1.6. умов передбачає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до розділу 3.2.1.4. "Умов і правил надання банківських послуг", яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт виплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого "Умовами і правилами надання банківських послуг", клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. При цьому, під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Згідно п. 3.2.1.2.3.4. "Умов і правил надання банківських послуг", банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого даними умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1. "Умов і правил надання банківських послуг", при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами п. п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до п. 3.2.1.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

У п. 3.2.1.6.1. "Умов і правил надання банківських послуг" встановлено, що цей договір, а саме - обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 62500,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача (а.с. 63-92).

Проте, з боку відповідача мало місце порушення зобов'язань за договором банківського обслуговування, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем, розмір якої станом на 09 червня 2015 року склав 75124,60 грн., яка складається з наступного: 45551,82 грн. - заборгованість за кредитом станом на 01 квітня 2014 року; 14667,70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 30 грудня 2013 року по 09 червня 2015 року; 12141,26 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 01 січня 2014 року по 09 червня 2015 рік; 2781,82 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом за період з 01 грудня 2013 року по 09 червня 2015 рік.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У відповідності до частини першої статті 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк в порядку, що встановлені договором (п.1 ч.1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось в цій постанові, підписавши Заяву 15 березня 2011 року, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 15 березня 2011 року та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

За таких умов за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним, тобто договором банківського рахунку та кредитного договору.

Отже, для укладення договору банківського обслуговування, який є змішаним за своєю правовою природою і має елементи кредитного договору, сторони повинні були обмінятися всіма документами, в яких зафіксований зміст правочину, щоб договір був вчинений у письмовій формі.

В частині першій статті 1067 Цивільного кодексу України зазначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

В матеріалах справи маються виписки по рахунку за період з 04 березня 2014 року по 19 червня 20105 року (а.с. 52-55), банківські виписки за період з 15 березня 2011 року по 20 липня 2015 року (а.с. 63-92), довідка ПАТ КБ «Приватбанк» про розміри встановлених лімітів (а.с. 46) та розрахунок заборгованості станом на 09 червня 2015 року (а.с. 47-51), що підтверджують наявну заборгованість відповідача перед позивачем внаслідок несплати необхідних коштів для погашення боргу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, а в матеріалах справи такі докази відсутні, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 45551,82 грн. основного боргу, 14667, 70 грн. заборгованості по процентам, 2781,82 грн. комісії є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 12141,26 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умовами Договору передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами (п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3) термінів повернення кредиту, передбачених п.,п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.,п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 3.18.5.4 Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку, що такий розрахунок відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 12141,26 грн. також підлягають задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги законні, обгрунтовані, доведені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач, ані в суд першої інстанції, ані судовій колегій апеляційної інстанції не надав доказів, які б свідчили про погашення наявної заборгованості, так само заперечуючи проти позовних вимог, не навів обґрунтованих доводів та не надав свого контррозрахунку боргу.

Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом процесуальних норм права.

Проте, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, виходячи з наступного.

Господарський суд Полтавської області здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, що підтверджується зворотними повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 99,100), відкладав судове засідання ухвалою від 03 вересня 2015 року для надання відповідачем необхідних документів та надав можливість з'явитися у судове засідання.

Проте, відповідач не скористався своїм правом бути присутнім в судовому засіданні при розгляді позову, так і при розгляді апеляційної скарги.

Вимоги ухвал суду першої інстанції щодо обов'язкової участі сторін та в разі наявності заперечень подати суду контррозрахунок не виконав.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків Господарського суду Полтавської області, викладених у рішенні від 15 вересня 2015 року у цій справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 15 вересня 2015 року у справі № 917/1470/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 20.11.2015р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.