Рішення

від 17.11.2015 по справі 310/9095/15-ц

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/9095/15-ц

2/310/5138/15

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2015 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Пустовіт З.П.

при секретарі: Гоноболіній О.І.

з участю представника позивача Баль М.В., відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом Комунального закладу „Обласний соціальний центр матері та дитини" Запорізької обласної ради до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Комунальний заклад „Обласний соціальний центр матері та дитини" Запорізької обласної ради звернувся до Бердянського міськрайонного суду з зазначеним позовом до відповідача, в обґрунтування якого посилався на те, що вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23.06.2015 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч.2 ч.3 ст.191, ч.1 ст.366, 70,75 КК України до трьох років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на один рік, звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців. Вказаним злочином ОСОБА_2 спричинив КЗ „Обласний соціальний центр матері та дитини" Запорізької обласної ради майнову шкоду на загальну суму 38080,44 грн. Тому, посилаючись на ст.ст.1166,1167 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідач на свою користь майнову шкоду, завдану злочином, у розмірі 38080,44 грн., судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю Баль М.В. підтримала позов повністю, доповіла обставини, зазначені в ньому, та просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що всі рахунки та акти виконаних робіт підписувала сама Баль М.В., які надавалися до управління Держказначейства. Він був втягнутий в якусь аферу. Згідно вироків суду він уже поніс покарання, вину визнав та вироки не оскаржував. По першій справі прокурором був заявлений цивільний позов, який він визнав, а у цій справі - не визнає.

Заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи з свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 червня 2015 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених с.2 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, та остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів у вигляді трьох років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на один рік, звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців. Згідно вироку, ОСОБА_2, будучи службовою особою - засновником та директором ПП «Азовкомбі», 01.04.2014 року уклав договір №1/4-2014 року на виконання робіт з капітального ремонту приміщення Комунального закладу „Обласний соціальний центр матері та дитини" Запорізької обласної ради по вул.. Франка, 18 у м.Бердянську на загальну суму 102968,60 грн. та використав коштів на покриття видатків з оплати праці та на покриття видатків з покриття лінолеуму в розмірах менших, ніж передбачено кошторисною документацією, відповідно на 24534,44 грн. та на 13546,00 грн., завдавши майнову шкоду Комунальному закладу „Обласний соціальний центр матері та дитини" Запорізької обласної ради на загальну суму 38080,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що він при розгляді кримінальних справ визнавав себе винним повністю у пред'явленому звинуваченню, вироки не оскаржував.

З наданої суду копії вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 червня 2015 року, який набрав законної сили 24.07.2015 року, вбачається, що цивільній позов у кримінальному провадженні заявлено не було.

Відповідач у судовому засіданні не заперечував, що майнову шкоду позивачу в добровільному порядку не відшкодовував.

Як роз'яснено в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто, відповідно до вказаних норм законодавства, підставою для відшкодування матеріальної шкоди, завданою внаслідок скоєння кримінального правопорушення, є обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року, відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК України.

Вироком підтверджено винні дії відповідача та розмір завданої Комунальному закладу „Обласний соціальний центр матері та дитини" Запорізької обласної ради майнової шкоди.

Суд звертає увагу на те, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, разом з тим вказував, що з вироком суду він згодний, проте, на його думку, він вже поніс покарання за свою довірливість, а тому не може нести відповідальність ще раз у цивільній справі. Втім це є лише його власна позиція, не підкріплена жодними доказами та є такою, що суперечить нормам чинного законодавства, що регулюють питання відшкодування винною особою завданої майнової шкоди, а тому не може бути прийнята судом до уваги.

Тому з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального закладу „Обласний соціальний центр матері та дитини" Запорізької обласної ради є обґрунтованими, доведеними належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.6) ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», він підлягає стягненню з відповідача на користь держави, відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України, розмір якого з 01.09.2015 року складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 487 грн. 20 коп. необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10, 11, 57-61, 62, 64, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального закладу „Обласний соціальний центр матері та дитини" Запорізької обласної ради до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального закладу „Обласний соціальний центр матері та дитини" Запорізької обласної ради (код ЄДРПОУ 38508272) майнову шкоду, завдану злочином, в розмірі 38080 (тридцять вісім тисяч вісімдесят) гривень 44 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 487 грн. 20 копійок

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяЗ. П. Пустовіт