Ухвала

від 19.11.2015 по справі 191/2803/13-к

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 191/2803/13-к

Провадження № 1кп/201/294/2015

УХВАЛА

19 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали кримінального провадження №12013040390000641 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жданово Солонянського району Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 353, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 364 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Стаханов Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 353, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289,ч. 2 ст. 353, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Солоне Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Юрківці Немерівського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5

обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_11

обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

захисники ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17

представник цивільного

позивач ОСОБА_18

ВСТАНОВИВ:

Судом поставлено питання доцільності тримання обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під вартою, так як строк тримання під вартою закінчується 21.11.2015 р.

Прокурор просив продовжити строки тримання під вартою обвинувачених, не назвавши жодного ризику та не обґрунтувавши наявність взагалі будь-яких ризиків.

Захисник потерпілого просив продовжити строки тримання під вартою обвинувачених посилаючись на те, що існують ризики того, що обвинувачені можуть уникнути суду та впливати на потерпілих і свідків.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти продовження тримання його під вартою посилаючись на те, що прокурором не названо жодного ризику визначеного ст. 177 КПК України, 11.11.2015 р. обвинуваченого вчергове було побито працівниками СІЗО, а правоохоронні органи не ведуть ефективного розслідування. Обвинувачений має зареєстроване місце проживання, малолітню дитину та йому гарантоване працевлаштування, а тому він вважає, що підстав для продовження строків тримання його під вартою не має

Обвинувачений ОСОБА_9 просив не продовжувати строки тримання під вартою та змінити запобіжний захід на домашній арешт, так як він тривалий час тримається під вартою, будь-яких ризиків, визначених КПК не має, він позитивно характеризується, має зареєстроване місце проживання та родину, а також йому гарантоване працевлаштування.

ОСОБА_10 просив не продовжувати строк тримання його під вартою та змінити запобіжний захід на домашній арешт, так як умови його тримання не відповідають вимогам встановленим законодавством, він хворіє на панкреатит, одружений та має на утриманні малолітню дитину. Крім того, йому гарантоване працевлаштування, а тому просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

ОСОБА_8 в судовому засіданні просив не продовжувати строки тримання під вартою та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в якому посилається на те, що він тривалий час тримається під вартою, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини. Він має зареєстроване місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину та хворого батька та йому гарантоване працевлаштування.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечували проти доводів прокурора та підтримали клопотання і заперечення інших обвинувачених.

Захисники також просили не продовжувати запобіжний захід відносно обвинувачених та зазначили, що прокурором не лише не обгрунтовано наявність будь-яких ризиків визначений ст. 177 КПК України, а навіть не названо жодного ризику, а отже суд не має можливості дати оцінку їх наявності. Всі обвинувачені тривалий час тримаються під вартою, чим порушується принцип недоторканності особи.

Суд, заслухавши учасників приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщосудове провадженняне було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд укримінальному провадженнівирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 22 КПК України під час кримінального провадження функціїдержавного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Аналіз вищевказаних норм права дає підстави прийти до єдиного висновку про те, що судом не можуть самостійно визначатись ризики визначені ст. 177 КПК України щодо обвинувачених та обґрунтуватись їх наявність.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконанняобвинуваченимпокладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні, як зазначалось вище, прокурором не зазначено наявність ризиків визначених ч. 1ст. 177 КПК України, а отже відсутні підстави застосування будь-яких запобіжних заходів відносно обвинувачених. Наявність обґрунтованої підозри сама по-собі без ризиків не може бути єдиною підставою для застосування запобіжних заходів.

Таким чином, суд вважає, що стороною обвинувачення не наведено підстав для застосування запобіжних заходів, а отже продовження тримання під вартою обвинувачених є недоцільним.

З тих підстав, що доцільність застосування будь-яких запобіжних заходів відносно обвинувачених на сьогоднішній день відсутня, в задоволенні клопотань обвинувачених про зміну запобіжного заходу належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 26, 177, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотань ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.

Скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.

Скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.

Скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.

Ухвала окремому оскарженню на підлягає. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, передбачені ст. 392 КПК України.

Головуючий-суддя: ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3