Рішення

від 19.11.2015 по справі 655/677/15-ц

ГОРНОСТАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

19 листопада 2015 року № 655/677/15-ц

Горностаївський районний суд Херсонської області

в складі : судді Посунько Г.А.

секретаря Бортнюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Горностаївка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, поданим від імені та в інтересах ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „УкраїнаВ» (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Горностаївське районне управління юстиції Херсонської області, Відділ Держземагенства у Горностаївському районі Херсонської області) про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1, діючи від імені та в інтересах позивача ОСОБА_2, посилається в обґрунтування позовних вимог на те, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 11,93 га., розташованої на території Великоблаговіщенської сільської ради Горностаївського району Херсонської області. 20 лютого 2004 року ОСОБА_2 передала належну їй земельну ділянку в оренду відповідачеві ТОВ „ТД „УкраїнаВ» на строк п'ять років, про що між сторонами був укладений договір оренди землі. 06 квітня 2005 року цей договір був зареєстрований у Горностаївському районному реєстраційному відділі Херсонської РФ ДП В«Центр ДЗКВ» . 21 січня 2010 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „УкраїнаВ» була укладена додаткова угода № 33 до вказаного договору оренди земельної ділянки, якою був продовжений строк дії основного договору оренди на десять років - до 06 квітня 2020 року. Ця додаткова угода 23 грудня 2010 року була зареєстрована у Горностаївському районному відділі Херсонської РФ ДП В«Центр ДЗКВ» . Позивач вважає, що оскільки основний договір оренди був укладений 20 лютого 2004 року, тому строк його дії закінчився 20 лютого 2009 року. Таким чином додаткова угода, укладена між сторонами 21 січня 2010 року, є недійсною, оскільки вона була укладена після закінчення строку дії основного договору. На підставі викладеного, представник позивача просить суд:

-договір оренди земельної ділянки, укладений 20 лютого 2004 року між ОСОБА_2 та ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , визнати припиненим з 20 лютого 2009 року,

-визнати недійсною додаткову угоду № 33 від 21 січня 2010 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного 20 лютого 2004 року між ОСОБА_2 та ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , та скасувати державну реєстрацію вказаної додаткової угоди;

-зобов'язати відповідача ТОВ „ТД „УкраїнаВ» повернути позивачеві орендовану земельну ділянку.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_1 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином - своєю заявою до суду представник позивача ОСОБА_1 просить розглядати справу за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_1, на підставі наявних у справі доказів.

В судове засідання представник відповідача ТОВ „ТД „УкраїнаВ» не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - своєю заявою до суду відповідач просить розглядати справу за відсутності їхнього представника, проти задоволення позову заперечує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , на підставі наявних у справі доказів. При вирішенні справи суд враховує, що відповідач ТОВ „ТД „УкраїнаВ» обґрунтовує свої заперечення тим, що 20 лютого 2004 року позивач ОСОБА_2 передала належну їй земельну ділянку площею 11,93 га. в оренду відповідачеві ТОВ „ТД „УкраїнаВ» строком на п'ять років, про що між сторонами був укладений договір оренди землі. 06 квітня 2005 року цей договір був зареєстрований у Горностаївському районному реєстраційному відділі Херсонської РФ ДП В«Центр ДЗКВ» . Відповідно до ст.ст.18, 20 Закону України „Про оренду земліВ» (в редакції, чинній на момент укладення договору) та ст.640 ЦК України договір оренди був укладений з моменту його державної реєстрації - 06 квітня 2005 року, п'ятирічний строк дії договору закінчився 06 квітня 2010 року. До закінчення строку дії основного договору оренди 21 січня 2010 року між сторонами була укладена додаткова угода № 33, якою був продовжений строк дії основного договору на десять років - до 06 квітня 2020 року. Ця додаткова угода 23 грудня 2010 року була зареєстрована у Горностаївському районному реєстраційному відділі Херсонської РФ ДП В«Центр ДЗКВ» . Таким чином, додаткова угода була укладена під час дії основного договору оренди, а тому немає підстав для визнання її недійсною. Проти задоволення позову заперечує через необґрунтованість. Крім того, заявляє про застосування позовної давності, так як позивач пропустив трирічний строк позовної давності.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Горностаївського районного управління юстиції Херсонської області не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - своєю заявою просить розглядати справу за відсутності їхнього представника. В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Відділу Держземагенства у Горностаївському районі Херсонської області не з'явився з причин, невідомих суду, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третіх осіб, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

Позивачеві ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 11,93 га., розташована на території Великоблаговіщенської сільської ради Горностаївського району Херсонської області, кадастровий номер 6522680500:04:001:0015. Право власності позивача підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХС № 040809 (л/с 10), виданим Великоблаговіщенською сільською радою Горностаївського району Херсонської області 26 листопада 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 456.

Позивач ОСОБА_2 передала належну їй земельну ділянку в оренду строком на п'ять років відповідачеві ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , про що 20 лютого 2004 року сторони уклали між собою договір оренди земельної ділянки (л/с 8). Договір зареєстрований Горностаївським районним реєстраційним відділом Херсонської регіональної філії державного підприємства В«Центр державного земельного кадаструВ» , про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 06 квітня 2005 року за № 040572201658.

21 січня 2010 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „УкраїнаВ» була укладена додаткова угода № 33 (л/с 9) до вказаного договору оренди земельної ділянки, якою був продовжений строк дії основного договору оренди на десять років - до 06 квітня 2020 року. Додаткова угода зареєстрована Горностаївським районним відділом Херсонської регіональної філії державного підприємства В«Центр державного земельного кадаструВ» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 грудня 2010 року за № 041072200063.

Згідно ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.2 ст.792 ЦК України та ч.8 ст.93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Спеціальним Законом, який регулює орендні відносини, є Закон України „Про оренду земліВ» .

Згідно ст.13 Закону України „Про оренду земліВ» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 18, 20 Закону України „Про оренду земліВ» (в редакції, яка діяла на момент укладення та реєстрації договору оренди та додаткової угоди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом з тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року в справі № 6-162цс13, яка за приписами ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Суд критично оцінює заперечення відповідача ТОВ „ТД „УкраїнаВ» про те, що строк дії спірного договору оренди обчислюється з дати його державної реєстрації, оскільки державна реєстрація договору оренди землі вказує на його чинність і не може змінювати день укладення договору та строк його дії.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що п'ятирічний строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного 20 лютого 2004 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , закінчився 20 лютого 2009 року.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що в межах строку дії основного договору сторони не вирішували питання про продовження його дії.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що після закінчення строку дії основного договору сторони не вирішували питання про його поновлення в порядку, визначеному ст.33 Закону України „Про оренду земліВ» .

Згідно ч.1 ст.31 Закону України „Про оренду земліВ» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п.7 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Виходячи з обставин справи та наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного 20 лютого 2004 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , припиненим з 20 лютого 2009 року, у зв'язку із закінченням строку, на який цей договір було укладено.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що укладення та державна реєстрація додаткової угоди № 33 від 21 січня 2010 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „УкраїнаВ» були здійснені з порушенням вимог ст.ст.651 - 654 ЦК України та Закону України „Про оренду земліВ» , оскільки основний договір оренди вже був припинений на момент внесення до нього змін.

Після закінчення строку дії договору оренди, укладеного 20 лютого 2004 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , договірні відносини між сторонами припинились, а тому неможливо було вносити будь-які зміни до такого договору.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно ст.15, ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд приходить до висновку, що оскільки зміст правочину, вчиненого 21 січня 2010 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , суперечить актам цивільного законодавства, тому це є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеженьВ» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно ч.1 ст.34 Закону України „Про оренду земліВ» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Виходячи з обставин справи та наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав длявизнання недійсною додаткової угоди № 33 від 21 січня 2010 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного 20 лютого 2004 року між сторонами, скасування державної реєстрації вказаної додаткової угоди та зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В судовому засіданні встановлено, що початком перебігу позовної давності слід вважати: за вимогою про визнання договору оренди припиненим - 20 лютого 2009 року (закінчення строку дії договору), за вимогами про визнання додаткової угоди недійсною, скасування державної реєстрації та зобов'язання повернути земельну ділянку - з 21 січня 2010 року (підписання позивачем додаткової угоди).

При цьому, про порушення свого права позивачеві ОСОБА_2 було достовірно відомо. Так, починаючи з 2004 року до цього часу відповідач ТОВ „ТД „УкраїнаВ» постійно, відкрито використовував земельну ділянку позивача для вирощування сільськогосподарських культур. За вказаний період відповідач ТОВ „ТД „УкраїнаВ» постійно виплачував позивачеві ОСОБА_2 орендну плату, яку остання отримувала. 21 січня 2010 року позивач добровільно, власноручно підписала оскаржувану додаткову угоду. Отже, з 2004 року по теперішній час позивачеві ОСОБА_2 було достовірно відомо про існування між нею та ТОВ „ТД „УкраїнаВ» постійних правовідносин з приводу оренди земельної ділянки, належної позивачеві.

Таким чином, суд робить висновок, що представник позивача, звернувшись до суду з позовом лише 06 серпня 2015 року, пропустив строк позовної давності за вимогами про визнання припиненим договору оренди, про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди, про скасування державної реєстрації та зобов'язання повернути земельну ділянку

При цьому, відповідач в ході розгляду справи заявив про застосування позовної давності, а позивач не заявляв клопотання про поновлення строку давності.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1, поданий від імені та в інтересах ОСОБА_2, до ТОВ „ТД „УкраїнаВ» про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку задоволенню не підлягає, у зв'язку із спливом позовної давності.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.15, 16, 203, 215, 216, 256 - 267, 638 - 640, 651 - 654, 792 ЦК України, ст.ст.93, 152 ЗК України, Законом України „Про оренду земліВ» від 06.10.1998 року № 161-XIV, Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» від 01.07.2004 року № 1952-ІV, Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» від 06.11.2009 року № 9, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1, поданого від імені та в інтересах ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „УкраїнаВ» (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Горностаївське районне управління юстиції Херсонської області, Відділ Держземагенства у Горностаївському районі Херсонської області) про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Херсонської області через Горностаївський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні, - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Посунько Г.А.