Вирок

від 16.09.2010 по справі 1-1000/10

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-1000/2010

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Метелешко О.В.

при секретарі Паєті О.В.

за участю прокурора Ткачук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_4, п/б, раніше судимого:

- 26.02.2009 р. Козятинським міськрайонним судом Вінницької області за ч. З ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи раніше судимим, повторно вчинив умисний злочин проти власності за наступних обставин. Так, 12 червня 2010 року приблизно о 01 год. 30 хв., знаходячись біля диско клубу «Гідрозона» у ПКіВ «Гідропарк» в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, підійшов до раніше незнайомої громадянки ОСОБА_2 та попросив її мобільний телефон, щоб зателефонувати. У цей час, коли потерпіла дала йому свій мобільний телефон, у нього виник умисел на викрадення вказаного мобільного телефону «Нокіа 5130». Здійснивши телефонний дзвінок, ОСОБА_1 зазначений телефон потерпілій не повернув. Остання спробувала забрати власний телефон з рук обвинуваченого, однак він ухилявся від повернення телефону. Реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої, що виразилось в триманні громадянки ОСОБА_2 за руки і спричинило їй фізичного болю, відкрито викрав особисті речі ОСОБА_2, а саме - мобільний телефон «Нокіа 5130», вартістю 990 грн., в якому була сім-карта оператора «Лайф», вартістю 35 грн., на рахунку якої було 11 грн.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину визнав та пояснив, що в той вечір він поїхав до «Гідропарку», щоб відпочити. Приїхавши туди, приблизно о десятій годині вечора, пив пиво, заходив до кафе. Потім, підійшов до лавочки та присів на неї. Неподалік він побачив потерпілу, яка пила пиво. Він підійшов до неї та попросив мобільний телефон, щоб зателефонувати своєму дядьку. Потерпіла дала йому свій телефон, а він не відходячи від неї набрав номер дядька, але мабуть щось переплутав, бо там відповіла інша людина. Потім він зателефонував ще раз і телефон взяв його дядько. У цей час, потерпіла попросила, щоб він повернув їй телефон, на що він відмовив. Тоді вона намагалась забрати в нього телефон та схопила рукою його за футболку, після чого він схопив її за руку. Після того, як потерпіла відпустила його футболку, він відпустив її руку та розвернувшись пішов, а коли потерпіла йому крикнула, то ще одна дівчина розпочала бігти за ним та казати, щоб він зупинився. Він почав бігти, при цьому телефон потерпілої утримував при собі. Трохи відбігши від місця події, він спотикнувся та впав, а потім його затримали працівники міліції, які й доставили його до відділку.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що 11 червня 2010 року приблизно о 22 год. 00 хв., вона приїхала до «Гідропарку», з метою відпочинку. Побувши деякий час на дискотеці, приблизно о першій годині ночі, вона вийшла на вулицю подихати свіжим повітрям, купила пляшку пива та сиділа на лавці. Біля неї на лавку присів підсудний, почав з нею спілкуватися, а потім попросив у неї мобільний телефон, щоб комусь зателефонувати. Вона погодилася і дала йому свій телефон. Підсудний піднявся з лавки, спочатку зателефонував один раз, а потім другий і почав відходити він неї. Вона почала вимагати у нього повернути їй телефон, проте підсудний відмовив їй повідомивши, що телефон залишить собі. Коли вона намагалась у нього забрати свій телефон, а саме схопила за футболку, він відразу схопив її сильно за руки, від чого їй стало боляче. Після того, підсудний відпустив її руки та побіг він неї. Вона йому вслід кричала, щоб він зупинився, але він не реагував та продовжував рух. Сама вона не намагалась його наздогнати, так як боялась, що він знову може застосувати до неї фізичну силу. На її крик, за підсудним почала бігти якась дівчина. Що було далі вона не бачила, а на наступний день зателефонували працівники міліції та повідомили, що затримали чоловіка, який викрав її телефон і їй потрібно приїхати до Дніпровського райвідділу.

Крім визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1, його вина також підтверджується зібраними у справі доказами, які досліджені в судовому засіданні та показами потерпілої ОСОБА_2

Аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у тому, що в його діях має місце відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, доведена і тому кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 186 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудному ОСОБА_1 виду та міри покарання, враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу підсудного, який під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 82), за місцем перебування в якості затриманого характеризується позитивно (а.с. 83), раніше судимий.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом’якшуючою обставиною визнання вини підсудним.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, вищезазначених даних про його особу, конкретних обставин справи, обставину, яка пом’якшує та обтяжує покарання підсудного, враховуючи також поряд з цим, що ОСОБА_1 вчинив повторно умисний злочин, маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, суд приходить до висновку, що він належних для себе висновків не зробив, на шлях виправлення не став, а тому вважає, що його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, у зв’язку з чим, не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речові докази, а саме:

-мобільний телефон «Нокіа 5130» ІМЕІ 351538045326737 та СІМ-карта оператора «Лайф», які передані під розписку потерпілій ОСОБА_3,

залишити у її власності.

Судові витрати не понесені.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-

3АСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним за ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати ОСОБА_1 до покарання, призначеного за цим вироком, невідбуту частину покарання за вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2009 року, остаточно призначити йому покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 12 червня 2010 року (а.с. 38-41).

Цивільний позов у справі не заявлено

Речові докази, а саме:

-мобільний телефон «Нокіа 5130» ІМЕІ 351538045326737 та СІМ-карта оператора «Лайф», які передані під розписку потерпілій ОСОБА_3, залишити у її власності (а.с. 13-14).

Судові витрати не понесені.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань - залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя