Рішення

від 16.11.2015 по справі 913/810/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 листопада 2015 року                                                             Справа № 913/810/15

                                                                                Провадження №17/913/810/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “РН-Карт Україна”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “МДМ КОД”, с. Вільхове Станично-Луганський район Луганської області

про стягнення 12116,74 грн.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 464 К від 11.02.2011 у сумі 8393,20 грн., 3% річних у сумі 126,93 грн., інфляційних втрат у сумі 2291,34 грн., пені у сумі 2520,72 грн.

До канцелярії суду 12.11.2015 надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог № 2015 від 26.10.2015, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 8393,20 грн., пеню у сумі 2124,74 грн., інфляційні нарахування у сумі 1470,49 грн. та 3% річних у сумі 128,31 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 05.10.2015, 19.10.2015, 05.11.2015 та 16.11.2015 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТНК-ТРАНС”, назва якого змінена 16.01.2014 на Товариство з обмеженою відповідальністю “РН-Карт Україна”, (позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “МДМ КОД” (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір поставки № 464 К від 11.02.2011 (далі – Договір) та Додаткова угода № 1 до Договору від 30.01.2012 (далі – Додаткова угода).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Постачальник протягом строку дії Договору зобов'язується здійснювати постачання палива та/або надавати послуги Покупцю на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС, а Покупець зобов'язується приймати таке паливо та/або послуги та оплачувати їх на умовах Договору. Умови поставки палива та/або надання послуг визначаються сторонами у Договорі та відповідних Додатках до нього. При визначенні базисних умов постачання палива та/або надання послуг сторони керуються Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів (ІНКОТЕРМС) в редакції 2000 року, в частині, що не суперечать умовам Договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що Покупець зобов'язується своєчасно оплачувати Постачальнику вартість палива/послуг на умовах, визначених Договором.

30.01.2012 сторони уклали додаткову угоду № 1, згідно якої виклали наступні пункти договору у новій редакції, зокрема:

« 6.1. Ціна палива/послуг погоджується сторонами у порядку, визначеному у розділі 5 Договору. Ціна на паливо/послуги, що поставляються Покупцю є динамічною та може змінюватися (визначатися та коригуватися) Постачальником в односторонньому порядку, залежно від зміни цін на ринку нафтопродуктів, індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України – гривні - стосовно курсів іноземних валют, збільшення розмірів податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо.

6.2. Ціна однієї смарт-картки погоджується сторонами та вказується у відповідних видаткових накладних або актах прийому-передачі, підписаних уповноваженим представниками сторін.

6.3. Ціна Договору визначається в національній валюті України – гривнях та складається з загальної ціни палива/послуг, що відображені сторонами у всіх актах приймання – передачі палива/послуг та видаткових накладних.

6.4. Оплата за паливо/послуги здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника наступним чином:

6.4.1 Покупець може здійснювати попередню оплату палива/послуг. Сума та строки внесення попередньої оплати визначається Покупцем самостійно виходячи з його потреб у паливі/послугах.»

У відповідності з п. 6.4.2 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.01.2012, за отримані паливо/послуги протягом відповідного періоду, який складає 5 (п'ять) календарних днів, в межах ліміту, визначеного п. 6.4.3 Додаткової угоди, Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отримане паливо/послуги за зазначений період, не пізніше 2 (другого) календарного дня, наступного за періодом в якому Покупець отримав паливо/послуги.

Згідно з п. 6.4.3 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.01.2012, розмір ліміту, що надається Покупцеві не може перевищувати 30000,00 грн.

Відповідно до п. 6.4.4. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.01.2012, в разі досягнення/перевищення розміру ліміту, Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за поставлене паливо/надані послуги протягом 1 банківського дня з моменту досягнення/перевищення визначеного в 6.4.3 ліміту.

Пунктом 6.10 Договору визначено, що в разі отримання Покупцем палива/послуг на суму, що перевищує суму передплати з урахуванням сигнального порогу, Покупець зобов'язаний погасити заборгованість перерахувавши грошові кошти на поточний рахунок Постачальника протягом 2 календарних днів з моменту виставлення рахунку, а також перерахувати попередню оплату у відповідності до п. 6.2. Договору.

У відповідності до п. 8.2 Договору, у випадку порушення Покупцем п. 6.10 Договору, останній сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що надав послуги в повному обсязі на суму 6588622,15 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків та видатковими накладними доданими до матеріалів справи, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

В порушення умов Договору відповідач виконав взяті на себе зобов'язання частково, сплативши 6580228,95 грн., у зв'язку з зазначеним, борг виник за двома накладними № 822 від 31.01.2015 та № 3533 від 28.02.2015 на загальну суму 8393,20 грн.

Також позивач, у зв'язку з порушенням строків оплати просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 128,31 грн., інфляційні нарахування у сумі 1470,49 грн., пеню у сумі 2124,74 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, борг на час розгляду справи не сплатив.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу паливо за накладними № 822 від 31.01.2015 на суму 20438,79 грн. та № 3533 від 28.02.2015 на суму 4606,44 грн., які підписані та скріплені печатками обома сторонами (а.с.106-107).

У відповідності з п. 6.4.2 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.01.2012, за отримані паливо/послуги протягом відповідного періоду, який складає 5 (п'ять) календарних днів, в межах ліміту, визначеного п. 6.4.3 Додаткової угоди, Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отримане паливо/послуги за зазначений період, не пізніше 2 (другого) календарного дня, наступного за періодом в якому Покупець отримав паливо/послуги.

Згідно з п. 6.4.3 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.01.2012, розмір ліміту, що надається Покупцеві не може перевищувати 30000,00 грн.

Відповідно до п. 6.4.4. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.01.2012, в разі досягнення/перевищення розміру ліміту, Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за поставлене паливо/надані послуги протягом 1 банківського дня з моменту досягнення/перевищення визначеного в 6.4.3 ліміту.

Відповідачем свої зобов'язання щодо оплати поставленого палива в повному обсязі виконані не були, у зв'язку з чим, в нього виник борг в сумі за накладною № 822 від 31.01.2015 в сумі 3795,04 грн. та № 3533 від 28.02.2015 в сумі 4598,16 грн., який підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

У зв'язку з викладеним вказаний борг підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню в сумі 2124,74 грн. за період з 08.03.2015 по 08.08.2015.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 8.2 Договору, у випадку порушення Покупцем п. 6.10 Договору, останній сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивачем при розрахунку пені дотримані приписи вищевказаних норм, то вимога позивача про стягнення пені у сумі 2124,74 грн., відповідає чинному законодавству, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% в сумі 128,31 грн. за період з 08.03.2015 по 09.09.2015 та інфляційні втрати в сумі 1470,49 грн. за період з квітня по вересень 2015 року включно.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 128,31 грн. та інфляційних втрат в сумі 1470,49 грн. є арифметично вірно обрахованими, обґрунтовано заявленими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 8393,20 грн., пені у сумі 2124,74 грн., 3% річних у сумі 128,31 грн., інфляційних втрат у сумі 1470,49 грн. є такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно статті 49 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011, в редакції, чинній на дату подання позову, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній на дату подання позову, встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем подано заяву № 2016 від 26.10.2015 про повернення судового збору.

Ціна позову складала 13332,19 грн., отже судовий збір повинен бути у сумі 1218,00 грн., тоді як позивачем за платіжним дорученням № 4142 від 28.08.2015, оригінал якого міститься в матеріалах справи, сплачено 1827,00 грн. Отже, зайве сплачений судовий збір у сумі 609,00 грн. підлягає поверненню позивачу за підставі його заяви, ухвалою суду від 20.11.2015.

Крім того, позивачем зменшено позовні вимоги, у зв'язку з чим, судовий збір повертається позивачу в частині зменшення в сумі 111,04 грн. за його заявою відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України „Про судовий збір”, ухвалою суду від 20.11.2015.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

                                                  в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МДМ КОД”, с. Вільхове Станично-Луганського району Луганської області, вул. Белинського, буд. 51, ідентифікаційний код 36859975, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РН-Карт Україна”, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11, ідентифікаційний код 32489155, заборгованість у сумі 8393,20 грн., пеню в сумі 2124,74 грн., 3% річних у сумі 128,31 грн., інфляційні втрати в сумі 1470,49 грн., судовий збір в сумі 1106,96 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 20.11.2015.

Суддя                                                                       О.С. Фонова