Постанова

від 15.11.2011 по справі 12392/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 листопада 2011 р. № 2-а- 12392/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області про визнання неправомірним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати неправомірними та скасувати у повному обсязі рішення Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області № 272, № 273, № 274 від 28.03.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він не погоджується з оскаржуваними рішеннями, оскільки в цих рішеннях відповідач нараховує пеню та застосовує фінансові санкції до філії Харківського обласного комунального підприємства "ДРІТ", проте такої назви філії не існує. Так відповідно до положення про філію Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" "Куп'янське підприємство теплових мереж" філія має повну та скорочену назву, а саме філія Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" "Куп'янське підприємство теплових мереж" (філія ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" "Куп'янське ПТМ"), а згідно заяви про реєстрацію платника страхових внесків значиться філія Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" Куп'янське підприємство теплових мереж. Разом з цим позивач вважає, що відповідач в розрахунку фінансових санкцій та пені взяв до уваги період, який не є відповідним базовим звітним періодом згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає, що нарахування фінансових санкцій та пені за рішенням №274 повинно починатися з 21 числа після закінчення строку сплати страхових внесків, а не з 20 числа як вбачається з цього рішення, а в рішеннях №№ 272, 273 не вірно було зазначено період з 22.02.2010 р. - по 29.1.2010 р., період з 22.03.10 р. - 06.01.11 р., оскільки останній строк сплати страхових внесків за січень 2010 р., лютий 2010 р. - це 20.02.2010 р. та 20.03.2010 р., який припадає на вихідний день суботу, то відповідно останнім строком сплати страхових внесків буде вважатися 22.02.2010 р. та 22.03.2010 р., а початком періоду з нарахування пені та фінансової санкції буде 23.02.2010 р. та відповідно 23.03.2010 р. Також позивач вважає, що в рішенні №272 зазначений період з 22.02.2010 р. - по 29.1.2010 р. є невірним, оскільки з такого періоду не можна визначити дату погашення боргу. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги п.п.9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а оскаржувані рішення не відповідають вимогам щодо оформлення та змісту, визначеного додатком № 14, а саме в цих рішеннях не вірно вказано назву філії, не вірно визначені періоди протягом яких нараховувались фінансові санкції та пеня (дата виникнення боргу, який погашається та дата його погашення, тобто дата останнього платежу на який нараховується фінансова санкція). Також позивач вважає, що відповідачем безпідставно прирівняне право на застосування санкцій (компетенція) до підстав відповідальності, а тому відповідач помилково застосував норми матеріального закону, що були чинними на момент вчинення позивачем, як страхувальником, правопорушення. При цьому позивач вважає, що на момент притягнення позивача до відповідальності норм, тобто підстав для відповідальності не існувало.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на факти викладені в позовній заяві та в поясненнях до позову, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи, надав до суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що вважає позов необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки нараховані за оскаржуваними рішеннями фінансові санкції та пеня були застосовані відповідачем у зв'язку з несвоєчасною сплатою самостійно нарахованих страхових внесків. При цьому відповідача зазначив, що факт наявності у підприємства заборгованості підтверджується карткою особового рахунку страхувальника, а фінансові санкції та пеня були розраховані відповідно до картки особового рахунку платника за період з 22.02.2010 року по 29.11.2010 року. Відповідач вважає, що форма та зміст оскаржуваних рішень відповідають Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а посилання позивача на порушення вказаного Закону та Інструкції спростовуються розрахунком фінансової санкції та пені. На підставі вищезазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог та справу розглянути без участі свого представника.

Таким чином, суд вважає, за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що філія Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" "Куп'янське підприємство теплових мереж" (код 34013866) зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області як платник страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, про що свідчить заява про реєстрацію (арк. справи - 17).

28.03.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області були винесенні наступні рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (арк. справи 6-8):

- № 272, яким позивачеві нараховані штраф в розмірі 5325,31 грн. (10 %) та пеня в розмірі 11305,96 грн. (0,1 відсотка на суми недоїмки і фінансових санкцій);

- № 273, яким позивачеві нараховані штраф в розмірі 5325,31 грн. (10 %)та пеня в розмірі 11305,96 грн. (0,1 відсотка на суми недоїмки і фінансових санкцій);

- №274, яким позивачеві нараховані штраф в розмірі 5325,31 грн. (10 %) та пеня в розмірі 11305,96 грн. (0,1 відсотка на суми недоїмки і фінансових санкцій).

Суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України № 1058-IV) та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 року №64/8663 (надалі - Інструкція №21-1), в редакціях, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України № 1058-IV позивач є страхувальником.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України № 1058-IV, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058- IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхової внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суму яких нараховуються страхові внески.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, позивачем не своєчасно та не в повному обсязі було сплачено внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за січень, лютий, березень 2010 року, що також підтверджується даними картки особового рахунку позивача (арк. справи 30-47).

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058- IV, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; одночасно на суми своєчасно не сплачених страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається із змісту оскаржуваних рішень, правовою підставою для їх винесення є п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд зазначає, що станом на 28.03.2011 року Закон України № 1058-IV не містив норми ч. 9 ст. 106, яка виключена згідно із Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI.

Разом з тим, суд бере до уваги, що відповідно до п. 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень); на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (абз. 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень).

З приписів наведеної норми закону слідує, що територіальні органи Пенсійного фонду України і після 01.01.2011 року наділені законодавцем повноваженнями на застосування до платників внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування штрафних (фінансових) санкцій за діяння, що визнавались законом правопорушеннями до 01.01.2011 року та були вчинені платниками внесків до 01.01.2011 року або в разі вчинення триваючого правопорушення (як-то: несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків) були розпочаті платниками внесків до 01.01.2011 року, а завершені вже після вказаної дати. При цьому, такі повноваження підлягають реалізації за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тобто за правилами ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058- IV.

З огляду на вищезазначене, суд не погоджується з твердженнями позивача щодо помилкового застосування відповідачем норм матеріального права та про те, що на момент притягнення позивача до відповідальності підстав для відповідальності не існувало, оскільки такі твердження є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо посилання позивача на невірно зазначені відповідачем періоди, за які були нараховані позивачу штрафні санкції та пеня, суд зазначає наступне.

Виходячи із системного аналізу положень ст. 106 Закону України № 1058- IV та п.п. 9, 10 Інструкції №21-1, які визначають порядок розрахунку фінансових санкцій, пені та їх оформлення, рішення про застосування фінансових санкцій повинно містити у собі періоди, з якого починається розрахунок санкції та пені (дата виникнення боргу, який погашається) та дата його погашення (дата останнього платежу, на який нараховується фінансова санкція).

Із досліджених в судовому засіданні оскаржуваних рішень та розрахунку сум фінансових санкцій та пені вбачається, що фінансова санкція та пеня застосовані до позивача за рішенням №272 від 28.03.2011 року за період з 22.02.2010 року по 29.11.2010 року, за рішенням №273 від 28.03.2011 року за період з 22.03.2010 року по 06.01.2011 року, за рішенням №274 від 28.03.2011 року за період з 20.04.2010 року по 08.02.2011 року, тобто чітко вказано дата виникнення боргу, який погашається та дата його погашення, тобто дата останнього платежу на який нараховується фінансова санкція.

Отже, посилання позивача на порушення відповідачем п.п. 9.3.2 Інструкції №21-1 спростовується розрахунком фінансової санкції та пені по особовому рахунку позивача, які надані до матеріалів справи.

Суд звертає увагу на те, що розрахунок суми фінансової санкції здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунка страхувальника, яка формується за даними звітів платника, що розраховуються ним самостійно.

З наданої до матеріалів справи картки особового рахунку позивача вбачається, коли та в яких розмірах позивачем було сплачено суми страхових внесків, нарахованих за відповідний базовий звітний період.

Суд зазначає, що при порівнянні оскаржуваних рішень, які приймалися щодо позивача, та розрахунків фінансових санкцій та пені (арк. справи 48) з даними картки особового рахунку позивача, суми нарахованих штрафних санкцій та пеня співпадають та розраховані відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058- IV.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно розраховано суми штрафних санкцій та пеня відповідно до облікових даних картки особового рахунка страхувальника.

Щодо твердження позивача про те, що в рішеннях про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду відповідачем невірно зазначено назву підприємства позивача, суд зазначає наступне.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачем дійсно в цих рішеннях зазначена назва підприємства позивача, яка не відповідає назві позивача відповідно до положення про філію Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" "Куп'янське підприємство теплових мереж", однак суд вважає, що це не може бути єдиною підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Позивачем не заперечується той факт, що він зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області як є платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та ним не своєчасно та не в повному обсязі сплачувались страхові внески, код за ЄДРПОУ вказаний в оскаржуваних рішеннях - є кодом за ЄДРПОУ позивача та вказані рішення про нарахування штрафу та пені були винесені на підставі розрахунку фінансової санкції та пені по філії Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" "Куп'янське підприємство теплових мереж" (код ЄДРПОУ 34013866) та карткою особового рахунку страхувальника, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд не погоджується з твердженням позивача про те, що в оскаржуваних рішеннях невірно зазначено назву підприємства позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання неправомірними та скасування у повному обсязі рішення відповідача № 272, № 273, №274 від 28.03.2011 року є необґрунтованими, а заперечення відповідача відповідають діючому законодавству та знайшли своє підтвердження в судовому розгляді справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області про визнання неправомірним та скасування рішення - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текс постанови виготовлено 17.11.2011 року.

Суддя Піскун В.О.