Постанова

від 16.11.2011 по справі 11883/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 листопада 2011 р. № 2-а- 11883/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екс-Ойл" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.07.2011 р. у повному обсязі на суму 488 019, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про неправомірність визначення відповідачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за І півріччя 2008 року на суму 325 346, 00 грн. та накладення штрафних санкцій за таке правопорушення в сумі 162 673,00 грн. у зв'язку з порушенням п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.1. п.5.3 ст. 5 та 11.2.1 п.11.2. ст. 11 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94 - ВР В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97).

Представники відповідача - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова - в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, при цьому вказавши, що винесене податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам діючого законодавства, правомірне та законне, а тому просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В поданих на адресу суду письмових запереченнях відповідач зазначив, що під час проведення перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було встановлено взаємовідносини позивача з підприємством ПП В«Агродар Україна.

Листом від 13.02.2010 р. № 1912/7/23-542 ДПІ у м. Полтава було надано ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова інформацію щодо проведеної невиїзної документальної перевірки ПП «Агродар Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з березня по грудень 2008 р., в якому встановлене відсутність підприємства за юридичною адресою та фактичною адресою та не надання відповідей підприємством на письмові запити ДПІ у м. Полтава. У періоді, за який проводилася перевірка, ЧП «Агродар Україна» зареєстровано платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.07.2005 р. № 23475495. Свідоцтво анульоване ДПІ у м. Полтава від 04.09.09 р.

Згідно наданих УПМ ДПА в Харківській області пояснень теперішнього засновника, керівника та головного бухгалтера ОСОБА_3, в якому було пояснено, що первина бухгалтерська документація підприємства в п'яти томах загублена у таксі. Перевіркою ПП «Агродар Україна» встановлені порушення п.п. 3.1 ст.3, ст..4, п.7.2, п.7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено податкові зобов'язання з ПДВ з березня по грудень 2008 року, а також порушення п.п. 7.2.3 п.п. 7.2.4. п.7.2, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено податковий кредит по ПДВ з березня по грудень 2008 року.

Беручи до уваги вищенаведене правочини вчинені ТОВ «ЕКС-ОЙЛ» з ПП «Агродар Україна» мають ознаки нікчемності.

Відповідач вказує, що по взаємовідносинам з зазначеним підприємством встановлено порушення:

- ч.1, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч.1, ч.2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ЕКС-ОЙЛ» з постачальниками товарів (робіт, послуг) з рахунок нікчемних правочинів з ПП В«Агродар Україна.

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.1. п.5.3 ст. 5 та 11.2.1 п.11.2. ст. 11 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94 - ВР В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97) , в результаті чого ТОВ «ЕКС-ОЙЛ» занизило податок на прибуток за І півріччя 2008 року, у т.ч. за І квартал 2008 року у сумі 90 625 грн., за ІІ квартал 2008 року у сумі 415 971 грн.

Також у судовому засіданні представник відповідача дав усні пояснення щодо від'ємності податкових зобов'язань з податку на прибуток, зазначених у податковому повідомлені-рішенні на суму 325 346, 00 грн. та у висновках акту перевірки на загальну суму 415 971 грн., пояснивши що на момент винесення податкового повідомлення рішення строк позовної давності закінчився за визначеними у висновках акта перевірки податковими зобов'язаннями за І квартал 2008 року на суму 90 625 грн., тому податкові зобов'язання з податку на прибуток у податковому повідомленні-рішенні визначені за мінусом податкових зобов'язань за І квартал 2008 року на суму 325 346, 00 грн. (415 971 грн. - 90 625 грн.).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЕКС-ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 35588156) з питань правильності визначення та нарахування валових витрат з податку на прибуток за період І півріччя 2008 року, за результатами якої було укладено акт № 3344/1800/35588156 від 18.07.2011 року.

У висновках акту перевірки зазначено про встановлення порушення позивачем вимог:

- ч.1, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч.1, ч.2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ЕКС-ОЙЛ» з постачальниками товарів (робіт, послуг) з рахунок нікчемних правочинів з ПП В«Агродар Україна;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.1. п.5.3 ст. 5 та 11.2.1 п.11.2. ст. 11 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94 - ВР В«Про оподаткування прибутку підприємств В» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97) , в результаті чого ТОВ «ЕКС-ОЙЛ» занизило податок на прибуток у всього у сумі 415 971 грн. , у тому числі у І кварталі 2008 року у сумі 90 625 грн., ІІ кварталі 2008 року у сумі 415 971 грн.

На підставі висновків зазначеного акту, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.07.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 488 019, 00 грн., в тому числі, за основним платежем на суму 325 346, 00 грн. та накладено штрафні санкції в сумі 162 673,00 грн.

Судом встановлено, що підставою для визначення відповідачем такого порушення є те, що згідно до ч.1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угода між позивачем та ПП «Агродар Україна» має ознаки нікчемності. Податковим органом здійснено посилання на те, що правочини вчинені ПП «Агродар Україна» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Перевіркою встановлено, що угоди укладені між ПП «Агродар Україна» та ТОВ «ЕКС-ОЙЛ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а відповідно ПП «Агродар Україна» не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства, у нього відсутні об'єкти, що підпадають під значення ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд не може погодитись із зазначеними висновками Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, викладеними в акті перевірки № 3344/1800/35588156 від 18.07.2011 року, виходячи з наступних обставин.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Агродар Україна» було укладено договір постачання товару № 290108/2 від 29.01.2008 року. Договір є дійсним, чемним та має всі необхідні реквізити та істотні умови для його виконання Сторонами.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Відповідно до умов укладеного договору постачання ПП «Агродар Україна» зобов'язується поставити та надати у власність позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та сплатити товар - соняшник.

Оскільки постачання товару за договором забезпечення транспортування товару було обов'язком ПП «Агродар Україна» та приймання товару здійснювалося не покупцем, а вантажоотримувачем, позивач не є учасником транспортування товару, тому й вимоги надати товарно-транспортну накладну є неправомірними та відповідно висновки щодо неможливості транспортування за угодами не відповідають дійсності.

За фактом виконання укладеної угоди сторонами було укладено видаткові накладні про поставку соняшника на загальну суму 1 996 661,02 грн., в т.ч. ПДВ 332 776, 82 грн., що була віднесена до складу валових витрат за І півріччя 2008 року, а саме: № 25/03-1 від 25.03.08 р., на суму 85 782, 00 грн., в т.ч. ПДВ 14 297, 00 грн.; № 26/03-4 від 26.03.08 р., на суму 330 517, 35 грн., в т.ч. ПДВ 55 086, 22 грн.; № 01/04-1 від 01.04.08 р., на суму 82 943,65 грн., в т.ч. ПДВ 13 823, 93 грн.; № 09/04-3 від 09.04.08 р., на суму 83 307, 00 грн., в т.ч. ПДВ 13 884, 50 грн.; № 11/04-5 від 11.04.08 р., на суму 168 109, 20 грн., в т.ч. ПДВ 28 018, 20 грн.; № 17/04-4 від 17.04.08 р., на суму 171 372,60 грн., в т.ч. ПДВ 28 562,10 грн.; № 13/06-1 від 13.06.08 р., на суму 75 516, 00 грн., в т.ч. ПДВ 12 586, 00 грн.; № 18/06-1 від 18.06.08 р., на суму168 335,72 грн., в т.ч. ПДВ 28 055,95 грн.; № 20/06-1 від 20.06.08 р., на суму 351 811,18 грн., в т.ч. ПДВ 58 635,20 грн.; № 21/06-1 від 21.06.08 р., на суму 396 779,74 грн., в т.ч. ПДВ 66 129,96 грн.; № 23/06-1 від 23.06.08 р., на суму 82 186, 58 грн., в т.ч. ПДВ 13 697, 76 грн.

Також у ході виконання договору позивач отримав від ПП В«Агродар УкраїнаВ» податкові накладні, на загальну суму 1 996 660, 98 грн., в тому числі ПДВ 332 776, 83 грн., що була віднесена до складу валових витрат за І півріччя 2008 року, а саме: за І квартал 2008 року № 24033 від 24.03.08 р. на суму 435 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 72 500, 00 грн.; за ІІ квартал 2008 року № 01041 від 01.04.08 р. на суму 64 243, 00 грн., в т.ч. ПДВ 10 707,16 грн.; № 09043 від 09.04.08 р. на суму 420 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 70 000, 00 грн.; № 17074 від 17.04.08 р. на суму 2 788, 80 грн., в т.ч. ПДВ 464, 80 грн.; № 13061 від 13.06.08 р. на суму 75 516,00 грн. в т.ч. ПДВ 12 586, 00 грн.; № 17061 від 17.06.08 р. на суму 330 484,00 грн. в т.ч. ПДВ 55 080, 67 грн.; № 20061 від 20.06.08 р. на суму 189 662,90 грн. в т.ч. ПДВ 31 610, 48 грн.; № 21061 від 21.06.08 р. на суму 396 779,74 грн. в т.ч. ПДВ 66 129, 96 грн.; № 23061 від 23.06.08 р. на суму 82 186,58 грн. в т.ч. ПДВ 13 697, 76 грн.

Позивачем проведено сплату за отриманий від ПП «Агродар Україна» товар - соняшник за договором у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідно до платіжних доручень на загальну суму 1 575 243,00 грн., в тому числі ПДВ 262 540,51 грн., що була віднесена до складу валових витрат за І півріччя 2008 року, а саме: № 411 від 24.03.2008 р. на суму 435 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72 500,00 грн.; № 11 від 09.04.2008 р. на суму 484 243, 00 грн., в т.ч. ПДВ 80 707, 17 грн.; № 57 від 22.05.2008 р. на суму 2 788, 80 грн., в т.ч. ПДВ 464,80 грн.; № 711 від 17.06.2008 р. на суму 406 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 67 666,67 грн.; № 724 від 23.06.2008 р. на суму 250 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 41 666, 67 грн.

Згідно матеріалів справи станом на 16.11.11 року дебіторська-кредиторська заборгованість між позивачем та ПП «Агродар Україна» відсутня.

Суд зазначає, що правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств зазначені статтею 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94 - ВР В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми, права формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

Положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємств В» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для іх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємств В» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Згідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємств В» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отримані позивачем видаткові накладні № 25/03-1 від 25.03.08 р., № 26/03-4 від 26.03.08 р., № 01/04-1 від 01.04.08 р., № 09/04-3 від 09.04.08 р., № 11/04-5 від 11.04.08 р., № 17/04-4 від 17.04.08 р., № 13/06-1 від 13.06.08 р., № 18/06-1 від 18.06.08 р., № 20/06-1 від 20.06.08 р., № 21/06-1 від 21.06.08 р., № 23/06-1 від 23.06.08 р., не мають недоліків, які ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4. Положення про документальне забезпечення записі у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88) спричиняють втрату нею статусу податкової накладної.

У подальшому придбаний у ПП «Агродар Україна» товар - соняшник позивачем був використаний у власній господарській діяльності, а саме як сировину для переробки на давальницьких умовах за договором № 040108/1 від 04.01.2008 р. Факт передачі Товару підтверджується актами приймання сировини за березень, квітень та червень 2008 року. Надані докази містять попередню назву позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім Пересіачанський МЕЗ.В» , але цей факт не впливає на належність доказу по справі щодо використання Товару ТОВ В«ЕКС-ОЙЛВ» у власній господарській діяльності, оскільки відповідно до матеріалів справи 05 вересня 2009 року позивач змінив своє найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім Пересіачанський МЕЗ.В» на ТОВ В«ЕКС-ОЙЛВ» згідно до протоколу № 09-09 від 05.09.09 р., статут зареєстрований 10.09.2009 року, номер реєстраційного запису № 1 480 105 0005 043184 від 10.09.2009 року та відповідної реорганізації чи ліквідації у зв'язку зі зміною найменування позивача не відбувалося.

Крім того, з наданої позивачем до суду довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №317029 вбачається, що видами діяльності позивача є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Відповідно до первинних бухгалтерських документів, що знаходяться в матеріалах справи та підтверджують розрахунки за вказаними господарськими операціями, суд приходить висновку, що господарські операції між ПП «Агродар Україна» та позивачем мали реальний характері у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку даних видаткових накладних.

Валові витрати за І півріччя 2008 року за видатковими накладними, отриманими від ПП «Агродар Україна» на загальну суму 1 663 884 грн., були задекларовані у складі валових витрат, що підтверджується зростаючим підсумком показника у рядку 04.1 Декларації з податок на прибуток підприємства за І півріччя 2008 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на включення понесених витрат до складу валових витрат у разі настання першої з подій, встановлених п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємств В» , заборона на включення до валових витрат стосується лише тих сум, які не використовуються у власній господарській діяльності. З матеріалів справи вбачається, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат перевіряємого періоду витрати у розмірі 1 663 884 грн., які підтверджені відповідними видатковими накладними у зв'язку з придбанням товарів, що були використані у власній господарській діяльності позивача. Факт втрати ПП «Агродар Україна» своїх примірників оригіналів первинної документації свідчить лише про порушення таким платником податку ведення бухгалтерського обліку та податкового обліку та не впливає на дійсність та чемність других примірників оригіналів первинної документації, виданих своїм контрагентам, в тому числі позивачу.

Щодо посилання податкового органу на нікчемність вчинених правочинів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо цього недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до вимог п.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно вимог п.п. 1-3, 5-6 ст.203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно пункту 18 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної та юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Також суд зазначає, що вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарський операцій, на підставі яких визначену суму податкового кредиту.

Податковим органом до суду не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної та юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тому у відповідності до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (правочин, що оспорюється).

14 червня 2011 року Харківським окружним адміністративним судом по справі № 2а-4615/11/2070 за адміністративним позовом ТОВ В«ЕКС-ОЙЛВ» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, була винесена постанова, згідно з якою були досліджені всі господарські операції у І півріччі 2008 року за угодою № 290108/2 від 29.01.2008 р. та було встановлено, що угода повністю відповідають вимогам цивільного законодавства та господарські операції за нею направлені на настання реальних наслідків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Агродар Україна» і правомірність включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо рішень, дій чи бездіяльності суб'єкті владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості ухваленого відповідачем податкового повідомлення-рішення до суду не надано.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Але ж ч.6 ст. 19 ГК України встановлює, що органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Крім того статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товарів у постачальника від дотриманням вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Так якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно такого формування та має необхідні документальні підтвердження розміру своїх понесених витрат.

За таких обставин, висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.1. п.5.3 ст. 5 та 11.2.1 п.11.2. ст. 11 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94 - ВР В«Про оподаткування прибутку підприємств В» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97) є необґрунтованими та неправомірними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № НОМЕР_1 від 28.07.2011 р. є протиправним, та підлягає скасуванню у судовому порядку.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичними обставинами справи.

Відповідно доч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екс-Ойл" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000141800 від 28.07.2011 року на суму 488019,00 грн. у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21.11.2011 року.

Суддя Піскун В.О.