Постанова

від 30.10.2015 по справі 826/13058/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2015 року 11:49 № 826/13058/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Давиденко О.П.,

представника відповідача - Перепелюка О.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд АйТі Дистриб'юшн» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд АйТі Дистриб'юшн» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що висновки відповідача в акті перевірки є необґрунтованими, оскільки у позивача під час перевірки були наявні податкові накладні на суми, зазначені в акті, оформлення яких відповідає вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України. При цьому, позивач зазначив, що працівники податкового органу незаконно, з порушенням обов'язкових вимог ПК України провели перевірку та зробили неправомірний висновок про неправильний розрахунок та сплату податків.

В позовній заяві позивач просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0003002201 від 12.05.2015 р. та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0003012201 від 12.05.2015 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та правомірність прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, оскільки висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Теміс-Консалт».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі направлень №447/6-58-22-01 від 09.04.2015 р., виданих ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києва, згідно із 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.04.2015 р. №503, проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд Айті Дистриб'юшн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Теміс-Консалт» (податковий номер 34353396) за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 року при здійсненні операцій з купівлі та продажу товарів (робіт, послуг).

Перевірка проводилась з 09.04.2015 р. по 16.04.2015 р., за результатами якої складено відповідний акт №1874/26-58-22-01-17/37642733 від 17.04.2015 р.

Згідно висновків акта перевірки перевіркою встановлено порушення: п.185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 8894109 грн., в тому числі по періодам: грудень 2014 р. - 8894109 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 8004698 грн., в тому числі 2014 р. (01.12.2014-31.12.2014) 8004698 грн.

На підставі акта перевірки та виявлених порушень податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 12.05.2015 р. за №0003012201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 8004698 грн. за основним платежем та 4002349 за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 12.05.2015 р. за №0003002201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 8894109 грн. за основним платежем та 4447055 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Незгода позивача з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Мегатрейд Айті Дистриб'юшн» за період з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р. декларувало податкових зобов'язань по податку на додану вартість всього в загальному розмірі 11108385,00 грн.

У зазначений період позивачем задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість всього в загальному розмірі 11100378,00 грн.

Перевіркою достовірності відображення податкового кредиту у декларації з ПДВ за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року по контрагенту ТОВ «Теміс-Консалт» (податковий номер 34353396) встановлено завищення сум податкового кредиту у сумі 8894108,00 тис. грн.

Згідно з поданою до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві податковою звітністю по ПДВ у перевіряємому періоді позивачем задекларовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Теміс-Консалт» на загальну суму ПДВ - 9038022,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору поставки №21/01-2013 від 21.01.2013 року Постачальник зобов'язується поставити товар покупцю протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дня погодження замовлення на товар, якщо інше не передбачено додатковими угодами до Договору за специфікаціями на поставку окремої партії товару.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP - м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2010, якщо інше не передбачено додатковими угодами до Договору або специфікаціями на поставку окремої партії Товару.

При цьому, як встановлено податковим органом при проведенні перевірки (стор. 19 акта перевірки) ТТН, які повинні були надаватись ТОВ «Мегатрейд Айті Дистриб'юшн» його постачальником - ТОВ «Теміс-Консалт» (34353396) при здійсненні фінансово-господарської діяльності протягом грудня 2014 року відсутні.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014 року, та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Згідно Договору №0110-14/6 про надання послуг від 30.10.2014 року, укладеного між ТОВ «Мегатрейд Айті Дистриб'юшн» та ТОВ «Теміс-Консалт», виконавець зобов'язується за замовленням Замовника протягом визначеного в договорі строку надавати послуги в перепродажної підготовки товару (перевірка, налаштування, запуск, тестування, упаковка тощо), зазначеного у Додатку №1 до Договору, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги, перелік, обсяг та вартість яких вказується в актах прийому-передачі наданих послуг, що підписуються сторонами.

Відповідно до договору №03/11-2014 про надання послуг від 03.11.2014 р., укладеного між ТОВ «Мегатрейд Айті Дистриб'юшн» (замовник) та ТОВ «Теміс-Консалт» (виконавець), виконавець зобов'язується за замовленням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати послуги, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги, перелік, обсяг та вартість послуг вказується в актах прийому-передачі наданих послуг, що підписуються сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наданих до перевірки первинних документів, а саме: договорів поставки, видаткових, податкових накладних не можливо встановити місце поставки (отримання) товару, а також умови поставки товару.

Представник податкового органу зазначив, що до перевірки надані копії актів наданих послуг за договорами №03/11-2014 від 03.11.2014 та №0110-14/6 від 30.10.2014 р., але з вказаних актів наданих послуг не можливо встановити зміст та обсяг наданих послуг, що свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій, на підтвердження яких складались вказані первинні документи, що підтверджується наявними матеріалами справи.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом ТОВ «Теміс-Консалт» належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про завищення позивачем показника податкового кредиту за звітний період грудень 2014 року по господарських операціях з названим вище підприємством, та відповідно про законність донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 11341164 грн. та податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12700047,00 грн.

При цьому, з наявних у справі документів не вбачається наявності правових підстав, передбачених нормою п. 86.9 ст. 86 ПК України, для визнання протиправним оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача надав суду належні докази, які б підтверджують правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд АйТі Дистриб'юшн» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов