Ухвала

від 10.11.2015 по справі 821/2076/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2076/15-а

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: - Яковлєва О.В.,

суддів: - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіонів 2010" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року, у справі за поданням Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіонів 2010" про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області звернулася до суду з поданням у якому просить стягнути податковий борг по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств з ТОВ "Союз Регіонів 2010", у сумі 334 402,00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року, подання задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким закрити провадження у справі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як останнім не досліджено факт надсилання податкової вимоги підприємству, внаслідок чого не надано оцінку пропуску податковим органом строку внесення подання, встановленого ст. 183-3 КАС України.

Крім того, рішення суду про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку виноситься за результатами розгляду відповідного позову податкового органу (тобто в загальному порядку позовного провадження) і не може бути ухвалене в порядку ст. 183-3 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Союз Регіонів 2010" подано до ДПІ м. Херсона податкові декларації з податку на прибуток № 9089257703 від 31.01.2014 р., на суму 69417,00 грн. (термін сплати: 30.01.2015 р. та 28.02.2015 р.) та № 9081828521 від 22.04.2015 р., на суму 63892,00 грн. (термін сплати: 22.04.2015 р., 30.04.2015 р., 30.05.2015 р., 30.06.2015 р.).

Згідно розрахунку виникнення боргу по грошовим зобов'язанням, загальна сума податкового боргу позивача становить 334402,00 грн., нарахованих згідно податкових декларацій на прибуток від 31.01.2014 р. № 9089257703 та від 22.04.2015 р. № 9081828521.

Згідно акту від 07.07.2015 р. № 89/21-03-23-24 "Встановлення наявності податкового боргу з податків і зборів, платежів що контролюються органами державної податкової служби", за даними інтегрованих карток: по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств і технологічного файлу (банк за 06.07.2015 р.), який надходить від органів державної казначейської служби України, координаційно-моніторинговим управлінням ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області об 11 годині 00 хвилин 07.07.2015 р., встановлено відсутність повної сплати грошових зобов'язань по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств граничний строк сплати яких припав на 06.07.2015 р.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким не погоджується судова колегія, зроблено висновок, що через не сплату позивачем узгодженого податкового боргу, такий борг підлягає стягненню у судовому порядку, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, під податковим зобов'язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Згідно пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до приписів статті 203 ПК України, платники податку на додану вартість визначають базу оподаткування зазначеним податком та протягом 20 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця подають до податкового органу податкову декларацію, в якій визначають суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 ПК України, самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, пунктом 57.3 ст. 57 ПК України, визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3. ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Згідно з п. 59.4. Кодексу податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Водночас, відповідно до п. 59.5 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Зокрема, згідно абзацу першого п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зазначена норма Податкового кодексу України кореспондує з пунктом 3 частини 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Судовою колегією встановлено, що підставою для звернення податкового органу з даним поданням, в порядку статті 183-3 КАС України, стала наявність у ТОВ "Союз Регіонів 2010" податкового боргу по авансовим внескам з податку на прибуток підприємств, у сумі 334 402,00 грн.

Водночас, зі змісту наведених норм вбачається, що для звернення податкового органу до адміністративного суду із поданням про стягнення коштів з рахунків платника податків у порядку статті 183-3 КАС України, передує наявність двох обов'язкових умов, а саме наявність узгодженого податкового боргу та надіслання податкової вимоги платнику податків.

В даному випадку, судом першої інстанції не надано оцінки факту отримання підприємством податкової вимоги № 1733-23 від 26 березня 2015 року, зокрема, з наданої податковим органом копії зазначеної податкової вимоги (а.с.7) неможливо встановити причини її не вручення підприємству та конкретну дату її повернення податковому органу, що унеможливлює відрахування відповідних процесуальних строків.

Також, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 183-3 КАС України, суд своєю ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Так, Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02 лютого 2011 року N 149/11/13-11 вказує, що спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у 183-3 КАС України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 КАС України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання, або його апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не згоден із висновками податкового органу, що підтверджується доводами його апеляційної скарги, зокрема, відповідач заперечую факт отримання податкової вимоги та зазначає, що він не повинен сплачувати авансові внески з прибутку підприємств у зв'язку зі збитковою діяльністю підприємства у 2015 році.

Таким чином, враховуючи, що податковим органом не надано належних доказів вручення підприємству податкової вимоги від 26 березня 2015 року, а підприємством, в свою чергу, заперечується сума податкового боргу, то колегія суддів робить висновок щодо наявності спору про право.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 183-3 КАС України визначено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

При цьому ч. 6 вказаної норми передбачено, що відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України, передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи допущено порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження по справі

Керуючись ст. ст. 157, 195, 197, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіонів 2010" - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року - скасувати та постановити ухвалу, якою провадження у справі за поданням Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіонів 2010" про стягнення податкового боргу - закрити.

Роз'яснити Державній податковій інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, що даний спір підлягає розгляду в адміністративному суді в загальному порядку позовного провадження.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіонів 2010" (ЄДРПОУ 37408327) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, у розмірі 2294,00 грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло