Ухвала

від 12.11.2015 по справі 813/103/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Київ К/800/25961/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Картонно-паперова компанія» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Картонно-паперова компанія» (далі - позивач, ПрАТ «Картонно-паперова компанія») звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач) № 0000902201, № 0000892201 від 23.09.2014 року та № 0001092201 від 11.12.2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000902201 від 23.09.2014 року та № 0001092201 від 11.12.2014 року

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено вимоги пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1 пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Картонно-паперова компанія» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_4 за вересень 2011 року, ТОВ НВФ «Інотех» за жовтень 2011 року, лютий 2012 року, ФОП ОСОБА_5 за грудень 2012 року за наслідками якої складено акт перевірки № 326/22-01/00278793 від 02.09.2014 року.

У вказаному акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9. ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено сплату податку на прибуток в сумі 44970 грн., в тому числі за 2-4 квартал 2011 року в сумі 13863 грн., за І квартал 2012 року в сумі 13863 грн., за IV квартал 2012 року в сумі 19066 грн.; п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено сплату податку на додану вартість на загальну суму 41831 грн., в тому числі за серпень 2012 року на суму 23673 грн. та за грудень 2012 року на суму 18158 грн., по господарським операціям з ТОВ НВФ «Інотех» та ФОП ОСОБА_5

За результатами перевірки, 23.09.2014 року контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000902201, яким зобов'язано ПрАТ «Картонно-паперова компанія» сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 41831,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20916,00 гривень, та податкове повідомлення-рішення № 0000892201, яким зобов'язано ПрАТ «Картонно-паперова компанія» сплатити суму податку на прибуток у розмірі 44970 гривень та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22485,00 гривень.

11.12.2014 року за результатами розгляду скарги позивача, податкове повідомлення-рішення № 0000902201 від 23.09.2014 року залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0000892201 від 23.09.2014 року - скасовано, та відповідач прийняв нове податкове повідомлення-рішення № 0001092201, яким зобов'язано ПрАТ «Картонно-паперова компанія» сплатити суму податку на прибуток у розмірі 44970,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16464,50 гривень.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по господарських операціях з ТОВ НВФ «Інотех», ФОП ОСОБА_5 подано суду копії: договорів купівлі-продажу макулатури, видаткових та податкових накладних, актів приймання товару, товарно-транспортних накладних, банківських виписок.

Вказані документи оформлені належним чином, що встановлено судами попередніх інстанцій.

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ НВФ «Інотех» та ФОП ОСОБА_5 були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанції не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість чи валових витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з ТОВ НВФ «Інотех» та ФОП ОСОБА_5, оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару/послуг/робіт у господарській діяльності позивача. Факт транспортування придбаних товарів підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № 813/103/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко