Ухвала

від 11.11.2015 по справі 826/6399/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2015 р. м. Київ К/800/49694/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

за участю:

секретаря Маджар О.М.

представника позивача Ільчук О.С.

представника відповідача неприбуття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року

справа № 826/6399/13-а

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до Державної фінансової інспекції в м. Києві

про скасування пунктів вимоги

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - ДТГО «ПЗЗ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3, 4, 8, 9, 10, 11, 16, 24, 27, 28, 30 вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві (далі - ДФІ в м. Києві) від 29.03.2013 № 26-08-14-14/9182 «Про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених плановою ревізією фінансово-господарської діяльності Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2014 позов задоволено частково.

Визнано протиправними і скасовано вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві, викладені в листі від 29.03.2013 № 26-08-14-14/9182 «Про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених плановою ревізією фінансово-господарської діяльності Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в частині зобов'язання:

- внести, керуючись частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України, зміни до договорів про теплопостачання в частині підвищення тарифів на послуги з теплопостачання. У разі відмови контрагентами внести такі зміни розірвати договори в установленому законодавством порядку. В іншому випадку відшкодувати в повному обсязі за рахунок осіб, винних у недоотримані доходів, шкоду у загальній сумі 677 939,19 грн. на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України (пункт 2 вимоги);

- відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість за недоотриманими доходами від реалізація брухту чорних та кольорових металів на загальну суму 17 180,72 грн. Відшкодувати в повному обсязі за рахунок осіб, винних у недоотриманні доходів від реалізації металобрухту, шкоду у загальній сумі 17 180,72 грн. на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України (пункт 3 вимоги);

- скласти акти на зменшення вартості наданих послуг, на підставі яких відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість за завищеною вартістю послуг ТОВ «Мастер Клін» на суму 310 176,61 грн. Стягнути з ТОВ «Мастер Клін» зайво сплачені кошти за завищеною вартістю наданих послуг у сумі 310 176,61 грн. на підставі статей 22, 623 Цивільного кодексу України. В іншому випадку відшкодувати в повному обсязі за рахунок осіб, винних у проведені зайвих виплат, шкоду у загальній сумі 310 176,61 грн. на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України (пункт 4 вимоги);

- відшкодувати в повному обсязі шкоду за рахунок винних осіб, якими своєчасно не вжито заходів щодо погашення дебіторської заборгованості на загальну суму 2 000 410,99 грн. на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України (пункт 8 вимоги);

- відшкодувати в повному обсязі шкоду за рахунок винних осіб, якими своєчасно не вжито заходів щодо погашення дебіторської заборгованості на загальну суму 5 251,20 грн. на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України (пункт 9 вимоги);

- відшкодувати в повному обсязі шкоду за рахунок винних осіб, якими своєчасно не вжито заходів щодо погашення дебіторської заборгованості на загальну суму 27 285,74 грн. на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України (пункт 10 вимог);

- провести незалежну оцінку розміру збитків від нестачі матеріальних цінностей відповідно до вимог пункту 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 (далі - Порядок № 116). Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України стягнути з осіб, винних у нестачі матеріальних цінностей розмір збитків та відповідно до пункту 10 Порядку N 116 із сум, стягнутих відповідно до цього Порядку, здійснити відшкодування збитків, завданих підприємству з урахуванням фактичних витрат підприємства на відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей та вартості робіт з їх відновлення. Залишок коштів перерахувати до державного бюджету (пункт 11 вимог);

- вжитими після завершення ревізії заходами моторвагонним депо Чернігів відкориговано в обліку нараховану амортизацію на дизель-поїзди за 9 місяців 2012 року на суму 210 710, 43 грн., у зв'язку з чим: відкоригувати в обліку витрати на амортизацію дизель-поїздів за 2011 рік на суму 202 347,22 грн. (пункт 16 вимог);

- відкоригувати в обліку витрати на суму 81 500,00 грн. та збільшити в обліку вартість незавершених капітальних інвестицій на вказану суму (пункт 24 вимог);

- відкоригувати в обліку витрати на загальну суму 3 901 333,21 грн. та відобразити в обліку ВП Коростенська дистанції колії ДТГО «ПЗЗ» дебіторську заборгованість за завищену структурним підрозділом ДТГО «ПЗЗ» - ВП Коростенська колійно-машинна станція № 122 вартість робіт в загальній сумі 3 901 333,21 грн. (пункт 27 вимог);

- зменшити в обліку ВП Конотопська дистанція колії вартість активів на загальну суму 2 956 249,64 грн. (пункт 28 вимог);

- повернути використані за нецільовим призначенням кошти в сумі 4 000 000,0 грн. до державного бюджету (пункт 30 вимоги).

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2014 скасовано в частині визнання протиправними і скасування пунктів 9, 10, 11, 24 вимоги Державної фінансової інспекції в м. Києві від 29.03.2013 № 26-08-14-14/9182.

Ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Державного Територіального-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» щодо визнання протиправними та скасування пунктів 9, 10, 11, 24 вимоги Державної фінансової інспекції в м. Києві від 29.03.2013 № 26-08-14-14/9182 відмовлено.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у позові, ДТГО «ПЗЗ» оскаржило його у цій частині у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмовленого позову щодо визнання протиправними та скасування пунктів 9, 10, 11, 24 вимоги Державної фінансової інспекції в м. Києві від 29.03.2013 № 26-08-14-14/9182 та залишити в цій частині в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована серед іншого тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини у справі, у результаті чого допустили порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення у частині відмови у позові.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ДФІ в м. Києві просило визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що втратили законну силу, а провадження у справі закрити.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, у період з 26.11.2012 по 19.02.2013 ревізійною групою ДФІ в м. Києві проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності ДТГО «ПЗЗ» за період з 01.01.2010 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 22.02.2013 № 08-30/459.

В акті ревізії зазначено про допущення ДТГО «ПЗЗ» ряду порушень вимог чинного законодавства. На підставі висновків акта ревізії відповідач 29.03.2013 склав обов'язкові вимоги № 26-08-14-14/4182 щодо усунення порушень, виявлених плановою ревізією.

Щодо оспорюваного позивачем пункту 2 вимоги ДФІ в м. Києві суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Відповідно до змісту акта ревізії відповідач зробив висновок про порушення позивачем вимог пункту 4 статті 10 Закону України від 09.07.2010 № 2479 «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»; підпункту 1 пункту 1 статті 21 та пунктів 2, 4, 5, 6 статті 31 Закону України від 24.06.2004 N 1875 «Про житлово-комунальні послуги»; абзаців 1, 6 статті 20 Закону України від 02.06.2005 N 2633 «Про теплопостачання»; пункту 10, пункту 21П (С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290; пункту 6.5 Положення про ВП Моторвагонне депо Чернігів ДТГО «ПЗЗ» при затвердженні граничних тарифів на оплату послуг з теплопостачання будинків 4-А по вул. Жабинського і в гуртожитку за адресою пров. Вокзальний, 14-А у місті Чернігові, які, на думку інспекторів, є меншими від собівартості цих послуг. У результаті чого відокремленим підрозділом позивача ВП Моторвагонне депо Чернігів недоотримано плати (прибутку) за комунальні послуги від споживачів теплопостачання на загальну суму 677 939,19 грн.

Пунктом 2 оспорюваних вимог позивача зобов'язано внести, керуючись частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України, зміни до договорів про теплопостачання в частині підвищення тарифів на послуги з теплопостачання. У разі відмови контрагентами внести такі зміни розірвати договори в установленому законодавством порядку. В іншому випадку відшкодувати в повному обсязі за рахунок осіб, винних у недоотримані доходів, шкоду у загальній сумі 677 939,19 грн. на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України.

Щодо оспорюваного позивачем пункту 3 вимоги ДФІ в м. Києві суди попередніх інстанцій встановили таке.

Указаним пунктом 3 вимоги позивача зобов'язано відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість за недоотриманими доходами від реалізація брухту чорних та кольорових металів на загальну суму 17 180,72 грн. Відшкодувати в повному обсязі за рахунок осіб, винних у недоотриманні доходів від реалізації металобрухту, шкоду у загальній сумі 17 180,72 грн. на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України.

Така вимога прийнята відповідачем у зв'язку з тим, що перевіркою повноти отримання доходів від списання основних засобів та реалізації матеріалів за 2011 рік та 9 місяців 2012 року у відокремленому підрозділі ДТГО «ПЗЗ» - Пасажирське вагонне депо станції Бахмач було встановлено, що при порізці вагонів на металобрухт згідно з нормативами передбачено списання на металобрухт (марка 501) труб з мережі водопостачання та опалення вагонів в кілограмах. Однак, оприбуткування труб у комору здійснювалось у метрах, а їх реалізація проводилась за цінами, нижчими від вартості металобрухту, передбачених Протоколами засідань комісій Укрзалізниці з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів, які надходять до Вагонного депо для визначення рівня ціни.

Стосовно вимоги ДФІ в м. Києві, закріпленої у пункті 4 переліку обов'язкових вимог від 29.03.2013 N 26-08-14-14/4182, судами попередніх інстанцій установлено наступне.

Протягом періоду, що підлягав ревізії, ТОВ «Мастер Клін» на підставі 26 договорів з ДТГО «ПЗЗ» надано послуг на суму 42 138 172,73 грн., що відповідає обліковим даним відокремлених підрозділів галузевої пасажирської служби та галузевої служби приміських пасажирських перевезень. Розрахунки за вищевказані договори проведені в повному обсязі, станом на 01.10.2012 заборгованість відсутня.

За наслідками перевірки умов укладених договорів та додаткових угод встановлено, що зазначена в них вартість визначена згідно з калькуляціями, в яких включено: витрати на витратні матеріали (миючі засоби, господарчі товари тощо), спецодяг, амортизація основних засобів (оренда обладнання, нарахування амортизації на обладнання тощо), витрати на оплату праці та інші витрати (медичний огляд тощо), рентабельність (протягом 2010, 2011 років 16 %, протягом 2012 року 18 %), ПДВ.

У ході ревізії з метою документального підтвердження виду, обсягу та якості операцій і розрахунків проведено зустрічну звірку у ТОВ «Мастер Клін», якою встановлено, що до вартості послуг включено витрати на медичні послуги для працівників ТОВ «Мастер Клін» на суму 156 252,32 грн.

При цьому, згідно з наданими до звірки документами ТОВ «Мастер Клін» фактично понесло витрати на медичні послуги працівників за 2010, 2011 роки та січень-вересень 2012 року на суму 32 555,11 грн.

Отже, відповідач дійшов висновку про прийняття ДТГО «ПЗЗ» завищених сум в калькуляціях (до договорів та додаткових угод) та відповідно актів прийому-здачі виконаних робіт на загальну суму 123 697,21 грн. з урахуванням ПДВ.

Крім того, в ході зустрічної звірки відповідачем проведено перевірку підтвердження фактичних витрат, понесених ТОВ «Мастер Клін» при включенні до вартості послуг нарахованої суми амортизації на обладнання за дев'ятьма договорами.

Визначення обсягів нарахувань на амортизаційні витрати основних засобів, як зазначено в акті ревізії, здійснювалось Товариством за обладнанням, яке рахувалось на балансі Товариства.

Провівши співставлення вартості зазначеного обладнання, яке рахувалось на балансі ТОВ «Мастер Клін» з вартістю обладнання, зазначеного в калькуляціях при нарахуванні амортизації основних засобів, за 2010, 2011 роки та 9 місяців 2012 року, ДФІ в м. Києві дійшла висновку про завищення витрат на амортизаційні нарахування за 9 договорами на загальну суму 103 508,06 грн.

Також, перевіркою 4 договорів та 1 додаткової угоди щодо включення в калькуляції вартості оренди обладнання за 2011 рік та 9 місяців 2012 року інспекторами було встановлено, що передача власного майна ДТГО «ПЗЗ» (вокзал станції Київ-Пасажирський) Товариству здійснено за договором оренди від 20.05.2008 N 165/08, яке, в свою чергу, включено в калькуляції до вищезазначених договорів по наданню послуг по прибиранню.

Товариством фактично понесено витрат на оренду спеціалізованої техніки (майно) відповідно до рахунків-фактур на загальну суму 63 280,63 грн.

При цьому, загальні витрати на оренду спеціалізованої техніки, які зазначено в калькуляціях (до 4 договорів про надання послуг) та в актах прийому-здачі виконаних робіт склали на загальну суму 122 451,00 грн.

За наслідками співставленням сум орендної плати майна, яке передано Товариству, значених в калькуляціях та актах прийому-здачі виконаних робіт, з сумами орендної плати, зазначеними в рахунках-фактурах за 2011 роки та 9 місяців 2012 року інспекторами встановлено завищення витрат на оренду майна по 4 договорам та 1 додатковій угоді на загальну суму 82 971,34 грн.

На підставі зазначених вище обставин, встановлених під час ревізії, відповідач, посилаючись на результати зустрічної звірки, дійшов висновку про завищення ТОВ «Мастер Клін» вартості наданих послуг на суму 310 176,61 грн. внаслідок включення до вартості послуг витрат, які документально не підтверджені, а саме: на медичні послуги працівників, оренду обладнання та завищення амортизаційних нарахувань, чим порушено статтю 193 Господарського кодексу України в частині необхідності вжиття кожною стороною усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу та статті 629 Цивільного кодексу України в частині того, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Указані встановлені під час ревізії обставини стали підставою для формування в пункті 4 переліку обов'язкових вимог № 26-08-14-14/4182 вимоги щодо складення актів на зменшення вартості наданих послуг, на підставі яких відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість за завищеною вартістю послуг ТОВ «Мастер Клін» на суму 310 176,61 грн. Стягнути з ТОВ «Мастер Клін» зайво сплачені кошти за завищеною вартістю наданих послуг у сумі 310 176,61 грн. на підставі статей 22, 623 Цивільного кодексу України. В іншому випадку відшкодувати в повному обсязі за рахунок осіб, винних у проведені зайвих виплат, шкоду у загальній сумі 310 176,61 грн. на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України.

Щодо пункту 8 вимоги про відшкодування у повному обсязі шкоди за рахунок винних осіб, якими своєчасно не вжито заходів щодо погашення дебіторської заборгованості, на загальну суму 2 000 410,99 грн. на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до змісту акта ревізії мало місце списання дебіторської заборгованості Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України у сумі 11 788 753, 54 грн. невідшкодованих витрат ДТГО «ПЗЗ» за пільгові перевезення студентів у 2004-2005 роках. Зокрема, в акті ревізії відповідач вказував на відсутність документів, що підтверджують проведення претензійно-позовної роботи з відшкодування заборгованості Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України за пільгові перевезення студентів у 2004 році у сумі 2 000 410,99 грн.

Щодо оспорюваного у справі позивачем пункту 9 вимоги ДФІ в м. Києві суди попередніх інстанцій встановили наступне.

В акті ревізії відповідачем зазначено, що під час перевірки питання списання дебіторської заборгованості по бухгалтерському обліку відокремленого підрозділу - Господарська служба ДТГО «ПЗЗ» встановлено вину посадової особи ДТГО «ПЗЗ» у безповоротно втрачених активах на суму 5 251,20 грн., чим завдано збитків залізниці на вказану суму.

У зв'язку з викладеним ДФІ в м. Києві навела в пункті 9 обов'язкову до виконання вимогу про відшкодування в повному обсязі шкоди за рахунок винних осіб, якими своєчасно не вжито заходів щодо погашення дебіторської заборгованості на загальну суму 5 251,20 грн. на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи позов в частині визнання протиправним та скасування пункту 10 вимоги відповідача, суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Відповідно до змісту акта ревізії ДФІ в м. Києві вказує на те, що у 2010 році відокремленим підрозділом ДТГО «ПЗЗ» - Вагонна дільниця станція Київ-пасажирський (ВЧ-1) списано безнадійну заборгованість ТОВ «Полко» на суму 27 285,74 грн., в той час як наказ Господарського суду м. Києва «Про примусове виконання рішення» щодо стягнення з вказаного боржника суми боргу діяв до 05.05.2011.

Посилаючись на закріплені в акті ревізії висновки, ДФІ в м. Києві виклала в пункті 10 переліку владних приписів від 29.03.2013 № 26-08-14-14/4182 вимогу про відшкодування в повному обсязі шкоду за рахунок винних осіб, якими своєчасно не вжито заходів щодо погашення дебіторської заборгованості на загальну суму 27 285,74 грн. на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України.

Стосовно підстав прийняття оспорюваного пункту 11 вимоги відповідача судами попередніх інстанцій установлено наступні обставини.

Відповідно до змісту акта ревізії за результатами проведеної інвентаризації у відокремленому підрозділі ДТГО «ПЗЗ» - Вінницька дистанція колії у матеріально-відповідальної особи бригадира (звільненого) будівельної бригади ОСОБА_3 встановлено нестачу 3-х житлових будинків первісною вартістю 891 669,29 грн., залишковою вартістю 384 623,00 грн.

Вказане порушення, за твердженням відповідача, призвело до шкоди (збитків) ВП Вінницька дистанція колії на загальну суму 384 623,00 грн.

Згідно з висновком інспекторів порушення допущено матеріально-відповідальною особою бригадиром (звільненим) будівельної бригади ОСОБА_3, яким не забезпечено збереження вказаного майна, та яким пояснено, що в даних будинках довгий час ніхто не поживав, так як було скасовано рух поїздів по напрямках, де розміщені вказані будинки. І як наслідок, будинки залишилися без нагляду, роками старіли, руйнувалися, розкрадалися невідомими. Про стан будівель він в усній формі доповідав керівництву підрозділу. Через велику віддаленість будівель не зміг забезпечити збереження вищевказаних будівель, а сторожів в штатному розкладі підрозділу не передбачено.

Наведені в акті ревізії обставини стали підставою для закріплення в пункті 11 переліку обов'язкових вимог від 29.03.2013 № 26-08-14-14/4182 зобов'язання позивача провести незалежну оцінку розміру збитків від нестачі матеріальних цінностей, відповідно до вимог пункту 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116 (далі - Порядок № 116). Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України стягнути з осіб, винних у нестачі матеріальних цінностей, розмір збитків та відповідно до пункту 10 Порядку N 116, із сум, стягнутих відповідно до цього Порядку, здійснити відшкодування збитків, завданих підприємству з урахуванням фактичних витрат підприємства на відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей та вартості робіт з їх відновлення. Залишок коштів перерахувати до державного бюджету.

Стосовно зобов'язань, викладених в оспорюваному 16 пункті вимоги, в акті ревізії відповідачем зафіксовано порушення Відокремленим підрозділом ДТГО «ПЗЗ» Моторвагонне депо Чернігів вимог пункту 23, пункту 29 П (С) БО 7 «Основні засоби», що полягає у здійсненні нарахування амортизації на дизель-поїзди під час проходження ними приймальних випробувань, тобто поїздів, які, на думку контролюючого органу, не були введені в експлуатацію для здійснення пасажирських перевезень у загальній сумі 413 057,65 грн., що призвело до завищення витрат на відповідну суму.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу по Відокремленому підрозділу Моторвагонне депо Чернігів від 22.06.2011 № 296 «Про введення в експлуатацію основних засобів і визначення терміну експлуатації» у зв'язку з придбанням основних засобів для визначення в господарській діяльності постійно діючій комісії для введення в експлуатацію і списання основних засобів, малоцінних необоротних і нематеріальних активів, створеній наказом № 424 від 04.09.2010, наказано ввести в експлуатацію і встановити термін експлуатації основного засобу - дизель-поїзду 630М 0001 зі строком служби 240 місяців і шифром амортизації 50105.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується фактичне використання дизель-поїзду 630М 001 за призначенням (експлуатація), зокрема маршрутними листами за 23-26 червня 2011 року.

У липні 2011 року, тобто у наступному місяці після видання наказу про введення в експлуатацію дизель-поїзду 630М, Моторвагонним депо Чернігів було нараховано амортизацію на дизель-поїзд 630М (інвентарний номер 54024) на суму 202 347,22 грн., про що здійснено відповідний напис у відомості наявності основних засобів за липень 2011 року.

Позивачем підтверджено наявність дохідних надходжень від експлуатації дизель-поїзду у червні 2011 року.

Разом з тим, відповідачем не доведено факт проходження дизель-поїздом 630М приймальних випробувань і не введення його в експлуатацію для здійснення пасажирських перевезень у спірному періоді.

У зв'язку з викладеним, у пункті 16 оспорюваних вимог відповідач зазначив, що вжитими після завершення ревізії заходами моторвагонним депо Чернігів відкориговано в обліку нараховану амортизацію на дизель-поїзди за 9 місяців 2012 року на суму 210 710, 43 грн., у зв'язку з чим позивача зобов'язано відкоригувати в обліку витрати на амортизацію дизель-поїздів за 2011 рік на суму 202 347,22 грн.

Стосовно пункту 24 оспорюваної вимоги суди попередніх інстанцій установили наступні обставини у справі.

Відокремленим підрозділом ДТГО «ПЗЗ» Моторвагонне депо Чернігів укладено договір № 680611-ПЗ/НРП-112061/НЮ від 26.07.2011 з Проектно-конструкторсько-технологічним бюро по ремонту локомотивів на предмет виконання останнім проекту модернізації салону головного вагону електропоїзда серії ЕР-9М під електропоїзд «Міського типу» (далі - електропоїзди) на загальну суму 97 800,00 грн.

Електропоїзд серії ЕР-9М на балансі ВП Моторвагонне депо Чернігів на момент погашення кредиторської заборгованості не рахувався.

Зокрема, на підставі акту здачі приймання науково-технічної продукції № 76, складеного 31.10.2011 та підписаного обома сторонами, Моторвагонне депо Чернігів прийнято проект модернізації з відображенням в обліку кредиторської заборгованості у сумі 97 800,00 грн. та віднесенням вартості розробки проекту на витрати - в дебет рахунка 949 «Інші витрати операційної діяльності» у сумі 81 500,00 грн. (без ПДВ). Кредиторську заборгованість за розробку проекту модернізації Моторвагонне депо Чернігів погашено перед Проектно-конструкторсько-технологічним бюро по ремонту локомотивів 27.06.2012 шляхом перерахування коштів у сумі 97 800,00 грн.

Підставою для розробки проекту модернізації електропоїздів був лист моторвагонного депо Фастів-1 від 29.03.2011 № 1192.

Витрати на розробку проекту модернізації електропоїздів Моторвагонне депо Чернігів передано Моторвагонному депо Фастів-1 повідомленням № 459 від 11.11.2011.

У ході ревізії надано запит до ВП Моторвагонне депо Фастів в частині надання ним інформації про відображення в обліку переданих витрат Моторвагонним депо Чернігів, пов'язаних з виготовленням проекту модернізації електропоїздів, чи рахується в обліку останнього електропоїзд серії ЕР-9М з наданням копії витягу з проекту модернізації.

Відповідно до наданої інформації моторвагонним депо Фастів електропоїзди серії ЕР-9М, для яких розроблявся проект модернізації салону головного вагона, у 2011 році обліковувалися на балансі моторвагонного депо і були передані з балансу депо на баланс КП «Київпастранс» у грудні 2011 року. Інвентарні номери секцій: ЕР-9М 053002, 0530024, 053005, 0530054, 053043, 0530434, 053048, 0530484, 053050, 0530504, 053068, 0530684. Витрати на розробку проекту віднесені на бухгалтерський рахунок 94 «Інші операційні витрати».

Наведені в акті ревізії обставини були підставою для висновків інспекторів про порушення відокремленим підрозділом позивача вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 14П (С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000 № 92, пункту 20П (С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 № 318, пункту 15П (С)БО 2 «Баланс», затвердженого наказом МФУ від 31.03.1999 № 87, а саме, вартість проекту модернізації електропоїзда у сумі 81 500,00 грн. було безпідставно віднесено до витрати, чим занижена вартість активів - незавершених капітальних інвестицій на суму 81 500,00 грн.

Відповідальною особою за вказаний факт, згідно з висновками відповідача, є головний бухгалтер ВП Моторвагонного депо Чернігів Мозгова О.В., яка пояснила, що вартість виготовлення проекту модернізації поїзду серії ЕР-9М було віднесено на витрати в жовтні 2011 року, а також відразу сторновані дані витрати та передані по авізо № 459 від 11.11.2011 Моторвагонному депо Фастів.

У зв'язку з викладеним ДФІ в м. Києві висунула в пункті 24 обов'язкову до виконання вимогу про коригування в обліку витрат на суму 81 500,00 грн. та збільшення в обліку вартості незавершених капітальних інвестицій на вказану суму.

Щодо оспорюваної позивачем вимоги ДФІ в м. Києві, закріпленої в пункті 27, судами попередніх інстанцій установлено таке.

В акті ревізії відповідач зазначив про зайво понесені Відокремленим підрозділом ДТГО «ПЗЗ» - Коростенська дистанція колії витрати на загальну суму 583 926,69 грн., внаслідок завищення підрядником - Відокремленим підрозділом Коростенська колійно-машинна станція № 122 (далі - КМС №122) вартості капітального ремонту та модернізації колії в актах виконаних робіт за 2010-2011 роки та 9 місяців 2012 року через фактично не підтверджені витрати на час, який витрачено на перехід до місця робіт з інструментом та повернення після роботи, на пропуск поїздів, огороджування місця роботи сигналами та забезпечення його зв'язком, піднесення води, охорону інструмента та матеріалів, чим порушено вимоги Загальної частини збірника типових технічно обґрунтованих норм часу на роботи з ремонту верхньої будови колії, погодженого постановою від 23.01.2002 N пр. - 1 Ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України та затвердженого наказом Укрзалізниці від 30.04.2002 № 17-ЦЗ.

В обґрунтування наведеного висновку в акті ревізії зазначено про те, що КМС № 122 в актах виконаних робіт та виконавчих калькуляціях з капітального ремонту та модернізації колії за червень-грудень 2011 року застосовано норми часу, що передбачені типовими технічно обґрунтованими нормами часу на роботи з ремонту верхньої будови колії, затвердженими наказом Укрзалізниці від 30.04.2002 N 17-ЦЗ, в той час як діючі місцеві норми часу, тобто фактичні, нижчі від тих, що передбачені зазначеним наказом, внаслідок чого, на думку відповідача, завищено вартість виконаних робіт з капітального ремонту та модернізації колії в актах виконаних робіт та виконавчих калькуляціях на загальну суму 131 452,14 грн.

Крім того, в акті ревізії зафіксовано, що ВП Коростенська дистанція колії завищена вартість виконаних робіт на загальну суму 3 769 881,07 грн. внаслідок не підтвердження факту отримання будівельних матеріалів КМС № 122 у грудні 2011 року (відсутні залізничні накладні на перевезення рейко-шпальної решітки), чим порушено частину першу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині відсутності первинних документів.

Виходячи з викладених обставин, відповідач прийняв пункт 27 оспорюваної вимоги щодо зобов'язання позивача відкоригувати в обліку витрати на загальну суму 3 901 333,21 грн. (131 452,14 грн. + 3 769 881,07 грн.) та відобразити в обліку ВП Коростенська дистанції колії ДТГО «ПЗЗ» дебіторську заборгованість за завищену структурним підрозділом ДТГО «ПЗЗ» - ВП Коростенська колійно-машинна станція № 122 вартість робіт в загальній сумі 3 901 333,21 грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог позивача про визнання протиправним і скасування пункту 28 владного припису суди попередніх інстанцій установили наступне.

Згідно з актом ревізії Відокремленим підрозділом ДТГО Конотопська дистанція колії допущено порушення вимог частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 5-7, 16, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та пункту 2.4.1, пункту 2.4.2 Номенклатури витрат з основних видів економічної діяльності залізничного транспорту України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 21.08.2007 № 417-Ц, а саме завищено вартість робіт з модернізації колії на загальну суму 3 018 561,13 грн. внаслідок невірного визначення загальновиробничих та адміністративних витрат у виконавчих калькуляціях (не відповідає фактично понесеними витратами). При цьому по окремих актах приймання виконання робіт занижено розмір загальновиробничих та адміністративних витрат за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 на загальну суму 144 818,88 грн.

Так, відповідно до змісту довідки від 07.02.2013 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в частині ревізії фінансово-господарської діяльності відокремленого підрозділу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» - Конотопська колійна машинна станція № 119 за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 стверджується, що ревізією правильності включення до актів приймання виконання робіт при проведенні модернізації основних засобів КМС № 119 для відокремленого підрозділу Конотопська дистанція колії загальновиробничих та адміністративних витрат за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 встановлено, що загальновиробничі та адміністративні витрати Машинною станцією включались до актів приймання виконання робіт на підставі виконавчих калькуляцій у відсотковому співвідношенні до прямих витрат відповідно до наказу КМС № 119 «Про порядок організації бухгалтерського обліку Конотопської колійної машинної станції № 119» від 05.06.2008 № 123/1. Проте, відсоток загальновиробничих та адміністративних витрат у виконавчих калькуляціях визначався не відповідно до фактично понесених витрат, чим порушено частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 5-7, 16, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та пункту 2.4.1, пункту 2.4.2 Номенклатури витрат з основних видів економічної діяльності залізничного транспорту України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 21.08.2007 № 417-Ц, в частині того, що витрати відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За результатами дослідження вказаних та інших питань, ДФІ в м. Києві направила обов'язкову до виконання вимогу, пунктом 28 якої зобов'язано ВП Конотопська дистанція колії ДТГО «ПЗЗ» зменшити в обліку ВП Конотопська дистанція колії вартість активів на загальну суму 2 969 768,18 грн.

Стосовно пункту 30 вимоги щодо повернення коштів у сумі 4 000 000,00 грн., використаних не за цільовим призначенням, судами попередніх інстанцій установлено таке.

Згідно з висновками інспекторів асигнування за КПКВК 6551250 використані ДТГО «ПЗЗ» на цілі не передбачені паспортом бюджетної програми на 2011 рік, що є порушенням частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, пункту 1 Правил складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх використання, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2002 № 1098 (далі - Правила № 1098), пункту 3 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 № 97 (далі - Порядок № 97), а саме проведення попередньої оплати за продукцію Maurer Sohne опорні частини КF, KGE, KGF в комплекті з температурними швами на суму 3 000 000,00 грн. замість придбання прогонових будов.

Задовольняючи позов у частині визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3, 4, 8, 16, 27, 28, 30 вимоги ДФІ в м. Києві від 29.03.2013 № 26-08-14-14/9182, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх протиправності та наявності підстав для їх скасування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування пунктів 9, 10, 11, 24 вимоги ДФІ в м. Києві від 29.03.2013 № 26-08-14-14/9182 та відмовляючи в позові у цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності вказаних пунктів вимоги відповідача та відсутності підстав для їх скасування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з викладеними висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі, вважає їх передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2014 № 21-40а14, від 15.04.2014 № 21-63а14, від 13.05.2014 № 21-89а14, від 20.05.2014 № 21-93а14.

Відповідно до частини першої статті 244 2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У справі, що розглядається, ДФІ в м. Києві в оспорюваних пунктах листа від 29.03.2013 № 26-08-14-14/9182 «Про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених плановою ревізією фінансово-господарської діяльності Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» пред'явила різні за своїм змістом вимоги, окремі з яких вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення, а інші - спрямовані на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства. Вказаного суди попередніх інстанцій не врахували

Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові акти названим вимогам процесуального закону відповідають не в повній мірі.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що під час нового розгляду справи та прийняття рішення по суті спору суду першої інстанції потрібно встановити, які з оспорюваних пунктів листа від 29.03.2013 № 26-08-14-14/9182 спрямовані на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, а які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення. Надати цим обставинам відповідну правову оцінку з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду України з розгляду аналогічних спорів. Також необхідно встановити, правомірність яких пунктів вимоги оспорює ДТГО «ПЗЗ» з мотивів хибності висновків акта ревізії щодо наявності правопорушень взагалі, а які з вимог, виходячи з того, що позивач не погоджується із визначеними в цих пунктах вимоги розмірів збитків.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд.

Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель