Постанова

від 02.11.2015 по справі 808/5148/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Справа № 808/5148/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ДДС» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ДДС» (позивач - ТОВ «Компанія «ДДС») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.07.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Так, позивач зазначає, що підприємство, відповідно до вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», веде у порядку встановленому законодавством облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації і здійснює продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, а тому позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки такими, що не відповідають діючому податковому законодавству та фактичним обставинам. З урахуванням вище зазначеного, вважає податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.07.2015 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

02.11.2015 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, жодних заяв про розгляд справи без його участі до суду не надходило. У судовому засіданні 26.10.2015 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, із підстав, викладених у письмових запереченнях. Зокрема зазначив, що підприємством у грудні 2014 року було реалізовано товари, які не були оприбутковано (перелік товарів наведено у дод.5 до акту перевірки), у зв'язку із чим позивачем порушено вимоги п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі вище викладеного вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись приписами статей 41, 128 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

В період з 25.05.2015 по 08.06.2015, фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, на підставі направлень від 25.05.2015 № № 266, 267, 268, 269, згідно із наказами від 30.04.2015 № 226, від 2596 від 15.05.2015, проведено планову невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «ДДС» з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки складний акт № 57/22-01/37167392 від 22.06.2015.

Висновками акту перевірки встановлені порушення позивачем, зокрема вимог п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині здійснення продажу (реалізації) товарів, які не були оприбутковані в бухгалтерському обліку на суму 52706,94 грн.

На підставі акту перевірки № 57/22-01/37167392 від 22.06.2015 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» № НОМЕР_1 від 13.07.2015, яким до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 105413,88 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 13.07.2015 позивач звернувся до суду із вимогою про його скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, штрафні санкції у розмірі 105413,88 грн. визначені за порушення вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які визначені відповідно до вимог ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, визначальною підставою для застосування фінансових санкцій, згідно ст. 21 названого Закону, за наявності факту порушення ведення встановленого порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, є встановлення контролюючим органом необлікованого товару.

Тобто, при вирішенні питання щодо правомірності прийняття податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій, встановленню підлягають як факт порушення підприємством встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, так і факт виявлення контролюючим органом не облікованих товарів, виходячи з вартості яких і розраховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особам, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно із ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», облік товарних запасів фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Таким чином, з огляду на вказані норми права, суб'єкти підприємницької діяльності мають право зберігати та реалізовувати лише ті товарно-матеріальні цінності, які обліковані у встановленому законом порядку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку, на якому ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язанні вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного рішення, до висновку щодо порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, податковий орган дійшов з тих підстав, що у картці рахунку 281 у кореспонденції з рахунком 902 за грудень 2014 року відсутні товари перелічені в додатку №5 до Акту перевірки, проте на ці товари наявні первині видаткові документи (касові чеки). З цього зроблений висновок про не оприбуткування реалізованих товарів, тобто про відсутність на вказані товари первинних документів - накладних, товарно-транспортних накладних.

Такі висновки податкового органі суд вважає необґрунтованими, оскільки підприємством надано до матеріалів справи документи, які підтверджують здійснення позивачем обліку всього товару, а саме, прибуткові та товарно-транспортні накладні на товар, що був реалізований у грудні 2014 року, картку рахунку №281 за грудень 2014.

Також, відповідно до пояснень представника відповідача, наданих у минулих судових засіданнях, податковим органом перевірялась виключно реалізація товарів та списання їх на бухгалтерський рахунок 902. При цьому залишки товарів, що обліковувались на складах підприємства станом на кінець дня 30 листопада 2014 року не було взято до уваги.

Окремого порядку обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації законодавством, яке було чинним на момент проведення перевірки, не встановлено. Як вказано вище, єдиним обов'язковим видом обліку, який зобов'язано вести підприємство, є бухгалтерський облік і порядок цього обліку визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, суд зазначає, що податковим органом проводилась документальна перевірка, у нього була можливість дослідити порядок ведення позивачем бухгалтерського обліку і відповідно порядок оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» санкції застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Відповідачем порядок обліку саме за місцями реалізації та зберігання ТМЦ, якими є склади по вул. Стартова, 3а та по вул. Дніпропетровське шосе, 9 у місті Запоріжжі, де обладнано торгівельні точки та встановлено реєстратори розрахункових операцій, не перевірявся.

Тому, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини, які викладено в акті перевірки, а саме порушення позивачем порядку оприбутковування товарних запасів та вимог ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо твердження представника відповідача, що позивачем під час реалізації товару такий товар не списувався по рахунку №28.

Суд вважає, що факт відсутності відображення у рахунку №28 «Кредит» реалізації товару не є порушення обліку товару, у розумінні приписів п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відсутність такого відображення може свідчити про наявність іншого податкового порушення з боку позивача, проте не може вважатися порушенням вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», як це вказано у акті перевірки.

Таким чином, застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій за порушення вимог п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є протиправним, а тому, відповідно, податкове повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у зв'язку з тим, що позивачем спростовані висновки податкового органу за результатами перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адіністративний позов задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області № НОМЕР_1 від 13.07.2015.

3.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ДДС» (код ЄДРПОУ 37167392) здійснені судові витрати у розмірі 210,84 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник