Постанова

від 16.11.2015 по справі 813/5724/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року справа № 813/5724/15

12год. 10хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Щур В.Р.,

за участю:

представника позивача Білої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛЗЕР" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк" про визнання протиправною та скасування вимоги,-

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛЗЕР" (далі - ТзОВ «Оілзер») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі ГУ ДФС у Львівській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк" (далі - ПАТ «Укргазпромбанк»), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача форми «Ю» від 17.03.2015р. №245-23.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно виставив позивачу податкову вимогу форми «Ю» від 17.03.2015р. №245-23 на суму 50339грн. без врахування того, що позивачем своєчасно сплачено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 50339грн., що підтверджується копіями платіжних доручень. Позивач зазначає, що вказані кошти не надійшли до бюджету, у зв'язку із запровадженням у ПАТ «Укргазпромбанк», до якого позивач подав відповідні платіжні доручення, тимчасової адміністрації та зупинки задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що перелік підстав для відкликання податкової вимоги передбачений п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Зважаючи на відсутність підстав для відкликання податкової вимоги, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві та доповненнях до неї. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача до суду не надходило. В судових засіданнях, в яких брав участь представник відповідача, він проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у письмовому запереченні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце проведення судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника третьої особи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з наступних підстав.

Згідно з податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2014р. позивач задекларував сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 50337грн.

Між позивачем та ПАТ «Укргазпромбанк» укладено договір банківського рахунку №8025 (без дати), відповідно до якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у погоджених між сторонами валютах та зобов'язується приймати і здійснювати операції за рахунком відповідно до законодавства і умов договору.

Згідно з довідкою ПАТ «Укргазпромбанк» від 30.03.2015р. №139/4 позивач відкрив у вказаному банку поточний рахунок від 08.11.2012р. №26002080251/980 (гривня). Станом на 30.03.2015р. залишок коштів на рахунку становить 567592,52грн.

27.02.2015р. позивач подав до ПАТ «Укргазпромбанк» платіжне доручення №55 про сплату УК у Франківському районі м.Львова податку на прибуток за 2014рік в сумі 35000грн., що підтверджується печаткою та штампом банку з зазначенням дати.

Відповідно до платіжного доручення від 02.03.2015р. №56 позивач сплатив податок на прибуток в сумі 15400грн. до УК у Франківському районі м.Львова, що підтверджується печаткою та штампом банку з зазначенням дати.

11.03.2015р. позивач направив на адресу відповідача лист №11/03, в якому зазначив, що у зв'язку з перебоями в касово-розрахунковому обслуговуванні в ПАТ «Укргазпромбанк» позивач повідомляє відповідача про затримку сплати податку на прибуток за 2014рік. Як доказ сплати вказаного податку на суму 50400грн. позивач надав копії платіжних доручень №55 від 27.02.2015р. та №56 від 02.03.2014р.

У листах ПАТ «Укргазпромбанк» від 06.04.2015р. №170/14 та від 22.03.2015р. №1289 позивача поінформовано про обмеження видачі готівкових коштів з метою недопущення настання негативних наслідків для банку і його клієнтів в умовах, що склалися на фінансовому ринку України.

Відповідно до листа управління Національного банку України у Львівській області від 16.04.2015р. №12-301/1905 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 07.04.2015р. прийнято рішення №70 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію а ПАТ «Укргазпромбанк».

На підставі ст.59 ПК України відповідач виставив позивачу податкову вимогу форми «Ю» від 17.03.2015р. №245-23 про сплату узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 50339грн.

Позивач вважає вказану податкову вимогу протиправною, у зв'язку з її винесенням без врахування своєчасності сплати позивачем грошового зобов'язання та не зарахуванням вказаних коштів до бюджету з вини банку. Тому, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених вказаним Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з п. 22.3, 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п.16.5.2 п.16.2 ст.16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст.32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення вказаним банком строків виконання документа на переказ.

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004р. №22, передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня". Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за вказаним документом), то реквізит "Дата надходження" може не заповнюватися. Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником вказаного платіжного доручення. Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Відповідно до договору банківського рахунку №8025 (без дати), укладеного між позивачем та ПАТ «Укргазпромбанк», банк зобов'язується виконувати усі розрахункові і касові операції, передбачені законодавством, відповідно до діючих правил здійснення таких операцій. Клієнт має право розпоряджатись грошовими коштами, що зберігаються на його рахунку. Клієнт має право подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях (платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви), так і у формі електронних розрахункових документів із застосуванням програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк" (п.1.1, 2.1, 3.2.1, 3.2.2 Договору).

Суд встановив, що кінцевим строком сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 50337грн. згідно з декларацією за 2014 року є 11.03.2014 року (кінцевий строк подачі декларації 02.03.2015 року, оскільки 01.03.2015 року вихідний день).

Позивач подав до ПАТ «Укргазпромбанк» платіжні доручення №55 від 27.02.2015р. №56 від 02.03.2015р. про сплату УК у Франківському районі м.Львова податку на прибуток за 2014рік в сумі 35000грн. та 15400грн. відповідно.

Судом встановлено, що на кожному з платіжних доручень проставлена відмітка банку та підпис посадової особи про їх одержання у день виписки платіжного доручення та відсутні будь-які ознаки того, що банком було проведене дане платіжне доручення або, що воно повернуто без виконання.

З огляду на наведене, суд вважає, що платіжні доручення №55 від 27.02.2015р. на суму 35000грн. та №56 від 02.03.2015р. на суму 15400грн. прийняті ПАТ «Укргазпромбанк» до виконання, та після ініціювання позивачем перерахунку коштів для сплати податку на підставі вказаних платіжних доручень, за допомогою системи "Клієнт-Банк", третя особа повинна була забезпечити внесення податку на податок на прибуток, сплаченого позивачем, до Державного бюджету України.

Судом встановлено, що позивач звертався з листами від 11.03.2015р. №11/03 та26.03.2015р. №26/03 до відповідача, в яких повідомляв, що ним вжито всіх заходів для своєчасної сплати податку на прибуток за 2014 рік в сумі 50400грн., а установою банку порушено порядок своєчасного та повного внесення податку до бюджету і відповідно до п.129.6 ст.129 ПК України такий банк несе відповідальність за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків до бюджету.

Крім того, позивач неодноразово звертався з листами до третьої особи та просив перерахувати отримувачу грошові кошти в сумі 50400грн. для погашення зобов'язань з податку на прибуток підприємства за 2014 рік. З відповідей ПАТ «Укргазпромбанк» від 06.04.2015р. №170/14 та від 22.03.2015р. №1289 та листа управління Національного банку України у Львівській області від 16.04.2015р. №12-301/1905 вбачається, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 07.04.2015р. прийнято рішення №70 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Укргазпромбанк». З огляду на наведене, відповідно до норм ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а також не нараховується неустойка (штрафи, пеня), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання банком зобов'язань перед кредитором.

З огляду на наведене, суд вважає, що не перерахування до бюджету грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у сумі 50400грн. здійснене з вини третьої особи - ПАТ «Укргазбанк».

Суд також бере до уваги, що відповідачем залишено поза увагою звернення позивача до нього із листами, жодних відповідей ДПІ у Личаківському районі м. Львова позивачу не надала.

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених вказаним Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену вказаним Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду.

При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Таким чином, визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.п. 129.7 ст. 129 ПК України, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення.

Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Таким чином, направлення позивачем до банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

Зокрема, позивачем на підтвердження достатності наявних коштів на відповідному рахунку ТзОВ «Оілзер» до матеріалів справи долучено довідку ПАТ «Укргазпромбанк» від 30.03.2015р. №139/4, згідно з якою станом на 30.03.2015р. залишок коштів на рахунку позивача становив 567592,52грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог податкового законодавства щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та в сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

З огляду на наведене, суд вважає податкову вимогу ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області від 17.03.2015р. №245-23 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України (в редакції станом 01.09.2015р.), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 01.10.2015р. №66666661 позивач сплатив судовий збір у сумі 1218грн.

З огляду на наведене, з відповідача ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1218грн.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 17.03.2015р. №245-23.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛЗЕР" (код ЄДРПОУ 38380575) судовий збір у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять)грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 20.11.2015р.

Суддя А.Г. Гулик