Постанова

від 19.11.2015 по справі 815/4755/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4755/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом державного підприємства «Сервісний центр в Одеській області» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0011921706 та №0011931706 від 03 квітня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Сервісний центр в Одеській області» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0011921706 та №0011931706 від 03 квітня 2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що за результатами позапланової перевірки ДП «Сервісний центр в Одеській області» відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, які порушують права та законні інтереси позивача, як платника податків. Так, позивач вважає, що наведені в акті перевірки висновки про порушення підприємством вимог пп.14.1.47, пп. 14.1.54, пп. 14.1.54, п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 127.1 ст. 127, пп. 162.1.1., пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1, пп. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163, пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.17, п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1, п. 168.3, пп. 168.1.4, 168.4.2, пп. 163.4.3, пп. 168.4.4, пп. 168.4.5, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, пп. 169.1.1, пп. 169.1.2, пп. 169.1.3, пп. 169.1.4 п. 169.1, пп. 169.2.1, пп. 169.2.2, пп. 169.2.3 п. 169.2, пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п. 171.1, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, є протиправними, такими, що ґрунтуються виключно на припущенням відповідача, не підтверджуються належними доказами, отже не відповідають дійсності та нормам чинного податкового законодавства, відтак податкові повідомлення-рішення, які були прийняті на підставі даних висновків акту перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню судом.

У судове засідання 10 листопада 2015 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином на своєчасно.

Відповідно до наявних у матеріалах справи заперечень, відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що за результатами перевірки ДП «Сервісний центр в Одеській області» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, шляхом безпідставного заниження податку на доходи фізичних осіб на 713 484, 16 грн., а також подання з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податків та суми утриманого з них податку.

З огляду на встановлені за результатами перевірки обставини та порушення вимог податкового законодавства, податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються, відповідач вважає обґрунтованими та правомірними, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Представник позивача у судовому засіданні у зв'язку з неявкою представника відповідача не заперечував щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами та запереченнями 19 листопада 2015 року.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступні обставини та факти.

Державне підприємство «Сервісний центр в Одеській області» (код ЄДРПОУ 31186273) зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 18.04.2011 року № Ю 0020858.

Державне підприємство «Сервісний центр в Одеській області» засновано на державній власності та належить до сфери управління Державної фіскальної служби України.

Головною метою діяльності підприємства відповідно до статуту є здійснення експлуатація будинків та споруд, проведення капітальних та поточних ремонтів службових приміщень адмінбудинків.

У період з 05.03.2015 року по 12.03.2015 року згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 05.03.2015 № 264, у зв'язку із надходженням до ДПІ листа-завдання ГУ ДФС в Одеській області від 19.02.2015 року №1719/7/15-32-14-01-05 «Про надання інформації» та у відповідності з доповідною запискою начальника управління внутрішнього аудиту та контролю від 16.02.2015 року №48/11/15-32-14-02-08 «Про результати оперативної перевірки ДП «Сервісний центр в Одеській області» щодо доцільності проведення позапланової перевірки, посадовими особами ДПІ на підставі направлень на перевірку проведено позапланову документальну виїзну перевірку ДП «Сервісний центр в Одеській області» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 23 березня 2015 року №1750/15-53-17-06/31186273 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки державного підприємства «Сервісний центр в Одеській області», код ЄДРПОУ 31186273, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, військового збору за період з 03.08.2014 року по 31.12.2014 року та дотримання іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року» (а.с. 8-18).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлені порушення:

- п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 ПК України, «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49, зокрема, п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 розділу IV «Порядку проведення коригувань» звітні, звітні нові та уточнюючі розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку з І кварталу 2012 року по IV квартал 2014 року надавались до ДПІ у Приморському районі м. Одеси суцільним порядком з помилками та з перекрученими даними;

- пп.14.1.47, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 162.1.1., пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1, пп. 163.2.1., пп. 163.2.2 п. 163.2 ст. 163, пп. 164.1.1, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.17, п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.2 п. 168.1, п. 168.3, пп. 168.4.1, пп. 168.4.2, пп. 163.4.3, пп. 168.4.5, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 ПК України, не утримано та не перераховано податковим агентом податок на доходи фізичних осіб в результаті сплачених стороннім громадянам грошових коштів у вигляді додаткового блага за 2012-2014 роки на загальну суму 70 573, 82 грн.;

- пп.14.1.47, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 162.1.1., пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1, пп. 163.2.1., пп. 163.2.2 п. 163.2 ст. 163, пп. 164.1.1, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.17, п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.2 п. 168.1, п. 168.3, пп. 168.4.1, пп. 168.4.2, пп. 163.4.3, пп. 168.4.5, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п. 171.1, п. 171.2 ст. 171 ПК України, не утримано та не перераховано податковим агентом податок на доходи фізичних осіб в результаті надмірно сплачених по авансовим звітам коштів співробітникам підприємства за 2012-2014 року на загальну суму 22 269, 34 грн.;

- пп. 162.1.1., пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1, пп. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163, пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1, пп. 168.1.4, 168.4.2, пп. 163.4.3, пп. 168.4.5, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, пп. 169.1.1, пп. 169.1.2, пп. 169.1.3, пп. 169.1.4 п. 169.1, пп. 169.2.1, пп. 169.2.2, пп. 169.2.3 п. 169.2, пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169, п. 171.1, п. 171.2 ст. 171 ПК України, не сплачено податковим агентом податок на доходи фізичних осіб в результаті неправомірного надання податкової соціальної пільги, розміру та порядку її застосування, на загальну суму 78 113, 31 грн.

- пп. 14.1.54, п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 127.1 ст. 127, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України, не сплачено не перераховано податковим агентом податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся на суму 542 527, 69 грн.

На підставі акту перевірки від 23 березня 2015 року №1750/15-53-17-06/31186273, а також згідно з пп. 54.3.5 п.54.3 ст. 54, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0011921706 від 03 квітня 2015 року, яким ДП «Сервісний центр в Одеській області» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 218 265, 66 грн., з яких 713 484, 16 грн. за основним платежем та 504 781, 50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 19).

Також, на підставі акту перевірки від 23 березня 2015 року №1750/15-53-17-06/31186273, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0011931706 від 03 квітня 2015 року, яким ДП «Сервісний центр в Одеській області» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на 510, 00 грн. (а.с. 20).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звертався до Головного управління ДФС в Одеській області з первинною скаргою на повідомлення-рішення, а також з повторною скаргою до Державної фіскальної служби України.

Проте, рішенням Головного управління ДФС в Одеській області від 08.06.2015 №1549/10/15-32-10-02-07 про результати розгляду первинної скарги та рішенням Державної фіскальної служби України від 06.08.2015 року №16559/6/99-99-10-01-03-14 про результати розгляду повторної скарги, податкові повідомлення-рішення №0011921706 та №0011931706 від 03 квітня 2015 року залишені без змін, а скарги підприємства - без задоволення (а.с. 21-25).

За таких обставин, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №0011921706 та №0011931706 від 03 квітня 2015 року, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування з підстав наведених у позові.

Вирішуючи спірні правовідносини, судом встановлено, що підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №0011921706 від 03 квітня 2015 року стали висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пп.14.1.47, пп. 14.1.54, пп. 14.1.54, п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 127.1 ст. 127, пп. 162.1.1., пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1, пп. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163, пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.17, п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1, п. 168.3, пп. 168.1.4, 168.4.2, пп. 163.4.3, пп. 168.4.4, пп. 168.4.5, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, пп. 169.1.1, пп. 169.1.2, пп. 169.1.3, пп. 169.1.4 п. 169.1, пп. 169.2.1, пп. 169.2.2, пп. 169.2.3 п. 169.2, пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п. 171.1, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що до складу суми грошового зобов'язання, збільшеного позивачу у податковому повідомленні-рішенні №0011921706 від 03 квітня 2015 року, увійшли такі показники:

- сума у розмірі 78 113, 31 грн. - заниження податку на доходи фізичних осіб в результаті неправомірного надання податкової соціальної пільги, розміру та порядку її застосування;

- сума у розмірі 70 573, 82 грн. - заниження податку на доходи фізичних осіб в результаті сплати стороннім громадянам грошових коштів у вигляді додаткового блага за 2012-2014 роки;

- сума у розмірі 22 269, 34 грн. - заниження податку на доходи фізичних осіб в результаті надмірної сплати по авансовим звітам коштів співробітникам підприємства за 2012-2014 року;

- сума у розмірі 542 527, 69 грн. - заниження податку на доходи фізичних осіб в результаті несплати самостійно нарахованого податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся.

Щодо заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 78 113, 31 грн. в результаті неправомірного надання податкової соціальної пільги, розміру та порядку її застосування, судом встановлено наступне.

Відповідно до акту, перевіркою правомірності надання платнику податків податкової соціальної пільги, розміру та порядку її застосування встановлено надання податкової соціальної пільги до доходів деяких працівників безпідставно, а саме, без надання заяви про застосування податкової пільги у періоді, що перевірявся; застосування податкової соціальної пільги до доходів платника податку, інших ніж заробітна плата; надання у 2014 році деяким працівникам податкової соціальної пільги при отриманні заробітної плати більшої ніж граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової пільги.

Надаючи правову оцінку наведеним доводам податкової, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 169.1 ст. 169 ПК України, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Згідно з пп. 169.2.1 п. 169.2 ст. 169 ПК України, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Приписами пп. 169.2.2, пп. 169.2.3 п. 169.2, пп. 169.3.2. п. 169.3, пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПК України визначені порядок та умови застосування податкової соціальної пільги.

Так, платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги. Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України (пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПК України).

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до: доходів платника податку, інших ніж заробітна плата; заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету; доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності (пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПК України).

Платник податку, який має право на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачена підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 цієї статті, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги, до якої додає відповідні підтвердні документи (пп. 169.3.2. п. 169.3 ст. 169 ПК України).

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПК України).

Отже відповідно до вищенаведених положень Податкового кодексу України, право на податкову пільгу має платних податку на доходи фізичних осіб за таких умов.

По-перше, податкова пільга застосовується тільки до заробітної плати і не може бути використана по відношенню до доходів, отриманих самозайнятими особами від підприємницької або іншої незалежної професійної діяльності.

По-друге, податкова пільга застосовується до нарахованої місячної заробітної плати, якщо її розмір не перевищує визначену кодексом суму, яка дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до 10 гривень. Розмір обмеження заробітної плати визначається щорічно (виходячи з прожиткового мінімуму на 1 січня) і не змінюється протягом року. Так, у 2014-2015 роках сума обмеження становить 1 710 грн.

По-третє, податкова соціальна пільга починає застосовуватися з дня отримання працедавцем заяви платника і документів, що підтверджують право на неї.

По-четверте, пільга не може застосовуватися до заробітної плати, яку платник податку отримує одночасно з виплатами з бюджету у вигляді стипендії, грошового чи майнового забезпечення учня, студента, аспіранта, ординатора, ад'юнкта, військовослужбовця.

Крім того, податкова соціальна пільга може надаватися тільки на одному місці роботи.

Натомість, як встановлено під час проведення перевірки та не спростовано позивачем, у періоді, що перевірявся, позивач надавав податкову соціальну пільгу працівникам ДП «Сервісний центр в Одеській області» без заяв останніх про застосування податкової соціальної пільги, що не відповідає вимогам пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПК України.

Крім того, встановлено, що ДП «Сервісний центр в Одеській області» надавав податкову соціальну пільгу до доходів платника податку інших ніж заробітна плата, а саме сум винагород фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорам, що суперечить вимогам пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПК України.

Також встановлено, що розмір податкової пільги позивачем визначався безсистемно по одним і тим самим працівникам протягом періоду, що перевірявся податкова пільга надавалась у розмірі від 100% до 200 %.

В спростування наведеного, позивачем не надано до суду будь-яких пояснень та/або доказів.

Перевіркою також встановлено, що у 2014 році працівникам підприємства, а саме: ОСОБА_2 (НОМЕР_1), ОСОБА_1 (НОМЕР_2), ОСОБА_3 (НОМЕР_3), ОСОБА_4 (НОМЕР_4), ОСОБА_5 (НОМЕР_5), ОСОБА_6 (НОМЕР_6), ОСОБА_7 (НОМЕР_7), ОСОБА_8 (НОМЕР_8), податкова соціальна пільга надавалась при отриманні ними заробітної плати більшої ніж граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги (у 2014 році граничний розмір доходу складав 1 710, 00 грн.) та без надання з боку вказаних працівників заяв про застосування пільги.

Цим самим позивачем порушено вимоги 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПК України та пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПК України.

В спростування наведеного, позивачем не надано до перевірки та до суду будь-яких пояснень та/або доказів.

Таким чином, матеріалами справи не спростовані висновки відповідача про заниження ДП «Сервісний центр в Одеській області» податку на доходи фізичних осіб на суму 78 113, 31 грн. в результаті неправомірного надання податкової соціальної пільги, розміру та порядку її застосування.

Що стосується заниження податку на доходи фізичних осіб на суму у розмірі 70 573, 82 грн. в результаті сплати стороннім громадянам грошових коштів у вигляді додаткового блага за 2012-2014 роки, судом встановлено наступне.

Перевіркою наявних первинних документів по рахунку 301 «Каса» встановлено, що за рахунок коштів ДП «Сервісний центр в Одеський області» у 2012-2014 роках, фізичним особам ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (не працівникам підприємства) були сплачені грошові кошти без наявних підтверджуючих документів за реалізацію газет, купівлю матеріалів. За рахунок коштів підприємства сплачено стороннім громадянам грошові кошти у вигляді додаткового блага на загальну суму 439 222, 29 грн., з яких податковим агентом не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 70 573, 82 грн.

Надаючи правову оцінку наведеним доводам податкової, суд виходить з наступного.

У відповідності з пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПК України, податковий агент є платником податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.1.1, пп. 164.1.2. п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно з пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

В свою чергу підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Враховуючи, що позивачем у перевіряємий період сплачувались грошові кошти фізичним особам ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 без підтверджуючих документів щодо природи цих виплат, а саме чи є сплачені кошти заробітною платою та/або пов'язані з виконанням обов'язків трудового найму або є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку тощо, відповідач відніс їх до додаткового блага.

За відсутності документів підтверджуючих природу виплачених коштів, суд погоджується з висновками податкової щодо кваліфікації цих коштів за пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, як додаткового блага, виплаченого податковим агентом - ДП «Сервісний центр в Одеський області» фізичним особам - платникам податку ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

У відповідності з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Проте, як встановлено судом, всупереч наведених вимог податкового законодавства, позивачем не нараховано та не утримано податок на доходи фізичних осіб з коштів, виплачених у вигляді додаткового блага на суму податку 70 573, 82 грн.

Що стосується заниження податку на доходи фізичних осіб на суму у розмірі 22 269, 34 грн. в результаті надмірної сплати по авансовим звітам коштів співробітникам підприємства за 2012-2014 року, судом встановлено наступне.

Перевіркою документів по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами», проведеною шляхом співставлення авансових звітів з наявними документами, що засвідчують використання підзвітних коштів, встановлено перекручення даних між підзвітними особами (між тими, що отримали кошти під звіт та тими, що звітували), а також безпідставне відшкодування витрат на господарські потреби без підтверджуючих документів. Наприклад, грошове відшкодування підприємством коштів працівнику ОСОБА_12 у сумі 199, 96 грн., авансовий звіт №1 від 03.01.2012 року на суму 199, 96 грн., без надання документів. Грошове відшкодування підприємством коштів працівнику ОСОБА_13 у сумі 230, 00 грн., авансовий звіт №34 від 13.02.2012 року на суму 230, 00 грн., на господарські потреби без підтверджуючих документів, та інші, перелічені на стор. 8-12 акту перевірки.

На момент перевірки витрати вказаним працівникам документально не підтверджені, грошові кошти до каси підприємства не повернуті.

При цьому, на підтвердження вказаних витрат позивачем до суду також не надано будь-яких пояснень та/або документів.

Пунктом 170.9 статті 170 ПК України визначено порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт, не повернутої у встановлений строк.

Так, згідно з пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України, податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Відповідно до пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК України, звіт про використання коштів, виданих під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Як встановлено під час перевірки, позивачем відшкодовано документально не підтверджені витрати працівникам підприємства, що є додатковим благом вказаних осіб, яке відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Проте, як встановлено судом, всупереч вимогам податкового законодавства, позивачем не нараховано та не утримано податок на доходи фізичних осіб з надмірно сплачених по авансовим звітам коштів у вигляді додаткового блага на суму податку 22 269, 34 грн.

Щодо показника про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на суму у розмірі 542 527, 69 грн. в результаті несплати самостійно нарахованого податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, судом встановлено наступне.

Перевіркою встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що ДП «Сервісний центр в Одеській області» нараховано, але не сплачено (не перераховано) податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року на загальну суму 542 527, 69 грн.

Вказана заборгованість з податку на доходи фізичних осіб не відображена позивачем в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Водночас, відповідно до п. 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків, зокрема, зобов'язаний, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, у відповідності з п. 56.11 ст. 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на зазначене, сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, самостійно визначена ДП «Сервісний центр в Одеській області» у розмірі 542 527, 69 грн. оскарженню не підлягає.

Доказів сплати самостійно нарахованої суми податку на доходи фізичних осіб за період 01.01.2012 року по 31.12.2014 року на суму 542 527, 69 грн. позивачем до суду не надано, відтак збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача на 542 527, 69 грн. є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем правомірно збільшено ДП «Сервісний центр в Одеській області» грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 713 484, 16 грн., з огляду на порушення позивачем вимог пп. 14.1.47, пп. 14.1.54, пп. 14.1.54, п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 127.1 ст. 127, пп. 162.1.1., пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1, пп. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163, пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.17, п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1, п. 168.3, пп. 168.1.4, 168.4.2, пп. 163.4.3, пп. 168.4.4, пп. 168.4.5, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, пп. 169.1.1, пп. 169.1.2, пп. 169.1.3, пп. 169.1.4 п. 169.1, пп. 169.2.1, пп. 169.2.2, пп. 169.2.3 п. 169.2, пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п. 171.1, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги ДП «Сервісний центр в Одеській області» про скасування податкового повідомлення-рішення №0011921706 від 03 квітня 2015 року є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Розглянувши питання щодо правомірності прийняття ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській податкового повідомлення-рішення №0011931706 від 03 квітня 2015 року, яким ДП «Сервісний центр в Одеській області» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на 510, 00 грн., судом встановлено наступне.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №0011931706 від 03 квітня 2015 року стали висновки ДПІ про порушення позивачем вимог п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 ПК України та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податок», затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020.

Вказані висновки податкова обґрунтовує тим, що перевіркою встановлено, що податкова звітність про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податків та суми утриманого з них податку за І квартал 2012 року по ІV квартал 2014 року надавалася до ДПІ у Приморському районі м. Одеси з помилками, а саме: невірно відображені суми виплачених доходів працівникам.

Згідно вимог п. 176.2 ст. 176 ПК України, податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

В свою чергу, статтею 119 ПК України встановлено відповідальність за порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків.

Так, відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Судом встановлено, що за подання з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податків та суми утриманого з них податку за І квартал 2012 року по ІV квартал 2014 року, на підставі п. 119.2 ст. 119 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн.

За таких обставин, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0011931706 від 03 квітня 2015 року відсутні.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 161 КАС України).

В свою чергу, відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Однак, позивачем, як самостійно, так і на пропозиції суду, не було надано жодних доказів, в спростування висновків податкової та в обґрунтування своїх позовних вимог.

При цьому, суд враховує, що адміністративний процес ініціюється через подання адміністративного позову.

У відповідності з ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на які посилався в обґрунтування правомірності своїх рішень, відтак податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0011921706 та №0011931706 від 03 квітня 2015 року є законними та скасуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, адміністративний позов державного підприємства «Сервісний центр в Одеській області» задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 161 КАС України, суд при прийнятті постанови також вирішує питання розподілу судових витрат.

Судові витрати підлягають розподілу за правилами ст. 94 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, під час подання адміністративного позову позивачем сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору - 487, 20 грн. Отже, решта суми судового збору - 4 384, 80 грн. (90 відсотків) стягується з позивача, оскільки у задоволенні позовних вимог йому відмовлено у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 23, 69, 71, 72, 86, 94, 128, 158-163, 254 КАС України, Податковим кодексом України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Сервісний центр в Одеській області» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0011921706 та №0011931706 від 03 квітня 2015 року - відмовити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Сервісний центр в Одеській області» (код ЄДРПОУ 31186273, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) судовий збір у розмірі 4 384, 80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.), який перерахувати за платіжними реквізитами: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Київський район; код отримувача - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206784005; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу - судовий збір за позовом державного підприємства "Сервісний центр в Одеській області", Одеський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35118626.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Глуханчук