Постанова

від 19.11.2015 по справі 826/19007/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2015 року 08:32 № 826/19007/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу у

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Клімат Плюс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Клімат Плюс» (надалі - позивач або ТОВ «Компанія Клімат Плюс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо невизнання податкової декларації ТОВ «Компанія Клімат Плюс» з податку на додану вартість за травень 2015 року;

- зобов'язати ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві визнати податкову звітність ТОВ «Компанія Клімат Плюс» з податку на додану вартість за травень 2015 року податковою декларацією.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення діючих норм податкового законодавства України, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві протиправно не прийняла податкову звітність позивача в електронному вигляді.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях у справі проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, в яких зазначено, що ТОВ «Компанія Клімат Плюс» подало до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період травень 2015 року з порушенням вимог оформлення такої податкової звітності, а саме - невірно зазначило відомості про своє місцезнаходження, підтвердженням чого є факти направлення контролюючим органом до державного реєстратора повідомлень за формою № 18-ОПП.

Представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши думки представників сторін та пояснення свідків ОСОБА_1 (чинного директора ТОВ «Компанія Клімат Плюс») та ОСОБА_2 (співробітника податкової інспекції), всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи (а.с. 9 - 16), 17.06.2015 ТОВ «Компанія Клімат Плюс» (ідентифікаційний код 38538354, місцезнаходження: м. Київ, вул. Терьохіна, буд. 8-А) надіслало до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період травень 2015 року з доданим до неї додатком № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (надалі - Податкова декларація за травень 2015 року) в електронному вигляді, про що отримано підтвердження у вигляді електронної квитанції № 2 від 17.06.2015 з відомостями про доставку документу до відповідного районного органу державної фіскальної служби без зауважень.

В зазначеній податковій декларації за травень 2015 року позивач зазначив певні відомості, в тому числі про місцезнаходження ТОВ «Компанія Клімат Плюс» - 04080, м. Київ, вул. Терьохіна, буд. 8-А.

20.07.2015 товариство отримало лист ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.06.2015 № 8150/10/26-56-11-02-05 «Про відмову у прийнятті податкової декларації» (а.с. 17), в якому відповідач повідомив позивача про наступне: «…надіслана Вами податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2015 року: реєстраційний номер - 9126180505, податковий період - 01.05.2015, дата подання - 17.06.2015, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки при її заповненні було порушено норми п. 48.3 ст. 48 Кодексу, так як зазначено відомості, які не відповідають дійсності, зокрема, інформація щодо місцезнаходження, що є обов'язковим реквізитом податкової декларації, згідно ст. 48 Податкового кодексу…

На даний час, відомості на підставі яких можливо встановити адресу місцезнаходження Вашого підприємства до ДПІ не надходили.

У зв'язку з вищезазначеним та відповідно до пп. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16, п. 48.3, п. 48.7 ст. 48, п. 49.8 п. 49.11 ст. 49 Кодексу вищевказана податкова звітність не вважається податковою декларацією».

Вважаючи таку відмову у прийнятті зазначеної Податкової декларації за травень 2015 року необґрунтованою, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу норми ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У розумінні норм абз. 1 п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу).

Зокрема, п. 48.1 і 48.3 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Також, у силу норм пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана, зокрема, керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Згідно п. 48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Пунктами 49.3 і 49.4 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

При цьому платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ст. 49 ПК України).

Крім того, пп. 4.9.2 п. 4.9 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених Наказом Державної податкової служби України від 14.06.2012 року № 516, декларація, надана платником, також вважається прийнятою за умови дотримання вимог, встановлених ст. ст. 48 і 49 Кодексу: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація, та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання або квитанції в електронному вигляді з накладеним ЕЦП ЦОЕЗ про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі якщо орган державної податкової служби не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений строк (п. 49.11 ст. 49 Кодексу).

Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових норм, перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями ст.ст. 48 і 49 ПК України, є вичерпним, а, відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено, а тому забороняється.

В судових засіданнях представник відповідача зазначив, що підставою для неприйняття податкових декларацій ТОВ «Компанія Клімат Плюс» з ПДВ за травень 2015 року слугував встановлений контролюючим органом факт зазначення платником податку недостовірних даних, вказаних в обов'язкових реквізитах податкової декларації, а саме - «місцезнаходження платника податків».

На підтвердження вказаного, представник відповідача посилається на вчинені протягом червня 2015 року співробітниками ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві дій із встановлення місцезнаходження платника податків - ТОВ «Компанія Клімат Плюс», зокрема:

- повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.18-ОПП від 04.06.2015 № 843/25-56-11-01-20 та від 18.06.2015 № 929/26-56-11-01-20 (а.с. 53, 57);

- рішення про направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.18-ОПП від 04.06.2015 № 1141/26-56-11-01 та від 18.06.2015 № 1230/26-56-11-01 (а.с. 52, 56);

- довідки про те, що місцезнаходження платника податків - ТОВ «Компанія Клімат Плюс» не встановлено від 04.06.2015 № 2604/07 та від 18.06.2015 № 2723 (а.с. 51, 54).

Згідно п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

У свою чергу ст. 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (надалі - Закон № 755), місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 Закону № 755).

В Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи (ч. 2 ст. 17 Закону № 755).

Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ст. 18 Закону № 755).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.06.2015, 19.06.2015 та 22.06.2015, тобто в тому числі станом на момент подання позивачем вказаної вище податкової декларації та на день отримання контролюючим органом такої декларації, місцезнаходженням ТОВ «Компанія Клімат Плюс» вказано - 04080, м. Київ, вул. Терьохіна, буд. 8-А. Також, згідно даних цих спеціальних витягів з ЄДР відомості щодо товариства мають статус підтверджених.

У рядку 06 «Податкова адреса» Податкової декларацій ТОВ «Компанія Клімат Плюс» з ПДВ за звітний період травень 2015 року, в якості податкової адреси названого товариства вказано наступну 04080, м. Київ, вул. Терьохіна, буд. 8-А, тобто адреса, яка відповідає вищенаведеній інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та іншим наданим позивачем документам до матеріалів справи (зокрема, копіями: договору оренди нежитлового приміщення від 27.02.2013 № 56, укладених ТОВ «Компанія Клімат Плюс» (як орендарем) з ПрАТ «Київдіпропобут» (орендодавцем) щодо строкового платного користування приміщенням (офісом) в будинку по вул. Терьохіна, буд. 8-А площею 15 кв.м., та додаткових угод до нього, рахунків-фактур орендодавця та банківських виписок з відомостями про оплату послуг оренди; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.01.2015; статуту ТОВ «Компанія Клімат Плюс» в редакції, що затверджена протоколом Загальних зборів Учасників Товариства від 25.02.2013 № 1 та затвердженого державним реєстратором 05.03.2013 року; фінансової та податкової звітності товариства, поданої в липні 2015 року та прийнятої на районному рівні контролюючого органу; договорів про визнання електронних документів від 22.04.2015, 16.05.2015 і від 26.06.2015 з роздруківками квитанцій № 1 і № 2 (а.с. 76 - 105, 24, 25 - 36, 71 - 74, 163 - 177).

Достовірність вказаного обов'язкового реквізиту, тобто фактичного місцезнаходження товариства за зареєстрованою адресою, підтверджується також показаннями свідка - директора ТОВ «Компанія Клімат Плюс» ОСОБА_1, який повідомив про місце розташування товариства в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Терьохіна, 8-А, характер і напрями господарської діяльності товариства, режим роботи товариства та кількість штатних працівників.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку не обмежується оформленням протягом місяця повідомлень та рішень форми №18-ОПП. Процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку передбачена розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі - Порядок № 1588).

Відповідно до п. 12.4 розд. XII Порядку № 1588 щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу ДПС, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом ДПС. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.

В силу приписів п. 12.5 цього ж розділу якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу ДПС приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 26) для вжиття заходів, передбачених частиною 12 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 17.05.2010 № 336 (далі - Положення № 336).

Зокрема пп. 3.1.1, 3.1.2 п. 3.1 розд. ІІ Положення № 336 закріплено, що відносно кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до п. 3.2 розд. ІІ Положення № 336 у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Враховуючи вищесказане, суд на підставі аналізу зазначених норм права дійшов висновку, що ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві може приймати повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП, лише після здійснення передбачених Порядком № 1588 та Положенням № 336 заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у постанові від 20.05.2015 № К/800/10445/13 (справа № 2а-10495/12/2070).

Враховуючи, що на відповідачі як суб'єкті владних повноважень в силу приписів норми ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доведення в суді правомірності своїх рішень та дій, суд зобов'язав відповідача надати докази здійснення передбачених Порядком № 1588 та Положенням № 336 заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи-позивача.

Проте, відповідачем проігноровано дану вимогу суду та не надано витребуваних доказів.

Допитаний в судовому засіданні 26.10.2015 в якості свідка співробітник податкової міліції ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_2, зазначив, що обстеження товариства за його місцезнаходженням здійснював інший працівник податкової міліції іншої податкової міліції - ОСОБА_3, посилання про якого в довідках про встановлення місцезнаходження платника податків від 04.06.2015 та 18.06.2015. Зі слів свідка зазначені довідки не складав та за місцезнаходженням безпосередньо ТОВ «Компанія Клімат Плюс» не виходив.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи відповідачем не доведено тверджень, що в поданій позивачем податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року містяться недостовірні дані щодо місцезнаходження ТОВ «Компанія Клімат Плюс». А тому відповідно про протиправність дій ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неприйняття у позивача звітної податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року та звітних розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2015 року.

Що стосується позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме - визнати податкову звітність позивача з ПДВ за травень 2015 року податковою декларацією, то суд зазначає наступне.

Згідно із п. 49.12 ст. 49 ПК України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

В силу норми п. 49.13 ст. 49 зазначеного Кодексу у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Оскільки під час розгляду даної справи судом встановлений факт неправомірної відмови контролюючого органу у прийнятті Податкової декларації з ПДВ за травень 2015 року, а її фактичне прийняття відбулось 17.06.2015 року, що вбачається з роздруківки електронної квитанції № 2 від 17.06.2015 та не заперечується відповідачем, то дана декларація вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом, тобто 17.06.2015 о 9 год. 22 хв.

В силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності вчинених дій з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Клімат Плюс» задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Клімат Плюс» (ідентифікаційний код 38538354) з податку на додану вартість за звітний період травень 2015 року з усіма додатками до неї.

3. Визнати податкову декларацію товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Клімат Плюс» (ідентифікаційний код 38538354) з податку на додану вартість за звітний період травень 2015 року з усіма додатками до неї такою, що подана у момент фактичного її отримання Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, тобто 17.06.2015 о 9 год. 22 хв.

4. Стягнути судові витрати у розмірі 146,16 грн. (сто сорок шість гривень 16 копійок) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Клімат Плюс» (ідентифікаційний код 38538354) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39467012) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя К.М. Кобилянський