Ухвала

від 28.10.2015 по справі п/811/1579/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2015 рокусправа № П/811/1579/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. у справі № П/811/1579/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове рішення від 30.12.2014 року №0000751701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 433,84 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 30.12.2014 року №Ф-В0000131701 якою нараховано недоїмку в розмірі 2 892,24 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 30.12.2014 року №0000751701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 433,84 грн.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 30.12.2014 року №Ф-В0000131701 якою нараховано недоїмку в розмірі 2 892,24 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, згідно якої скаржник просить скасувати постанову суду від 17 червня 2015 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, а також не в повному обсязі досліджені всі обставини справи.

Сторони, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явились.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ з 22.12.2014 р. по 24.12.2014 р. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача.

За результатами перевірки складено акт від 30.12.2014 р. №104/11-23-17-01/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 реєстраційний номер НОМЕР_1 по взаємовідносинах з ТОВ "Спецторг трак", код ЄДРПОУ 36701368 за березень 2011 р. (а.с.24-42), яким встановлено порушення п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно акту перевірки, відповідач дійшов висновку про заниження суми чистого оподатковуваного доходу за березень 2011 року у сумі 8335 грн. на підставі чого донарахував ЄСВ в сумі 2892,44 грн. та штраф у зв'язку із своєчасною несплатою ЄСВ в розмірі 433,84 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані отриманою інформацією від ДПІ у м.Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області стосовно проведеної перевіркі ТОВ "Спецторг трак", висновки якої викладено у акті від 30.01.2013 року №41/22-11/36701368 та вказують на те, що ТОВ "Спецторг трак" здійснювало діяльність, пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам у період з 01.03.2010 року по 30.06.2012 року, в тому числі позивачу. Оскільки реальність здійснення господарських відносин з постачальниками та покупцями за вказаний період не підтверджено, як наслідок, відповідні первинні документи, сформовані при здійсненні господарських операцій з відповідачем за змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України не дозволяють формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Враховуючи інформацію ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області, відповідач дійшов висновку про відсутність обєктів оподаткування ТОВ «Спецторг трак» по ланцюгу постачання.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем, відносно позивача, винесено рішення №0000751701 від 30.12.2014 року, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 433,84 грн. (а.с.8) та виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.12.2014 року №Ф-В0000131701, якою нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 2 892,24 грн. (а.с.9).

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаружваних рішень, оскільки визначення суми ЄСВ відбулось не із суми доходу, офіційно задекларованого позивачем, та за відсутності податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з ПДФО.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до пп. 1 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідальність за порушення пп. 1 п. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачена ч. 3 п. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Як правильно зазначив суд та підтверджується матеріалами справи, відповідач здійснив перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства по господарським операціям, які мали місце у березні 2011 р., тобто поза межами 1095 днів.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт № 104/11-23-17-01/НОМЕР_1 від 30.12.2014р., проте рішення про збільшення грошового зобов'язання відносно позивача не приймалось. За вказаний період позивачем задекларовано суму чистого оподатковуваного доходу у розмірі 3964,54 грн., з якого, згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сплачено ЄСВ 1375,70 грн (34,7 % з нарахованого чистого оподатковуваного доходу) з урахуванням приписів ст. 177 ПК України.

Отже, відповідачем визначено суми ЄСВ не з фактичного оподатковуваного доходу позивача, що тому оскаржуване рішення є протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм матеріального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. у справі № П/811/1579/15- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай