Рішення

від 10.11.2015 по справі 906/1332/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" листопада 2015 р. Справа № 906/1332/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 30.12.2014;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Житомир"

про стягнення 317615,47 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 317615,47 грн. заборгованості, з яких: 193552,54 грн. - основний борг, 4138,21 грн. - річні, 62616,94 грн. - інфляційні, 47658,33 грн. - пеня, 9649,45 грн. - штраф.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Житомир" було укладено договір №С09552 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС, відповідно якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця через АЗС (АЗК), що розміщені на території України з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали (ПММ), а покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.

Пунктами 3.5 та 3.6 договору встановлено, що приймання-передача ПММ по кількості та асортименті здійснюється покупцем (довіреною особою покупця) на терміналі АЗС за показниками сумарних лічильників паливнороздавальної колонки, згідно кількісних показників чека з РОS-терміналу або спеціальної відомості, після чого претензії по кількості та асортименті ПММ продавцем не приймаються. Враховуючи періодичність та ритмічність поставок ПММ покупцю протягом дії даного договору, продавець формує протягом місяця накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей та податкові накладні. При цьому, по факту відпуску ПММ продавцем за відповідний період надається Покупцю для підписання акт приймання-передачі та видаткова накладна; акт приймання-передачі підтверджує факт передачі ПММ у власність Покупця за відповідний період; вищевказані документи надаються Покупцеві для підписання після 7 робочого числа місяця наступного за звітним.

Згідно з п.п. 4.1. договору, ціна ПММ визначається на момент поставки (вибірки) згідно зазначеної ціни на кожну марку ПММ в інформаційному табло АЗС. Cторони погодили, що ціна ПММ є узгодженою, коли покупець (довірена особа) здійснили вибірку ПММ з АЗС на умовах даного договору та отримали документ, що визначений у п.3.5. Ціна ПММ відображається в чеку з POS-термінала, відомості та підтверджується видатковими накладними або актами приймання-передачі.

Також п.п. 4.4. договору визначено, що оплата Покупцем вартості відпущених (поставлених) ПММ здійснюється періодично протягом 7 календарних днів з моменту фактичного отримання покупцем (довіреною особою) ПММ на АЗС. При цьому, оплата здійснюється за ціною, встановленою на день відпуску ПММ.

Відповідно до п.п. 5.1.1. договору покупець зобов'язаний належно виконувати умови договору, в т.ч. вчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вартості отриманих ПММ у відповідності до умов Розділу 4 та/або відповідних додатків чи доповнень до договору.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. У випадку, коли жодна із сторін протягом одного місяця до закінчення терміну дії даного договору не заявила про намір його розірвати та продовжує надалі користуватися смарт-картами, то договір вважається таким, що діє на наступний період - 1 календарний рік на умовах, передбачених даним договором, але в будь-якому випадку не більше двох років з дати підписання (п.п. 12.1., 12.2. договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується актами приймання-передачі ПММ та видатковими накладними за період з січня 2014 по лютий 2015 на загальну суму 1671829,90 грн. (а.с.17-43).

Відповідач в свою чергу поставлений товар оплатив частково в сумі 1478277,36грн., що підтверджується довідкою ПАТ "Банк інвестиційних заощаджень" від 27.04.2015 (а.с. 56-57).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 193552,54 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 193552,54 грн.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 4138,21 грн. - річних, 62616,94 грн. - інфляційних, 47658,33 грн. - пені, 9649,45 грн. - штрафу.

Приписами п.п. 9.2. договору встановлено, що у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно умов Розділу 4 даного Договору, Покупець зобов'язується на користь Продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, Покупець зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Продавця штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу позивача (а.с. 13, 15), господарський суд вважає їх вірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки річних та інфляційних, господарський суд прийшов до висновку, що останні є правильними, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Житомир" (10001, м. Житомир, вул. Київська, 77, ід. код 38500027)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38; ід. код 37821544) 193552,54 грн. - основного боргу, 4138,21 грн. - річних, 62616,94 грн. - інфляційних, 47658,33 грн. - пені, 9649,45 грн. - штрафу, а також 6352,31 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.11.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.