Рішення

від 16.11.2015 по справі 910/23488/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015Справа №910/23488/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА"

до Громадської організації Всеукраїнська екологічна ліга

про захист ділової репутації та спростування інформації

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Кареліна Г.П., Хоменко М.П.;

від відповідача: Коханюк О.Г., Тимочко М.М.;

вільний слухач: ОСОБА_8

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації Всеукраїнська екологічна ліга (далі -відповідач) про:

- визнання недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію відомості, опубліковані в статті «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод» та розміщену в «Екологічному віснику» №6 за листопад-грудень 2014 р. стосовно того, що «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод»; «внаслідок незаконної приватизації ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» власники не хочуть витрачати додаткові кошти на очищення стічних вод та збереження довкілля»; «два цикли очищення є надзвичайно важливими, і якщо їх вилучити із загального процесу очищення всі хвороботворні бактерії (серед яких - збудники туберкульозу, сифілісу, гепатиту та ін.), які містяться в стічних водах, потраплять на сільськогосподарські поля.»; «за останні півроку санепідстанція жодного разу не здійснила перевірку діяльності міських очисних споруд»;

- зобов'язання відповідача спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом опублікування спростування недостовірної інформації, опублікованої в статті «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод» розміщену в «Екологічному віснику» №6 за листопад-грудень 2014 р. стосовно того, що «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод»; «внаслідок незаконної приватизації ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» власники не хочуть витрачати додаткові кошти на очищення стічних вод та збереження довкілля»; «два цикли очищення є надзвичайно важливими, і якщо їх вилучити із загального процесу очищення всі хвороботворні бактерії (серед яких - збудники туберкульозу, сифілісу, гепатиту та ін.), які містяться в стічних водах, потраплять на сільськогосподарські поля.»; «за останні півроку санепідстанція жодного разу не здійснила перевірку діяльності міських очисних споруд», під заголовком «Спростування» на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, що спростовується.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладена відповідачем інформація є неправдивою та такою, що спотворює господарську діяльність підприємства, доводить до відома читачів неправдиві факти та принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.10.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

01.10.2015 судове засідання не відбулося у зв'язку з направленням судді Бондарчук В.В. для участі у IV Судовому форумі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2015 судове засідання призначено на 26.10.2015 за участю представників сторін.

21.10.2015 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Громадська організація Всеукраїнська екологічна ліга проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що оспорювана інформація щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" є повністю правдивою та обґрунтованою, що підтверджується доказами, доданими до відзиву.

26.10.2015 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання, у якому просить суд відкласти розгляд даної справи для надання можливості підготувати обґрунтовані письмові заперечення на відзив, а також продовжити строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2015 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 16.11.2015.

У даному судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та надали заперечення на відзив, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" зазначає, що відповідно до листа Міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у Київській області, остання не проводила жодної перевірки та не встановлювала існування порушень, відповідь останнього ґрунтувалась на інформації, яку надало Білоцерківське міське управління Головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби у Київській області, зокрема міжрайонна прокуратура в своїй відповіді чітко зазначає, що підстав для вжиття заходів прокурорського реагування на даний час не вбачається.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У Науково-популярному екологічному журналі «Екологічний вісник» за листопад - грудень 2014 № 6 (87) на сторінці 32 опубліковано статтю під назвою «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод», в якій викладено тези наступного змісту:

- «Внаслідок незаконної приватизації ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» власники не хочуть витрачати додаткові кошти на очищення стічних вод та збереження довкілля»;

- «Два цикли очищення є надзвичайно важливими, і якщо їх вилучити із загального процесу очищення всі хвороботворні бактерії (серед яких - збудники туберкульозу, сифілісу, гепатиту та ін.), які містяться в стічних водах, потраплять на сільськогосподарські поля.»;

- «…за останні півроку санепідстанція жодного разу не здійснила перевірку діяльності міських очисних споруд».

Так, відповідно до інформації, розміщеної у Науково-популярному екологічному журналі «Екологічний вісник», видавцем є Громадська організація Всеукраїнська екологічна ліга.

Як зазначає позивач, поширена інформація є недостовірною та такою, що принижує ділову (службову) репутацію товариства, оскільки викладені в оспорюваній статті твердження направлені на дискредитацію господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" є наклепом на підприємство, як господарюючого суб'єкта, метою діяльності якого є належне та якісне надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Як визначено статтею 5 Закону України «Про інформацію», кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Згідно ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно ст. 34 ГК України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Як встановлено судом вище, відповідачем у Науково-популярному екологічному журналі «Екологічний вісник» за листопад - грудень 2014 № 6 (87) на сторінці 32 опубліковано статтю під назвою «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод».

В оспорюваній статті викладені тези наступного змісту:

- «Внаслідок незаконної приватизації ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» власники не хочуть витрачати додаткові кошти на очищення стічних вод та збереження довкілля»;

- «Два цикли очищення є надзвичайно важливими, і якщо їх вилучити із загального процесу очищення всі хвороботворні бактерії (серед яких - збудники туберкульозу, сифілісу, гепатиту та ін.), які містяться в стічних водах, потраплять на сільськогосподарські поля.»;

- «…за останні півроку санепідстанція жодного разу не здійснила перевірку діяльності міських очисних споруд».

Щодо тези «Внаслідок незаконної приватизації ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» власники не хочуть витрачати додаткові кошти на очищення стічних вод та збереження довкілля», суд відзначає наступне.

Так, на підставі Закону України «Про місце самоврядування» та рішення Білоцерківської міської ради № 914-39-VІ від 28.02.2013, між Білоцерківською міською радою (далі - концесієдавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (далі - концесіонер) укладено концесійний договір від 25.03.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голоскоковою В.О., зареєстрований в реєстрі за № 226, умовами якого передбачено, що концесієдавець надає на 15 років концесіонеру виключне право здійснювати управління (експлуатацію) об'єкта концесії з метою задоволення громадських потреб у сфері централізованого водопостачання та водовідведення на території, визначеній в пункті 2 даного договору, за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов даного договору.

Право концесіонера на управління (експлуатацію) об'єктом концесії є виключним і не може бути передано третім особам концесієдавцем без згоди концесіонера або концесіонером без згоди концесієдавця.

Відповідно до п. 2 договору, згідно з даним договором концесіонер забезпечує послугами з централізованого водопостачання та водовідведення всі категорії споживачів, що мешкають або знаходяться на території наступних адміністративно-територіальних одиниць:

- місто Біла Церква (водопостачання та водовідведення);

- Білоцерківський район, населений пункт Селекційна станція (водопостачання);

- Білоцерківський район, смт. Терезине (водовідведення);

- Білоцерківський район, с. Фурси (водовідведення).

Згідно п. 3 договору, об'єктом концесії за даним договором є майно Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал», яке є цілісним майновим комплексом, що надається у концесію, а саме: майно (основні засоби, у тому числі незавершене будівництво, нематеріальні активи), що забезпечує вироблення (створення) відповідної продукції (послуг) у сфері водопостачання та водовідведення для задоволення потреб в послугах якісного і надійного водопостачання та водовідведення.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про концесії», концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про концесії» встановлено, що у концесію можуть надаватися об'єкти права державної чи комунальної власності, які використовуються для здійснення діяльності у таких сферах господарської діяльності (крім видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства можуть здійснюватися виключно державними підприємствами і об'єднаннями), зокрема водопостачання та водовідведення у порядку, визначеному Законом України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем.

Концесійний договір укладається на строк, визначений у договорі, який має бути не менше 10 років та не більше 50 років (ст. 9 Закону України «Про концесії»).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, майновий комплекс, який забезпечує водопостачання та водовідведення у м. Біла Церква, Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" надано в концесію відповідно до умов наведеного вище концесійного договору та на підставі рішення Білоцерківської міської ради, що не припиняє право комунальної власності територіальної громади на вказане майно.

Тож, передачу об'єкта в концесію здійснено у відповідності до чинного законодавства України, яке передбачає передачу майна територіальної громади в концесію.

Разом з тим, твердження відповідача про те, що рішення Білоцерківської міської ради № 914-39-VІ від 28.02.2013 про передачу в концесію Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» є протиправним, також є недостовірним, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази про визнання вказаного рішення незаконним.

Так, на підтвердження того, що «…власники не хочуть витрачати додаткові кошти на очищення стічних вод та збереження довкілля» відповідач посилається на лист Міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області від 17.11.2014 № 2109 вих-14, однак із зазначеного листа чітко вбачається, що прокуратура не вбачає на даний час підстав для вжиття заходів прокурорського реагування.

Зокрема, в матеріалах справи наявний звіт про виконання концесіонером (Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА") умов п. 9 Концесійного договору від 25.03.2013 за 2014 рік.

Отже, відповідачем належними засобами доказування не доведено, що «…власники не хочуть витрачати додаткові кошти на очищення стічних вод та збереження довкілля», отже висвітлена відповідачем інформація є висновком останнього, що не відповідає дійсності.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Таким чином, оскільки опублікована на 32 сторінці у Науково-популярному екологічному журналі «Екологічний вісник» за листопад - грудень 2014 № 6 (87) стаття під назвою «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод» стосується безпосередньо підприємства позивача, відповідно суд приходить до висновку, що назва оспорюваної статті, а саме: «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод» породжує негативні уявлення та дискредитує саме позивача, завдаючи шкоди безпосередньо репутації останнього.

Стосовно тези: «Два цикли очищення є надзвичайно важливими, і якщо їх вилучити із загального процесу очищення всі хвороботворні бактерії (серед яких - збудники туберкульозу, сифілісу, гепатиту та ін.), які містяться в стічних водах, потраплять на сільськогосподарські поля.», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» встановлено, що відповідно до частини другої статті 47 1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Разом з тим, згідно із частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Відтак, на підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що твердження про те, що «Два цикли очищення є надзвичайно важливими, і якщо їх вилучити із загального процесу очищення всі хвороботворні бактерії (серед яких - збудники туберкульозу, сифілісу, гепатиту та ін.), які містяться в стічних водах, потраплять на сільськогосподарські поля.» є оціночними судженнями, які не містять фактичних даних, а отже є такими, що не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Щодо тези: «…за останні півроку санепідстанція жодного разу не здійснила перевірку діяльності міських очисних споруд», суд відзначає наступне .

Так, з листа начальника Білоцерківського міського управління головного управління Держсанепідслужби у Київській області, головного державного санітарного лікаря м. Біла Церква Провізіона Г.А. № 02.1-706 від 15.12.2014 вбачається, що в частині можливого скиду неочищених стічних вод у р. Рось, проведено збір проб води у місці скиду, вище та нижче його.

За санітарно-хімічними показниками усі проби відповідають гігієнічним вимогам санітарних правил та норм охорони поверхневих вод від забруднення № 4630-88 (протокол дослідження 230-232 від 08.12.2014).

За мікробіологічними показниками всі три проби не відповідають вимогам санітарних правил та норм охорони поверхневих вод від забруднення № 4630-88 (протокол досліджень 42-44 від 09.12.2014).

Враховуючи дод. 3 до вищевказаних санітарних норм, за гігієнічною класифікацією водних об'єктів щодо ступеня забруднення, відібрані проби поділяються:

- у місці скиду ступень забруднення надзвичайно високий;

- 200 м вище місця скиду ступень забруднення помірний;

- 150 м нижче місця скиду ступень забруднення високий.

Крім того, Державною екологічною інспекцією у Київській області складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА", відповідно до якого здійснено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 24) на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, зокрема перевірку проведено у період з 15.09.2015 по 25.09.2015.

Таким чином, оцінивши подані сторонами докази, з урахуванням пояснень позивача, суд приходить до висновку, що викладена у віснику за листопад-грудень 2014 року інформація у тезі: «…за останні півроку санепідстанція жодного разу не здійснила перевірку діяльності міських очисних споруд» є такою що відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що санепідстанцією проводилась перевірка діяльності міських очисних споруд за період, що передував IV кварталу 2014 року.

З урахуванням викладеного, суд встановив, що інформація, поширена у Науково-популярному екологічному журналі «Екологічний вісник» за листопад - грудень 2014 № 6 (87) на сторінці 32, а саме у статті під назвою «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод», в частині «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод.», «Внаслідок незаконної приватизації ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» власники не хочуть витрачати додаткові кошти на очищення стічних вод та збереження довкілля» не відповідає дійсності , а відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження достовірності відображеної інформації за змістом, зазначеним вище.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, поширену у Науково-популярному екологічному журналі «Екологічний вісник» за листопад - грудень 2014 № 6 (87) на сторінці 32, а саме у статті під назвою «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод», в частині «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод.», «Внаслідок незаконної приватизації ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» власники не хочуть витрачати додаткові кошти на очищення стічних вод та збереження довкілля» .

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У пунктах 24 і 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

У позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, розміщену в «Екологічному віснику» №6 за листопад-грудень 2014, шляхом опублікування спростування недостовірної інформації під заголовком «Спростування» на тому ж місці шпальти, де містилася стаття, що спростовується.

Оскільки позивач не зазначив у позові тексту спростування, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача розмістити у найближчому випуску Науково-популярного екологічного журналу «Екологічний вісник» повідомлення про ухвалення рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2015 у справі № 910/23488/15 про спростування недостовірної інформації стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА", поширеної у Науково-популярному екологічному журналі «Екологічний вісник» за листопад - грудень 2014 № 6 (87) на сторінці 32, а саме у статті під назвою «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод», під заголовком «Спростування» в частині: «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод.», «Внаслідок незаконної приватизації ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» власники не хочуть витрачати додаткові кошти на очищення стічних вод та збереження довкілля» .

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" задовольнити частково.

2. Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" інформацію, поширену у Науково-популярному екологічному журналі «Екологічний вісник» за листопад - грудень 2014 № 6 (87) на сторінці 32, а саме у статті під назвою «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод», в частині: «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод.», «Внаслідок незаконної приватизації ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» власники не хочуть витрачати додаткові кошти на очищення стічних вод та збереження довкілля» .

3. Зобов'язати Громадську організацію Всеукраїнська екологічна ліга після набрання рішенням законної сили у найближчому випуску Науково-популярного екологічного журналу «Екологічний вісник» під заголовком: «Спростування» спростувати недостовірну інформацію, поширену у Науково-популярному екологічному журналі «Екологічний вісник» за листопад - грудень 2014 № 6 (87) на сторінці 32, а саме у статті під назвою «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод» , шляхом повідомлення про ухвалення рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2015 у справі № 910/23488/15 про спростування недостовірної інформації стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА", в частині: «У Білій Церкві припиняють очищення стічних вод.», «Внаслідок незаконної приватизації ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» власники не хочуть витрачати додаткові кошти на очищення стічних вод та збереження довкілля» .

4. Стягнути з Громадської організації Всеукраїнська екологічна ліга (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 30-В, квартира 33, ідентифікаційний код - 21694648) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 24, ідентифікаційний код - 38010130) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 18.11.2015.

Суддя Бондарчук В.В.