Рішення

від 16.11.2015 по справі 910/24349/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015Справа №910/24349/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ПРИРОДИ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ «СОКІЛ»

про стягнення 175 153, 13 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Матвієнко О.С.;

від відповідача: Омельченко Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ПРИРОДИ» (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ «СОКІЛ» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 175 153, 13 грн., у тому числі: 87 703, 25 грн. - основний борг, 4 253, 01 грн. - 3 % річних, 17 546, 05 грн. - пеня, 65 650, 82 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за договором № 17/09/2013 від 17.09.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.10.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 12.10.2015 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, обґрунтовуючи тим, що позивачем було поставлено та встановлено неякісні віконні конструкції, сертифікати якості на встановлені конструкції були прострочені, їх строк минув у 2012, у зв'язку з чим відповідачем 01.06.2015 укладено договір про надання послуг (з усунення недоліків) № 1/06/2015 з Товариством з обмеженою відповідальністю «АРКАИМ», відповідно до якого останнє усунуло недоліки у виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ПРИРОДИ» роботах.

У судовому засіданні 12.10.2015 оголошувалась перерва до 29.10.2015 у порядку ст.77 ГПК України.

23.10.2015 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що умовами договору передбачено обов'язок позивача безкоштовно усувати недоліки, що виникли з вини останнього і які зафіксовані у двохсторонньому акті виконавця і замовника, однак відповідач не звертався до позивача з вимогою про складення двохстороннього акту виявлених недоліків у виконаних роботах. Крім того повідомляє, що відповідач не звертався до позивача з вимогою надати сертифікати якості на встановлені конструкції.

У судовому засіданні 29.10.2015 оголошувалась перерва до 16.11.2015 у порядку ст.77 ГПК України.

10.11.2015 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав пояснення по справі, мотивуючи тим, що наданий відповідачем дефектний акт від 10.10.2013 складений відносно робіт, що виконувались на об'єкті ПАТ «Дослідно-конструкторське бюро геофізичного приладобудування» по вул. Западинський, 5 в м. Києві, в той час, як предметом спору є оплата виконаних позивачем робіт на об'єкті Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ «СОКІЛ», який розташований за адресою: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4, у зв'язку з чим зазначений дефектний акт не може засвідчувати неякісне виконання робіт на іншому об'єкті.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЦ «СОКІЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ПРИРОДИ» укладено договір № 17/09/2013, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується на свій ризик виконати завдання відповідача з використання своїх матеріалів, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити наступну роботу:

- замір, доставку, демонтаж, монтаж металопластикових конструкцій (продукція) згідно специфікації, яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною даного договору.

Позивач здійснює роботи, визначені пунктом 1.1. даного договору за адресою, визначеною відповідачем: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4 (п. 1.2. договору).

Відповідно до п.п. 2.1 та 2.2. договору, ціна договору відповідно до специфікацій та додатку № 1 (договірна ціна) складає 175 460, 50 грн.

Ціна договору включає в себе вартість наступних робіт: монтаж/демонтаж вікон (з підвіконням) та металопластикові вікна (з підвіконням) 53 шт. - 175 460, 50 грн.

Згідно п. 2.3. договору, вказана в п. 2.1. договору, сума виплачується відповідачем в два етапи:

- попередня оплата (передоплата), яка виплачується одразу після підписання договору та становить 50 % вартості та складає 87 703, 25 грн.;

- оплата вартості виконаних робіт, яка виплачується після закінчення монтажних робіт, визначених пунктами 1.1. та 2.2. даного договору та становить 50 % вартості та складає 87 703, 25 грн.

Кінцевий розрахунок за даним договором проводиться відповідачем протягом трьох днів після підписання акту виконаних робіт наданий позивачем (п. 2.3.1. договору).

Пунктом 2.6. договору встановлено, що по завершенню робіт сторони складають акт прийому-передачі виконаних робіт.

Умовами п.п. 3.1. та 3.2. договору передбачено, що позивач зобов'язаний доставити продукцію та приступити до виконання робіт протягом 14 робочих днів, з моменту отримання передоплати.

Роботи з монтажу продукції становить 21 робочий день.

Розділом 4 договору визначено, що позивач зобов'язаний надати гарантію на якість віконних та дверних систем - 10 років, на фурнітуру та склопакет - 10 років з моменту закінчення робіт з монтажу продукції, за умови їх правильної експлуатації позивачем. Гарантійні умови визначаються у гарантійному листі який зобов'язаний видати позивач відповідачу після закінчення робіт з монтажу продукції (п. 4.1.3. договору).

Провести безкоштовний ремонт або заміну недіючих, неякісних частин продукції, у разі їх поломки або неналежного функціонування протягом гарантійного строку (п. 4.1.4. договору).

Безкоштовно усунути недоліки або поломки продукції, які виникли з його вини під час монтажу продукції, виявлені відповідачем до закінченням строку дії даного договору, наявність недоліків і строки їх усунення фіксуються двостороннім актом позивача і відповідача (п. 4.1.5. договору).

У відповідності до п. 5.2. договору, за прострочення відповідачем строків оплати виконаних та прийнятих ним робіт згідно умов договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми за кожний прострочений день, але не більше 10 % від суми договору на дату виникнення заборгованості по оплаті.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань та умов договору. Закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п. 8.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов п. 2.3. договору, одразу після підписання договору, 17.09.2013 перераховано позивачу 87 703, 25 грн. попередньої оплати, яка становить 50 % вартості робіт, що підтверджується випискою по рахунку № 26009056202674 UAH (копія в матеріалах справи).

Так, позивачем були виконані підрядні роботи згідно договору на загальну суму 87 703, 25 грн., а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується актом від 18.10.2013 прийому-передачі виконаних робіт по договору № 17/09/2013 від 17.09.2013, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (наявний в матеріалах справи).

При цьому, відповідач за виконані підрядні роботи не розрахувався, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 87 703, 25 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 1 від 27.07.2015, в якій позивач просить відповідача перерахувати на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ПРИРОДИ» суму боргу за виконані підрядні роботи.

Листом від 07.08.2015 № 10/08/15 Товариство з обмеженою відповідальністю «БЦ «СОКІЛ» надало відповідь на зазначену вище претензію позивача, в якому повідомило, що протягом виконання замовлених робіт та послуг виникли істотні недоліки, які вплинули на договірну вартість робіт та послуг, у зв'язку з чим вважає вимоги, викладені позивачем у вимозі необґрунтованими.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт на суму 87 703, 25 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 17 546, 05 грн. - пені за період з 15.09.2014 по 15.09.2015, 4 253, 01 грн. - 3 % річних за період з 05.11.2013 по 15.09.2015 та 65 650, 82 грн. - інфляційних втрат за період з 01.12.2013 по 31.07.2015.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 17/09/2013 від 17.09.2013, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За приписами ст. 857 Цивільного кодексу України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до ст. 884 Цивільного кодексу України, підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.

У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення.

Так, відповідно до п. 4.1.5. договору, позивач зобов'язаний безкоштовно усунути недоліки або поломки продукції, які виникли з його вини під час монтажу продукції, виявлені відповідачем до закінченням строку дії даного договору, наявність недоліків і строки їх усунення фіксуються двостороннім актом позивача і відповідача.

Тож, належним доказом, який фіксує виявлені недоліки є двосторонній акт, складений та підписаний сторонами договору, в якому вказується перелік виявлених недоліків і строки їх усунення.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів надсилання позивачеві повідомлення про виявлення недоліків (дефектів) у закінчених роботах, як і не містять доказів відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ПРИРОДИ» скласти відповідний акт про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів).

Крім того, судом не приймаються надані відповідачем дефектні акти від 10.10.2013 складені щодо неякісного встановлення нових склопакетів у період з липня 2013 по вересень 2013 компанією ТОВ «Енергія природи», оскільки останні складені відносно робіт, що виконувались на об'єкті ПАТ «Дослідно-конструкторське бюро геофізичного приладобудування» по вул. Западинський, 5 в м. Києві, в той час, як предметом спору є оплата виконаних позивачем робі на об'єкті Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ «СОКІЛ», що розташований за адресою: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4.

Зокрема, суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи наявні сертифікати відповідності якості на встановлені конструкції серії АА № UA.TR.058.0061-13 термін дії з 24.05.2013 по 23.05.2016 та № UA.TR.058.0060-13 термін дії з 24.05.2013 по 23.05.2016, а також Серії ВГ № UA 1.052.0200955-13 термін дії з 30.08.2013 по 27.08.2018 та № 1.052.0199147-13 термін дії з 29.08.2013 по 27.08.2018, видані Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України , передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт приймання виконаних підрядних робіт - це документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по акту прийому-передачі виконаних робіт від 18.10.2013.

Разом з тим, відповідач за виконані роботи не розрахувався, в результаті чого заборгував позивачеві 87 703, 25 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач відповідно до п. 2.3.1 договору зобов'язаний провести розрахунок за виконані роботи протягом трьох днів після підписання акту виконаних робіт.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 17/09/2013 від 17.09.2013, та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 87 703, 25 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 17 546, 05 грн. - пені за період з 15.09.2014 по 15.09.2015 та 4 253, 01 грн. - 3 % річних за період з 05.11.2013 по 15.09.2015 та 65 650, 82 грн. - інфляційних втрат за період з 01.12.2013 по 31.07.2015

Так, згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання, розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 13 429, 41 грн., які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців з 15.09.2014 по 15.03.2015.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 253, 01 грн. - 3 % річних за період з 05.11.2013 по 15.09.2015 та 65 650, 82 грн. - інфляційних втрат за період з 01.12.2013 по 31.07.2015.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних і встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума інфляційних втрат у розмірі 65 613, 58 грн. та 3 % річних у розмірі 4 901, 77 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), які розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ПРИРОДИ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ «СОКІЛ» (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 4, ідентифікаційний код - 03928180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ПРИРОДИ» (01054, м. Київ, провулок Чеховський, буд. 6, гр. пр. 8, кімната 3, ідентифікаційний код - 23960441) 87 703 (вісімдесят сім тисяч сімсот три) грн. 25 коп. - заборгованості, 13 429 (тринадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 41 коп. - пені, 4 901 (чотири тисячі дев'ятсот одну) грн. 77 коп. - 3 % річних, 65 613 (шістдесят п'ять тисяч шістсот тринадцять) грн. 58 коп. - інфляційних втрат та 2 574 (дві тисячі п'ятсот сімдесят чотири) грн. 72 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 20.11.2015.

Суддя Бондарчук В.В.