Рішення

від 11.11.2015 по справі 404/10705/14-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/10705/14-ц

Номер провадження 2/404/978/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

при секретарі - Домарецькому Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОТП Факторинг УкраїнаВ» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Маломуж ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю В«ОТП Факторинг УкраїнаВ» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1, яким після збільшення розміру позовних вимог, поданих 12 березня 2015 року ( а.с. 68-69), просить в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №CNL-400/181/2005/KR від 29 грудня 2005 року звернути стягнення на Предмет іпотеки на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а саме на житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями №14 по вул.Зої КосмодемВ»янської в м. Кіровограді, який належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності , а кошти отримані від реалізації Предмета іпотеки направити для погашення заборгованості за Кредитним договором № CNL-400/181/2005/KR від 29 грудня 2005 року в розмірі 43 208,16 доларів США, еквівалент в гривні станом на 12.03.2015 року - 931 261, 15 грн. та пені 2 042 418, 61 грн. та застосувати спосіб реалізації Предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною не нижче вартості Предмету іпотеки, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки майна; просить стягнути із відповідача на його користь судовий збір в сумі - 3654,00 грн.

Вимоги мотивовано тим, що 29 грудня 2005 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» , правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № CNL-400/181/2005/KR .

24 грудня 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно з умовами якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відповідно до ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № CNL-400/181/2005/KR від 29 грудня 2005 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та третьою особою ОСОБА_3 Відповідно до вимог ст. 512 ЦК України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № CNL-400/181/2005/KR . Відповідно до договору комісії від 20 грудня 2010 року, між позивачем та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір про відступлення права вимоги Клієнт (ПАТ «ОТП Банк») відступає Фактору (ТОВ «ОТП Факторинг») сукупність прав, належних Клієнту за Договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно. За цим договором до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права «Іпотекодержателя» за Іпотечним договором .

Відповідно до п.п.2, 3 Частини №1, п.1.4 та п. 1.5 Частини №2 з відповідними підпунктами Кредитного договору ОСОБА_3 отримала Кредит у сумі 50 000,00 доларів США на споживчі цілі та зобов'язалася сплачувати плату за користування кредитом, але у будь-якому разі повернути суму кредиту у строк до 28.12.2015 року.

Банком повністю виконані взяті на себе за Кредитним договором зобов'язання, проте ОСОБА_3 свої зобов'язання за Кредитним договором не виконує.

Станом на 12 березня 2015 року курс долара США складає 21,5529 грн. за 1 дол. США, в звВ»язку з чим вважали за необхідне збільшити розмір позовних вимог, а тому у ОСОБА_3 перед позивачем станом на 24.10.2014 року за кредитним договором існує заборгованість у сумі 43 208,16 доларів США, еквівалент в гривні станом на 12.03.2015 року - 931 261, 15 грн. та пені 2 042 418, 61 грн. , яка складається з: суми заборгованості за кредитом в розмірі 34710, 86 доларів США; - суми заборгованості по відсоткам в розмірі 8497,30 доларів США, заборгованості по штрафним санкціям (пені) в розмірі 2 042 418, 61 грн. Відповідно до пункту 1.9. Кредитного договору, ч.2 ст. 1050 та ч.2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, в разі порушення ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором позивач має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов'язань за Кредитним договором.

Крім того, в забезпечення виконання своїх зобов'язань по кредитному договору, 29.12.2005 року між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір іпотеки , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 406, згідно якого, відповідачем надано в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями № 14, по вулиці Зої КосмодемВ»янської , в м. Кіровограді та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності. На виконання умов ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" та п. 6.4.2. Договору іпотеки, на адресу відповідача було надіслано Іпотечні повідомлення, з вимогою про погашення всієї суми заборгованості по кредитному договору протягом 30 днів. Однак, станом до цього часу заборгованість погашена не була. Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» суд, при винесенні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки має право застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. При цьому, суду необхідно встановити початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації. Оскільки визначення ринкової вартості предмету іпотеки на даний час є неможливим, початкова ціна продажу буде визначатись на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність ( як це передбачає ч.2 ст. 43 ЗУ В«Про іпотекуВ» ). Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Таким чином, своєю неправомірною бездіяльністю відповідач порушив прийняті ним на себе зобов'язання, встановлені в Кредитному договорі.

В судовому засіданні 06.04.2015 року представник позивача вимоги підтримала повністю, просила задовольнити, після оголошеної перерви надала заяву про розгляд справи у її відсутності ( а.с. 166-167).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, повідомлявся належно ( а.с.168-170).

Третя особа, зокрема її представник, в суді позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити. Зазначив, що банк передчасно звертається з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, пояснив, що існує заочне рішення суду від 11.05.2011 року , яке набрало законної сили 17.07.2012 року про стягнення із ОСОБА_1, ОСОБА_3, солідарно , заборгованості по кредитному договору від 29.12.2005 року та по договору від 29.03.2007 року . Будь-які заходи по виконанню рішення суду банком не вживались. Крім того, вказав на застосування позовної давності до вимог про сплату кредиту, процентів та просив зменшити розмір неустойки по договору від 29.12.2005 року до 3382, 23 грн. ( а.с. 52-53, 92- 94).

Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2005 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_3 ( третя особа) був укладений Кредитний договір № CNL-400/181/2005/KR .

24 грудня 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно з умовами якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відповідно до ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № CNL-400/181/2005/KR від 29 грудня 2005 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та третьою особою ОСОБА_3

Відповідно до вимог ст. 512 ЦК України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № CNL-400/181/2005/KR . Відповідно до договору комісії від 20 грудня 2010 року, між позивачем та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір про відступлення права вимоги Клієнт (ПАТ «ОТП Банк») відступає Фактору (ТОВ «ОТП Факторинг») сукупність прав, належних Клієнту за Договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно. За цим договором до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права «Іпотекодержателя» за Іпотечним договором .

Відповідно до п.п.2, 3 Частини №1, п.1.4 та п. 1.5 Частини №2 з відповідними підпунктами Кредитного договору ОСОБА_3 отримала Кредит у сумі 50 000,00 доларів США на споживчі цілі та зобов'язалася сплачувати плату за користування кредитом, але у будь-якому разі повернути суму кредиту у строк до 28.12.2015 року .

Банком повністю виконані взяті на себе за Кредитним договором зобов'язання, проте ОСОБА_3 свої зобов'язання за Кредитним договором не виконує.

Станом на 12 березня 2015 року курс долара США складає 21,5529 грн. за 1 дол. США, в звВ»язку з чим вважали за необхідне збільшити розмір позовних вимог, а тому у ОСОБА_3 перед позивачем станом на 24.10.2014 року за кредитним договором існує заборгованість у сумі 43 208,16 доларів США, еквівалент в гривні станом на 12.03.2015 року - 931 261, 15 грн. та пені 2 042 418, 61 грн. , яка складається з: суми заборгованості за кредитом в розмірі 34710, 86 доларів США; - суми заборгованості по відсоткам в розмірі 8497,30 доларів США, заборгованості по штрафним санкціям (пені) в розмірі 2 042 418, 61 грн. Відповідно до пункту 1.9. Кредитного договору, ч.2 ст. 1050 та ч.2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, в разі порушення ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором позивач має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов'язань за Кредитним договором ( а.с. 68-69).

В забезпечення виконання своїх зобов'язань по кредитному договору, 29.12.2005 року між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір іпотеки , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 406, згідно якого, відповідачем надано в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями № 14, по вулиці Зої КосмодемВ»янської , в м. Кіровограді та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності.

Внаслідок невиконання третьою особою своїх зобов'язань перед позивачем, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України В«Про іпотекуВ» та статті 6 Іпотечного договору від 29.12. 2005 року, у іпотекодержателя, позивача по справі, виникло право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, як іпотекодержатель не реалізував своє право у безспірному порядку, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України В»Про іпотекуВ» .

Стаття 39 Закону України В«Про іпотекуВ» N 898-IV від 05 червня 2003 року містить вимоги щодо рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, у рішенні має бути вказаний загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2014 року банк направив відповідачу досудову вимогу про дострокове виконання боргових зобовВ»язань за Кредитним договором в повному обсязі протягом 30 календарних днів, та попередив, що у разі невиконання цієї вимоги банк має право звернути стягнення на майно (а. с. 19).

Посилання третьої особи , на неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки та його передчасність протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, є помилковим, з огляду на наступне.

7 червня 2014 року набув чинності ОСОБА_5 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

ОСОБА_5 не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, та не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Таким чином , рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 30 вересня 2015 року № 6-1515цс15, від 30 вересня 2015 року № 6-1058цс15, від 27 травня 2015 року № 6-57цс15, що в силу вимог ч.2 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Разом з цим, судом також з»ясовано, що заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.05.2011 року по справі №2-818/11, яке набрало законної сили 17.07.2012 року , позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОТП Факторинг УкраїнаВ» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , задоволено. Стягнуто , солідарно, з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОТП Факторинг УкраїнаВ» заборгованість по кредитному договору №CNL-400/181/2005/KR від 29 грудня 2005 року в сумі - 36 499, 31 доларів США, еквівалент в гривнях станом на 14.08.2009 року за курсом НБУ - 282 833, 15 грн. та 32 856, 22 грн. - пені ( а.с. 54-55).

Згідно ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 17.07.2012 року , заочне рішення в частині стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОТП Факторинг УкраїнаВ» 32 856, 22 грн. - пені , скасовано , та позовна заява , в частині вимог про стягнення, солідарно пені, залишена без розгляду ( а.с. 56).

Згідно вказаного вище рішення, мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а відтак, строк договору закінчився, та між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6 - 116 цс 13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 30 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач.Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що строк позовної давності є нормою матеріального, а не процесуального права і відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю В«ОТП Факторинг УкраїнаВ» , а відповідачем ОСОБА_1. Жодною із сторін заява про застосування строку позовної давності у справі не подавалась.

Згідно матеріалів даної справи, із заявою про застосування строку позовної давності та зменшення розміру неустойки звернувся, представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_6 Враховуючи те, що треті особи, в силу наданих законом прав, не наділені правом звернення до суду із заявою про застосування строків позовної давності, то у суду не має правових підстав для застосування такого.

Таким чином, суд вважає, що третя особа належним чином не виконувала умови кредитного договору, забезпеченого іпотекою відповідача , внаслідок чого утворилась заборгованість та ухвалено судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, в звВ»язку з чим нарахування заборгованості по штрафним санкціям (пені) поза строком дії кредитного договору законом не передбачено, а відтак, у задоволенні вимог - в розмірі 43 208,16 доларів США, еквівалент в гривні станом на 12.03.2015 року - 931 261, 15 грн. та 2 042 418, 61 грн. необхідно відмовити, звернувши стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № CNL-400/181/2005/KR від 29 грудня 2005 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОТП Факторинг УкраїнаВ» в розмірі - 36 499, 31 доларів США, еквівалент в гривнях станом на 14.08.2009 року за курсом НБУ - 282 833, 15 грн., сума яких була визначена заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.05.2011 року.

В порядку ст. 88 ЦПК України, стягнути із відповідача на користь позивача -3 654,00 грн. внесеного судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 61, 88, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОТП Факторинг УкраїнаВ» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Маломуж ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

Звернути стягнення на Предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями №14 по вул.Зої КосмодемВ»янської в м. Кіровограді, який належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7, 04.06.2004 року за реєстром № 1512, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором №CNL-400/181/2005/KR від 29 грудня 2005 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОТП Факторинг УкраїнаВ» в розмірі - 36 499, 31 доларів США, еквівалент в гривнях станом на 14.08.2009 року за курсом НБУ - 282 833, 15 грн., застосувавши спосіб реалізацї Предмету іпотеки- шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною не нижче вартості Предмету іпотеки, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

У задоволенні вимог - в розмірі 43 208,16 доларів США, еквівалент в гривні станом на 12.03.2015 року - 931 261, 15 грн. та 2 042 418, 61 грн. - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОТП Факторинг УкраїнаВ» - 3 654 ,00 грн. внесеного судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області, через суд першої інстанції.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда