Постанова

від 16.11.2015 по справі 918/1385/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року Справа № 918/1385/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргипідприємства "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" напостанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 та рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.2014 у справігосподарського суду Рівненської області №918/1385/14 за позовомпрокурора міста Кузнецовська Рівненської області в інтересах держави в особі Кузнецовської міської ради до 1.Реєстраційної служби Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області, 2. підприємства "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України", 3.товариства з обмеженою відповідальністю "Вараш ЛТД", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Управління освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, провизнання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності незаконним, зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання договору купівлі-продажу недійсним,

за участі представників сторін:

від ГПУ - Збарих С.М.,

від позивача - не з'явилися,

від відповідача-1 - не з'явилися,

від відповідача-2 - Федорчук М.С.,

від третьої особи - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

26.09.2014 прокурор м. Кузнецовська Рівненської області звернувся до господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Кузнецовської міської ради з позовною заявою до Реєстраційної служби Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області, підприємства "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України", товариства з обмеженою відповідальністю "Вараш ЛТД" про визнання рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №111321662 від 03.03.2014 незаконним, зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення міні-хлібопекарню, що розташоване за адресою: м. Кузнецовськ, м-н Вараш, 39-А та свідоцтва про право власності серії САК №027946 від 03.03.2014, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування у ТОВ "Вараш ЛТД" приміщення теплиці ЗОШ №4.

Позов обґрунтовано положеннями ст.ст.18, 63 Закону України "Про освіту", ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст.203, 207, 215, 388 Цивільного кодексу України з посиланням на те, що державним реєстратором прийнято рішення №111321662 від 03.03.2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення міні-хлібопекарні та видано свідоцтво про право власності САК №027946 від 03.03.2014 та витяг з державного реєстру про реєстрацію права власності серії ЕАХ №750874 від 03.03.2014 за відсутності документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на зазначене приміщення, яке є невід'ємною частиною ЗОШ №4 та знаходиться у власності територіальної громади м. Кузнецовська і перебуває на праві оперативного управління в Управлінні освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради. У зв'язку з чим спірна будівля не могла бути відчужена за договором купівлі-продажу товариству з обмеженою відповідальністю "Вараш ЛТД".

Підприємство "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" проти позову заперечували, зазначаючи про правомірність набуття спірного майна у власність та реєстрації 03.03.2014 права власності за ними на зазначене нежитлове приміщення, а також правомірність його передачі за відплатним договором від 18.07.2014 товариству з обмеженою відповідальністю "Вараш ЛТД". Звертали увагу, що вимоги прокурора у частині визнання незаконним рішення державного реєстратора та зобов'язання скасувати державну реєстрацію та свідоцтво на право власності підвідомчі адміністративному суду та повинні розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України. Стверджували, що користувалися спірним приміщенням на підставі договору оренди, а провівши реконструкцію орендованої будівлі, яка була введена в експлуатацію, фактично створили нову річ, що згідно ст.328 ЦК України свідчить про правомірність набуття права власності.

08.12.2014 рішенням господарського суду Рівненської області (суддя Войтюк В.Р.), залишеним без змін 26.03.2015 постановою Рівненського апеляційного господарського суду (судді Юрчук М.І., Дужич С.П., Дем'янчук Ю.Г.) позов задоволено частково, визнано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №111321662 від 03.03.2014 незаконним та зобов'язано реєстраційну службу Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, міні-хлібопекарня, що розташоване за адресою: м. Кузнецовськ, м-н Вараш, 39-А, за підприємством "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України", визнано договір купівлі-продажу спірного приміщення недійсним, витребувано у ТОВ "Вараш ЛТД" на користь Управління освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради приміщення теплиці ЗОШ №4 (м. Кузнецовськ, м-н Вараш, 39-А) та зобов'язано повернути територіальній громаді м. Кузнецовська на правах оперативного управління Управлінню освіти Кузнецовської міської ради. В решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані відсутністю правових підстав для оформлення права власності на спірний об'єкт нерухомості за відповідачем-2. В решті вимоги позивача суперечать положенням закону, оскільки свідоцтво про право власності на певний об'єкт майна не є актом у розумінні господарського та господарського процесуального законодавства, тому відповідна вимога не підлягає задоволенню.

У касаційній скарзі підприємство "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" посилалися на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, тому просили судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора міста Кузнецовська Рівненської області відмовити.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що теплиця Кузнецовської Загальноосвітньої школи № 4 згідно з технічним паспортом на громадський будинок (Загальноосвітня школа № 4, виданим Кузнецовським міським БТІ (інвентаризаційна справа № 02144, реєстровий № 12к-3-103), який є невід'ємною частиною правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є об'єктом громадського будинку "Загальноосвітня школа № 4", та на правах оперативного управління передана Управлінню освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради. Право власності на вказану будівлю підтверджується свідоцтвом про право власності серія ЯЯЯ №321035 від 28.12.2006.

28.05.2001 між Кузнецовським міським відділом освіти (орендодавець) та підприємством "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" (орендар) було укладено договір №9 про оренду приміщення теплиці ЗОШ №4, яке було передано останнім у платне строкове користування для обладнання міні-хлібопекарні інвалідам і ветеранам ВВВ.

Додатковими угодами від 04.09.2002 та від 01.11.2006 продовжувався термін договору оренди та цільове призначення орендованого майна: для ведення господарської діяльності - розміщення поліграфічного обладнання, надання поліграфічних послуг, здійснення торгівлі книгами, канцелярським приладдям.

Пунктом 5.1.2. договору сторони передбачили право орендаря проводити реконструкцію орендованих приміщень.

06.04.2004 рішенням виконавчого комітету Кузнецовської міської ради №287 затверджено поданий державною комісією акт прийняття в експлуатацію міні хлібопекарні, розташованої у м-н. Вараш, буд.39а.

28.08.2013 та 20.11.2013 листами №1232-09 та №1640/09 Управління освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради повідомляли підприємство "Богдар" ВОІ СОІУ про намір не продовжувати термін договору оренди, а у зв'язку з відмовою останніх повернути за актом приймання-передачі спірне приміщення, 09.12.2013 листом №1727-09 їх повідомлено про вилучення орендованого майна в односторонньому порядку.

Також судами установлено, що рішенням господарського суду Рівненської області від 11.02.2014, яке набрало законної сили, у задоволенні позову підприємства "Богдар" ВОІ СОІУ про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості, відмовлено.

Незважаючи на закінчення 01.12.2013 року терміну дії договору оренди, підприємство "Богдар" не звільнили займане приміщення, а 03.03.2014 зареєстрували право власності на міні-хлібопекарню за цією адресою, отримавши свідоцтво про право власності серії САК №027946 від 03.03.2014.

18.07.2014 підприємство "Богдар" ВОІ СОІУ відчужили спірну будівлю за договором купівлі-продажу №84 товариству з обмеженою відповідальністю "Вараш ЛТД", що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Звертаючись до господарського суду з цим позовом, прокурор м. Кузнецовська посилався на знаходження майна у комунальній власності територіальної громади м. Кузнецовська, та її належність державному навчальному закладу - ЗОШ №4 м. Кузнецовська, як це було установлено рішенням господарського суду Рівненської області від 11.02.2014 у справі №918/1918/13.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Приписами статті 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 (надалі - Порядок) визначено, що у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком. Зазначеною статтею також передбачено перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.

Проаналізувавши викладені норми закону, урахувавши доведеність позивачем наявності у нього прав та законних інтересів стосовно спірного майна, на яке він 28.12.2006 отримав свідоцтво про право власності, взявши до уваги відсутність правових підстав для оформлення права власності на зазначений об'єкт нерухомості за відповідачем-2 у зв'язку з неподанням останнім відповідно до Порядку документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, суди попередніх інстанцій, застосувавши положення ст.ст.21, 393 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання незаконним рішення державного реєстратора та зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності, правомірно задоволивши відповідні вимоги прокурора.

Відповідно до п.24 Порядку у випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

З аналізу викладеного положення закону убачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права. Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, а не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Відтак свідоцтво про право власності на певний об'єкт майна не може виступати предметом спору, на відміну від правовстановлюючого документу, на підставі якого воно видано або рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна. Тому попередні судові інстанції, виходячи з положень ст.12 ГПК України, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні вимог про скасування оспорюваного свідоцтва.

За змістом положень ст.63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Викладені вимоги закону встановлюють пряму заборону на використання об'єктів освіти не за призначенням, виходячи з чого суди попередніх інстанцій із застосуванням положень ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України мотивовано визнали договір купівлі-продажу нежитлового приміщення міні-хлібопекарні недійсним як такий, зміст якого суперечить актам цивільного законодавства.

Що стосується вимоги про зобов'язання повернути територіальній громаді м. Кузнецовськ спірної будівлі, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що остання не приймала рішення щодо відчуження комунального майна приміщення теплиці, яке у відповідності до п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить до виключної компетенції міських рад. Беручи до уваги те, що за технічним паспортом спірна будівля за адресою м. Кузнецовськ, м-н Вараш, 39-А є невід'ємною частиною ЗОШ №4, а термін договору оренди сплив, зазначене нежитлове приміщення відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України підлягає витребуванню у ТОВ "Вараш ЛТД" як у добросовісного набувача, на користь Управління освіти виконкому Кузнецовської міськради, що правомірно вирішено місцевим господарським судом.

Виходячи з того, що при ухваленні рішень попередні судові інстанції здійснили всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надали належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Викладені заявником у касаційній скарзі доводи не заслуговують на увагу та спростовуються мотивованими висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи та вимогах закону.

Стосовно доводів касаційної скарги, спрямованих на переоцінку доказів, пов'язаних з вирішенням спору, то виходячи з приписів ч.2 ст.111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, відтак це не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу підприємства "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2015р. та рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.2014 у справі №918/1385/14 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя Л.В. Ковтонюк