Постанова

від 18.11.2015 по справі 916/4147/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 916/4147/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ "Порто-Франко" на рішення та постановуГосподарського суду Одеської області від 12.05.2015 Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 у справі№ 916/4147/14 Господарського суду Одеської області за позовомНаціонального банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Топ Фінанс"; 2. ОСОБА_4; 3. Дочірнього підприємства "Формет"; 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерканте"; 5. Дочірнього підприємства "Дирекція єдиного замовника"; 6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль"; 7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Контрол ''Україна"; 8. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест Холдінг"; 9. Товариства з обмеженою відповідальністю "Профчс"; 10. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Індастріал Технік"; 11. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибницька Ферма "Акватоп"; 12. Малого приватного підприємства "Віртус"; 13. Приватного підприємства "Тсн" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс" за участюПрокуратури Одеської області прозвернення стягнення на заставлені майнові права, визнання кредитором, та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін: позивача: не з'явилися відповідача: Ногай Д.С., дов. від 02.02.2015 б/н треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з'явилися треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. не з'явилися 2. ОСОБА_6, дов. від 01.04.2015 б/н прокуратуриБезкоровайний Б.О., посв. від 26.12.2014 № 031087

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко" про зобов'язання здійснити реалізацію заставлених майнових прав шляхом переведення на Національний банк України заставлених майнових прав за договором застави майнових прав № 48 від 10.04.2014 та визнати Національний банк України Кредитором за кредитними договорами, укладеними Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Порто-Франко" з наступними позичальниками:

- Кредитним договором № 80/1-13 від 05.02.2013, укладеним з ОСОБА_4, РНОК НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 09.08.1996 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 527/2-13 від 19.07.2013, укладеним з Дочірнім підприємством "ФОРМЕТ", код ЄДРПОУ 32539841 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 423/1-12 від 04.07.2012, укладеним з Дочірнім підприємством "ФОРМЕТ", код ЄДРПОУ 32539841 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 923/1-12 від 27.12.2012, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕРКАНТЕ" код ЄДРПОУ 36109193 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 18/4-11 від 21.03.2011, укладеним з Дочірнім підприємством "ДИРЕКЦІЯ ЄДИНОГО ЗАМОВНИКА", код ЄДРПОУ 33695645 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 539/5-12 від 14.08.2012, укладеним з Дочірнім підприємством "ДИРЕКЦІЯ ЄДИНОГО ЗАМОВНИКА", код ЄДРПОУ 33695645 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 17/12-11 від 19.01.2011, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРААЛЬ", код ЄДРПОУ 25028650 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 20/4-11 від 20.01.2011, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "БАЛТІК КОНТРОЛ ''УКРАЇНА", код ЄДРПОУ 31893723 з усіма додатковими угодами до нього

- Кредитним договором № 118/4-11 від 19.01.2011, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРІНВЕСТ ХОЛДІНГ", код ЄДРПОУ 35749535) з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 420/2-11 від 13.09.2011, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФЧС", код ЄДРПОУ 36502986 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 577/1-11 від 22.12.2011, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІНДАСТРІАЛ ТЕХНІК", код ЄДРПОУ 34055780 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 135/3-13 від 22.02.2013, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "РИБНИЦЬКА ФЕРМА "АКВАТОП", код ЄДРІ1ОУ 34995070 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 389/2-12 від 21.06.2012, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "РИБНИЦЬКА ФЕРМА "АКВАТОП", код ЄДРПОУ 34995070 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 180/1-13 від 11.03.2013, укладеним з Малим приватним підприємством "ВІРТУС", код ЄДРПОУ 22465679 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 147/1-11 від 08.04.2011, укладеним з Приватним підприємством "ТСН", код ЄДРПОУ 31339688 з усіма додатковими угодами до нього;

та зобов'язання Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко" передати Національному банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області оригінали кредитних договорів, права вимоги за якими передано Національному банку України, а також всі матеріали кредитних справ, оригіналів договорів забезпечення за цими договорами.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.05.2015 у справі № 916/4147/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гут С.Ф. судді Демешин О.А., Панченко О.Л.), з урахуванням виправленої описки ухвалою суду від 19.05.2015, позов задоволено частково; зобов'язано здійснити реалізацію заставлених майнових прав шляхом переведення на Національний банк України заставлених майнових прав за договором застави майнових прав № 48 від 10.04.2014 та визнано Національний банк України Кредитором за кредитними договорами, укладеними Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Порто-Франко" з наступними позичальниками:

- Кредитним договором № 80/1-13 від 05.02.2013, укладеним з ОСОБА_4, РНОК НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 09.08.1996 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 135/3-13 від 22.02.2013, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "РИБНИЦЬКА ФЕРМА "АКВАТОП", код ЄДРІ1ОУ 34995070 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 180/1-13 від 11.03.2013, укладеним з Малим приватним підприємством "ВІРТУС", код ЄДРПОУ 22465679 з усіма додатковими угодами до нього;

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Порто-Франко передати Національному банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області оригінали кредитних договорів, а саме: Кредитний договір № 80/1-13 від 05.02.2013, укладений з ОСОБА_4, РНОК НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_3, виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 09.08.1996р. з усіма додатковими угодами до нього; Кредитний договір № 135/3-13 від 22.02.2013, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "РИБНИЦЬКА ФЕРМА "АКВАТОП", код ЄДРІ1ОУ 34995070 з усіма додатковими угодами до нього; Кредитний договір № 180/1-13 від 11.03.2013р., укладений з Малим приватним підприємством "ВІРТУС", код ЄДРПОУ 22465679 з усіма додатковими угодами до нього, а також всі матеріали кредитних справ, оригіналів договорів забезпечення за цими договорами.

В решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Лисенко В.А., суддів Колоколова С.І., Петрова М.С.) рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2015 у справі № 916/4147/14 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Порто-Франко" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ "Порто-Франко" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 у справі № 916/4147/14, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на порушення судами ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" в частині зазначення розміру вимог, що підлягають сплаті обтяжувачу за рахунок предмета застави, а також п. 1 ч. 5 ст. 36, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо неможливості задоволення вимог кредиторів після запровадження у банку тимчасової адміністрації та до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, вказуючи про те, що позивач не звертався до Уповноваженої особи Фонду за погодженням звернення стягнення на заставлене майно.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Дочірнього підприємства "Формет" на касаційну скаргу, в якому третя особа просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо кредитних договорів № 527/2-13 від 19.07.2013 та 423/1-12 від 04.07.2012, укладених між АБ "Порто-Франко" та ДП "Формет" залишити без змін.

18.11.2015 від скаржника до Вищого господарського суду України надійшли пояснення до касаційної скарги, в яких він підтримав вимоги касаційної скарги, зазначаючи про те, що задоволення вимог позивача повинно відбуватися відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач, треті особи на стороні позивача, третя особа-1 на стороні відповідача не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.04.2014 між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Порто-Франко" (позичальник) було укладено кредитний договір про надання кредиту для збереження ліквідності № 47 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит для збереження ліквідності (кредит) одноразово сумою в розмірі 57500000,00грн. на строк до 30.03.2015 за процентною ставкою 19,5% річних (виходячи з потрійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 6,5% на дату укладання), з погашенням кредиту і сплатою відсотків за користування ним у строки, визначені цим договором.

Графік погашення кредиту встановлено в п. 1.3 Кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором від 10.04.2014 між Національним банком України (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Порто-Франко" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав № 48 (далі - договір застави), відповідно до умов якого в заставу Національному банку України передані майнові права за укладеними позичальником кредитними договорами, а саме:

- Кредитним договором № 80/1-13 від 05.02.2013, укладеним з ОСОБА_4, РНОК НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_3, виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 09.08.1996 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 527/2-13 від 19.07.2013, укладеним з Дочірнім підприємством "ФОРМЕТ", код ЄДРПОУ 32539841 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 423/1-12 від 04.07.2012, укладеним з Дочірнім підприємством "ФОРМЕТ", код ЄДРПОУ 32539841 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 923/1-12 від 27.12.2012, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕРКАНТЕ" код ЄДРПОУ 36109193 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 118/4-11 від 21.03.2011, укладеним з Дочірнім підприємством "ДИРЕКЦІЯ ЄДИНОГО ЗАМОВНИКА", код ЄДРПОУ 33695645 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 539/5-12 від 14.08.2012, укладеним з Дочірнім підприємством "ДИРЕКЦІЯ ЄДИНОГО ЗАМОВНИКА", код ЄДРПОУ 33695645 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 17/12-11 від 19.01.2011, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРААЛЬ", код ЄДРПОУ 25028650 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 20/4-11 від 20.01.2011, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "БАЛТІК КОНТРОЛ ''УКРАЇНА", код ЄДРПОУ 31893723 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 18/4-11 від 19.01.2011, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРІНВЕСТ ХОЛДІНГ", код ЄДРПОУ 35749535 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 420/2-11 від 13.09.2011, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФЧС", код ЄДРПОУ 36502986 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 577/1-11 від 22.12.2011, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІНДАСТРІАЛ ТЕХНІК", код ЄДРПОУ 34055780 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 135/3-13 від 22.02.2013, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "РИБНИЦЬКА ФЕРМА "АКВАТОП", код ЄДРПОУ 34995070 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 389/2-12 від 21.06.2012, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "РИБНИЦЬКА ФЕРМА "АКВАТОП", код ЄДРПОУ 34995070 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 180/1-13 від 11.03.2013, укладеним з Малим приватним підприємством "ВІРТУС", код ЄДРПОУ 22465679 з усіма додатковими угодами до нього;

- Кредитним договором № 147/1-11 від 08.04.2011, укладеним з Приватним підприємством "ТСН", код ЄДРПОУ 31339688 з усіма додатковими угодами до нього.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, в порушення умов Кредитного договору, з липня 2014 позичальник не виконував графік погашення кредиту, визначений Кредитним договором. Так, 30.07.2014 та 28.08.2014 відповідач не здійснив чергові платежі, в результаті чого утворилася заборгованість по сплаті основної суми боргу та процентів, що становить 11244474,15 грн.

Згідно із п. 2.2.8 Кредитного договору, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту в разі погіршення фінансового стану Позичальника.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що підтвердженням погіршення фінансового стану позичальника є прийнята постановою Правління Національного банку України від 28.08.2014 № 533/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко" до категорії проблемних".

24.09.2014 позивач звернувся до відповідача із повідомленням № 28-13/7827, в якому просив повернути всю суму кредиту.

Враховуючи невиконанням боржником зобов'язань за кредитним договором щодо сплати заборгованості у встановлений строк, суди дійшли висновку, що позивач отримав право звернення стягнення на заставлені майнові права, яке реалізується шляхом уступки заставодавцем вимоги заставодержателю.

Місцевим господарським судом також з'ясовано, що 16.08.2014 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Порто-Франко" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" (фактор) було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується передати у власність фактору, а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах, визначених цим договором.

За умовами договору факторингу Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Порто-Франко" відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" право вимоги кредитної заборгованості, відносно: Дочірнього підприємства "ДИРЕКЦІЯ ЄДИНОГО ЗАМОВНИКА" за кредитним договором № 539/5-12 від 14.08.2012; Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРААЛЬ" за кредитним договором № 17/12-11 від 19.01.2011; Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛТІК КОНТРОЛ ''УКРАЇНА" за кредитним договором № 20/4-11 від 20.01.11; Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКАНТЕ" за кредитним договором № 923/1-12 від 27.12.2012; Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІНДАСТРІАЛ ТЕХНІК" за кредитним договором № 577/1-11 від 22.12.2011; Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНВЕСТ ХОЛДІНГ" за кредитним договором №18/4-11 від 19.01.2011, Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФЧС" за Кредитним договором № 420/2-11 від 13.09.2011.

Договором факторингу передбачено, що право вимоги - це права грошової вимоги, існуючі або майбутні, Клієнта до Боржників і Гарантів щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості, що виникла на підставі Первинних договорів та Договорів забезпечення. При цьому Договори забезпечення - це договори, укладені між Клієнтом та Гарантом з метою забезпечення виконання зобов'язань Боржників перед Клієнтом за первинними договорами.

Згідно із п.п. 1.4, 1.5 договору факторингу одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення.

Пунктами 3.1, 3.2 Договорів факторингу визначено, що права вимоги переходять від клієнта до фактора на дату відступлення та засвідчуються Актом приймання передачі прав вимоги.

Як визначено судом першої інстанції, на виконання умов договору факторингу між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та ПАТ "АБ "Порто-франко" підписані Акти приймання-передачі прав вимоги, а також передані оригінали кредитних договорів, копії матеріалів кредитних справ та інша вся наявна документація щодо кредитних договорів, укладених між ПАТ АБ "Порто-Франко" та Боржниками/Гарантами.

Також місцевий господарський суд на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, зокрема, виписок з рахунків про рух грошових коштів, довідок АБ "Порто-Франко", витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, встановив факт повного виконання зобов'язань Дочірнім підприємством "ФОРМЕТ" за Кредитним договором № 527/2-13 від 19.07.2013 та Кредитним договором № 423/1-12 від 04.07.2012, Товариством з обмеженою відповідальністю "РИБНИЦЬКА ФЕРМА "АКВАТОП" за Кредитним договором № 389/2-12 від 21.06.2012 та Приватним підприємством "ТСН" за Кредитним договором № 147/1-11 від 08.04.2011.

Виходячи з того, що відповідач не сплатив у встановлений строк заборгованість за кредитним договором, у зв'язку із чим позивач набув право звернення стягнення на заставлені майнові права, та зважаючи на погашення Приватним підприємством "ТСН", Товариством з обмеженою відповідальністю "Формет", Товариством з обмеженою відповідальністю "РИБНИЦЬКА ФЕРМА "АКВАТОП" кредитних зобов'язань перед відповідачем і враховуючи відступлення за договором факторингу № 1 від 16.08.2014 прав вимоги за кредитними договорами, які є предметом застави, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість вимог позивача щодо переведення на Національний банк України заставлених майнових прав за договором застави майнових прав № 48 від 10.04.2014, визнавши Національний банк України Кредитором за такими кредитними договорами, укладеними Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Порто-Франко": кредитним договором № 80/1-13 від 05.02.2013, укладеним з ОСОБА_4; Кредитним договором № 135/3-13 від 22.02.2013, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "РИБНИЦЬКА ФЕРМА "АКВАТОП"; Кредитним договором № 180/1-13 від 11.03.2013, укладеним з Малим приватним підприємством "ВІРТУС", зобов'язавши також відповідача передати оригінали кредитних договорів, права вимоги за якими передано Національному банку України, а також всі матеріали кредитних справ, оригіналів договорів забезпечення за цими договорами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, зазначає наступне.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, статтею 1049 параграфа 1 вказаної глави ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначений Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Як визначено п. 9.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", у резолютивній частині рішення про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) господарські суди повинні зазначати дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Проте, резолютивна частина рішення суду першої інстанції вищенаведеним вимогам не відповідає, оскільки не містить вказівки на розмір заборгованості (та її складові), на погашення якої звернуто стягнення на заставне майно.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відносно Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.09.2014 № 610 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення про запровадження з 29.09.2014 тимчасової адміністрації. Постановою правління Національного банку України від 30.01.2015 № 67 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації відповідача, отже на час прийняття судового рішення відповідач знаходився у стадії ліквідації.

Правові, фінансові та організаційні засади виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 6 ст. 49 вказаного закону Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

Частиною 1 ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

При цьому, згідно із ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції на дату прийняття рішення судом першої інстанції) майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з уповноваженою особою Фонду звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. У разі якщо обсяг коштів від реалізації заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.

Проте, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд не надав правової оцінки обставинам запровадження у АБ "Порто-Франко" тимчасової адміністрації та початку його ліквідації, та не дослідив обставини, пов'язані із затвердженням реєстру акцептованих вимог кредиторів, формування ліквідаційної маси та отримання погодження Уповноваженої особи на звернення стягнення на заставлене майно, необхідність отримання якого була передбачена законом в редакції на дату прийняття судового рішення.

Апеляційний господарський суд, в свою чергу, відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що позивач не звертався за погодженням до Уповноваженої особи Фонду, встановив разом з тим, що позивачем не було отримано такої згоди Уповноваженої особи.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про можливість звернення стягнення на заставлені майнові права є передчасними.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Це правило відповідає речовій природі застави як способу забезпечення, що отримало назву "право слідування".

Місцевий господарський суд встановив, що відповідач на підставі договору факторингу відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" права вимоги кредитної заборгованості, відносно: Дочірнього підприємства "ДИРЕКЦІЯ ЄДИНОГО ЗАМОВНИКА"; Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРААЛЬ"; Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛТІК КОНТРОЛ ''УКРАЇНА"; Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКАНТЕ"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІНДАСТРІАЛ ТЕХНІК"; Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНВЕСТ ХОЛДІНГ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФЧС", які були предметом застави. Виходячи з того, що станом на момент винесення судового рішення договір факторингу не визнаний в судовому порядку недійсним, суди дійшли висновку, що у відповідача відсутнє право вимоги до вказаних позичальників, яке він мав передати позивачеві, а тому він є неналежним відповідачем у справі.

Разом з тим, як передбачено ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Відповідно до вказаної норми залучення до участі у справі іншого відповідача можливе, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.

Проте, місцевий господарський суд, посилаючись на презумпцію правомірності договору факторингу, не врахував вищенаведені норми законодавства, не визначився із можливістю залучення до участі у справі як іншого відповідача особи, якій відступлені права вимоги, що є предметом застави, та збереження для нового власника зареєстрованого обтяження.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі судові рішення не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Відповідно до статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ "Порто-Франко" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 у справі № 916/4147/14 скасувати.

Справу № 916/4147/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир