Рішення

від 20.11.2015 по справі 903/988/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 листопада 2015 р. Справа № 903/988/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк", м. Луцьк

до відповідача: ОСОБА_1 районної ради Волинської області, смт.Локачі, Локачинський район, Волинська область

про визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №1371 від 16.06.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_3, голова ОСОБА_1 районної ради Волинської області посвідчення №0572 від24.03.2011р., ОСОБА_4, довіреність №3.16/204 від 22.09.2015р.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено.

На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1 районної ради Волинської області(з врахуванням зміни первісного відповідача на належного) про визнання права власності на нерухоме майно, а саме:

1. перший поверх:

- коридор площею 24,5 кв.м. (приміщення №1);

- архів площею 25,4 кв.м. (приміщення №2);

- технологічний відділ площею 12,8 кв.м. (приміщення №3);

- два кабінети площею 14,3 кв.м. та 15,7 кв.м. (приміщення №№ 4,5);

- кладова площею 4,6 кв.м. (приміщення №6);

- опер частина площею 36 кв.м. (приміщення №7);

- два кабінети бухгалтерії площею 13,5 кв.м. та 20,3 кв.м. (приміщення №№8,9);

2. підвал:

- два приміщення площею 13,2 кв.м. та 9,6 кв.м. (приміщення №№10,11).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що Банк добросовісно, відкрито і безперервно користується спірним майном з 1992 р., спірне майно знаходиться на балансі останнього, а також посилається на розпорядження представника президента України №155 від 12.08.1992р., розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації №325 від 31.12.1996р., наказ завідуючого відділом освіти ОСОБА_1 районної державної адміністрації №137 від 31.12.1996р., накладну ОСОБА_1 районного відділу народної освіти від 23.01.1997р., довідку начальника ОСОБА_1 районного відділу земельних ресурсів №169 від 29.01.2007р., технічній паспорт на об'єкт нерухомого майна від 05.04.2007р. та приписи ст. 335, 344 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 03.09.2015р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 23.09.2015р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.09.2015р.(з врахуванням ухвали господарського суду Волинської області від 02.10.2015р.) розгляд справи відкладено на 28.10.2015р. через неподання позивачем всіх витребуваних судом доказів та для з'ясування всіх істотних обставин справи.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.10.2015р. розгляд справи відкладено на 11.11.2015р.. Даною ухвалою суду замінено первісного відповідача ОСОБА_1 селищну раду на належного відповідача ОСОБА_1 районну раду Волинської області.

09.11.2015р. через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на позов з додатками, в якому просять у позовних вимогах відмовити через безпідставність заявлених вимог.

11.11.2015р. через канцелярію суду від представника позивача надійшов витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ОСОБА_1 районну раду Волинської області (станом на 09.11.2015р.).

У судовому засіданні 11.11.2015р. було оголошено перерву до 16.11.2015р. для надання позивачем віх витребуваних судом доказів та надання нових доказів.

В судовому засіданні 16.11.2015р. представник позивача подала суду додаткові пояснення по справі, позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити.

В судовому засіданні 16.11.2015р. представники відповідача позов заперечили, у позовних вимогах просили відмовити з підстав наведених у заперечення(подані до суду 09.11.2015р.).

З урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

Згідно акта державного приймання в експлуатацію приміщення, затвердженого рішенням виконкому ОСОБА_1 ОСОБА_5 депутатів трудящих №337 від 21.11.1950р., замовником будівництва приміщення, що знаходилося за адресою смт. Локачі, вул. Сталіна(яка перейменована на вул.1 Травня, що підтверджується довідкою ОСОБА_1 селищної ради від 26.10.2015р. №735) є виконком ОСОБА_1 ОСОБА_5 депутатів трудящих. ОСОБА_4 приміщення здано в експлуатацію як приміщення виконавчого комітету ОСОБА_1 ОСОБА_5 депутатів трудящих.

Згідно розпорядження представника президента України №155 від 12.08.1992р. дозволено районному відділу статистики передати Банку 2 (дві) кімнати площею 40 (сорок) кв.м., які вивільнилися у зв'язку із скороченням штатів.

Згідно розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації №325 від 31.12.1996р. за Банком закріплено східну частину першого поверху адміністративного будинку в смт. Локачі по вул. 1-го Травня 38, Волинської області, загальною площею 168 (сто шістдесят вісім) кв.м., 1 (один) бокс гаражу та підвальне приміщення на праві оперативного управління .

Згідно наказу завідуючого відділом освіти ОСОБА_1 районної державної адміністрації №137 від 31.12.1996р. знято з балансу відділу освіти ОСОБА_1 райдержадмініетрації східну частину першого поверху загальною площею 168 (сто шістдесят вісім) кв.м. і передано це майно на баланс Банку.

Згідно довідки начальника Локачинського районного відділу земельних ресурсів №169 від 29.01.2007р. станом на 01.01.2007р. в користуванні Банку знаходиться земельна ділянка площею 0,07 (нуль цілих сім сотих) га на території ОСОБА_1 селищної ради.

Рішення ОСОБА_1 районної ради від 20.12.2007р. №17/3 «Про уточнення переліку установ, організацій та нерухомого майна спільної власності, територіальних громад сіл та селища району» адмінприміщення, що знаходиться за адресою вул. 1 Травня, 38, смт. Локачі включено в перелік нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл та селища району.

Листами ОСОБА_1 районної ради від 04.01.2008р. №3.12/1, від 12.02.2008р. №3.12/42, від 18.11.2008р. №3.12/287, в яких відповідач неодноразово повідомляв позивача про зміст рішення сесії районної ради від 20 грудня 2007 року №17/3.

Доказів скасування вказано вище рішення ОСОБА_1 районної ради, позивачем не подано та судом не встановлено, хоча й оскаржувалося останнім в судовому порядку.

Згідно листа №107 від 13.03.2008р. ПАТ «Державний ощадний банк України» зверталося в ОСОБА_1 районну раду з проханням про оформлення за ним права державної власності на частину адмінприміщення, що знаходиться за адресою: вул. 1 Травня, 38, смт Локачі, чим також визнавало ОСОБА_1 районну раду власником даного приміщення.

У відповідь на це прохання було надіслано лист №3.12/87 від 29.03.2008р., яким було відмовлено ПАТ «Державний ощадний банк України» у оформленні за ним права власності, оскільки дане приміщення є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл та селища району і наголошено на необхідності укладення договору оренди даного приміщення.

Рішенням ОСОБА_1 районної ради від 26.08.2015р. №36/13 передано частину адмінприміщення(східне крило на першому поверсі) площею 167.1 кв.м. та підвал площею 22.8 кв.м. за адресою: смт. Локачі, вул. 1 Травня, 38 з балансу Волинського обласного управління АТ "Ощадбанк" на баланс відділу освіти ОСОБА_1 районної державної адміністрації загальною балансовою вартістю 240473,40 грн..

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на положення ст.344 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі-продажу не давали підстав для сумніву в правомірності такого правочину). В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Разом з тим, суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України). Скористатися правом власності на чуже майно на підставі набувальної давності може особа, якщо вона заволоділа майном добросовісно, тобто на законних підставах.

ОСОБА_4 стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння майном має бути добросовісним, відкритим та безперервним.

Згідно п.9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Володіння майном є добросовісним, коли володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.

Тобто, позивач в силу вимог частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України повинен довести факт добросовісного заволодіння чужим майном, а також одночасно з цим повинен довести факт відкритого та безперервного володіння майном протягом десяти років.

Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст.344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках , коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб , оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того , оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено .

ОСОБА_4 правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20.05.2015р. №911/130/14 3-87гс15.

Посилання позивача на ст. 344 ЦК України, як правову підставу для заволення позовних вимог, не приймається судом, оскільки норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі оперативного управління.

Додатково позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що спірний об'єкт нерухомого майна що розташований за адресою: вул. 1-го Травня, 38, смт. Локачі, Волинської області, а саме: приміщення ТВБВ №10002/0106 філії - Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк», площею 189,9 кв.м., визначене технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна від 05.04.2007р.. на даний час обліковуються на балансі філії - Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк».

У інформаційному листі Вищого арбітражного суду України "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" за №01-8/98 від 31.01.2001р. (із наступними змінами та доповненнями) визначено, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, господарські суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 №6/5).

Також у вказаному інформаційному листі зазначається, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Отже, знаходження (перебування) спірного майна на балансі позивача не являється підставою правомірності (добросовісності) набуття права власності.

Посилання позивача на ст.335 ЦК України, не приймаються судом, з огляду на таке.

Згідно ст.335 ЦК України, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Згідно ч.1 ст.134 Господарського кодексу України(далі - ГК України), суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності , на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління , або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1,2 ст.137 ГК України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом(12.06.1997 р.) майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Аналізуючи вказані норми Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", наявні у справі докази, зокрема, Акт державного приймання спірного приміщення в експлуатацію, суд вважає, що спірне майно набуте територіальною громадою Локачинського району на законних підставах, а на підставі рішення ОСОБА_1 районної ради від 20.12.2007 року №17/3 включене до переліку нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл та селища району(а.с. 102-107).

Спірне майно передавалось позивачу на праві оперативного управління власником (ч.1 ст.134 ГК України, ч.1 ст.137 ГК України) на підставі розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації №325 від 31.12.1996р., тому посилання позивача на ст.335 ЦК України (набуття права власності на безхазяйну річ) є безпідставним.

Разом з тим необхідно зазначити, що набуття права власності на нерухоме майно одночасно на підставі ст. 344 ЦК України та ст. 335 ЦК України, тобто за різними способами первинного набуття є взаємно суперечливим. Підставою первинного способу набуття права власності є правовстановлюючі юридичні факти. Один юридичний факт не може бути підстаною набуття права власності різними способами.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» №18 від 26.12.2011р. передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що право чи інтерес позивача не порушені, вимоги позивача є необґрунтованими, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, а також такі, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд відмовляє в позові через безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України при відмові в позові покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

У позовних вимогах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 районної ради Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: перший поверх: коридор площею 24,5 кв.м. (приміщення №1); архів площею 25,4 кв.м. (приміщення №2); технологічний відділ площею 12,8 кв.м. (приміщення №3); два кабінети площею 14,3 кв.м. та 15,7 кв.м. (приміщення №№ 4,5); кладова площею 4,6 кв.м. (приміщення №6); опер частина площею 36 кв.м. (приміщення №7); два кабінети бухгалтерії площею 13,5 кв.м. та 20,3 кв.м. (приміщення №№8,9); підвал: два приміщення площею 13,2 кв.м. та 9,6 кв.м. (приміщення №№10,11), що розташоване за адресою: вул. 1-го Травня, 38, смт. Локачі, Волинської області - відмовити.

Повний текст рішення складено

20.11.2015

Суддя А. С. Вороняк