Рішення

від 16.11.2015 по справі 904/8004/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.15 Справа № 904/8004/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВЕЙ ТРАНС", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Північна Корона", м. Харків

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за дов. б/н від 03.10.14

від відповідача - 1 : не з'явились

від відповідача - 2 : не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гудвей Транс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Північна корона" про стягнення 139111 грн. заборгованості 7667, 60 грн. штрафних санкцій та до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій у розмірі 300 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором транспортного експедирування № 20 від 16.03.15 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг та відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором поруки № 002 від 01.04.15.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено у засіданні на 05.10.15.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.15 розгляд справи відкладений на 20.10.15.

20.10.2015 через канцелярію господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 20.10.2015 строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів та її розгляд відкладено на 16.11.2015.

12.11.2015 відповідач-1 надіслав до суду лист, в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю його представника.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Позивач звернувся до суду із позовом 03.09.2015, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду. Ухвалою суду від 20.10.2015, на підставі клопотання відповідача-1, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

Отже, з урахуванням продовженого строку розгляду справи, строк по розгляду даної справи закінчується 19.11.2015.

Враховуючи викладене, господарський суд відмовляє задоволенні клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

Відповідач-2 явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гудвей Транс" (далі - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північна корона" (далі - відповідач-1, клієнт) було укладено договір транспортного експедирування № 20 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору експедитор зобов'язується від свого імені та за рахунок коштів клієнта здійснювати комплекс робіт з організації перевезень вантажів автомобілями у міських, міжміських та міжнародних сполученнях, фрахтуючи для цих цілей автотранспорт третьої сторони - перевізника, а клієнт сплачує ці послуги.

Згідно з п. 2.1 договору експедитор зобов'язаний виконувати доручення клієнта по вантажним автоперевезенням з належною якістю та у визначені строки, у відповідності з його транспортними заявками.

Клієнт зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість перевезення та послуги експедитора у відповідності з цим договором та іншими умовами, зазначеними у заявці (п. 3.4 договору).

Пунктом 3.9 договору встановлено, що клієнт зобов'язаний своєчасно, протягом трьох робочих днів з моменту підписання акта виконаних робіт, сплачувати надані експедитором послуги, якщо інший строк не обумовлено у транспортній заявці.

Відповідно до п. 6.1 договору платежі за послуги експедитора по експедируванню здійснюється за договірними цінами, у строки та на умовах узгоджених у заявці, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Якщо у транспортній заявці строк платежу не зазначений, клієнт повинен розрахуватися з експедитором протягом трьох банківських днів після отримання від експедитора копії товарно-транспортної накладної, рахунка, акта-звіту про виконані роботи. Датою отримання документів є дата штемпеля поштового відділення про вручення листа (п. 6.3 договору).

Відповідач-1 надав позивачу заявку на організацію експедиійно-транспортних послуг № 81 від 30.03.2015 (арк. с. 62). Вартість послуг за даною заявкою склала 139411 грн.

23.04.2015 позивач виставив відповідачу-1 рахунок-фактуру № СФ-0000115 на оплату експедиційно-транспортні послуги на суму 139411 грн. (арк. с. 18).

На виконання умов договору та заявки до нього, позивач надав відповідачеві-1 експедиційно-транспортних послуг на загальну суму 139411 грн., відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24.04.2015 № ОУ-0000109, який підписано обома сторонами (арк. с. 17).

Відповідач-1 вартість наданих послуг не сплатив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 139411 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

01.04.2015 між позивачем (далі - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки № 002 (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ "Північна корона" (далі - боржник) щодо виконання зобов'язань за договором, передбаченим ст. 2 цього договору.

У випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні божники (п. 1.2 договору поруки).

Під основним договором в цьому договорі розуміють договір транспортного експедирування № 20 від 16.03.2015, укладений між кредитором та боржником (п. 2.1 договору поруки).

Згідно з п. 3.1 договору поруки поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 10 днів шляхом перерахування заборгованості/штрафу боржника на користь кредитора в межах відповідальності розміром - 300 грн.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, в наслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (п. 4.1-4.2 договору поруки).

30.04.2015 позивач надав відповідачу-2 вимогу № 001-02, в якій просив відшкодувати йому в межах солідарної відповідальності, передбаченої договором поруки, заборгованість у розмірі 300 грн. Дана вимога була отримана відповідачем-2 30.04.2015, про що свідчить напис про отримання даної вимоги, скріплений печаткою відповідача-2 (арк. с. 22-23). Відповідач-2 залишив дану вимогу без виконання.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачами 1, 2 не заперечено факт надання позивачем відповідачу-1 експедиційно-транспортних послуг за представленим актом та не надано доказів повної оплати вартості таких послуг, а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 суми основного боргу у розмірі 139111 грн. та з відповідача-2 суми основного боргу у розмірі 300 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, позивач нарахував йому пеню на підставі п. 4.7 договору у сумі 6970, 55 грн. починаючи з 17.04.2015 за 60 днів, тобто за період з по 17.04.2015 по 15.06.2015.

Відповідно до п. 4.7 договору, при недодержанні клієнтом умов оплати по цьому договору, експедитор має право виставити клієнту пеню, а клієнт зобов'язаний при цьому її сплатити у розмірі двох облікових ставок НБУ від дати доставки вантажу згідно супровідних документів (ТТН, СМР).

Господарський суд вважає, що така неустойка як пеня, нарахована на підставі п. 4.7 договору, не підлягає стягненню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зі змісту пункту 4.7 договору вбачається, що сторони домовились про стягнення пені за несвоєчасну оплату наданих послуг, однак даний пункт не містить ознаку, яка характерна для застосування пені, а саме періоду, за який вона стягується.

Отже, суд вважає, що сторони не досягли згоди у спірному пункті договору щодо періоду нарахування пені.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про стягнення з відповідача-1 пені, на підставі п. 4.7 договору, не підлягає задоволенню.

За порушення строків оплати наданих послуг, позивач нарахував відповідачу-1 три відсотки річних у розмірі 697, 05 грн., починаючи з 17.04.2015 за 60 днів, тобто за період з 17.04.2015 по 15.06.2015.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, перевіривши правильність нарахування трьох процентів річних, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 538, 55 грн. з огляду на наступне.

Як вбачається з розрахунку позивача, нарахування трьох відсотків річних ним здійснено починаючи з 17.04.2015 за 2 місяці (60 днів, тобто з 17.04.2015 по 15.06.2015. Однак, враховуючи положення п. 3.10, 6.3 договору, строк прострочення оплати наданих послуг настав лише 30.04.2015.

Таким чином, суд здійснив перерахунок 3% річних, починаючи з 30.04.2015, в межах строків заявлених позивачем, тобто з 30.04.2015 по 15.06.2015 (47 днів). Відповідно розмір трьох відсотків річних належний до стягнення складає 538, 55 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідачів-1,2 на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме з відповідача-1 у розмірі 2792, 99 грн. та з відповідача-2 у сумі 6 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північна корона" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, 13; ідентифікаційний код 38281053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвей Транс" (49015, м. Дніпропетровськ. вул. Винокурова, буд. 11; ідентифікаційний код 36960296) основний борг у сумі 139111 грн., три відсотки річних у розмірі 538, 55 грн. та 2792, 99 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49130, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвей Транс" (49015, м. Дніпропетровськ. вул. Винокурова, буд. 11; ідентифікаційний код 36960296) основний борг у сумі 300 грн. та 6 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.11.2015

Суддя ОСОБА_3