Рішення

від 23.11.2015 по справі 904/9026/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.11.15р. Справа № 904/9026/15

За позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Крістенс-груп", м. Київ

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

відповідача-2: ОСОБА_2, м. Овруч

про стягнення заборгованості по договору поставки

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Пархоменко О.В., дов. № 01/09-1 від 01.09.2015 року, представник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крістенс-груп", м. Київ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ та відповідача-2: ОСОБА_2, м. Овруч про стягнення заборгованості за договором поставки.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем 2 договору поставки №20/10-3 від 20.10.2014 року в частині поставки товару та невиконанням відповідачем 1 договору поруки №1 від 20.10.2014 року.

Відповідач 1 надав заяву зі змісту якої вбачається, що позовні вимоги визнає в повному обсязі. Справу просить розглядати без його участі.

Відповідач 2 відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання, призначене для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 17.11.2015року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2014 року між Позивачем та Відповідачем 2 був укладений договір поставки №20/10-3, з умовами якого Відповідач 2 взяв на себе зобов'язання поставити товар на умовах цього договору.

На виконання договору сторонами було підписано специфікації №1 від 20.10.2014 та №2 від 05.11.2014 року (а.с.21-22).

За умовами договору та специфікацій Відповідач 2 зобов'язаний відвантажити товар протягом 10 днів з дня оплати.

Позивачем було оплачено Відповідачу 2 товар на суму 99197,00 грн.

Оплата здійснена на підставі рахунків № 6 від 21.10.2014 та № 9 від 06.11.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 21 від 21.10.2014р. на суму 24650,00грн.; платіжним дорученням №35 від 31.10.2014року на суму 24650 грн. та платіжним доручення м№42 від 07.11.2014 року на суму 49997,00грн. (а.с.25-27).

Відповідач 2 відвантажив продукції лише на суму 42500,00 грн., що підтверджується накладною №03/11 від 03.11.2014р.

Строк поставки минув 18.11.2014 року, однак товар на суму 56687грн. поставлений не був.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови договору, господарський суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості в розмірі 55187 грн. є сумою попередньої оплати за товар.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків поставки товару, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 55187,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до п. 4.5 договору, в разі затримки строку поставки постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

На підставі п. 4.5. договору позивачем нараховано відповідачу 2 пеню в розмірі 12165,45 грн. за період з 20.11.2014 року по 19.05.2015 року, яка підлягає стягненню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 22517,98грн. за період з 20.11.2014 року по 30.06.2015 року.

Відповідно до п. 5.2. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань", обовязок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобовязання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобовязання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобовязань, а з інших підстав.

Зважаючи на те, що обов'язок повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст.625 ЦК України, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних слід відмовити.

20.10.2014 року між позивачем та відповідач 1 укладено договір поруки №1 до договору поставки №20/10-3 від 20.10.2014 року.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед покупцем за виконання постачальником по всіх зобов'язаннях по договору поставки №20/10-3 від 20.10.2014 року.

Поручитель відповідає нести солідарну відповідальність з постачальником перед покупцем за виконання зобов'язань постачальника по договору поставки. Розмір відповідальності поручителя складає 1500грн.(п. 2.1. догвору).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Оскільки відповідач - 2 не виконав свої зобов'язання, встановленні договором поставки перед позивачем у відповідача-1 виник обов'язок сплатити позивачу суму боргу у розмірі 1500грн. відповідно до договору поруки від 20.10.2014року.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати розмірі 55187,00 грн., пені в розмірі 12165,45грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Статтею 49 ГПК України, передбачено якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного суд вважає, що оскільки вина у виникненні спору, як Відповідача-1 так і Відповідача -2 матеріалами справи підтверджена, судовий збір підлягає покладенню на відповідачів у рівних частинах по 50% від загальної суми судового збору (з урахуванням часткового задоволення позовних вимог), а саме на Відповідача-1 -516,39 грн., і на Відповідача -2 - 516,39 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Крістенс-Груп" (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, 14, корпус 4, офіс 8, код ЄДРПОУ 39323759) суму попередньої оплати в розмірі 55187грн., пеню в розмірі 12165,45 грн. та 516,39 грн. судового збору.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Крістенс-Груп" (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, 14, корпус 4, офіс 8, код ЄДРПОУ 39323759) суму 1500 грн. та 516,39 грн. судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.11.2015 року.

Суддя С.В. Мартинюк