Рішення

від 18.11.2015 по справі 905/2436/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.11.2015 Справа № 905/2436/15

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Бояровій К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБРОКСЕРВІС», Донецька область, м. Дружківка

про: стягнення заборгованості у розмірі 169192,41 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №3052-К-О від 21.07.2015р.

від відповідача: не з`явився.

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційного банку «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБРОКСЕРВІС», Донецька область, м. Дружківка про стягнення заборгованості у розмірі 169192,41 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 101690,35 грн., прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 25504,24 грн., заборгованість зі сплати пені у розмірі 33702,94 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 250,00 грн., штрафу (відсоток від суми позову) у розмірі 8044,88 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору №553М-07 від 28.08.2007р., повідомлення №30.1.0.0/2-78SKTLESO2610.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Через канцелярію суду надав заяву, в якій просить долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою про відкладення розгляду справи від 28.10.2015р. не надав. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання (отримано 10.11.2015р.).

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

28.08.2007р. між Публічним акціонерним товариством комерційного банку «Приватбанк» (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБРОКСЕРВІС» (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір №553М-07 (надалі - Кредитний договір).

За своєю правовою природою договір №553М-07 від 28.08.2007р. є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (Кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п.1.2. Кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 250000,00 грн. з відсотковою ставкою відповідно до п.4.2., п.4.3. Договору та строком виконання зобов'язань (терміном повернення кредиту) відповідно до п.1.3. Договору.

Згідно до п.4.1. Договору, за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.3., 2.2.3., 2.3.3., 2.4.1., 4.11. Договору, а також Графіку погашення кредиту, відсотків та винагороди зазначеному у Додатку №1 до Договору, Позичальник сплачує відсотки за користування кредитом у розмірі 20% річних.

Умовами п.4.3. Договору, при порушенні клієнтом зобов'язань, передбачених п.п. 1.3., 2.2.3., 2.3.3., 2.4.1., 4.11. Договору, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 40% річних.

Договір №553М-07 від 28.08.2007р. підписаний та скріплений печатками обох підприємств без зауважень.

Оцінивши договір банківського кредиту, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст. 345-346 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Як вбачається зі змісту кредитного договору №553М-07 від 28.08.2007р., сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаних правочинів. Оскільки сторонами не надано доказів їх припинення або визнання у встановленому порядку недійсними, виходячи зі встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказану угоду дійсною та обов'язковими для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач 28.08.2007р. надав відповідачу грошові кошти на суму 250000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особливому рахунку №20638053601, відкритому в ПАТ КБ «ПриватБанк» для відображення кредитних операцій та обліку заборгованості за кредитним договором. відповідачем було частково погашено суму наданого кредиту у розмірі 148309,65 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 101690,35 грн. За змістом ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» бухгалтерській облік та його відображення у відповідних регістрах обліку є належними доказами, які підтверджують проведення господарської операції. Таким чином, суд вважає доведеним факт надання кредитних коштів відповідачеві в межах укладеного кредитного договору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначає позивач, у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №553М-07 від 28.08.2007р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 101690,35 грн., прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 25504,24 грн. Заборгованість по сплаті відсотків підтверджується випискою з особистого рахунку №20688053601274, відкритого в ПАТ КБ «ПриватБанк» для відображення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Таким чином, суд приймає зазначені документи як належні докази, якими підтверджується спірна заборгованість.

Відповідно до ст.ст. 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом. Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Окрім суми основного боргу та процентів позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафу (фіксована частина) в сумі 250,00 грн. та штрафу (який розраховується за формулою: 250,00 грн. + 5% від суми на сплату судових витрат) в сумі 8044,88 грн., відповідно п.6.6. Договору.

Згідно п.6.6. Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із зобов'язань, передбачених Договором, більш ніж на 120 днів, що спричинило звернення Банку до суду, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за формулою: 250,00 грн. + 5% від суми позову.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення штрафів є правомірними, доведеними належним чином та підтверджені матеріалами справи, вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім суми основного боргу та процентів позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 33702,94 грн., відповідно до п.6.1. Договору.

Відповідно п.6.1. Договору, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань за сплати відсотків за користування кредитом, передбачених Графіком погашення кредиту, відсотків та винагороди, а також п.п. 2.2.2., 2.3.1., 2.3.2., 2.4.1, 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. Договору, термінів повернення кредиту, передбачених Графіком погашення кредиту, відсотків та винагороди, а також п.п. 1.3., 2.2.3., 2.3.3. Договору, винагороди, передбаченого п.4.5., п.4.6. Договору Кліент виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен деньь прострочки платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

У відповідності до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК, ст. 83 ГПК України суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку з наступним.

Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України. Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Зі змісту ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Згідно зазначеного Закону райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», приписів Закону України «Про боротьбу з тероризмом», керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014р.

Згідно Закону України «Про боротьбу з тероризмомВ» в районі проведення антитерористичної операції встановлюється особливий порядок пов'язаний з наданням спеціальних повноважень, необхідних для забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,установ, організацій. У зв'язку із зазначеними приписами Закону, Розпорядженням КМУ України від 07.11.2014р. року №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Постановою Правління Національного Банку України від 06.08.2014 №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» банкам України заборонено здійснювати усі видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Згідно Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22.05.2015р. №27, встановлено особливий порядок переміщення в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, осіб, транспортних засобів та вантажів. До зазначених територій включені території, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі повноваження, передбачені законодавством України.

Згідно витягу з ЄДРПОУ місцем реєстрації та місцем знаходження відповідача є місто Дружківка, Донецька область, вул. Московська, 179, 84200. Інформації щодо зміни місцезнаходження та проведення підприємницької діяльності відповідачем в іншому місці суду не надано.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з терроризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ №33/6/а від 07.10.2014 «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», Розпорядження КМУ України №1085-р від 07.11.2014р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», а також усвідомлюючи загальновідомий факт місцезнаходження відповідача в зоні активних бойових дій, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та в частині позовних вимог щодо стягнення пені, нарахованої в період проведення антитерористичної операції, суд відмовляє в повному обсязі.

За правилами ст. 49, 84 ГПК України при винесенні рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами та про повернення судового збору з бюджету у разі необхідності.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 ГПК України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2015 року становить 1218,00 гривень.

Позивачем у позовній заяві від 01.09.2015р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 169192,41 грн., тобто майнові вимоги у розумінні ч.2. ст. 16 ЦК України, ч.2. ст. 20 ГК України.

Розміри ставок судового збору встановлені у частині другій статті 4 Закону України «Про судовий збір». Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відтак, з огляду на приписи вказаного Закону позивачем у даному випадку повинно бути сплачено за подання до суду позовної заяви судовий збір у розмірі 2537,88 гривень.

Разом з цим, позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення №ВОК38В0LK7 від 08.07.2015р. про сплату судового збору у розмірі 3383,85 грн., тобто судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплати становить 845,97 грн.

Пунктом 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Враховуючи те, що за приписами п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, то сума судового збору у розмірі 845,97 гривень, яка сплачена на підставі платіжного доручення №ВОК38В0LK7 від 08.07.2015р. на суму 3383,85 гривень, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України як надмірно сплачена.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 55, 58, 124, 125 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 549, 1048, 1049, 1054, ст. 230 Господарського кодексу України, ккеруючись ст.ст. 33, 43, 44, 47, 49, 75, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБРОКСЕРВІС», Донецька область, м. Дружківка про стягнення заборгованості у розмірі 169192,41 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 101690,35 грн., прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 25504,24 грн., заборгованість зі сплати пені у розмірі 33702,94 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 250,00 грн., штрафу (відсоток від суми позову) у розмірі 8044,88 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБРОКСЕРВІС» (84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Московська, буд. 179; код ЄДРПОУ: 24066162) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 101690,35 грн., прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 25504,24 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 250,00 грн., штрафу (відсоток від суми позову) у розмірі 8044,88 грн., судовий збір у розмірі 2032,33 грн.

В вимогах в частині стягнення пені у розмірі 33702,94 грн. відмовити.

Повернути Публічну акціонерну товариству комерційну банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570) з державного бюджету України суму судового збору у розмірі 845,97 гривень, сплаченого відповідно до платіжного доручення №ВОК38В0LK7 від 08.07.2015р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99