Рішення

від 19.11.2015 по справі 908/5348/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/146/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015 справа № 908/5348/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деко-Транс» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12)

до відповідача публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, місто Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 3)

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 21372,30 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 , довіреність № 1/05-п від 22.10.2014 р., паспорт серія СА № 038264 від 05.09.1995 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 13.10.2015 року звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Деко-Транс» з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 20384,03 грн. та 988,27 грн. 3% річних за затримку оплати товару за договором поставки № К004153 від 21.11.2013 р. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 202, 598, 599, 625 ЦК України, вмотивовані простроченням виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № К004153 від 21.11.2013 р., що підтверджено рішенням господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. у справі № 908/1462/15-г.

Ухвалою суду від 15.10.2015 року порушено провадження у справі № 908/5348/15, присвоєно справі номер провадження 18/146/15, судове засідання призначене на 19.11.2015 року. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процес та закінчений 19.11.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від позивача 16 листопада 2015 року на електрону адресу суду надійшло клопотання № 1/11/2015 від 13.11.2015 р. про розгляд справи без участі представника ТОВ «Деко-Транс»; задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав, що викладені у позові.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача не заперечив проти проведення засідання без участі представника позивача.

За клопотанням позивача розгляд справи здійснювався без його участі.

Представник відповідача на виконання ухвали суду надав документи, які залучено до справи; заперечив щодо вимог про стягнення 3% річних. Обґрунтовуючи заперечення посилався на невірний розрахунок 3% річних, оскільки позивачем не вірно визначений період прострочення та не врахований факт погашення заборгованості 30.07.2015 р. у розмірі 102364,29 грн., про що свідчить платіжне доручення № 4595 від 30.07.2015 р.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деко-Транс» (постачальник, позивач у справі) та публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» (покупець, відповідач у справі) 21.11.2013 р. уклали договір поставки № К004153 (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки покупцю товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та сплатити за нього грошову суму.

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 908/1462/15-г від 05.05.2015 р. (суддя Азізбекян Т.А.) встановлено порушення ПАТ «Запоріжтрансформатор» умов договору поставки № К004153 від 21.11.2013 р. та вирішено стягнути з останнього на користь ТОВ «Деко-Транс»: 72000,00 грн. основного боргу, 20508,16 грн. інфляційних втрат, 2296,11 грн. 3% річних та 2100,77 грн. судового збору. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. рішення суду першої інстанції у справі № 908/1462/15-г змінено; резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції: «Стягнути з ПАТ «Запоіржтрансформатор» на користь ТОВ «Деко-Транс» 72000,00 грн. основного боргу, 20508,16 грн. інфляційних витрат, 2296,11 грн. 3% річних, 5552,88 грн. пені та 2007,14 грн. судового збору. На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 року у справі № 908/1462/15-г та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р., яка набрала законної з дня її винесення, 02.07.2015 р. виданий наказ на примусове стягнення.

Факти встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. у справі № 908/1462/15-г, мають преюдиційне значення при розгляді даної справи, у відповідності до ст. 35 ГПК України.

Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № К004153 від 17.05.2012 р. по сплаті вартості отриманого товару, на підставі положень статті 625 ЦК України, позивачем заявлені вимоги про стягнення 20384,03 грн. інфляційних втрат за період з 27.02.2015 р. по 10.08.2015 р. (березень-липень 2015 р.) та 988,27 грн. 3% річних за період прострочення з 27.02.2015 р. по 10.08.2015 р.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості по договору поставки К004153 від 21.11.2013 р., підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень вказаної статті зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у ст. 526 ЦКУ, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання також включає в себе виконання зобов'язання належними сторонами, в обумовлені строки, в погодженому або визначеному місці тощо.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-522, 611, 625 ЦК України.

Факт порушення покупцем (відповідачем у справі) зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару в рамках дій договору поставки № К004153 від 21.11.2013 р. встановлений рішенням господарського суду Запорізької області у справі та постановою Донецького апеляційного господарського суду № 908/1462/15-г і, в розумінні ст. 35 ГПК України, не потребує додатково доказування/доведення наявності протиправної поведінки відповідача, наявності порушення прав та законних інтересів позивача. При розгляді справи № 908/1462/15-г судом досліджувався спірний період нарахування компенсаційних санкцій з 04.02.2014 р. по 26.02.2015 р.

Як встановлено в ході розгляду справи 908/5348/15 сума заборгованості за договором сплачена відповідачем 30.07.2015 р., що підтверджується платіжним дорученням № 4595 від 30.07.2015 р. із призначенням платежу «Постанова про відкриття викон.провадження від 29.07.2015 р. ВП № 48257128 по виконанню рішення госп.суду Запорізької області в справі № 908/1462/15-г від 05.05.2015», одержувач платежу Ленінський ВДВС ЗМУЮ. Тобто, відповідачем виконано рішення суду, яке вже виконувалося примусово органами ДВС та у строк наданий ВДВС для його добровільного виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2014 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бізнес» від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Наданий позивачем розрахунки інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 20384,03 грн. інфляційних втрат за період прострочення з березня 2015 р. по липень 2015 р., такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог щодо стягнення 3% річних за період прострочення з 27.02.2015 р. по 12.08.2015 р. слід зазначити наступне: наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним не вірно, оскільки позивачем не вірно визначений період прострочення, а саме не врахована дата погашення заборгованості - 30.07.2015 р.

Перерахувавши належну до стягнення суму 3% річних за період прострочення з 27.02.2015 р. по 29.07.2015 р., суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню в частині стягнення 905,42 грн., в іншій частині позову щодо стягнення 82,85 грн. 3% річних суд відмовляє в його задоволенні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заперечення відповідача знайшли документальне та нормативне підтвердження.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, місто Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 3, код ЄДРПОУ 00213428) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Деко-Транс» (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, буд. 12, код ЄДРПОУ 33349719) 20384,03 грн. (двадцять тисяч триста вісімдесят чотири грн. 03 коп.) інфляційних втрат, 905,42 грн. (дев'ятсот п'ять грн. 42 коп.) 3% річних, 1213,28 грн. (одну тисячу двісті тринадцять грн. 28 коп.) судового збору. Видати наказ.

2. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 20 листопада 2015 р.