Рішення

від 10.11.2015 по справі 911/4208/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 911/4208/15

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Волтекс-Меланж», м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бузова

про стягнення 255321,04 грн. та розірвання договору

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 29.09.2015 р.);

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

приватне акціонерне товариство «Волтекс-Меланж» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«Край-1В» (далі - відповідач) про стягнення 247722,92 грн., з яких 169620,11 грн. заборгованості за договором поставки № 950 від 04.09.2012 р., 35845,82 грн. пені, 3089,69 грн. штрафу, 39167,30 грн. інфляційних втрат та розірвання договору поставки № 950 від 04.09.2012 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 950 від 04.09.2012 р. в частині зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 169620,11 грн. В зв'язку з наявністю вказаної заборгованості позивачем на підставі п. 3.8. договору нараховано відповідачу 35845,82 грн. пені та з посиланням на ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3089,69 грн. штрафу та 39167,30 грн. інфляційних втрат. Оскільки відповідач належним чином не виконував умови договору поставки № 950 від 04.09.2012 р. в частині оплати вартості поставленого товару, позивач на підставі п. 5.1. договору поставки № 950 від 04.09.2012 р., п. 4 ст. 188 ГК України, ст. 651 ЦК України просить суд розірвати договір поставки № 950 від 04.09.2012 р.

10.11.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли уточнення позовних вимог до позовної заяви (збільшення розміру позовних вимог), в яких позивач збільшує розмір майнових позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 169620,11 грн. заборгованості за договором поставки № 950 від 04.09.2012 р., 35845,82 грн. пені, 3794,55 грн. штрафу та 46060,56 грн. інфляційних втрат, всього 255321,04 грн.

Таким чином, господарським судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 169620,11 грн. заборгованості за договором поставки № 950 від 04.09.2012 р., 35845,82 грн. пені, 3794,55 грн. штрафу та 46060,56 грн. інфляційних втрат, всього 255321,04 грн., та розірвання договору поставки № 950 від 04.09.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2015 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, а в судовому засіданні 10.11.2015 р. з урахуванням уточнень позовних вимог до позовної заяви (збільшення розміру позовних вимог).

Представник відповідача в судові засідання 01.10.2015 р. та 10.11.2015 р. не з'явився, хоча про час та місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи та конвертом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103249924630, повернутим у зв'язку з тим, що відповідач за даною адресою не перебуває, хоча вся кореспонденція направлялась на адресу відповідача, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг № НОМЕР_1 від 28.09.2015 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.09.2012 р. між приватним акціонерним товариством «Волтекс-Меланж» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (покупець) було укладено договір поставки № 950.

Зазначений договір було підписано сторонами разом з протоколом розбіжностей, який за своїм змістом є також протоколом узгодження розбіжностей.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця (додаток № 1 «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами та чинної на дату замовлення, в якій наведено список товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2 «Специфікація»).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що постачальник повинен поставляти товар вчасно, до відповідної філії, магазину покупця, який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належної якості а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням, договором та законодавством.

Згідно з п. 2.9. договору постачальник буде вважатись таким, який виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товари в магазин, зазначений у замовленні покупця, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовами замовлення покупця та цьому договору.

Відповідно до п. 2.13. договору товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному магазині, куди товари поставляються, на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують якість то повноту товарів.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що постачальник поставляє, а покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у Специфікації (Додаток №2), затвердженої сторонами.

Згідно з п. 3.3. договору покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 цього договору протягом терміну платежу зазначеного у п. 1.1 додатку № 3 В«Спеціальні умовиВ» , за умови, що сума платежу не менше 50 грн. 00 коп., та що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9. Якщо постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Покупець зобов'язаний попередити постачальника про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних. Рахунки-фактури без номеру замовлення будуть відсилатись назад та не будуть оплачуватись покупцем.

В пункті 8.1. договору зазначено, що цей договір укладений строком до 31 грудня 2012 року. Строк дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

05.11.2012 р. та 10.01.2013 р. сторонами підписані додаток № 2 (специфікації) до договору поставки № 950 від 04.09.2012 р. на 2012 р. та 2013 р. відповідно, в яких зазначено внутрішній код, штрих-код, назву продукції, бренд, країну-виробника, ціну з ПДВ продукції.

Сторонами також підписано додаток № 3 до договору поставки № 950 від 04.09.2012р. (спеціальні умови), відповідно до якого покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9 договору протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо у постачальника є борги по документам, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримання наданих документів. Покупець зобов'язується кожні 7 календарних днів надавати звіти з залишків продукції на електронну пошту. (п. 1.1. додатку № 3 в редакції протоколу узгодження розбіжностей).

31.10.2014р. між приватним акціонерним товариством «Волтекс-Меланж» (постачальник), товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (первісний покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Край-1» (новий покупець) підписано додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про заміну сторони покупця з ТОВ «Край-2» на ТОВ «Край-1» у зобов'язаннях по договору поставки № 950 від 04.09.2012 р. з дати підписання акта звірки взаєморозрахунків, який є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.

Згідно з п. 3. додаткової угоди обов'язок оплатити згідно з умовами товар, що був поставлений постачальником первісному покупцю та не оплачений до моменту підписання акта звірки взаєморозрахунків, переходить до нового покупця.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

08.12.2014 р. представниками ПАТ «Волтекс-Меланж» та ТОВ «Край-2» було підписано акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість у ТОВ «Край-2» перед позивачем станом на 30.11.2014р. становила 178237,43 грн.

07.07.2015 р. відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 8617,32 грн., що підтверджується видатковими накладними № 171 від 07.07.2015 р. на суму 7946,88 грн. та № 1028 від 07.07.2015 р. на суму 670,44 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Укладений між сторонами договір № 950 від 04.09.2012р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства договір поставки є оплатним договором і умова щодо оплати покупцем отриманої ним продукції є його складовою частиною.

Як вже зазначалось, пунктом 1.1. додатку № 3 до договору поставки № 950 від 04.09.2012 р. (спеціальні умови) визначено, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальних надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9 договору протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки (в редакції протоколу узгодження розбіжностей).

Згідно з ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що строк виконання зобов'язання вважається встановленим, коли чітко визначено строк (термін) виконання зобов'язання, або є вказівка на подію, яка неминуче має настати і з якою пов'язане настання такого зобов'язання.

Подія, є явищем об'єктивної реальності, яка відбувається незалежно від волі людини (стихійне лихо, народження фізичної особи, її смерть тощо), а під діями розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається умов з договору поставки № 950 від 04.09.2012 р. та додаткової угоди № 3 до договору поставки № 950 від 04.09.2012 р. (спеціальні умови) строк реалізації відповідачем товару не встановлено. Відтак суд вважає, що наявність відповідного запису щодо реалізації товару відповідачем не дозволяє дійти висновку про те, що сторони чітко встановили момент, з якого повинен відраховуватися строк виконання зобов'язання щодо повної оплати товару відповідачем.

При цьому, відповідно до п. 2.7. договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцеві вивантаженим на приймальну платформу магазину і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлений обов'язок негайного виконання зобов`язання з оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач в порушення вимог ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України товар, отриманий на підставі договору поставки № 950 від 04.09.2012р. та додаткової угоди № 1 від 31.10.2014 р. до договору поставки № 950 від 04.09.2012 р. у сумі 169620,11 грн. (178237,43 грн. - 8617,32 грн.) повністю не оплатив.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності конкретних умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 169620,11 грн. заборгованості за товар, отриманий на підставі договору поставки № 950 від 04.09.2012р. та додаткової угоди № 1 від 31.10.2014 р. до договору поставки № 950 від 04.09.2012 р.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 169620,11 грн. за товар, отриманий на підставі договору поставки № 950 від 04.09.2012р. та додаткової угоди № 1 від 31.10.2014 р. до цього договору на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 169620,11 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 35845,82 грн. пені.

Відповідно до п. 3.8. договору за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 35845,82 грн. пені, нарахованої за період з 28.01.2015 р. по 07.07.2015 р. на заборгованість у сумі 124025,72 грн. та за період з 08.07.2015 р. по 28.07.2015 р. на заборгованість у сумі 169620,11 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

В підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 178237,43 грн. в матеріалах справи містяться видаткові накладні № ВМ-04006 від 04.04.2014 р. на суму 12758,74 грн., № ВМ-04063 від 10.04.2014 р. на суму 17969,40 грн., № ВМ-05024 від 16.05.2014 р. на суму 2625,66 грн., № ВМ-06018 від 06.06.2014 р. на суму 7344,94 грн., № ВМ-07120 від 31.07.2014 р. на суму 17593,88 грн., № ВМ-08113 від 22.08.2014 р. на суму 3656,70 грн., № ВМ-09029 від 10.09.2014 р. на суму 5382,06 грн., ВМ-10118 від 27.10.2014 р. на суму 10067,80 грн., на загальну суму 77399,18 грн., та акт звіряння взаємних розрахунків від 08.12.2014 р., відповідно до якого заборгованість у відповідача перед позивачем становила 178237,43 грн.

Проте, з зазначеного акта не вбачається, коли і за якими саме накладними позивачем було поставлено відповідачу товар, а отже суд не має можливості встановити, коли зобов'язання зі сплати 100838,25 грн. (178237,43 грн. - 77399,18 грн.) мало бути виконано.

Окрім того, по накладним, поставка за якими здійснювалась до 06.06.2014 р. включно, нарахування пені припинилося до 28.01.2015 р. (заявлений позивачем початок періоду нарахування пені).

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України за загальний період з 28.01.2015 р. (заявлений позивачем початок періоду нарахування пені) по 28.04.2015 р. на заборгованість відповідача у сумі 77399,18 грн. за видатковими накладними № ВМ-07120 від 31.07.2014 р., № ВМ-08113 від 22.08.2014 р., № ВМ-09029 від 10.09.2014 р., ВМ-10118 від 27.10.2014 р. з урахуванням дат прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого товару відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України окремо за кожною накладною, пеня становить 1696,50 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 46060,56 грн. інфляційних втрат та 3794,55 грн. штрафу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 46060,56 грн. інфляційних втрат, що нараховані за період з 01.02.2015 р. по 31.07.2015 р. на заборгованість у сумі 124025,72 грн. та за період з 01.08.2015 р. по 31.10.2015 р. на заборгованість у сумі 169620,11 грн.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за період з 01.02.2015 р. по 31.07.2015 р. на заборгованість у сумі 124025,72 грн. та за період з 01.08.2015 р. по 31.10.2015 р. на заборгованість у сумі 169620,11 грн., інфляційні втрати становлять 43872,27 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача з посиланням на ст. 625 ЦК України 3794,55 грн. штрафу, що нараховані за період з 01.02.2015 р. по 31.07.2015 р. на заборгованість у сумі 167573,19 грн. та за період з 01.08.2015 р. по 31.10.2015 р. на заборгованість у сумі 172133,20 грн. за методикою розрахунку 3 % річних.

Як вже зазначалось, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф , пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено , санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором . При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Проте, оскільки предмет позову визначає позивач, а ст. 625 ЦК України та умовами договору поставки № 950 від 04.09.2012р. не передбачено стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3794,55 грн. штрафу задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару, посилаючись на п. 5.1. договору поставки № 950 від 04.09.2012 р., п. 4 ст. 188 ГК України, ст. 651 ЦК України, просить суд розірвати договір поставки № 950 від 04.09.2012 р.

Як зазначає позивач та як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2015 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 67/1 від 07.08.2015 р., в якому позивач, керуючись п. 5.1. договору поставки № 950 від 04.09.2012 р. повідомляє відповідача про розірвання договору з 08.09.2015 р. Зазначений лист вернувся позивачу у зв'язку з тим, що відповідач за зазначеною адресою не проживає, що підтверджується наявним в матеріалах справи конвертом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 5.1. договору поставки № 950 від 04.09.2012 р. сторони можуть розірвати цей договір , повідомивши іншу сторону за 1 (один) місяць до передбачуваного розірвання. Повідомлення про розірвання має бути надіслане рекомендованим листом з повідомленням про отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін , якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у пункті 5.1. договору сторони передбачили можливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Отже, позивач керуючись п. 5.1. договору розірвав договір поставки № 950 від 04.09.2012 р., направивши 07.08.2015 р. рекомендованим листом з повідомленням про отримання на юридичну адресу відповідача повідомлення про розірвання договору з 08.09.2015 р., тобто за один місяць до передбачуваного розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, договір поставки № 950 від 04.09.2012 р. є розірваним з 08.09.2015 р.

Таким чином, оскільки на час подання позовної заяви (11.09.2015 р.) договір поставки № 950 від 04.09.2012 р. вже був розірваний позивачем в порядку п. 5.1. договору, то предмет спору в цій частині позову відсутній, тому провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання договору поставки № 950 від 04.09.2012 р. підлягає припиненню на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач в заяві про уточнення позовних вимог просить суд повернути надмірно сплачений судовий збір у сумі 1889,43 грн.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року складає 1218,00 грн.

Враховуючи те, що з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 255321,04 грн. та розірвати договір поставки № 950 від 04.09.2012 р., то позивач мав сплатити судовий збір у сумі 5047,82 грн. (3829,82 грн. за вимогу майнового характеру та 1218,00 грн. за вимогу немайнового характеру), тоді як при зверненні до господарського суду з даною позовною заявою позивачем платіжним дорученням № 1035 від 14.08.2015 р. було сплачено 5719,25 грн. судового збору, то господарський суд дійшов висновку про повернення позивачу 671,43 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (08120, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бузова, вул. Леніна, буд. 215А, кім. 3, код 22863249) на користь приватного акціонерного товариства «Волтекс-Меланж» (43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева, буд. 2, код 30006829) 169620,11 грн. (сто шістдесят дев'ять тисяч шістсот двадцять грн. 11 коп.) заборгованості, 1696,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'яносто шість грн. 50 коп.) пені, 43872,27 грн. (сорок три тисячі вісімсот сімдесят дві грн. 27 коп.) інфляційних втрат та 3227,84 грн . (три тисячі двісті двадцять сім грн. 84 коп.) судового збору.

2. Провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання договору поставки № 950 від 04.09.2012 р. припинити.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути приватному акціонерному товариству «Волтекс-Меланж» (43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева, буд. 2, код 30006829) 671,43 грн. судового збору, сплаченого до Державного бюджету України згідно з платіжним дорученням № 1035 від 14.08.2015 р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 23.11.2015 р.