Рішення

від 17.11.2015 по справі 912/3890/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 рокуСправа № 912/3890/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3890/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Кіровоградський хлібозавод", м. Кіровоград

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Олександрія, Кіровоградська область

про розірвання договору, стягнення 633,75 грн

Представники сторін:

від позивача - Шаповал А.М., довіреність б/н від 01.08.15;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградський хлібозавод" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить вимоги наступного змісту:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за період лютий 2015-серпень 2015, враховуючи пеню в розмірі 515,60 грн;

- розірвати договір оренди автомобіля № 106 від 02.01.2014 у зв'язку з порушенням істотної умови договору.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди автомобіля № 106 від 02.01.2014 у вигляді несплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду від 08.10.2015 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/3890/15; розгляд справи в судовому засіданні призначено на 17.11.2015, сторін зобов'язано надати документи та докази, необхідні для розгляду справи по суті.

Заявою № 74 від 30.10.2015 позивачем збільшено розмір позовних вимог (а.с. 27-28). Згідно нового розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 400,00 грн основного боргу та 233,75 грн пені, що всього становить 633,75 грн.

Виходячи з прав позивача, визначених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що ціну позову вказує позивач, господарський суд приймає заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та здійснює розгляд справи з урахуванням нової ціни позову, яка становить 633,75 грн.

В судовому засіданні 17.11.2015 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги, з урахуванням їх збільшення, підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних документів до суду не подав. Ухвала господарського суду від 08.10.2015 про порушення провадження у даній справі повернута на адресу суду органом поштового зв'язку з відміткою: "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 46-48).

Водночас господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду в силу наступного.

Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, повідомлену позивачем та за якою відповідача зареєстровано в ЄДРПОУ (а.с. 24-25).

За змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи наведене та відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами в судовому засіданні 17.11.2015.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, що наведені в обґрунтування підстав позову та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2014 між публічним акціонерним товариством "Кіровоградський хлібозавод" (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди автомобіля № 106 (далі - Договір) (а.с. 13-14).

Згідно розділу 1 даного Договору Орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і користування транспортний засіб, а саме автомобіль ГАЗ 33021ЗНГ, державний номер НОМЕР_1, балансовою вартістю 1 600,00 грн.

Орендований автомобіль передається орендареві для перевезення хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів виробництва ТМ "Формула смаку" (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору термін оренди складає 1 (один) рік, з 02 січня 2014 по 02 січня 2015.

Якщо не одна із сторін на протязі місяця до закінчення строку дії даного Договору не подасть письмової пропозиції про його зміну чи припинення, даний Договір призначається продовженим на попередніх умовах на наступний календарний рік (п. 6.2. Договору).

Розділом 3 даного Договору передбачено, що орендований автомобіль передається орендареві протягом трьох днів з моменту підписання Договору та передача автомобіля в оренду здійснюється за актом прийому-передачі.

Відповідачем отримано в користування транспортний засіб, згідно з договором № 106 від 02.01.2014, що підтверджується Актом приймання-передачі наданого в оренду автомобіля від 02.01.2014, копію якого долучено до матеріалів справи (а.с. 15).

Відповідно до п. 4.1. Договору сторони домовились, що орендна плата за користування автомобілем встановлюється в розмірі 50,00 грн в місяць, в тому числі ПДВ. При цьому згідно п. 4.2. Договору Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за вказаним договором не пізніше 20 числа кожного місяця, що слідує за звітним.

Як стверджує позивач і не спростовано відповідачем чи будь-якими наявними в справі доказами, відповідач за період з лютого по вересень 2015 не здійснював жодних оплат за оренду автомобіля, чим порушив зобов'язання, передбачені п.п. 4.1., 4.2. та 5.2. Договору.

Станом на дату звернення до суду з відповідним позовом заборгованість відповідача за користування автомобілем згідно з Договором за період з лютого по вересень 2015 становить 400 грн.

З наведеного випливає, що відповідачем порушено істотні умови укладеного між сторонами договору оренди автомобіля № 106 від 02.01.2014, внаслідок чого позивач недоотримав від відповідача орендної платні.

Вказані факти підтверджуються матеріалами справи, сторонами не заперечуються та документарно не спростовуються.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 202 названого Кодексу, правочинами є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Укладений між сторонами договір № 106 від 02.01.2014 за своєю правовою природою є договором найму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Як визначено ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи сторонами дотримано вимог ст. 799 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 9.1. Договору № 106 від 02.01.2014 даний Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобов'язання.

Стаття 782 Цивільного кодексу України передбачає, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне невиконання ним свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованим майном у заявлений позивачем період за договором оренди автомобіля № 106 від 02.01.2014.

Враховуючи вищенаведене, а також встановлений вище судом факт заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 400,00 грн та несплату орендної плати протягом восьми місяців, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задовольнити позовні вимоги про розірвання укладеного між сторонами договору оренди автомобіля № 106 від 02.01.2014 та стягнення із відповідача 400,00 грн заборгованості з орендної плати за користування автомобілем за період з лютого по вересень 2015.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті орендної плати за період з лютого по вересень 2015 в сумі 233,75 грн у відповідності до наданого розрахунку (а.с. 29-30).

Як передбачено частиною другою ст. 193, частиною першою ст. 216 та частиною першою ст. 218 Господарського кодексу України, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором .

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст. 217 Господарського кодексу України та частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання (частина друга ст. 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 3 частини першої ст. 611 Цивільного кодексу України також передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони в пункті 8.1. Договору встановили, що Орендар у випадку прострочення сплати орендних платежів сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Разом з цим, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладені положення, господарський суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати відповідачем суми пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 233,75 грн, які розраховані за ставкою 0,5 % від суми простроченої заборгованості, вважає що вказаний розрахунок є не вірним, так як пеня неправомірно нараховувалась позивачем за ставкою, що перевищувала подвійну облікову ставку НБУ.

Крім того, згідно до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Між тим, позивач при нарахуванні пені за період з 21.09.2015 по 20.10.2015 на суму 350,00 грн та за період з 21.10.2015 по 30.10.2015 на суму 400,00 грн, перевищив строки, встановлені частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України.

Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

У відповідності до викладеного, граничним терміном нарахування пені за лютий 2015 є 21.08.2015, а за березень 2015 - 21.09.2015.

Тобто, за період серпень-вересень 2015 пеня повинна нараховуватись на суму 300,00 грн.

Окрім того, позивачем при розрахунку штрафної санкції не враховано положення частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 N 14 " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, господарський суд здійснивши власний розрахунок пені в межах шестимісячного строку, з урахуванням положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, наводить наступний розрахунок пені:

за зобов'язаннями лютого 2015:

за період прострочення з 21.03.2015 по 20.04.2015 на суму боргу 50,00 грн пеня в розмірі 2,55 грн;

за зобов'язаннями березня 2015:

за період прострочення з 21.04.2015 по 20.05.2015 на суму боргу 100,00 грн пеня в розмірі 4,93 грн;

за зобов'язаннями квітня 2015:

за період прострочення з 21.05.2015 по 22.06.2015 (20.06 та 21.06.- вихідні дні) на суму боргу 150,00 грн пеня в розмірі 8,14 грн;

за зобов'язаннями травня 2015:

за період прострочення з 23.06.2015 по 20.07.2015 на суму боргу 200,00 грн пеня в розмірі 9,21 грн;

за зобов'язаннями червня 2015:

за період прострочення з 21.07.2015 по 20.08.2015 на суму боргу 250,00 грн пеня в розмірі 12,74 грн;

за зобов'язаннями липня 2015:

за період прострочення з 21.08.2015 по 21.09.2015 (20.09. - вихідний день) на суму боргу 300,00 грн пеня в розмірі 14,55 грн;

за зобов'язаннями серпня 2015:

за період прострочення з 22.09.2015 по 20.10.2015 на суму боргу 300,00 грн пеня в розмірі 10,73 грн;

за зобов'язаннями вересня 2015:

за період прострочення з 21.10.2015 по 30.10.2015 на суму боргу 300,00 грн пеня в розмірі 3,62 грн,

а всього пеня в розмірі 66,47 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 66,47 грн. У задоволенні позову про стягнення пені в іншій частині господарський суд відмовляє.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2 436,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Cтягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (28000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства "Кіровоградський хлібозавод" (25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 60, ідентифікаційний код 05399805) 400,00 грн заборгованості з орендної плати та 66, 47 грн пені, а також 2 436,00 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Розірвати договір оренди автомобіля № 106 від 02.01.2014, укладений між публічним акціонерним товариством "Кіровоградський хлібозавод" (25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 60, ідентифікаційний код 05399805) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (28000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.11.2015.

Суддя В.В.Тимошевська