Рішення

від 16.11.2015 по справі 914/2791/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015р. Справа № 914/2791/15

За позовом:Приватного підприємства «ВЕЕМ», м. Львів; до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів; про:стягнення заборгованості Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І. Представники сторін: від позивача:Янків І.М. - представник (довіреність б/н від 01.08.2014р.); від відповідача:ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 02.09.2014р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

13.08.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватного підприємства «ВЕЕМ» (надалі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 17.08.2015р. порушено провадження по справі, її розгляд призначено на 03.09.2015р. Ухвалою від 03.09.2015р. розгляд справи було відкладено на 28.09.2015р. В судовому засіданні 28.09.2015р. суд оголосив перерву до 19.10.2015р. На підставі клопотання позивача, суд ухвалою від 19.10.2015р. продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, її розгляд відклав на 16.11.2015р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, через канцелярію суду супровідним листом подав документи, які вимагалися судом. Позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 02.01.2015р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, на виконання якого відповідачу було передано в користування частину нежитлових приміщень загальною площею 138,5 кв.м., за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1. За умовами договору відповідач зобов'язувався до 5 числа поточного місяця перераховувати орендну плату, а також на підставі виставлених рахунків відшкодовувати позивачу понесені ним витрати на сплату комунальних послуг, податку на нерухомість та земельного податку. Однак, взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав, зокрема, не оплатив орендної плати за травень-червень 2015р., земельного податку та податку на нерухомість за вказаний період, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 10360,59 грн. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 1036,05 грн. штрафу, 1470,93 грн. пені, 73,55 грн. три відсотки річних, 82,29 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечуючи проти позову зазначив, що позивачем не надано доказів про понесення витрат на сплату земельного податку та податку на нерухомість, як і не надано розрахунку таких витрат пропорційно займаній орендарем площі. Також додав, що розмір орендної плати, вказаної в договорі - 2943,13 грн. з ПДВ не співпадає з розміром оренди, зазначеної в рахунках на оплату - 3363,26 грн. та 3447,25 грн. відповідно. Крім цього вказав, що строк оплати боргу не настав, оскільки позивачем всупереч умовам договору не були виставлені рахунки на оплату. До цього ж додав, що позивачем заявлено до стягнення пеню, однак жодного розрахунку не долучив.

Щодо раніше поданого відповідачем клопотання про витребування доказів, то таке на думку господарського суду задоволенню не підлягає, оскільки документи про витребування яких просив відповідач у клопотанні, були долучені позивачем до матеріалів справи 16.11.2015р. згідно супровідного листа б/н від 16.11.2015р.

Заслухавши пояснення представників сторін, позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах визначених цим Договором, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлових приміщень, позначених у технічному паспорті цифрами №3-1084,3 м.кв.; №4-93,2 м.кв. розташованих на другому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, загальною площею 138,5 м.кв.

Вступ орендаря у користування приміщенням наступає з дня підписання сторонами Акта приймання-передачі об'єкта оренди в оренду. Об'єкт оренди передається орендарю для проведення підприємницької діяльності у відповідності зі статутною діяльністю орендаря, а саме для торгівлі меблями (п.п. 1.3., 2.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем 02.01.2015р. передано, а відповідачем прийнято в користування об'єкт оренди, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі від вказаної дати. Даний акт підписаний представником орендодавця та відповідачем, а також скріплений їх печатками.

Згідно п. 3.1. Договору, об'єкт оренди передається в оренду строком на 1 (один) рік з моменту його прийняття орендарем за Актом приймання-передачі об'єкта оренди в оренду.

За умовами п.п. 5.2., 5.3., 5.7. Договору загальний розмір щомісячної орендної плати за користування об'єктом оренди з урахуванням податку на додану вартість за взаємною згодою сторін встановлюється в розмірі 2943,13 грн., в т.ч. ПДВ. Сторони обумовили, що розмір орендної плати в гривнях за кожен наступний місяць оренди індексується на індекс інфляції попереднього місяця. Орендна плата сплачується щомісячно орендарем в національній грошовій валюті України - гривні до 5 (п'ятого) числа поточного місяця за поточний місяць, шляхом безготівкового перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця.

З матеріалів справи судом встановлено, що за користування об'єктом оренди у травні 2015р. відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 4035,91 грн. та за користування у червні 2015р. - 4124,70 грн. Як свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки по рахунку та, зокрема, не заперечується відповідачем, орендна плата за вказані місяці відповідачем сплачена не була

Відповідно до п.п. 5.4., 5.5. Договору оплата комунальних послуг (електропостачання, водопостачання, газопостачання) та плата за землю не входить до розрахунку орендної плати. Крім орендної плати, орендар на підставі рахунків орендодавця відшкодовує витрати орендодавцю по сплаті за землю - пропорційно площі орендованого приміщення до загальної площі земельної ділянки, по сплаті комунальних послуг, які фактично споживаються орендарем по факту надання таких послуг постачальними організаціями, на підставі показань відповідних лічильників. Орендар відшкодовує орендодавцю податок на нерухомість пропорційного займаній площі, згідно виставлених рахунків поквартально.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було виписано відповідачу на оплату рахунок-фактуру №ВЕ-0000174 від 03.06.2015р., який включає орендну плату за травень 2015р. в розмірі 4035,91 грн., відшкодування земельного податку за травень 2015р. в розмірі 999,99 грн., відшкодування податку на нерухомість за травень 2015р. в розмірі 99,99 грн., всього 5135,90 грн., однак докази направлення та/або вручення зазначеного рахунку орендарю в матеріалах справи відсутні.

Крім цього, матеріали справи свідчать про те, що відповідачу також був виписаний на оплату рахунок-фактура №ВЕ-0000204 від 01.07.2015р., який включає орендну плату за червень 2015р. в розмірі 4124,70 грн., відшкодування земельного податку за червень 2015р. в розмірі 999,99 грн., відшкодування податку на нерухомість за червень 2015р. в розмірі 99,99 грн.

Вказаний рахунок був направлений відповідачу поштою 16.09.2015р. та згідно інформації, одержаної судом з веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» вручено адресату особисто 30.09.2015р.

В судовому засіданні представник позивача вказав, що станом на 16.11.2015р. жодні грошові кошти на погашення заборгованості відповідачем не перераховувалися, розмір боргу не змінився.

Суд зазначає, що станом на день розгляду справи, докази сплати відповідачем заборгованості заявленої до стягнення в матеріалах справи - відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 283 ГК України, які кореспондуються з положеннями ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Приписами ч. 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В п. 5.5. Договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем до п'ятого числа поточного місяця.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 5.5. Договору орендна плата за травень-червень 2015р. сплачена не була, така підлягає стягненню з нього в судовому порядку в розмірі 4035,91 грн. за травень 2015р. та 4124,70 грн. за червень 2015р., всього 8160,61 грн.

При цьому судом відхиляються твердження відповідача про те, що розмір орендної плати, зазначений в п. 5.2. Договору не відповідає розміру оренди, вказаної в рахунках-фактурах, оскільки за умовами укладеного між сторонами Договору передбачено індексацію орендної плати, розрахунок якої долучено позивачем до матеріалів справи.

З приводу стягнення 2199,96 грн. боргу з відшкодування земельного податку та податку на нерухомість за період з травня-червня 2015р., суд зазначає на наступне.

Матеріали справи містять докази понесення позивачем витрат по сплаті земельного податку та податку на нерухомість за травень-червень 2015р., а також позивачем долучено розрахунок розміру земельного податку та податку на нерухомість, який підлягає сплаті відповідачем за вказаний період, пропорційно займаній площі орендованого приміщення. Вказане спростовує твердження відповідача про відсутність доказів понесення витрат та детального розрахунку.

За змістом п.п. 5.4., 5.5. Договору відшкодування витрат позивача по сплаті земельного податку та податку на нерухомість здійснюється орендарем в розмірі, що є пропорційним до займаної ним площі та на підставі виставлених рахунків.

Як вбачається з поштової квитанції (фіскального чеку) та опису вкладання у цінний лист, рахунок-фактура на сплату орендної плати, земельного податку та податку на нерухомість за червень 2015р. були скеровані відповідачу 16.09.2015р. та одержані останнім 30.09.2015р.

В силу приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пленум ВГС України в п. 1.7. Постанови 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (надалі - Постанова) зазначив, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки рахунок-фактура за червень 2015р., який слугували підставою для сплати відповідачем земельного податку та податку на нерухомість за червень 2015р. одержаний орендарем 30.09.2015р., то такий мав бути оплачений останнім до 07.10.2015р. включно.

В п. 1.7-1. Постанови Пленум ВГС України вказав, що господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Зважаючи на те, що обов'язок по сплаті земельного податку та податку на нерухомість за червень 2015р. виник у відповідача 01.10.2015р. та мав бути виконаний до 07.10.2015р. (однак виконаний у вказаний строк не був), суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача 999,99 грн. витрат по сплаті позивачем земельного податку та 99,99 грн. податку на нерухомість за червень 2015р. є підставною та підлягає задоволенню повністю.

Щодо стягнення витрат по сплаті земельного податку та податку на нерухомість за травень 2015р., то суд зазначає, що згідно положень п.п. 5.4., 5.5. Договору підставою для сплати вказаних витрат є виставлення позивачем відповідачу відповідного рахунку на оплату. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що рахунок-фактура №ВЕ-0000174 від 03.06.2015р. направлявся або вручався відповідачу, то обов'язку щодо сплати такого у відповідача не виникло.

Нормами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім основної суми боргу, позивачем заявлено до стягнення 73,55 грн. три відсотки річних та 82,29 грн. інфляційних втрат.

Перерахувавши 3% річних та інфляційні суд прийшов до висновку, що такі підлягають стягненню з відповідача частково, в розмірі 54,56 грн. та 39,03 грн. відповідно. В стягненні 3% річних та інфляційних втрат, які були нараховані на борг по земельному податку та податку на нерухомість за червень 2015р. суд відмовляє, оскільки прострочення за вказаним платежем настало лише 08.10.2015р., а строк виконання зобов'язання по сплаті земельного податку та податку на нерухомість за травень 2015р. у відповідача станом на день розгляду справи - відсутній.

Приписами ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до пп. 9.2.1. п. 9.2. Договору у випадку неналежної або несвоєчасної сплати плати за користування приміщенням (орендної плати, експлуатаційних та постачальних відшкодувань), орендар в залежності від строку прострочення, сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості по орендній платі та експлуатаційних відшкодуваннях - за прострочення від десяти банківських днів від встановленого строку та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Положеннями ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ознайомившись з розрахунком пені, нарахованої за період з 01.05.2015р. по 10.08.2015р. суд, здійснивши її перерахунок прийшов до висновку, що така підлягає частковому стягненню з відповідача за період з 06.05.2015р. - 10.08.2015р. на суму боргу за травень та за період з 06.06.2015р. - 10.08.2015р. на суму за червень 2015р., всього 1091,03 грн., оскільки обов'язок по сплаті орендної плати виник у відповідача лише 06.05.2015р. за травень та з 06.06.2015р. за червень (наступного дня після дня, коли зобов'язання мало бути виконане). В задоволенні вимоги про стягнення пені на суму боргу з земельного податку та податку на нерухомість за червень 2015р. суд відмовляє, так як строк виконання цього зобов'язання виник у відповідача лише 01.10.2015р., а строк виконання зобов'язання по сплаті земельного податку та податку на нерухомість за травень 2015р. у відповідача станом на день розгляду справи - відсутній.

Перевіривши правильність нарахування штрафу, суд прийшов до висновку, що штраф підлягає стягненню з відповідача частково, в розмірі 926,06 грн. (виходячи лише з суми боргу по орендній платі за травень-червень 2015р., земельного податку та податку на нерухомість за червень 2015р.) у зв'язку з простроченням зобов'язання більше, ніж 10 банківських днів.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81153, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «ВЕЕМ» (79058, м. Львів, пр. В. Чорновола, 57; код ЄДРПОУ 20816413) 9260,60 грн. основного боргу, 54,56 грн. три відсотки річних, 39,03 грн. інфляційних втрат, 1091,03 грн. пені, 926,06 грн. штрафу та 1595,15 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2015р.

Суддя Крупник Р.В.