Рішення

від 17.11.2015 по справі 904/7936/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015 р. Справа № 904/7936/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Редуктор-комплект" (просп. Кірова, буд. 46, оф. 547, м. Дніпропетровськ, 49000)

до Приватного підприємства "Маяк-Екологія-Сервіс" (АДРЕСА_1, 38751)

про стягнення 454331,06 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники в судових засіданнях 10.11.2015р. та 17.11.2015р.:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

Розглядається позовна заява про стягнення 454331,06 грн., з них: 243098,64 грн. заборгованості згідно договору № 01/20-13 від 04.11.2013р., 19866,32 грн.- пені, 16455,88 грн.- 3% річних, 174910,22 грн.- інфляційних.

Відповідач у відзиві позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав, а в частині стягнення неустойки прохає застосувати строки позовної давності та зменшити розмір штрафних санкцій в зв'язку з складним матеріальним становищем (а.с.66-70).

В судовому засіданні 10.11.2015р. оголошувалась перерва до 17.11.2015р. згідно ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 17.11.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Редуктор-комплект" (позивачем) та Приватним підприємством "Маяк-Екологія-Сервіс" (відповідачем) був укладений договір № 01/20-13 від 04.11.2013р. (далі - Договір); (а.с.11-14).

За умовами п. 1.1 Договору позивач як постачальник зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу (покупцю) товар, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. 1.2, 3.1, 3.2 Договору, найменування, асортимент кількість товару, його ціна та строк розрахунку встановлюються в Додатках до цього договору.

В специфікації № 1 від 04 листопада 2013р. та специфікації № 2 до Договору сторони узгодили найменування товару - Мотор-редуктор 1МЧ-160-31,5-45-52 з електродвигуном АИР 132 S4 7,5 кВт/1500об/мин.; вартість товару; умови оплати: по факту поставки протягом 60 календарних днів (а.с.14, 75).

На виконання договірних зобов'язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 243098,64 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними видатковими накладними № 1112/1 від 11.12.2013р. на суму 28599,84 грн., № 1112/2 від 11.12.2013р. на суму 42899,76 грн., № 2712/2 від 27.12.2013р. на суму 57199,68 грн., № 2712/1 від 27.12.2013р. на суму 57199,68 грн., № 1702/1 від 17.02.2014р. на суму 57199,68 грн., податковими накладними № 25 від 27.12.2013р., № 10 від 17.02.2014р., № 10 від 11.12.2013р., № 9 від 11.12.2013р., № 24 від 27.12.2013р., № 25 від 27.12.2013р., № 10 від 17.02.2014р., товарно - транспортними накладними № 0014 від 17.02.2014р., (а.с.14-19 ,87, 92, 95, 98, 101, 104, 109, 90-91, 107-108).

На оплату вказаного товару відповідачу були виписані рахунки-фактури № 1112/1 від 11.12.2013р., № 1012/2 від 10.12.2013р., № 2612/1 від 26.12.2013р., № 2712/1 від 27.12.2013р., № 1702/1 від 17.02.2014р., № 1112/1 від 11.12.2013р., № 1012/2 від 10.12.2013р., № 2612/1 від 26.12.2013р., № 1702/1 від 17.02.2014р. (а.с.77, 80, 82, 85, 88, 94, 97, 99, 105).

Відповідач за одержаний товар не розрахувався. Заборгованість за товар становить 243098,64грн .

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, сплати боргу відповідач суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 243098,64грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п. 6.3 Договору сторони встановили, що за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

На підставі даної норми позивачем заявлено до стягнення 19866,32 грн. пені за прострочення оплати товару (а.с.6).

Як свідчить доданий до позову розрахунок пеня позивачем нарахована за період 10.02.2013р. - 10.08.2013р. за зобов'язаннями за накладними від 11.12.2013р. № 1112/1 та № 1112/2; за період 26.02.2013р. - 26.08.2013р. за зобов'язаннями за накладними від 27.12.2013р. № 2712/1 та № 2712/2; за період 19.04.2014р. - 19.10.2014р. за зобов'язаннями за накладною від 17.02.2014р. № 1702/1 (а.с.6).

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 В«Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні спорівВ» роз'яснено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожен день прострочення виконання зобов'язань, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не установлений законом або угодою сторін.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у відзиві від 10.11.2015р. прохає про застосування позовної давності до спірних правовідносин частині стягнення пені, оскільки позовна заява подана після спливу річного строку для стягнення пені (а.с.70).

В даному випадку позивачем нараховано пеню з 10.02.2013р. Позовна заява була подана до суду 04.09.2015р., про що свідчить поштовий штемпель на конверті (а.с.45).

Отже, вимоги про стягнення пені за період 10.02.2013р. - 03.09.2014р. заявлені після спливу позовної давності.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3,ст. 4 Закону).

Таким чином, враховуючи обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, та строки позовної давності, сума пені, що підлягає стягненню становить 1802,18грн. за період 04.09.2014р. - 19.10.2014р. Розрахунок суду залучено до справи.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В іншій частині вимоги щодо стягнення пені слід відхилити як заявлені після спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 174910,22 грн. інфляційних та 16455,88 грн. - 3% річних (за періоди 10.02.2013р. - 31.08.2015р.); (а.с. 6).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При перевірці правильності нарахувань 3 % річних судом встановлено, що 3 % річних нараховані з 10.02.2013 року, в той час як прострочка оплати товару виникла з 11.02.2014 року.

З огляду на викладене, нарахування 3% річних є правомірним на суму 10873,03 грн. , (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню .

В іншій частині у позовні в частині стягнення 3% річних слід відмовити за їх безпідставністю.

При нарахуванні інфляційних позивач також не вірно визначив період та початок нарахування інфляційних.

В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Після перевірки правильності розрахунку судом встановлено, що сума інфляційних за період березень 2014р. - серпень 2015р. становить 167881,06 грн. (розрахунок залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині є правомірними. Вимоги в частині стягнення 7029,16 грн. інфляційних слід відхилити за їх безпідставністю.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру належних до стягнення санкцій.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України , у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій судом відхиляється, оскільки визначений судом до стягнення розмір пені не є надмірно великим, а річні та інфляційні зменшенню не підлягають, оскільки сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отриання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належнимим до сплати кредиторові. (п.п.3.1.,4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовВ»язаньВ» ).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Маяк-Екологія-Сервіс" (АДРЕСА_2, 38751, ідентифікаційний код 34327449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Редуктор-комплект" (просп. Кірова, буд. 46, оф. 547, м. Дніпропетровськ, 49000, ідентифікаційний код 38361526) 243098грн. 64 коп. основного боргу 167881грн. 06 коп. інфляційних, 10873грн. 03 коп. річних, 1802грн. 18 коп . пені, 8473грн. 10 коп . витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 17.11.2015р.

Суддя Безрук Т. М.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути

оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України.