Рішення

від 16.11.2015 по справі 918/1033/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа № 918/1033/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Лунька О.І., розглянувши матеріали справи за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до Млинівської районної державної адміністрації Рівненської області (далі - Адміністрація) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) про визнання недійсним договору,

за участі представників:

позивача: ОСОБА_2 за дов. від 14 січня 2015 року № 196/0/01-22/15,

Адміністрації: Реміз С.А. за дов. від 8 вересня 2015 року № 2-26/2750,

Підприємця: ОСОБА_4 за дов. від 16 вересня 2015 року № 3562,

ОСОБА_5 за дов. від 16 вересня 2015 року № 3562,

органу прокуратури: Ковальчук І.Л. за посв. від 12 січня 2015 року № 031264,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2015 року Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації, посилаючись на те , що 30 вересня 2004 року між відповідачами був укладений договір оренди земель водного фонду, за умовами якого Адміністрація для рибогосподарських потреб передала Підприємцю у довгострокове платне володіння та користування земельну ділянку із земель водного фонду загальною площею 22,9244 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області. Оскільки на час укладення даного правочину не було проведено нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка була передана в оренду Підприємцю, що призвело до порушення вимог закону щодо необхідності визначення розміру орендної плати на підставі нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, Прокурор, посилаючись на статті 203, 215, 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 15, 21 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон), статті 93, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтю 13 Закону України "Про оцінку земель", просив суд винести рішення про визнання недійсним вищезазначеного договору та повернення Адміністрації земельної ділянки загальною площею 22,9244 га, розташованої на території Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області, шляхом підписання акту прийому-передачі. Крім того, у вказаній позовній заяві Прокурор просив суд поновити йому строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 3 вересня 2015 року порушено провадження у справі № 918/1033/15 та призначено її до розгляду на 16 вересня 2015 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшов відзив Адміністрації на позовну заяву від 8 вересня 2015 року № 2-26/2749 (а.с. 43-44), в якому даний відповідач визнав вимоги Прокурора щодо визнання недійсним оспорюваного договору та не заперечував проти їх задоволення. Водночас цей орган державної влади зазначив про відсутність правових підстав для повернення йому спірної земельної ділянки у зв'язку з тим, що розпорядником земель водного фонду згідно приписів чинного законодавства є Рівненська обласна державна адміністрація. Крім того, у наведеному відзиві Адміністрація просила суд не покладати на неї витрати по сплаті судового збору у зв'язку з відсутністю у кошторисі цього відповідача відповідних асигнувань.

У судовому засіданні 16 вересня 2015 року оголошувалася перерва до 6 жовтня 2015 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява Прокурора про уточнення позовних вимог від 5 жовтня 2015 року № 08/3-1132-вих15 (а.с. 58-61), в якій останній просив суд винести рішення про визнання недійсним спірного договору, а також про повернення Підприємцем до земель запасу Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області земельної ділянки загальною площею 22,9244 га, розташованої на території Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області за межами населеного пункту у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому її було одержано в оренду, шляхом підписання акту прийому-передачі. Також у даній заяві було зазначено, що про факт порушення вимог законодавства при укладенні спірного договору Прокурор дізнався лише у 2015 році та цього ж року звернувся до суду з даним позовом, у зв'язку з чим встановлений законом трьохрічних строк позовної давності для звернення з даним позовом пропущений не був.

Ухвалою суду від 6 жовтня 2015 року розгляд справи відкладено на 20 жовтня 2015 року.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2015 року строк розгляду спору у справі № 918/1033/15 було продовжено на 15 днів - до 16 листопада 2015 року, а розгляд справи відкладено на 3 листопада 2015 року.

Ухвалою суду від 3 листопада 2015 року розгляд справи відкладено на 16 листопада 2015 року.

У судовому засіданні 16 листопада 2015 року представник Підприємця подав відзив на позовну заяву від 16 листопада 2015 року (а.с. 127-129), в якому останній заперечив проти задоволення вимог Прокурора з огляду на те, що спірний договір відповідає приписам статті 651 ЦК України щодо погодження його сторонами та встановлення у ньому ціни. Відтак, правові підстави для визнання зазначеного правочину недійсним з наведених Прокурором мотивів, на думку Підприємця, відсутні. Крім того, Підприємець також зазначив, що протягом всього строку дії оспорюваного правочину він належним чином виконував свої зобов'язання за цією угодою. Також у відзиві на позовну заяву вказаний відповідач вказав на відсутність правових підстав для поновлення Прокурору строку позовної давності для звернення до суду з наведеним позовом.

Крім того, у судовому засіданні прокурор надав суду письмові пояснення від 16 листопада 2015 року № 05/3-вих15 (а.с. 130-131), в яких було зазначено, що про факт порушення відповідачами вимог законодавчих приписів Прокурору стало відомо лише у 2015 році, що і зумовило подання даного позову до суду.

У судовому засіданні 16 листопада 2015 року представники позивача та прокуратури підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 5 жовтня 2015 року № 08/3-1132-вих15, та наполягали на їх задоволенні. Крім того, дані представники зазначили, що Прокурор дізнався про порушення вимог законодавства, допущені відповідачами при укладенні спірного договору, лише у 2015 року, а відтак строки позовної давності для звернення з даним позовом не пропущені. У зв'язку з цим представник прокуратури просив суд не розглядати по суті заявлене у позовній заяві клопотання про поновлення строків позовної давності для звернення з даним позовом.

Представник Адміністрації вищезазначені позовні вимоги визнав, проти задоволення позову не заперечував, проте просив суд не покладати на даного відповідача витрати по сплаті судового збору.

Представники Підприємця проти задоволення позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 16 листопада 2015 року. Крім того, останні зазначили, що оспорюваний договір не призводить до порушення інтересів держави, оскільки протягом усього терміну дії цієї угоди Підприємець належним чином виконував свої договірні зобов'язання, зокрема, щодо перерахування орендної плати. Також представник Підприємця ОСОБА_5 повідомив, що задовго до перевірки прокуратури, яка була здійснена у 2015 році, вказаним органом вже проводилися перевірки по факту порушень законності при укладенні спірного договору. Відтак, дані обставини, на думку вказаного представника, свідчать про звернення Прокурора до суду з даним позовом поза межами встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За змістом частин 1, 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Судом встановлено, що Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до Адміністрації та Підприємця про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди земель водного фонду від 30 вересня 2004 року, а також повернення за актом приймання-передачі наданої в оренду Підприємцю за вказаним договором земельної ділянки площею 22,9244 га, яка знаходиться на території Острожецької сільської ради.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Адміністрації від 22 вересня 2004 року № 286 Підприємцю строком на 49 років із земель запасу Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 22,92 га під влаштування ставка для риборозведення (а.с. 17).

На підставі вищенаведеного розпорядження 30 вересня 2004 року між Адміністрацією та Підприємцем був укладений договір оренди земель водного фонду, за умовами якого Адміністрація для рибогосподарських потреб передала Підприємцю у довгострокове платне володіння та користування земельну ділянку із земель водного фонду загальною площею 22,9244 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області (а.с. 77-79).

Відповідно до пункту 1.2 цієї угоди земельна ділянка, що передається в оренду, перебуває у розпорядженні Адміністрації, виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, та знаходиться у такому якісному стані: загальна площа земельної ділянки, що передається в оренду, становить 22,9244 га, у тому числі: ділянка № 1 - загальна площа 13,7601 га, у тому числі: забудовані землі - 0,7209 га, під гідротехнічними спорудами - 0,7209, відкриті заболочені землі - 5,5012 га, внутрішні води - 7,5380 га, з них під ставками - 7,5280 га; ділянка № 2, загальна площа 9,1643 га, з них: внутрішні води - 9,1643 га, у тому числі: під ставками - 9,1643 га згідно з проектом відведення земельної ділянки для передачі в оренду Підприємцю із земель водного фонду на території Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області 2004 року, затвердженого Адміністрацією та погодженого з Млинівським районним відділом земельних ресурсів в Рівненській області.

За змістом пункту 2.2.1 даного правочину останній укладається строком на 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Згідно з умовами пункту 3.1 цієї угоди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі: за землі водного фонду - 30 гривень за 1 гектар до моменту проведення нормативно-грошової оцінки землі. Сума орендної плати за один календарний рік складає 688 гривень. Платежі вносяться на рахунок Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області, на території якої знаходиться земельна ділянка, що передається в оренду.

Обчислення розміру орендної плати за землю водного фонду здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 3.1.2 договору).

За умовами пункту 8.1 розділу 10 зазначеного договору останній набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації за місцем знаходження земельної ділянки.

Даний договір підписаний Підприємцем та уповноваженим представником Адміністрації, скріплений печатками відповідачів, посвідчений 30 вересня 2004 року приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Маслюком В.О. та зареєстрований у реєстрі за № 2036, а також зареєстрований у Млинівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 3 березня 2005 року № 1.

Судом також встановлено, що 2 грудня 2010 року між Адміністрацією та Підприємцем був підписаний додатковий договір № 1 про внесення змін до спірного договору оренди земель водного фонду (а.с. 80).

Вказаний додатковий договір підписаний Підприємцем та уповноваженим представником Адміністрації, скріплений печатками даних суб'єктів господарювання, а також зареєстрований у Млинівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 грудня 2010 року № 041059300384.

Згідно умов даного правочину у пункт 3.1 спірної угоди були внесені зміни, відповідно до яких орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі: за землі водного фонду - 150 гривень за 1 гектар до моменту проведення нормативної грошової оцінки землі. Сума орендної плати за один календарний рік складає 3 438 гривень. Платежі вносяться на рахунок Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області.

Судом також встановлено, що 6 серпня 2012 року між відповідачами був підписаний додатковий договір про внесення змін до спірного договору оренди земель водного фонду (а.с. 81).

Цей додатковий договір підписаний Підприємцем та уповноваженим представником Адміністрації, скріплений печатками відповідачів, а також зареєстрований в управлінні Держкомзему у Млинівському, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 серпня 2012 року № 562388584003751.

За умовами зазначеної угоди у пункт 3.1 спірного договору були внесені зміни, відповідно до яких орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі: за землі водного фонду - 210 гривень за 1 гектар до моменту проведення нормативної грошової оцінки землі. Сума орендної плати за один календарний рік складає 4 814 гривень 12 копійок. Платежі вносяться на рахунок Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області.

Крім того, у цьому договорі про внесення змін до спірної угоди відповідачі погодили визнати таким, що втратив чинність договір від 2 грудня 2010 року № 1 про внесення змін до спірного договору оренди земель водного фонду.

Як було зазначено вище, укладений між відповідачами договір оренди земель водного фонду від 30 вересня 2004 року того ж дня був посвідчений приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Маслюком В.О. та зареєстрований у реєстрі за № 2036.

Приписами статті 654 ЦК України закріплено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Однак з матеріалів справи вбачається, що підписані відповідачами додаткові угоди до цього правочину від 2 грудня 2010 року та від 6 серпня 2012 року не були нотаріально посвідчені. Вказаний факт не заперечувався і представниками сторін у судових засіданнях.

Відповідно до частини 1 статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно з частиною 3 статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Частиною 1 статті 14 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та на час підписання додаткових угод до оспорюваного договору) передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Отже, з системного аналізу вищезазначених імперативних приписів чинного законодавства вбачається, що правочини, які не пройшли нотаріальне посвідчення, необхідне для їх укладення, не вважаються вчиненими. За відсутності відповідного посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Відтак, суд дійшов висновку про те, що підписані відповідачами додаткові угоди до спірного договору від 2 грудня 2010 року та від 6 серпня 2012 року, якими вносились зміни до цього правочину, фактично є неукладеними у зв'язку з недотримання сторонами вимог закону щодо нотаріального посвідчення зазначених договорів.

У той же час дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог Прокурора з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

В силу статті 2 Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 1 статті 6 Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно статті 15 Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 4 статті 21 Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельної ділянки являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру земельного податку і визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

З вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що обов'язок по сплаті орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися, змінюватися чи припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством. Дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 ЦК України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин. Порушення цього порядку суперечить частині 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель".

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до частини 1 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Посилання Підприємця на неможливість визнання недійсним договору оренди землі без скасування відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, на підставі якого укладається такий правочин, не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Так, зі змісту нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Такої ж правової позиції дотримується Пленум Вищого господарського суду України у пункті 2.24 своєї постанови від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

У той же зі змісту поданої Прокурором позовної заяви вбачається, що підставою для заявлення цього позову останнім було зазначено саме недодержання відповідачами в момент вчинення спірного правочину встановленого законом порядку, а не відсутність у Адміністрації повноважень на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що законодавець чітко визначив нормативну грошову оцінку земель як основу для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, суд дійшов висновку про те, що спірний договір суперечить приписам чинного законодавства.

Аналогічну правову позицію щодо наявності підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки в разі відсутності її нормативної грошової оцінки, а також можливості заявлення самостійної позовної вимоги про визнання недійсним договору з вищенаведених підстав без скасування відповідного рішення місцевої ради чи органу виконавчої влади, висловлено Верховним Судом України в постановах від 8 квітня 2015 року у справі № 3-41гс15, від 20 травня 2015 року у справі № 3-70гс15, від 1 липня 2015 року у справі № 3-297гс15.

За змістом частини 1 статті 111 28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Зважаючи на те, що у спірному договорі орендну плату було визначено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалася в оренду, та в порушення вищевказаних вимог законодавства, суд дійшов висновку про те, що договір оренди земель водного фонду, укладений 30 вересня 2004 року між Адміністрацією та Підприємцем, є недійсним у зв'язку з недодержанням його сторонами в момент вчинення цього правочину встановленого законом порядку.

Враховуючи недійсність вищезазначеного договору спірна земельна ділянка підлягає поверненню до земель запасу Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області.

Слід також зазначити, що у своїй позовній заяві Прокурор просив суд поновити йому строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом. У той же час в процесі розгляду справи останнім була подана заява про уточнення позовних вимог від 5 жовтня 2015 року № 08/3-1132-вих15 (а.с. 58-61), в якій було зазначено, що про факт порушення вимог законодавства при укладенні спірного договору Прокурор дізнався лише у 2015 році, у зв'язку з чим встановлений законом строк позовної давності для звернення з даним позовом пропущений не був. У зв'язку з наведеним у судовому засіданні 16 листопада 2015 року представник прокуратури просив суд не розглядати по суті заявлене у позовній заяві клопотання про поновлення строків позовної давності для звернення з даним позовом.

Судом встановлено, що Прокурор звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 11 Закону України "Про аквакультуру" (який набрав чинності у 2013 році) до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури належать, зокрема, надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що з 2013 року (з набранням чинності Законом України "Про аквакультуру") розпорядниками земель водного фонду, які надаються для рибогосподарських потреб, є обласні державні адміністрації. Відтак, строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав такого розпорядника земель водного фонду слід обраховувати з 2013 року.

За змістом частин 1, 2, 4 статті 29 ГПК України, статті 261 ЦК України, у разі звернення прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, строк позовної давності повинен обчислюватися з дати, коли саме позивачу (тобто органу, в інтересах якого звертається до суду прокурор), стало відомо про порушення його права, а не з моменту, коли про порушене право стало відомо прокурору.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2015 року № 01-06/1837/15 "Про доповнення Інформаційного листа ВГСУ від 15 березня 2011 року № 01-06/249 "Про постанови ВСУ, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що на момент звернення Прокурора до господарського суду Рівненської області з даним позовом трирічний строк позовної давності для такого звернення не сплив.

У відзиві на позовну заяву від 16 листопада 2015 року Підприємець просив суд відмовити Прокурору в задоволенні його клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом. У той же час даним відповідачем не було враховано, що в процесі розгляду справи Прокурор відмовився від даного клопотання та просив не розглядати його по суті у зв'язку зі зверненням до суду у встановлений законом строк.

Крім того, за змістом частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Проте у вищезазначеному відзиві Підприємець не заявляв відповідного клопотання про застосування судом строку позовної давності, а просив лише відмовити Прокурору в задоволенні заяви про поновлення такого строку.

Слід також зазначити, що з метою встановлення обставин, які впливають на обрахування строку позовної давності щодо вимог Прокурора у даній справі, ухвалою суду від 3 листопада 2015 року у сторін, Млинівської районної прокуратури Рівненської області та прокуратури Рівненської області були витребувані письмові пояснення та відповідні докази, які підтверджують або спростовують факт проведення органами прокуратури перевірок щодо законності спірного договору оренди земель водного фонду.

Проте ні сторонами, ні Прокурором доказів проведення в попередні періоди органами прокуратури перевірок щодо законності вищенаведеного договору надано не було. Такі докази відсутні і в матеріалах справи.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до вимог Прокурора встановлених законом строків позовної давності.

За таких обставин даний позов Прокурора підлягає задоволенню.

За змістом частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладаються на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (частина 3 вказаної статті).

Водночас клопотання Адміністрації про звільнення її від сплати судового збору не підлягає задоволенню з огляду на статтю 129 Конституції України, де однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. Зважаючи на вищезазначені законодавчі приписи, самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Такої ж правової позиції дотримується Пленум Вищого господарського суду України у пункті 3.1 його постанови від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земель водного фонду, укладений 30 вересня 2004 року між Млинівською районною державною адміністрацією Рівненської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, посвідчений 30 вересня 2004 року приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Маслюком В.О. та зареєстрований у реєстрі за № 2036, а також зареєстрований у Млинівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 3 березня 2005 року № 1.

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) повернути до земель запасу Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області земельну ділянку загальною площею 22,9244 га, у тому числі: ділянка № 1 - загальна площа 13,7601 га, у тому числі: забудовані землі - 0,7209 га, під гідротехнічними спорудами - 0,7209, відкриті заболочені землі - 5,5012 га, внутрішні води - 7,5380 га, з них під ставками - 7,5280 га; ділянка № 2, загальна площа 9,1643 га, з них: внутрішні води - 9,1643 га, у тому числі: під ставками - 9,1643 га, передану за вищезазначеним договором, розташовану на території Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області за межами населеного пункту у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому її було одержано в оренду, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Стягнути з Млинівської районної державної адміністрації Рівненської області (35100, Рівненська область, Млинівський район, селище міського типу Млинів, вулиця Народна, будинок 1, ідентифікаційний код: 04057712) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23 листопада 2015 року

Суддя Є.В. Павленко