Рішення

від 23.11.2015 по справі 927/1254/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

23 листопада 2015 року Справа № 927/1254/15

Позивач: ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Відповідач 1: Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк»

14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека «Сальвія»

14032, м. Чернігів, вул. Доценко, 6

Предмет спору: про визнання недійсним кредитного договору № 600 від 22.05.2013 р.

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_3 довіреність 1375 від 04.11.2015 року

Від відповідача 1: Шевченко О.М. довіреність 01/20-23 від 25.02.2015 року

(після перерви в судове засідання не з'явився)

Від відповідача 2: Лисенко В.А. довіреність б/н від 12.10.2015 року

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем подано позов про визнання недійсним кредитного договору № 600 від 22.05.2013 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека «Сальвія».

Відповідач 1 у запереченнях на позов повідомив про невизнання позовних вимог, оскільки твердження позивача що директор не мав повноважень на укладання та підписання кредитного договору без погодження загальними зборами товариства не відповідає дійсності, оскільки статутом підприємства чітко визначене це право директора.

Відповідач 2 у відзив на позов повідомив про невизнання позовних вимог.

Дослідивши матеріали, заслухавши повноважного представника позивача та відповідачів, з'ясувавши фактичні обставини справи, відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд в с т а н о в и в :

Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека «Сальвія» (нова редакція) затверджено загальними зборами учасників товариства протокол № 4 від 15.10.2008 р. та державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 24.11.2008 р., державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи проведено 15.01.2015 р.

Відповідно до п. 5.2 статуту (чинного на день укладення кредитного договору) на день створення товариства за рішенням засновників його статутний капітал був визначений у розмірі 110170 грн. Вказаний статутний капітал повністю сформований учасниками.

Відповідно до п. 5.3 статуту частки учасників у статутному капіталі товариства становлять: ОСОБА_6 - 4500 грн., 4,085 %; ОСОБА_2 - 3500 грн., 3,177%; ОСОБА_7 - 81442 грн., 73,924%; ОСОБА_8 - 6000 грн., 5,452%; ОСОБА_9 - 500 грн., 0,454%; ОСОБА_10 - 500 грн., 0,454%; ОСОБА_1 - 500 грн., 0,454%; ОСОБА_11 - 13228 грн., 12,000 %.

Таким чином, позивач по справі є учасником товариства.

Обґрунтуванням заявленого позову та суттю порушених прав позивача по тексту позовної заяви зазначено, що кредитний договір № 600 від 22.05.2013 р. порушує корпоративні права, а саме право на отримання дивідендів від діяльності ТОВ «Аптека «Сальвія», оскільки при укладенні такого кредитного договору директор ТОВ «Аптека «Сальвія» перевищила свої повноваження - самостійно визначила напрям діяльності товариства, без затвердження плану його реалізації та уклала без згоди загальних зборів правочин - кредитний договір на вкрай невигідних для учасників та товариства умовах, що призвело до неможливості отримання учасниками, зокрема позивачем дивідендів, оскільки всі кошти товариства з 2013 р. були направлені на погашення кредитної лінії та сплати вкрай високих процентів за користування кредитом, в зв'язку з чим позивач вважає кредитний договір недійсним та просить захистить його корпоративні права.

Відповідно до приписів п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі зокрема справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

З огляду на те, що заявлений учасником товариства позов про визнання недійсним кредитного договору обґрунтований порушенням його корпоративних прав, такий спір є корпоративним та підвідомчий господарським судам.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі 911/2435/14.

За змістом п.15.2, 15.3 статуту товариства вищим органом товариства є збори учасників. До виключної компетенції зборів учасників належить, зокрема, визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів до виконання , внесення змін до статуту, призначення та звільнення директора, виключення учасника із товариства, прийняття рішень про припинення діяльності товариства, відчуження майна на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків. Виконавчим органом товариства , відповідно до п.15.7 статуту є директор, який має права , закріплені у п.15.8. статуту, в тому числі укладати та підписувати без попередньої згоди загальними зборами учасників господарські договори, контракти, інші правочини, в тому числі про отримання кредитів, субсидій, позик, надання гарантій, поруки, застави, оренди, тощо - без обмеження сумою.

Згідно з положеннями ч. ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним. Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст.. 215 ЦК України).

Таким чином, для здійснення судового захисту прав та інтересів позивача слід встановити наявність порушення корпоративних прав позивача.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Відповідно до ст.. 23 Закону України «Про господарські товариства» управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Згідно ст.. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно ст.. 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Відповідно до ч. 2,4 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Відповідно до п. 15.4.1 статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання.

Відповідно до п. 15.4.4 статуту питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (п. 15.4.1 статуту) не можуть бути передані ними для вирішення виконавчого органу товариства.

Відповідно до п. 15.7.8 статуту директор товариства має право укладати та підписувати без попередньої згоди загальними зборами учасників господарські договори, контракти, інші правочини, в тому числі про отримання кредитів, субсидій, позик, надання гарантій, поруки, застави, оренди тощо - без обмеження сумою.

Таким чином, виходячи зі змісту приписів законодавства та умов статуту товариства, укладення кредитних договорів не віднесено до виключної компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю - 2-го відповідача, а право на укладення кредитних договорів надано виконавчому органу товариства - директору, без обмеження сумою.

22.05.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека «Сальвія» (позичальник) уклали кредитний договір № 600.

Відповідно до умов договору банк відкриває позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 500000 грн. строком до 20.05.2015 р.

Даний договір від імені позичальника підписано директором ОСОБА_7

Окрім того, до договору №600 укладено та підписано директором ОСОБА_7 договори про внесення змін до кредитного договору №№ 1 від 29.05.2013 р., 2 від 30.05.2013 р., 31.05.2013 р., 4 від 03.06.2013 р., 5 від 04.06.2013 р., 6 від 06.06.2013 р., 7 від 19.06.2013 р., 8 від 25.06.2013 р., 10 від 24.09.2014 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Сторонами не заперечено факту укладення договору та додатків до нього та підписання директором товариства таких правочинів.

З наданих банком доказів, вбачається виконання банком та товариством умов кредитного договору, щодо надання кредиту та сплати кредиту та процентів, що вбачається:

з банківських виписок від 22.05.2013 р., 23.05.2013 р., 27.05.2013 р., 29.05.2013 р., 30.05.2013 р., 31.05.2013 р., 03.06.2013 р., 04.06.2013 р., 06.06.2013 р., 19.06.2013 р., 26.06.2013 р., 22.10.2013 р., 25.10.2013 р., 28.10.2013 р.29.10.2013 р., 25.09.2014 р., 21.05.2015 р., 25.09.2014 р., 21.05.2015 р., 31.05.2013 р., 27.06.2013 р., 31.07.2013 р., 30.08.2013 р., 27.09.2013 р., 30.09.2013 р., 30.10.2013 р., 31.10.2013 р., 28.11.2013 р., 29.11.2013 р., 27.12.2013 р., 30.12.2013 р., 30.01.2014 р., 31.01.2014 р., 27.02.2014 р., 28.02.2014 р., 28.03.2014 р., 31.03.2014 р., 29.04.2014 р., 30.04.2014 р., 29.05.2014 р., 30.05.2014 р., 26.06.2014 р., 27.06.2014 р., 30.07.2014 р., 31.07.2014 р., 28.08.2014 р., 29.08.2014 р., 25.09.2014 р., 29.09.2014 р., 30.09.2014 р., 01.10.2014 р., 30.10.2014 р., 31.10.2014 р., 27.11.2014 р., 28.11.2014 р., 29.12.2014 р., 30.12.2014 р., 29.01.2015 р., 30.01.2015 р., 26.02.2015 р., 27.02.2015 р., 30.03.2015 р., 31.03.2015 р., 29.04.2015 р., 30.04.2015 р., 20.05.2015 р., 21.05.2015 р., 29.05.2015 р., 02.06.2015 р., 26.06.2015 р., 30.06.2015 р., 01.07.2015 р., 30.07.2015 р., 31.07.2015 р., 03.08.2015 р., 28.08.2015 р., 01.09.2015 р., 29.09.2015 р., 01.10.2015 р., 01.10.2014 р., 24.10.2014 р., 21.05.2015 р., 02.06.2015 р., 01.07.2015 р., 03.08.2015 р., 01.09.2015 р., 01.10.215 р.;

з платіжних доручень №1216 від 22.10.2013 р., №1224 від 25.10.2013 р., №1226 від 28.10.2013 р., №1238 від 29.10.2013 р., №1504 від 30.12.2013 р., №1514 від 30.12.2013 р., №99 від 25.09.2014 р., № 01 від 24.10.2014 р., №448 від 30.12.2014 р., №93 від 30.01.2015 р.;

з меморіальних ордерів №566992 від 31.05.2013 р., №566992 від 27.06.2013 р., №566992 від 31.07.2013 р., № 566992 від 30.08.2013 р., №566992 від 30.09.2013 р., №566992 від 31.10.2013 р., №566992 від 29.11.2013 р., №566992 від 31.01.2014 р., №566992 від 28.02.2014 р., №566992 від 31.03.2014 р., №566992 від 30.04.2014 р., №566992 від 30.05.2014 р., №566992 від 27.06.2014 р., №566992 від 31.07.2014 р., №566992 від 29.08.2014 р., № 566992 від 25.09.2014 р., №89840297 від 25.09.2014 р., №215 від 27.02.2015 р., №362 від 31.03.2015 р., № 4809913595 від 30.04.2015 р., №539 від 20.05.2015 р.

Представник банку в судовому засіданні 12.11.2015 року повідомив про існування заборгованості у товариства по кредитному договору.

З огляду на зроблений вище судом висновок про наявність повноважень у директора товариства умовами п.15.8 статуту товариства на укладення кредитних договорів, позиція позивача щодо перевищення повноважень директором та самостійного визначення директором напряму діяльності товариства є недоведеною.

При цьому, суд не погоджується з позицією позивача що напрямом діяльності товариства є укладення кредитного договору, оскільки в пунктом 4.2. статуту товариства не віднесено до предмету діяльності товариства укладення кредитних договорів. Окрім того, будь-який договір за своєю суттю є правочином , в наслідок якого виникають певні правовідношення, в даному випадку банківської послуги - кредитування (ст.1054 ЦК України), а не напрямом діяльності товариства.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначена у статутному фонді (капіталі) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Права учасників господарських товариств закріплені у ст.116 Цивільного кодексу України, згідно із якою учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом, а також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно, наявних в матеріалах справи доказів, а саме протоколів загальних зборів учасників товариства №№ 1 від 28.02.2010 р., 1 від 26.03.2011 р., 1 від 29.02.2012 р., 2 від 21.03.2013 р., 1 від 28.02.2014 р., 2 від 27.03.2015 р. на зборах вирішено про не нарахування дивідендів за 2009 - 2014 роки.

Таким чином, як до дати укладення кредитного договору (22.05.2013 року) так й після, загальними зборами товариства рішень про виплату дивідендів учасникам товариства не приймалось.

Наведене свідчить про помилкову позицію позивача щодо впливу оспорюваного ним кредитного договору на отримання дивідендів позивачем як учасником товариства.

При цьому, матеріалами справи, а саме п.15.8. статуту товариства, доведено наявність у директора товариства станом на 22.05.2013 року повноважень на укладення кредитного договору.

Матеріалами справи встановлено наявність фактичного укладення кредитного договору в письмовій формі, що передбачено ст.1055 ЦК України.

А тому, суд приходить до висновку про відсутність порушень ст.203 ЦК України сторонами договору на момент його укладення в частині повноважень директора на укладення договору та відсутність підстав, передбачених ст.215 ЦК України, для визнання кредитного договору недійсним.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність порушення корпоративних прав позивача щодо неотримання дивідендів з підстав укладення кредитного договору за відсутності повноважень у директора товариства на підписання кредитного договору.

Таким чином, позовні вимоги судом визнаються необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 116 Цивільного кодексу України ст.ст. 22, 33,49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 23.011.2015 року

Суддя І.А.Фетисова