Постанова

від 18.11.2015 по справі 905/267/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.11.2015 справа №905/267/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_5 - представник за дов.; від відповідача:ОСОБА_6, ОСОБА_7 - представники за дов.; розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.08.2015р. у справі№ 905/267/15 (суддя: Паляниця Ю.О.) за позовом до відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс», м. Маріуполь Донецької області Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк Товариства з обмежено ю відповідальністю «Актів Груп», м. Київ про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 18 730 545, 20 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.08.2015 р. у справі № 905/267/15 були частково задоволені позовні вимоги (з урахуванням клопотання б/н від 14.07.2015р. про збільшення позовних вимог) Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс», м. Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк, внаслідок чого: зобов'язано Державне підприємство «Донецька залізниця» припинити зловживання правом у вигляді самовільної експлуатації належних Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» під'їзних залізничних колій при станціях «Софіно-Брідська», «Дронове», «Пелагіївський» Державного підприємства «Донецька залізниця» та надання послуг з подачі та збирання вагонів на належних позивачу під'їзних залізничних коліях без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс»; стягнуто з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» 17235358,16 грн. в рахунок відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» внаслідок порушення Державним підприємством «Донецька залізниця» правил господарської діяльності та незаконного використання останнім без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» підїзних колій Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс», а також судовий збір в сумі 70291,31 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та необґрунтоване. Відповідач вважає, що рішення винесено з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст. ст. 614, 623 ЦК України, ст. 226 ГК України, ст. 2, 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», розділу V Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 23.03.2009 р. № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356, ст. ст. 22, 33, 34, 43 ГПК України. Зокрема, апелянт посилається на недоведеність позивачем наявності усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків. Також, апелянт вважає, що позивач не довів, що дійсно планував одержати відповідні прибутки та все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості та неодмінно отримав би такий прибуток.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015р., від 20.10.2015 р. та від 04.11.2015 р. розгляд справи відкладався.

Розпорядженням голови суду від 18.11.2015р. № 04-08/1101, у зв'язку з перебуванням у відпустці визначеного розпорядженням секретаря першої судової палати від 04.11.2015р. члена судової колегії - судді Будко Н.В., склад судової колегії змінено, та визначено наступний: головуючий суддя - Малашкевич С.А., суддя - член колегії - Агапов О.Л., суддя - член колегії - Мартюхіна Н.О.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечив з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 16.10.2015 р.

Представники відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили скаргу задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Третя особа - ТОВ «Актів Груп» відзив на апеляційну скаргу не надало, в судове засідання представника не направило, хоча про день, час та місце судового засідання було повідомлено належним чином.

Враховуючи те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника ТОВ «Актів Груп».

Від представника відповідача надійшло клопотання від 18.11.2015 р. про залучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме: договору № 1412 від 01.01.2014р., додаткової угоди № 1 від 22.12.2015р. до договору № 1412 від 01.01.2014р., договору № 5/100 від 07.06.2013р., додаткової угоди від 27.05.2015р. до договору № 5/100 від 07.06.2013р. та листа ТОВ «Шахтарськтранс» № 41/03-09 від 12.03.2015р, яке задоволено колегією суддів.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів встановила наступне.

31.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (орендар) було укладено договір № 30/46 оперативної оренди основних засобів, які розташовані у м. Торезі по вул. Вокзальній, 48, корп.1 (надалі - договір № 30/46), згідно п. п. 1.1, 1.2, якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (платне строкове користування) основні засоби (будинки та споруди). Склад і вартість основних засобів визначено за даними орендодавця станом на 31.12.2013р. Об'єкти передаються орендарю для використання їх в господарській діяльності з метою організації виробничого процесу.

Згідно п. 2.1 договору № 30/46 вступ орендаря у користування об'єктами оренди настає одночасно з підписанням сторонами акту приймання-передачі основних засобів в оренду.

Термін дії оренди основних засобів починається з моменту підписання акту приймання-передачі основних засобів в оренду та діє до 26.12.2016р. (п. 3.1 договору №30/46).

Згідно п. 11.3 договору № 30/46 строк дії договору було встановлено до 26.12.2016р.

З матеріалів справи слідує, що 01.01.2014р. сторонами було підписано акт № 1 приймання-передачі основних засобів та МНА за адресою: м. Торез, вул. Вокзальна, 48, корп.1 в оперативну оренду.

Аналогічний за змістом договір № 29/46 від 31.12.2013р. (надалі - договір № 29/46) було підписано між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (орендар) відносно оперативної оренди основних засобів за адресами: м. Сніжне, вул. Мурманська, 1б, м. Сніжне, вул. Мінська, 2б, м. Сніжне, вул. Кіцховелі, 13а, м. Сніжне, вул. Лати, 1б, м. Сніжне, вул. Лати, В, 1б, м. Сніжне, вул. Перова, 6а, м. Сніжне, вул. Переїзна, 1а, м. Сніжне, вул. Карбишева, 1а, м. Сніжне, вул. Доватора, 1а, м. Сніжне, вул. Транспортна, 13а, м. Сніжне, вул. Юрєва, 16а, м. Сніжне, вул. Апшеронська, 11а.

За актом №1 від 01.01.2014р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оперативну оренду майно за вказаними адресами.

Згідно пояснень позивача, які були надані суду першої та апеляційної інстанції , основні засоби за адресою: м. Торез, вул. Вокзальна, 48, корп. 1, являють собою під'їзні залізничні колії до станції «Пелагіївський» Державного підприємства «Донецька залізниця», за адресою: м. Сніжне, вул. Мурманська, 1б, м. Сніжне, вул. Мінська, 2б, м. Сніжне, вул. Кіцховелі, 13а, м. Сніжне, вул. Лати, 1б, м. Сніжне, вул. Лати, В, 1б, м. Сніжне, вул. Перова, 6а, м. Сніжне, вул. Переїзна, 1а, м. Сніжне, вул. Карбишева, 1а, м. Сніжне, вул. Доватора, 1а, м. Сніжне, вул. Транспортна, 13а, м. Сніжне, вул. Юрєва, 16а, м. Сніжне, вул. Апшеронська, 11а, під'їзні залізничні колії до станцій «Софіно-Брідська», «Дронове» Державного підприємства «Донецька залізниця».

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» на підставі договорів № 30/46 від 31.12.2013р. та № 29/46 від 31.12.2013р., набуло право оренди основних засобів за вказаними адресами, яке відповідно до п.3.1 вказаних договорів досі триває.

З матеріалів справи також слідує, що 07.06.2013р. між відповідачем (залізниця) та позивачем (власник колії) було укладено договір № 5/100 (надалі- договір № 5/100) про експлуатацію залізничної під»їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» при станції «Софіно-Брідська» Державного підприємства «Донецька залізниця», відповідно до п.1 якого згідно зі Статутом залізниць України , Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під»їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає стрілочним переводом №10 до парної горловини станції «Софіно-Брідська» і обслуговується власним локомотивом.

Пунктом 14 договору № 5/100, власник колії сплачує залізниці, в тому числі, плату за користування вагонами (контейнерами) згідно із ст.119 Статуту залізниць України , Правилами користування вагонами і контейнерами та збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ним послуги «Тарифне керівництво №1».

Аналогічні за змістом правочини були укладені сторонами щодо експлуатації залізничних під»їзних колій Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» при станціях «Пелагіївський» (договір № 5/260 від 07.06.2013р.) та «Дронове» (договір № 5/153 від 24.04.2013р.) Державного підприємства «Донецька залізниця».

Також, 12.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Актів Груп» (замовник) було підписано договір № 9т (з наступними змінами) на транспортне обслуговування, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов»язався надавати замовнику послуги: подачі на місця навантаження, вивантаження залізничних вагонів, що поступають на адресу замовника зі станції «Софіно-Брідська» Донецької залізниці, по залізничним коліям, що належать виконавцю; збирання з місць навантаження, вивантаження залізничних вагонів, що відправляються замовником на загальну мережу залізниць через станцію «Софіно-Брідська» Донецької залізниці, по залізничним коліям, що належать виконавцю; виконання маневрової роботи; зважування вантажів замовника на вагонних вагах виконавця; дозування вагонів замовника на дозувальному майданчику виконавця.

Згідно п.3.1 договору № 9т від 12.01.2012р. замовник зобов'язався сплачувати виконавцю плату за надані послуги.

Таким чином, підписуючи договори №5/100 від 07.06.2013р., №5/260 від 07.06.2013р., №5/153 від 24.04.2013р., №9т від 12.01.2012р. їх сторони набули взаємні права та обов'язки, які визначені вказаними угодами. Зокрема, позивач зобов'язався здійснювати оплату відповідачу за надані йому вагони, самостійно надавати третім особам певні послуги на власних під'їзних коліях та одержувати від таких осіб плату за надані послуги.

Підставою для звернення з даним позовом, позивач вказує порушення відповідачем правил господарської діяльності та незаконне використання останнім за період з грудня 2014 р. по час звернення позивача з даним позовом, без дозволу позивача під'їзних залізничних колій до станцій «Софіно-Брідська», «Пелагіївський», «Дронове» Державного підприємства «Донецька залізниця», які належать на праві оперативної оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс».

Внаслідок такої незаконної діяльності позивач (з урахуванням клопотання б/н від 14.07.2015р. про збільшення позовних вимог) просить:

- зобов'язати Державне підприємство «Донецька залізниця» припинити зловживання правом у вигляді самовільної експлуатації належних позивачеві під'їзних залізничних колій при станціях «Софіно-Брідська», «Дронове», «Пелагіївський» Державного підприємства «Донецька залізниця» та надання контрагентам позивача послуг з подачі та збирання вагонів на належних позивачу під'їзних залізничних коліях без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс»;

- стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» 18730545,20 грн в рахунок відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» внаслідок таких дій.

В обґрунтування наявності завданих збитків в сумі 18730545,20 грн. позивач посилається на форми ГУ-46 (відомості плати за користування вагонами), які наявні у матеріалах справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача щодо порушення права позивача на користування належним йому на праві оперативної оренди майна, а також підтвердження матеріалами справи заподіяння відповідачем збитків ТОВ «Шахтарськтранс» в сумі 17235358,16 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України , зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525 , 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

У відповідності з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами (ст.21 Закону України «Про залізничний транспорт» ).

В силу вимог ст. 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до п.2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій (статті 12, 64 - 77 Статуту), що затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів. Договори про експлуатацію під'їзних колій укладаються між залізницею і власниками під'їзних колій у разі обслуговування під'їзної колії власним або орендованим локомотивом. Договори про подачу та забирання вагонів укладаються між залізницею і підприємствами, у разі обслуговування локомотивом залізниці під'їзних колій або окремих вантажних фронтів.

За приписами ст.73 Статуту залізниць України , порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

Згідно зі ст. 74 Статуту залізниць України будь-яке інше використання залізницею належної підприємству під'їзної колії здійснюється виключно за погодженням з підприємством.

Як встановлено матеріалами справи, позивач зупинив господарську діяльність на під'їзних коліях при станціях «Софіно-Брідська» та «Дроново» Державного підприємства «Донецька залізниця» з початку грудня 2014р., про що повідомив відповідача листом від 19.12.2014р. № 28/12. Відповідач на протязі грудня 2014р. по день звернення позивача з даним позовом, незаконно використовував залізничні під'їзні колії позивача, які знаходяться в його оперативній оренді, зокрема без отримання на це згоди позивача. Відповідач ігноруючи наявність договорів № 5/100 від 07.06.2013р., №5/260 від 07.06.2013р., № 5/153 від 24.04.2013р.,укладених між ним та позивачем на експлуатацію відповідачем залізничних під'їзних колій позивача, якими передбачені певні умови експлуатації залізничних під'їзних колій, зокрема лише за участю позивача, подавав та прибирав вагони на цих під'їзних коліях іншим особам. Тобто, грубо порушуючи умови вказаних договорів, а також чинне законодавство, що регламентує порядок експлуатації належних підприємствам під'їздних колій (ст. ст. 71,74 Статуту залізниць України, п.2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, що затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України ) та правила здійснення господарської діяльності, відповідач надавав послуги з подачі та прибирання вагонів безпосередньо контрагентам позивача без погодження з останнім та взагалі ігноруючи сам факт зупинення їх обслуговування позивачем.

Як вірно зазначено судом першої інстанції умови договорів № 5/100 від 07.06.2013р., №5/260 від 07.06.2013р., № 5/153 від 24.04.2013р. не містять положень щодо можливості самостійного використання відповідачем або будь-якими іншими особами під'їзних колій без згоди позивача.

Крім того, відповідно до п. 4 договорів № 5/100 від 07.06.2013р., №5/260 від 07.06.2013р., № 5/153 від 24.04.2013р., подавання та збирання вагонів на під'їзну колію і зарахуванння їх у користуванння власнику колії провадиться повідомленнями, що передаються не пізніше ніж за 2 години до здавання вагонів. Проте, як було правильно встановлено судом першої інстанції, повідомлень на подачу і прибирання вагонів в період починаючи з грудня 2014р. позивач не надавав відповідачу, а відповідач не надавав позивачу послуги щодо подачі та прибирання вагонів у відповідності до умов договорів №5/100 від 07.06.2013р., №5/260 від 07.06.2013р., №5/153 від 24.04.201 3р. Однак такі послуги з подачі та прибирання вагонів надавалися відповідачем на користь: Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів Груп», Державного підприємства «Сніжнеантрацит», Державного підприємства «Торезантрацит», Державного підприємства «Шахтарськантрацит», Державного підприємства «Український транспортно-логістичний центр», Публічного акціонерного товариства «ГЗФ «Червона зірка», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФК «Рутекс», Приватного підприємства «Сніжне-Схід-Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008», Товариства з обмеженою відповідальністю «Північне», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦОФ Північна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-метал 2005», Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхаус», Приватного підприємства «Сприяння».

Факти подачі та прибирання відповідачем вагонів у користування вказаним підприємствам підтверджуються формами ГУ-46 (відомості плати за користування вагонами) за період з грудня 2014 р. по квітень 2015 р., які надані позивачу залізницею та копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, з цих форм слідує, що відповідач за подані ним вагони на під'їзні колії позивача нараховував плату за такі послуги безпосередньо контрагентам позивача - ТОВ «Актів-Груп», ДП «Сніжнеантрацит», ТОВ «Схід-Метал2005» та іншим. Проте, як вбачається з умов договорів № 5/100 від 07.06.2013р., № 5/260 від 07.06.2013р., № 5/153 від 24.04.2013р., а також договору №9т від 12.01.2012р., укладеного між позивачем та ТОВ «Актів-Груп» саме позивач зобов'язався здійснювати оплату відповідачу за надані на його під'їзну колію вагони, самостійно надавати третім особам (контрагентам) певні послуги на власних під'їзних коліях та одержувати від таких осіб плату за надані послуги.

Більш того, відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджені наказом Мінтранспорту України 21.11.2000 р. за № 644, зареєстровані в Мінюсті України 24.11.2000 р. за № 864/5085) залізниця відкриває особовий рахунок кожному конкретному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) окремо з присвоєнням коду платника, який надалі проставляється в усіх перевізних документах, накопичувальних картках, відомостях плати за користування вагонами та контейнерами, відомостях плати за подавання, забирання та маневрову роботу.

За цими ж правилами платник згідно з договором перераховує на цей особовий рахунок кошти для оплати перевезень і додаткових послуг у порядку передоплати, а залізниця веде облік надходження цих коштів і використання їх платником. Тобто, наявність коштів на рахунку позивача обумовлює подачу відповідачем вагонів у користування на під'їзні колії позивача.

Таким чином, відповідач повинен був утриматися від дій щодо нарахування та отримання плати від інших осіб, та надання послуг з подачі та прибирання вагонів на належній позивачу під'їзній залізничній колії.

Крім того, згідно із п.1.1 договору №Є-100199 від 18.10.2010р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, укладеного між Державним підприємством «Донецька залізниця» (залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Актів Груп» (експедитор), предметом договору є проведення експедитором розрахунків з залізницею за надані нею послуги з перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів та інші послуги вантажовідправникам/вантажоодержувачам (вантажовласникам).

Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум було узгоджено відкрити для експедитора особовий рахунок з присвоєнням єдиного коду платника 9101994 (п.2.1.3 договору №Є-100199 від 18.10.2010р.).

Згідно із п. 3.2 укладеного сторонами правочину у міру виконання перевезень та надання послуг вантажовласникам залізниця відображає в особовому рахунку експедитора використання коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання (збирання) вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, на підставі відповідних документів.

Наразі, пунктом 3.1 договору №Є-100199 від 18.10.2010р. визначено, в тому числі, порядок здійснення плати за користування вагонами та контейнерами, наданими на під'їзні залізничні колії, а форми ГУ-46 (відомості плати за користування вагонами) за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року в графі «Код і найменування під'їзної колії» містять наступну інформацію: « 3696 ТОВ Шахтарськтранс». В графі «Код і найменування вантажовласника» - « 3696 ТОВ «Шахтарськтранс». При цьому, як було пояснено позивачем в суді, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» в період з грудня 2014 року по квітень 2015 року не було власником, перевізником вантажів тощо, про обслуговування яких йдеться у формах ГУ-46 (відомостях плати за користування вагонами) за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підтвердження матеріалами справи того, що відповідач надавав послуги щодо подачі та прибирання вагонів з під'їзних залізничних колій позивача іншим контрагентам, без дозволу позивача і таке порушення прав позивача не припинилося на час подачі позову.

Правомірно задоволеною є вимога позивача про зобов'язання відповідача припинити зловживання правом у вигляді самовільної експлуатації належних позивачеві під'їзних залізничних колій при станціях «Софіно-Брідська», «Дронове», «Пелагіївський» Державним підприємством «Донецька залізниця» та надання послуг з подачі та прибирання вагонів на належних позивачу під'їзних залізничних коліях без дозволу позивача, з урахуванням того, що матеріалами справи підтверджено право оренди позивача на під'їзні залізничні колії відповідними договорами, а також їх використання відповідачем у власній господарській діяльності всупереч укладеному договору та без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс».

Згідно ч. 1 ст. 224 ЦК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на відшкодування збитків у результаті порушення її цивільного права передбачено й ч. 1 ст. 22 , ч. 1 ст. 623 ЦК України .

У розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є у т. ч. доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. На кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності протиправної поведінки відповідача, яка полягає в експлуатації без належних правових підстав під'їзних залізничних колій позивача при станціях «Софіно-Брідська», «Пелагіївський», «Дронове» Державного підприємства «Донецька залізниця» та прийнятті плати від інших контрагентів за надання пов'язаних з такою експлуатацією транспортних послуг; наявності заподіяних збитків (упущеної вигоди) - які доводяться формами ГУ-46 (відомості плати за користування вагонами) за період з грудня 2014 р. по квітень 2015 р. стосовно надання послуг відповідачем та проведення оплат на його користь іншими особами; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками - що полягає у тому, що використання майна позивача призвело до отримання доходів, за рахунок цього майна, іншою особою (відповідачем) та ухилення від сплати коштів позивачу, як належному правоволодільцю майна; наявності вини відповідача - так як без протиправних дій останнього зазначені факти не мали б місце, а належне виконання відповідачем господарського зобов'язання за договором з позивачем спонукало б контрагентів позивача за договорами на транспортне обслуговування на дотримання умов таких договорів та проведення розрахунків саме з позивачем. При цьому, суд враховує презумпцію вини у заподіянні збитків (ч. 4 ст. 614 ЦК України), що означає, що особа, яка завдала збитки, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин). Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами відсутність його вини.

За таких умов, безпідставними є доводи апелянта що недоведеності позивачем наявності усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, у т. ч. стягнення упущеної вигоди.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було правильно задоволені вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у вигляді упущеної вигоди 17235358,16 грн. (вартості транспортних послуг) та відмовлено у стягненні 1495187,04 грн. з огляду на те, що вказані кошти, у разі належного виконання сторонами умов договорів №5/100 від 07.06.2013р., №5/260 від 07.06.2013р., №5/153 від 24.04.2013р., мав би сплатити позивач на користь відповідача.

Таким чином, твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 12.08.2015 р. по справі № 905/267/15.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.08.2015 р. по справі № 905/267/15- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.08.2015 р. по справі № 905/267/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: О.Л. Агапов

ОСОБА_3