Постанова

від 06.06.2006 по справі 30/455-05-11093а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/455-05-11093А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" червня 2006 р. Справа № 30/455-05-11093А

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

  Судді-доповідача:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

при секретарі   -  Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача  – Горголюк-Місюра О. Г.,                                                                                   

відповідача – Одеської обласної ради –не з'явився,

відповідача –Одеської облдержадміністрації –Грішин О. В.,

відповідача –Виконкому Одеської міськради - не з'явився,

відповідача –Управління охорони здоров”я та медицини катастроф Одеської облдержадміністрації –Овсяніков В. В.,

3-ї особи - Управління охорони здоров”я Одеської міськради - Приходько І. О.,

3-ї особи - ТОВ „Міський андрологічний центр” - не з'явився,

3-ї особи - Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Одеської міської ради, м. Одеса   

на постанову господарського суду Одеської області від 10.03.2006 р.

у справі   №30/455-05-11093А  

за позовом Одеської міської ради, м. Одеса   

3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Управління охорони здоров”я Одеської міськради, м. Одеса    

до Одеської обласної ради, м. Одеса; Одеської облдержадміністрації, м. Одеса; Виконкому Одеської міськради, м. Одеса;  Управління охорони здоров”я та медицини катастроф Одеської облдержадміністрації, м. Одеса    

3-і особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –ТОВ „Міський андрологічний центр”, м. Одеса; Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації, м. Одеса     

про визнання рішення частково нечинним та визнання права власності,

    ВСТАНОВИЛА:

      05.12.2005 р. (вх. №13331) Одеською міською радою у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до Одеської обласної ради та Одеської облдержадміністрації про  визнання рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003 р. №154-ХХІУ „Про майно загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада” нечинним в частині включення до переліку об'єктів п.11.1.422, а саме: будівлі №1 по вул. Чорноморська (Гефта) в м. Одеса, та визнання права власності на комунальне майно за територіальною громадою в особі Одеської міської ради, а саме: будівлі №1 по вул. Чорноморська (Гефта) в м. Одеса. 3-ю особою на стороні позивача позивачем зазначено Управління охорони здоров”я Одеської міськради (а.с. 2-4). Свої вимоги вона мотивувала наступним.

      12.10.2005 р. до Одеської міськради звернулося Управління охорони здоров”я Одеської міськради щодо питання, пов'язаного з правом власності на будівлю пологового будинку №6, що розташований по вул. Чорноморська (Гефта), 1 в м. Одеса, знаходження в ній орендатора ТОВ „Міський андрологічний центр” та необхідності проведення капітального ремонту. З цих звернень Одеська міськрада дізналася про порушення її прав, яке сталося через прийняття Одеською облрадою рішення від 24.04.2003 р. №154-ХХІУ „Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює облрада” та включення до переліку об'єктів спільної власності, управління яким здійснює облрада об'єкта культурної спадщини –особняка Гавсевича, що розташований по вул. Чорноморська,1, в якому після реконструкції будівлі було розміщено пологовий будинок №6. На підставі цього рішення 20.01.2005 р. Одеська облдержадміністрація видала свідоцтво про право власності на нежилу будівлю по вул. Чорноморська,1 на праві комунальної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської облради. Згідно до ч.1 п.3 Постанови КМУ від 05.11.1991 р. №311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю”, розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів. Згідно до ч.2 п.3 Постанови №311, розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів. Згідно до рішення Одеської облради від 25.11.1991 р. №266-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області”, згідно рішення виконкому Одеської міськради народних депутатів від 21.09.1961 р. №690 „Про відкриття пологового будинку №6 у Сталінському районі”, будівля пологового будинку №6, що розташована по вул. Чорноморська (Гефта), 1 в м. Одеса на час звернення з цим позовом знаходиться у комунальній власності. На виконання цього рішення щодо питання віднесення майна до комунальної власності місцевих рад різних рівнів 12.02.1992 р. між Одеським обласним виконкомом та Одеським міським виконкомом в особі їх відділів охорони здоров”я було підписано акт прийому-передачі, за яким в комунальну власність в особі Одеського міськвиконкому було передано майно, до складу якого увійшла спірна будівля пологового будинку №6, що розташована по вул. Чорноморська (Гефта), 1 в м. Одеса. Включення спірної будівлі до переліку майна, управління яким здійснює облрада, не є правовстановлюючим документом та не може породжувати права і обов'язки Одеської облради як його власника. У чинному законодавстві відсутні обмеження щодо права Одеської міськради управляти або розпоряджатися житловим та нежитловим фондом, який перейшов до комунальної власності м. Одеси. В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст. 143 Конституції України, ст.ст. 10,16, п.п.30,31,51 ст. 26, ст. 60, п.10 розділу 5 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 49 ЗУ „Про власність”.

      Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2005 р. (а.с. 1) до участі у справі залучене в якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ „Міський андрологічний центр”.

       29.12.2005 р. (вх. №25300) позивач надав суду доповнення до позовної заяви (а.с. 34-35), в якому просив визнати свідоцтво про право власності  від 20.01.2005 р. серії САА №273026 на праві комунальної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст Одеської  області в особі Одеської облради, а саме, будівлі №1 по вул. Чорноморська (Гефта) в м. Одеса.

       Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2005 р. (а.с. 41) до участі у справі залучене в якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації.

       18.01.2006 р. (вх. №840) Управління охорони здоров”я Одеської міськради подало суду клопотання (а.с. 56-58) про притягнення до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні відповідача - Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації та зобов'язання останнього надати додаткові докази.

       Надалі представник Одеської облдержадміністрації надав суду заперечення на позов (а.с. 67-68), в яких не визнав уточнений позов та просив виключити Одеську облдержадміністрацію з числа відповідачів, оскільки, враховуючи ст. 1 ЗУ „Про місцеві державні адміністрації” та розділ „а” п.6.1 тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5, облдержадміністрація правомірно видала свідоцтво про право власності. Свідоцтво не є актом облдержадміністрації і відповідає вимогам п.6.3 тимчасового Положення, тому не може порушувати права міської ради.  Свідоцтво про право власності не може бути предметом спору, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним документом.

       06.02.2006 р. (вх. №2265) позивач надав суду уточнення позовної заяви (а.с. 94), в якому просив визнати свідоцтво про право власності  від 20.01.2005 р. серії САА №273026 на праві комунальної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст Одеської  області в особі Одеської облради, а саме, будівлі №1 по вул. Чорноморська (Гефта) в м. Одеса, не чинним та скасувати його.

       Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.02.2006 р. (а.с. 98) до участі у справі залучені в якості відповідачів - Виконком Одеської міськради та Управління охорони здоров”я та медицини катастроф.

   28.02.2006 р. (вх. №4276) ТОВ „Міський андрологічний центр” надало суду заперечення (а.с. 111-112), в якому просило відмовити у позові, оскільки, згідно до п.3 Постанови КМУ від 05.11.1991 р. №311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю”, визначення власника будівлі по вул. Чорноморська,1 в м. Одеса (надалі - будівля), в якій було розташовано пологовий будинок №6, є компетенцією Одеської облради. Завідуючий відділом охорони здоров”я Одеського облвиконкому та завідуючий відділом охорони здоров”я Одеського міськвиконкому, що підписали акт приймання-передачі від 12.12.1992 р., не мають документів, що засвідчували б їх повноваження та право діяти від імені територіальної громади чи відповідної ради, тому підписали акт з перевищенням своїх повноважень. Згідно до акту приймання –передачі в комунальну власність передано установу –пологовий будинок №6. Однак, в жодному документі не зазначено і не може бути зазначено, що  установа –пологовий будинок №6 і будівля, в якій ця установа розташована, є одним і тим самим об'єктом. За актом приймання –передачі будівля не передавалася. Стаття 19 ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та тимчасове Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5, не передбачають реєстрацію права власності на підставі акту приймання –передачі.

     28.02.2006 р. (вх. №4279) ТОВ „Міський андрологічний центр” надало суду ідентичне з попереднім заперечення (а.с. 113-114), в якому також просило відмовити у позові.

    28.02.2006 р. (вх. №4282) Управління охорони здоров”я Одеської міськради надало суду пояснення на позов (а.с. 115-116), в якому просило визнати не дійсним свідоцтво про право власності  від 20.01.2005 р. серії САА №273026, оскільки  рішення Одеської облради від 24.04.2003 р. №154-ХХІУ  про включення спірної будівлі до переліку майна, управління яким здійснює облрада, не є правовстановлюючим документом, а тому не може породжувати права і обов'язки Одеської облради як власника цього майна, а також, у зв'язку з тим, що чинним законодавством не встановлено обмежень щодо права Одеської міськради управляти або розпоряджатися житловим та нежитловим фондом, який перейшов до комунальної власності м. Одеси, то, на думку цього управління, обмеження прав Одеської міськради (та Управління охорони здоров”я Одеської міськради) щодо управління та розпорядження будівлею, що розташована по вул. Чорноморська,1, є незаконним.

      28.02.2006 р. (вх. №4281) Одеська облрада надала суду заперечення проти позову (а.с. 128-131), в якому просила відмовити у задоволенні позову, оскільки, враховуючи ст.ст. 5,6 Конституції УРСР 1937 р. та ст.ст. 10-13 Конституції УРСР 1978 р., спірне приміщення не могло перебувати  в особистій або кооперативно-колгоспній власності, воно відносилося до об'єктів права державної власності. Постановою КМУ від 05.11.1991 р. №311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю” не визначено конкретний список домоволодінь, будівель із зазначенням їх адрес, а визначено об'єкти нерухомості за галузевим принципом. Так, згідно з переліком державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць  (комунальної власності), затвердженим цією Постановою, до такого майна віднесено також пологові будинки.  Посилання позивача на рішення виконкому обласної Ради народних депутатів від 25.11.1991 р. №266-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області” є безпідставним, оскільки відповідно до цього рішення були передані саме установи охорони здоров”я та соціального захисту –пологові будинки, а ні будівлі та споруди. Акт прийому –передачі від 12.02.1992 р. не є доказом переходу права власності на спірну будівлю від Одеської облради до Одеської міськради, оскільки не є цивільно-правовою угодою; акт підписаний завідуючими  відділами охорони здоров”я Одеського облвиконкому та Одеського міськвиконкому, які не мали на це відповідних повноважень; відповідно до акту, передано майно загальною балансовою вартістю 63166 тис. карб. та іншими фінансово-господарськими показниками, згідно з додатком, а саме: зазначені загальна чисельність персоналу, балансова вартість, заборгованість, кількість місць тощо. Таким чином, будівля по вул. Чорноморська,1 до складу переданого майна не увійшла і, отже, у комунальну власність міста Одеси не передавалася. На підставі рішення виконкому Одеської облради від 22.05.1990 р. №160 „Про затвердження додаткового списку пам'яток об'єктів, які підлягають взяттю під охорону як пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення” спірній будівлі надано статус такої пам'ятки. Згідно до п.п.2,3 цього рішення, спірну будівлю передано на баланс Головному управлінню архітектури та містобудування облвиконкому та доручено цьому управлінню передати будівлю в користування закладу охорони здоров”я –пологовому будинку №6 міського відділу охорони здоров”я Одеського міськвиконкому.

 Надалі Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації подало суду клопотання від 09.03.2006 р. (вих. №1282) про залишення позову без розгляду (а.с. 136-137), оскільки позивач ухвалою суду від 29.12.2005 р. був зобов'язаний надіслати на адресу Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації –залученої 3-ї особи копію позовної заяви та надати докази, але вимоги суду не виконав, а саме додатки до позовної заяви Управлінню не надіслав. Не виконав позивач і вимоги ухвал суду від 26.01.2006 р., 06.02.2006 р..   

      Постановою господарського суду Одеської області від 10.03.2006 р. (суддя Рога Н.В.) у позові відмовлено (а.с. 141-144). Клопотання Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації залишено судом без задоволення, оскільки провадження по адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка відповідала вимогам ст. 106 КАСУ. Невиконання ж позивачем вимог суду щодо направлення копій позовної заяви залученим до участі у справі 3-м особам та відповідачам не можна розглядати як невідповідність позовної заяви вимогам КАС. Своє рішення суд обґрунтував наступним. Згідно акту від 12.02.1992 р. державне майно загальною балансовою вартістю 63166 тис. руб. та іншими фінансово-господарськими показниками згідно додатку передавалося без права зміни форми власності. Крім того, у зазначеному акті та додатку до нього взагалі не визначені об'єкти нерухомості, що підлягали передачі.  З урахуванням рішення виконкому Одеської облради №160 від 22.05.1990 р., суд зробив висновок, що спірна будівля була передана закладу охорони здоров”я – пологовому будинку №6 міського відділу охорони здоров”я Одеського міськвиконкому на підставі вищезазначеного акту від 12.02.1992 р. саме у користування. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване позивачем рішення Одеської облради від 24.04.2003 р. №154-ХХІУ, по-перше, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів Одеської міськради, а, по-друге, позивачем не наведено конкретних норм законодавства, які були порушені Одеською облрадою при прийнятті зазначеного рішення. Одеська облдержадміністрація не допускала порушень законодавства при оформленні свідоцтва. Але суд звернув увагу на реєстрацію об'єкту КП „ОМБТІ та РОН”, адже, згідно Витягу від 02.02.2005 р., об'єкт, за якихось підстав, був зареєстрований за територіальною громадою  м. Одеси в особі Одеської міської ради, а не за територіальною громадою сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської облради. В обґрунтування свого рішення суд послався на ст. 142 Конституції України,  ст. 60, п.10 розділу 5 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні”, ч.1 ст. 1, ч.3 ст. 8, ст. 48 ЗУ „Про власність”, ст. 21 Закону УРСР „Про охорону і використання пам'яток історії та культури”, п.п.58,59 Положення „Про охорону і використання пам'яток історії та культури”, затвердженого  постановою Ради Міністрів СРСР від 16.09.1982 р. №865, Інструкцію „О порядке учета, обеспечения, сохранности, содержания, использования и реставрации недвижимых памятников истории и культуры”, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 р. №203, роз'яснення Президії ВАСУ від 26.01.2000 р. №02-5/35 зі змінами, ст.ст. 1,13,15, п.4 ч.1 ст. 16, п.4 ч.1 ст. 20 ЗУ „Про місцеві державні адміністрації України” та п.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5 (зі змінами та доповненнями).   

        Не погоджуючись із вищезазначеною судовою постановою, позивач  звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов, з тих же підстав, що були викладені ним у своєму позові, доповненні та уточненні, а також враховуючи те, що 03.03.1997 р.  по вул. Чорноморська,1 було створено комунальну установу  „Пологовий будинок №6” та рішенням Одеської міськради від 11.10.2004 р. №3229-ІУ „Про затвердження проекту відведення та надання комунальній установі  „Пологовий будинок №6” у постійне користування земельної ділянки площею 0,2505 га за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська,1 для експлуатації і обслуговування будівлі пологового будинку”  земельна ділянка по вул. Чорноморська,1  була передана комунальній установі  „Пологовий будинок №6” у постійне користування. Ці відомості підтверджуються документами, що надійшли до Одеської міськради після винесення оскарженої постанови, що підтверджується листом Одеського міського управління земельних ресурсів від 20.03.2006 р. №02-05/414-08. У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких було прийнято оскаржене рішення та видане оскаржене свідоцтво про право власності. Відповідач зобов'язаний офіційно оприлюднити акт, що оскаржується, не пізніш як за сім днів до судового розгляду. У матеріалах справи відсутні докази про вжиття відповідних заходів.

       28.04.2006 р. (вх. №1164 Д-1) Управління охорони здоров”я Одеської міськради надало апеляційному суду заяву про приєднання до апеляційної скарги  Одеської міськради.

       Розгляд справи було призначено на 06.06.2006 р., про що сторони та 3-і особи  були належним чином повідомлені.

       У письмовому відзиві на скаргу Одеська обласна рада просила суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

          Представники  Одеської обласної ради,  Виконкому  Одеської міської ради, ТОВ „Міський андрологічний центр”  та Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації в судове засідання  не з'явились.

            Від Одеської обласної ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник з поважних причин не може з'явитись в судове засідання.

           Від ТОВ „Міський андрологічний центр”  та Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації теж надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник ТОВ „Міський андрологічний центр”  захворів, а представник      Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації  знаходиться у відрядженні.

        Судова колегія, розглянувши зазначені клопотання та враховуючи думку інших учасників процесу, прийняла рішення про їх відхилення та вирішила розглянути справу за відсутністю зазначених учасників процесу з наступних підстав.

           Клопотання Одеської обласної ради підписано не головою цієї ради, а керівником секретаріату ради без надання доказів, що ця особа має право представляти цю  раду. До клопотань ТОВ „Міський андрологічний центр”  та    Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації  не додано доказів (документів), які б підтверджували викладені в них підстави неможливості участі їх представників. Крім того, хвороба або знаходження у відрядженні одного з представників юридичної особи, яку може представляти керівник або інша особа, не можуть бути підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, 13.06.2006р. закінчується, передбачений нормами КАС України, двомісячний строк розгляду адміністративної справи і цей кодекс не передбачає можливості продовження розгляду справи у більш тривалі строки, а тому відкладення розгляду справи за межами цього строку є  грубим порушенням норм КАС України, що допускати не можливо.

         Представник позивача в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав свою скаргу і просив її задовольнити на  викладених у ній підставах.

           Представники відповідачів - Одеської облдержадміністрації  та Управління охорони здоров”я та медицини катастроф Одеської облдержадміністрації   просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову без змін.

           Представник Управління охорони здоров”я Одеської міськради в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу і просив її задовольнити.  

            У судовому засіданні,  відповідно до ч.3 ст. 160  КАС України, оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

      Заслухавши усні пояснення  учасників процесу, ознайомившись з доводами  апеляційної скарги та запереченнями на неї,   дослідивши обставини  і матеріали  справи,  в тому числі наявні у них докази,  відповідність викладеним  в постанові висновкам  цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

            Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що згідно акту від 12.02.1992 р. державне майно загальною балансовою вартістю 63166 тис. руб. та іншими фінансово-господарськими показниками згідно додатку передавалося без права зміни форми власності, а, крім того, у зазначеному акті та додатку до нього взагалі не визначені об'єкти нерухомості, що підлягали передачі.  Суд з посиланням на рішення виконкому Одеської облради №160 від 22.05.1990 р. зробив висновок, що спірна будівля була передана закладу охорони здоров”я –пологовому будинку №6 міського відділу охорони здоров”я Одеського міськвиконкому на підставі вищезазначеного акту від 12.02.1992 р. саме у користування.

         Крім того, суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення Одеської облради від 24.04.2003 р. №154-ХХІУ не порушує прав та охоронюваних законом інтересів Одеської міськради.

            Проте з таким висновком місцевого суду погодитись не можливо, виходячи з такого.

           Як свідчать матеріали справи і цю обставину визнають і не оспорюють учасники спору, будівля, розташована за адресою: м. Одеса вул. Чорноморська (Гефта), №1, починаючи з 1961 року використовувалась як пологовий будинок  під №6.

           Постановою КМ України від 05.09.1991р. „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю  адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю” передбачено, що всі пологові будинки, які знаходились в державній власності, переходять у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність) і розмежування між власністю областей та міст обласного підпорядкування повинно проводитись облвиконкомами з участю виконкомів  нижчестоящих Рад народних депутатів.

       На виконання зазначеної постанови, Одеська обласна рада народних депутатів прийняла рішення від 29.11.1991р. №266-ХХІ „Про розмежування державного майна  між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області”, відповідно до якого затвердила перелік державного майна, яке передається у власність обласної ради народних депутатів, міст обласного підпорядкування та районів області.

        З вищезазначеного переліку вбачається, що пологові будинки, розташовані на території міста Одеса,  передавались  у комунальну власність м. Одеса.

             Вищезазначені нормативні акти свідчать про те, що пологові будинки, розташовані на території м. Одеса, були передані у комунальну власність територіальної громади м. Одеси.

         З наявного в матеріалах справи акту  б/н від 12.02.1992р., вбачається, що відділ  охорони здоров”я виконкому Одеської обласної ради  передав відділу охорони здоров”я Одеського  міськвиконкому (який діяв за дорученням міськвиконкому), а останній прийняв  пологовий будинок №6, розташований  за адресою м. Одеса, вул. Гефта,1.   

             Оцінюючи вищезазначений акт  б/н від 12.02.1992р., місцевий суд дійшов висновку, що будівля пологового будинку передавалась лише у користування, оскільки в акті зазначено - майно передається без права зміни форми власності.

             Проте таке тлумачення акту не відповідає фактичним обставинам.

           Так, по-перше, в акті зазначено, що передача майна, в тому числі пологового будинку №6 здійснюється на виконання вищезазначених Постанови КМ України та  Рішення Одеської обласної ради народних депутатів. Але ці нормативні акти регулювали передачу майна саме у власність, а не у користування. По –друге, актом передбачено, що майно приймає відділ охорони здоров”я Одеського  міськвиконкому без права зміни форми власності, тобто обумовлено, що цей відділ  не має права змінювати у подальшому форму власності,  а не те, що він приймає майно без зміни форми власності.   

             За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд дав невірну оцінку зазначеним нормативним актам і дійшов до помилкового, тобто такого, що не відповідає фактичним обставинам, висновку про те, що будівля пологового будинку передавалась не у власність,  а лише у користування,  і вважає, що зазначена будівля була передана і знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси.

             Крім того, судова колегія критично оцінює посилання Одеської міської ради на те, що вищезазначені Постанова КМ України та рішення Одеської обласної ради стосувались лише пологових будинків, а не будівель, в яких вони знаходяться, і вважає таку позицію хибною, оскільки в зазначених документах йдеться про пологові будинки в цілому, як про цільні майнові комплекси  цих установ, тобто, враховуючи будівлі і приміщення, в яких вони розташовані, а не про окреме майно цих установ.

           Оспорюваним позивачем рішенням відповідач - Одеська обласна рада затвердив нову редакцію переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, включивши до нього будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська,1 (п.11.1.422 переліку об'єктів), тобто будівлю пологового будинку №6, визнавши цим самим за собою право власності на це майно, чим порушив норми  Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні” та „Про власність”.

           Зазначене рішення відповідача суперечить вищевказаним нормативним актам та порушує права позивача, як власника цієї будівлі, і фактично позбавляє його права власності на неї.

           Стаття 16 ЦК України передбачає такий від захисту цивільних прав як визнання незаконним рішень органів державної влади та місцевого самоврядування. Стаття 21 цього Кодексу передбачає, що суд визнає незаконним  та скасовує правовий акт індивідуальної дії або нормативно-правовий акт виданий органом державної влади або місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

           Відповідно до ст.17 КАС України, спори між суб'єктами владних повноважень повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства, а відповідно до ст.162 цього Кодексу суд може визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень або визнати його нечинним.

          За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що вимоги позивача про визнання нечинним  рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003 р. №154-ХХІУ „Про майно загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада”  в частині включення до переліку об'єктів п.11.1.422, а саме: будівлі №1 по вул. Чорноморська (Гефта) в м. Одеса, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

            При цьому, судова колегія вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з цією позовною вимогою, оскільки з матеріалів справи вбачається, що він (позивач) узнав про порушення його права (прийняття відповідачем Одеською обласною радою оспорюваного рішення) лише в жовтні 2005р. і саме з цієї дати необхідно відраховувати початок перебігу цього строку.

           Оскільки відповідач своїм рішенням  не визнає і фактично оспорює право власності позивача на вищезазначену будівлю, а судовою колегією встановлено, що саме позивач є її власником, вимоги позивача про визнання за ним права власності на цю будівлю також підлягають задоволенню, оскільки такий  вид захисту цивільних прав передбачений ст.ст.16 та 392 ЦК України та ст.48 Закону України „Про власність”.

       За таких обставин, підлягають задоволенню похідні вимоги позивача про визнання недійсним (нечинним)  свідоцтва   від 20.01.2005 р. серії САА №273026 на право комунальної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст Одеської  області в особі Одеської облради,  на будівлю №1 по вул. Чорноморська  в м. Одеса, виданого головою Одеської державної адміністрації, оскільки зазначене свідоцтво видано на підставі рішення, яке визнається судовою колегією нечинним (незаконним).

    З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення місцевого суду, відповідно до ст. 202 КАС України, - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись Постановою КМ України від 05.09.1991р. „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю  адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю”,  Рішенням  Одеської обласної ради народних депутатів  від 29.11.1991р. №266-ХХІ „Про розмежування державного майна  між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області”, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 48 Закону України „Про власність”, ст. 16 та ст. 392  ЦК України,  ст.ст. 17,86,162,195,196,198,202,205,206, 211 та 254 КАС  України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

1.  Апеляційну скаргу Одеської міської ради (м. Одеса) - задовольнити.   

2.  Постанову господарського суду Одеської області від 10.03.2006 р. у справі   №30/455-05-11093А  - скасувати.

3.   Позов Одеської міської ради (м. Одеса) –задовольнити.   

     Визнати за територіальною громадою м. Одеси, в особі Одеської міської ради, право комунальної власності на нерухоме майно –нежитлову будівлю літ. „А” загальною площею 1153,99 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська,1.

     Визнати нечинним (незаконним) рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003 р. №154-ХХІУ „Про майно загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада”, в частині включення до переліку об'єктів (п.11.1.422 переліку)  нежитової будівлі  -  особняка Гавсевича, збудованого у 1903 році, розташованого  за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська,1.

     Визнати нечинним (незаконним) свідоцтво   від 20.01.2005 р. серії САА №273026 на право комунальної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст Одеської  області в особі Одеської облради,  на  нерухоме майно –нежитлову будівлю літ. „А” загальною площею 1153,99 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська,1.

       Постанова, згідно ст.254 КАС України, набуває законної сили з дня її оголошення і може, згідно ст.211 КАС України, бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду  України.

Суддя-доповідач:                                                                                       Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                          Бєляновський В. В.

                                                                                                                       Шевченко В. В.