Постанова

від 17.11.2015 по справі 804/14329/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 р. Справа № 804/14329/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Путрі А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровський області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФОП ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровський області від 19.08.15 №0005141701 та №0005131701 від 19.08.15, визнати протиправним та скасувати вимогу ДПІ про сплату боргу № Ф-0000181701 від 28.07.15 та рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій від 19.08.15 № 0000181701. На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про невідповідність висновків акту перевірки позивача, з посиланням на який прийняті оскаржувані рішення, вимогам податкового законодавства. Позивачем зауважено, що висновки ДПІ про завищення податкового кредиту з ПДВ та заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету, не відповідають наявним у позивача первинним документам та є необґрунтованими. Щодо заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем зазначено, зокрема, що при формуванні звітів за 2011-2012 роки фізична особа - підприємець ОСОБА_4 керувався нормами постанови правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. № 22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 р. за № 1014/18309, «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ані Законом № 2464, ані Порядком № 22-2 не визначено порядок заповнення таблиці 1 додатку 5, в том числі порядку розподілу отриманого доходу в розрізі місяців. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, навівши доводи, викладені в позові, уточненому позові та письмових поясненнях.

Відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровський області (далі - відповідач, ДПІ), проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що оскаржувані рішенні прийняті на підставі висновків акту перевірки позивача, за якими останній порушив абз.5 п.6 ст. 128 Господарського кодексу України, п.п.16.1.2. п.16.1 ст.16, п.177.10 ст. 177 ПКУ щодо неналежного ведення обліку доходів і витрат у 2011, 2012, 2014 році; п.177.2, п.177.4 ст. 177 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за 2014 рік на 52 423.12 грн, п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 76 765,19 грн. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову, навівши пояснення, аналогічні доводам, викладеним в акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні рішення, та в запереченнях проти позову.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносин, суд при винесені рішення виходить з наступних підстав та мотивів.

Зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 19.08.15 № №0005141701, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 65 527,90 грн., та № 0005131701, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 66 615 грн., а також вимоги про сплату боргу № Ф-0000181701 від 28.07.15 на суму 76 765,19 грн. та рішення № 0000181701 від 19.08.15, яким до позивача застосовані штрафні санкції з єдиного внеску в розмірі 18 391,13 грн., вбачається, що вони прийняті відповідачем на підставі акту перевірки від 28.07.15 № 2437/04-63-17-01/НОМЕР_3.

За висновками означеного акту перевірки, який складений про результати документальної планової невиїзної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року, дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014 року», проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- абз.5 п.6 ст. 128 Господарського кодексу України, п.п.16.1.2. п.16.1 ст.16, п.177.10 ст. 177 ПКУ щодо неналежного ведення обліку доходів і витрат у 2011, 2012, 2014 році;

- п.177.2, п.177.4 ст. 177 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за 2014 рік на 52 423.12 грн.;

- п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.10 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 76 765,19 грн., в т.ч. за 2011 рік - на 7 946.61 грн., за 2012 рік - на 21 482, 27 грн.; за 2014 рік - на 47 336, 31 грн.;

- п.198.3 ст. 198 ПКУ з урахуванням п. 44.1, п.44.6 ст.44, п.п 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПКУ в результаті чого встановлене завищення податкового кредиту у сумі 53 292 грн. у т.ч. за січень 2014 року на суму 91 грн., за березень 2014 року на суму 96 грн., за квітень 2014 року на суму 2788 грн., за травень 2014 року на суму 11683 грн., за червень 2014 року на суму 7547 грн., за липень 2014 року на суму 8191 грн., за серпень 2014 року на суму 7853 грн., за вересень 2014 року на суму 4123 грн., за жовтень 2014 року на суму 7369 грн., за листопад 2014 року на суму 3551 грн.

Підставою для означених висновків слугували доводи посадових осіб ДПІ про те, що позивач у 2014р. здійснював діяльність у кафе-барі «Бір-Тайм» та фактично орендував приміщення загальною площею 259,77 кв.м., а мав при цьому лише одного найманого працівника - бармена, бар займає площу 14 кв.м., отже інші приміщення закладу, а саме кухня, зал для відвідувачів - функціонувати не можуть, й відповідно витрати, понесені на забезпечення функціонування кухні, не можуть відноситись до витрат операційної діяльності, оскільки відсутній зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача. Беручи до уваги те, що протягом 2014 року позивач використовував працю однієї найманої особи (бармена), то позивач, на думку ДПІ, не правомірно сформував склад валових витрат, тобто до складу валових витрат, включені витрати, які не пов'язані з діяльністю бару, у т.ч. : - витрати на придбання конвенційної печі від ППФ „ВАКВІ" (код ЄДРПОУ 21935551) у сумі 9125 грн.; - витрати на установку системи відеонагляду від ТОВ ПП „Авангард Секьюріті" (код ЄДРПОУ 36156856) у сумі 9240,31 грн. (у зв'язку з тим, що ТОВ "Метрополія" окремо надає послуги охорони приміщення, які сплачуються ФОП ОСОБА_4 за рахунками); - витрати на придбання продуктів харчування у супермаркетах для приготування їжі у сумі 48 755,53грн.; - витрати на оренду, комунальні послуги та експлуатаційні витрати на все орендоване приміщення загальною площею 259,77 кв.м. від ТОВ "Метрополія" (код ЄДРПОУ 32998698) у сумі 252 895,76 грн. За результатами перевірки ДПІ при розрахунку сум витрат, пов'язаних з експлуатацією орендованого приміщення (витрати на оренду, комунальні послуги та експлуатаційні витрати) залишила у складі витрат суми орендної плати, комунальних послуг та експлуатаційних витрат у розрахунку за 14 кв.м., які безпосередньо пов'язані з веденням підприємницької діяльності позивача.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, ДПІ встановлено його заниження за 2011 рік на суму 22 900,84 грн., за 2012 рік на суму 50 939,83 грн., за 2014 рік на суму 356 344,45грн., у зв'язку з тим, що позивачем було заповнено графу 2 Таблиці №1 Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску не за даними Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні - особи підприємці, а за даними встановленої мінімальної заробітної плати.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зауважує на наступному.

Правовідносини з приводу формування платником податків - фізичною особою - підприємцем витрат та податкового кредиту врегульовані приписами ПКУ.

Так, відповідно до п.177.1. ст.177 ПКУ (в редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПКУ).

За приписами п 177.3. ст.177 ПКУ для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.177.4. ст.177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Положеннями пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПКУ витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності)податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в п.201.1. ст.201 ПКУ; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Так, відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6. ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Положеннями п.201.10. ст.201 ПКУ визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних; реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання; відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

На підтвердження правомірності віднесення спірних сум до витрат господарської діяльності позивача та до податкового кредиту, а також реальності операцій з ТОВ ПП «Авангард Секьюріті», ППФ «ВАКВІ», ТОВ «Метрополія», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «РТЦ», ТОВ «ГРУ», ТОВ «Метро», за якими позивачем були сформовані спірні суми витрати та податкового кредиту, останнім надані до перевірки та до суду: - відповідні договори, - рахунки, податкові накладні, фіскальні звітні чеки; - акти виконаних робіт та видаткові накладні, платіжні доручення, книги обліку розрахункових операцій.

Суд відмічає, що ДПІ не висловлено жодних зауважень з приводу оформлення таких документів, факт оплати отриманих товарів та послуг ДПІ також не заперечується.

Окремо суд зазначає, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ ПП «Авангард Секьюріті», ППФ «ВАКВІ», ТОВ «Метрополія», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «РТЦ», ТОВ «ГРУ», ТОВ «Метро» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків, а придбання позивачем і подальша реалізація продуктів харчування, придбання конвекційної печі, встановлення системи відеонагляду, яка, як зазначено представником позивача в судовому засіданні, спрямована на підвищення прибутковості господарської діяльності платника податків та оптимізацію процесів для підвищення ефективності господарської діяльності, витрати на оренду, комунальні послуги і експлуатаційні витрати відповідають та узгоджуються з видам діяльності позивача, зокрема, 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Суд також зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996, відповідно до ст.1 якого первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз наведених приписів дає підстави для твердження про те, що первинний документ має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. За змістом ст.1 згаданого Закону господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Така вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПКУ, зокрема ст. 138, ст.139, 198 ПКУ.

Суд відмічає, що ДПІ не заперечується фактичне здійснення спірних господарських операцій (придбання конвенційної печі від ППФ „ВАКВІ" на суму 9 125 грн.; установка системи відеонагляду від ТОВ ПП „Авангард Секьюріті" на суму 9 240,31 грн.; придбання продуктів харчування у супермаркетах для приготування їжі у сумі 48 755,53 грн.; взяття в оренду приміщення загальною площею 259,77 кв.м. від ТОВ "Метрополія", оплату комунальних послуг, експлуатаційних витрат на все орендоване приміщення у сумі 252 895,76 грн.), їх підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також спричинення реальних змін майнового стану платника податків - позивача.

Доводи відповідача щодо відсутності зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю позивача, які гуртуються виключено на даних співвідношення кількості працівників позивача та розміру орендованого приміщення, не заслуговують на увагу, адже є суб'єктивним припущенням посадових осіб ДПІ, не підтвердженими належними та допустимими доказами невикористання позивачем у своїй господарській діяльності всього орендованого у ТОВ "Метрополія" приміщення загальною площею 259,77 кв.м., доказів невикористання позивачем кухні у своїй господарській діяльності, зокрема через брак робочої сили, доказів ненадання позивачем послуг з мобільного харчування в приміщенні означеного розміру. Втім, з наданих позивачем касових стрічок, книги обліку касових операцій пояснень бухгалтера позивача, наданих в судовому засіданні, вбачається факт надання позивача послуг з мобільного харчування у спірному періоді.

Враховуючи викладене, суд зазначає про правомірність включення позивачем в Декларації з ПДВ за 2014 рік спірних сум податкового кредиту в розмірі 53 292 грн., а також про правомірність визначення позивачем спірної суми витрат, що підтверджено первинними документами та безпосередньо пов'язано з веденням господарської діяльності позивача, спрямованої на отримання доходу.

За викладених обставин висновки ДПІ про порушення позивачем п.177.2, п.177.4 ст. 177 ПКУ та п. 198.3 ст. 198 ПКУ з урахуванням п. 44.1, п.44.6 ст.44, п.п 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПКУ не узгоджуються з приписами податкового законодавства.

З огляду на відсутність порушення позивачем порядку формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, відсутні підстави для донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість та відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій за грошовими зобов'язаннями з означених податків, а також, як наслідок, підстави для нарахування єдиного внеску у відповідній частині. Отже, податкові повідомлення - рішення ДПІ від 19.08.15 №0005141701 та №0005131701 є протиправними та підлягають скасуванню.

З приводу заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та правомірності вимоги ДПІ про сплату боргу від 28.07.15 № Ф-0000181701 та рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій від 19.08.15 № 0000181701 суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 3 п. 1 та п. 4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 № 2464 (далі - Закон № 2464) фізичні особи - підприємці є платниками єдиного внеску.

Приписами пп.ч.1 ст.7 Закону № 2464 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

За змістом ч.11 ст.8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з п. 8 ст. 9 Закону № 2464 для цієї категорії платників єдиного внеску базовим звітнім періодом є календарний рік.

Відповідно до п.4 ст. 8 Закону № 2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Суд зазначає, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску за період 2011 та 2012 рік визначений Інструкцією про порядок нарахування і сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.10 № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.10 за № 994/18289 (втратила чинність згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 21.01.2014 р. № 1-1).

Згідно з підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 розділу II Інструкції № 21-5 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За змістом п. 3.16 розділу III Інструкції № 21-5 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що дорівнювала до 1 жовтня 2011 року п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок, з 1 жовтня 2011 року - сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

В 2011 році розмір мінімальної та максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за місяць дорівнював: 01.01.11 по 31.03.11 - 941 грн. та 14 115 грн., з 01.04.11 по 30.09.11 - 960 грн. та 14 400 грн., з 01.10.11 по 31.11.11 - 985 грн. та 16 745 грн., з 01.12.11 по 31.12.11 - 1004 грн. та 17 068 грн.,

В 2012 році розмір мінімальної та максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за місяць дорівнював: з 01.01.12 по 31.03.12 - 1073 грн. та 18241 грн., з 01.04.12 по 30.06.12 - 1094 грн. та 18598 грн., з 01.07.12 по 30.09.12 - 1102 грн. та 18734 грн., з 01.10.12 по 30.11.12 - 1118 грн. та 19006 грн., з 01.12.12 по 31.12.12 - 1134 грн по 19 278 грн.

Порядок та термін сплати єдиного внеску фізичними-особами підприємцями на загальній системі оподаткування було визначено п. 4.5 розділу IV Інструкції № 21-5.

Згідно з підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 розділу IV Інструкції № 21-5 обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій та отриманих від податкових органів відомостей про результати перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пп.4.5.2 п. 4.5 розділу IV Інструкції № 21-5 платники, визначені підпунктом 2.1.3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачують єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25 відсотків річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації.

Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Правовідносини з формування звітів у 2011-2012р. унормовані Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.10 № 22-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.11.10 за № 1014/18309, згідно з п. 3.2 якого фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом; звітним періодом є календарний рік.

Згідно з п. 4.10 Порядку № 22-2 фізичні особи - підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт згідно з таблицею 1 додатка 5 до цього Порядку.

Аналіз наведених законодавчих актів - Закону № 2464, Порядку № 22-2 - не дають підстави для висновку про визначення порядку заповнення таблиці 1 додатку 5, зокрема порядку розподілу отриманого доходу в розрізі місяців.

Як зазначено вище, Законом № 2464 визначено, що базою для нарахування єдиного внеску є доход, отриманий фізичною особою - підприємцем від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, приписами пп.4.5.1 п.4.5 визначено, що обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій.

Судом встановлено, сторонами визнано, що сума доходу по рядку «Усього» в колонці 2 в таблиці 1 додатку 5 за 2011 та 2012 роки дорівнює розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, який визначений в декларації про майновий стан і доходи (показник по рядку «Усього» колонки 7 розділу I додатку 5).

Оскільки порядку розподілу річного доходу по місяцях не визначено, суд зазначає, що позивачем правомірно такий розподіл було проведено, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, установлений на місяць, а в грудні - залишок, який визначено як різниця між чистим річним доходом і визначеним за 11 місяці звітного року. При цьому єдиний внесок за період с січня по листопад був нарахований в розмірі не менше мінімального страхового внеску, що відповідає ч.1 ст.7 Закону № 2464, а за грудень - в межах максимальної величини доходу, на який нараховується єдиний внесок.

В ході розгляду справи відповідачем - суб'єктом владних повноважень не спростована правомірність такого розрахунку позивача, використання ДПІ даних Книгу обліку доходів та витрат не передбачено чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

На підставі викладеного суд зазначає про безпідставність донарахування єдиного внеску позивачу за 2011 рік з доходу 22 900,84 грн. в розмірі 7946,59 грн. та за 2012 рік з доходу 50 939,83 грн. в розмірі 17 676,12 грн.

Враховуючи наведене, а також з огляду на відсутність правових підстав для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 52 423,12 грн., про що наведено вище, суд зазначає про незаконність вимоги ДПІ про сплату боргу з єдиного внеску від 28.07.15 № Ф-0000181701 та рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску від 19.08.15 № 0000181701.

Беручи до уваги вищевикладене позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 підлягають задоволенню, а судові витрати розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровський області №0005141701 від 19.08.15 та №0005131701 від 19.08.15.

Визнати протиправним та скасувати вимогу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровський області про сплату боргу від 28.07.15 № Ф-0000181701 та рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровський області про застосування штрафних санкцій від 19.08.15 № 0000181701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровський області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 460 грн. (чотириста шістдесят гривень) сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 23.11.15.

Суддя А.О. Коренев