Постанова

від 19.10.2015 по справі 804/8542/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 р. Справа № 804/8542/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді : при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дніпропетровська приватна середня загальноосвітня школа «Британська міжнародна школа -Дніпропетровськ» до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ю» №3111-25 від 02.06.2015р., зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дніпропетровська приватна середня загальноосвітня школа «Британська міжнародна школа -Дніпропетровськ» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 28.09.2015р., просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми «Ю» від 02.06.2015р. №3111-25, винесену відповідачем про сплату податкового боргу в розмірі 296258,09 грн.;

- зобов'язати відповідача скасувати у картці особового рахунку позивача нарахування суми податкового боргу в розмірі 296258,09 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорювана вимога є протиправною з огляду на те, що позивач є землекористувачем земельних ділянок за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Свердлова, буд.39-а площею 0,1393га та 0,4586га згідно укладених договорів оренди від 22.08.2001р. та від 26.03.2002р. зі строком дії до 21.06.2016р. та до 20.12.2016р. відповідно, проте, оскільки позивач є дошкільним загальноосвітнім навчальним закладом, він, згідно п.п.282.1.8 п. 282.1 ст.282 ПК України( в редакції, яка діяла станом до 31.12.2014р.) є звільненим від сплати земельного податку до складу якого входить і орендна плата за земельні ділянки юридичних осіб про що позивачем було зазначено у додатку 2 до податкових декларацій за 2013-2014р.р. Окрім того, позивач посилається і на те, що аналогічні обставини уже були предметом судового розгляду при оскарженні позивачем податкової вимоги №29-13 від 14.08.2013р. за результатами розгляду якої за постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2013р. у справі №804/15143/13-а вказану вимогу було визнано протиправною та скасовано, дане судове рішення набрало законної сили 22.01.2015р., а тому позивач вважає, що відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені судовими рішеннями обставини не доказуються при розгляді інших справ за участю тієї ж самої особи щодо якої встановлені ці обставини, а згідно до вимог ст.ст.124,129 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади. Отже, позивач вважає, що судовими рішеннями було визнано право позивача, як ліцензованого дошкільного, загальноосвітнього навчального закладу, на пільги зі сплати орендної плати в 2013 і 2014р.р. За викладених обставин позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що сума податкового боргу є узгодженою не відповідає змісту ст.54 ПК України у зв'язку з чим відповідач не мав достатніх правових підстав для надсилання позивачеві оспорюваної вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях на позов просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що позивач має діючі договори оренди земельних ділянок від 22.08.2001р., від 26.03.2002р., що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Свердлова, буд. 39а площею 0,4586 га, 0,1393га зі строком дії до 21.06.2016р. та до 20.12.2016р. Також, 06.05.2015р. до податкової інспекції надійшли рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015р. по справі №904/7998/14 та від 30.03.2015р. по справі № 904/8000/14 згідно яких внесені зміни до діючих договорів оренди. Інформація про внесення змін до існуючих договорів в частині надання пільги з орендної плати за землю до ДПІ не надходила. Крім того, позивачем було самостійно обчислено суму грошового зобов'язання за землю, яку зазначено у наданих до ДПІ податкових деклараціях за 2013, 2014 та 2015 роки, та яка є узгодженою у відповідності до вимог ст. 54 ПК України, а тому відповідач вважає, що дії посадових осіб ДПІ щодо формування та направлення оспорюваної податкової вимоги у повній мірі відповідають нормам діючого законодавства, є правомірними. Також у своєму листі від 16.10.2015р. представник відповідача вказує на те, що підстави для застосування пільги, передбаченої п.п.282.1.8 п.282.1 ст.282 ПК України відсутні, оскільки дана норма пільги стосується земельного податку, а не орендної плати за землю, платником якої є позивач, при цьому, метою господарської діяльності позивача є отримання прибутку шляхом здійснення господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, вказані послуги є платними, наведена вище пільга передбачена лише для загальноосвітніх закладів, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, тоді як позивачем до ДПІ документів, які б підтверджували утримання його за рахунок коштів державного або місцевого бюджету не надано.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 19.10.2015р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дніпропетровська приватна середня загальноосвітня школа «Британська міжнародна школа -Дніпропетровськ» є ліцензованим дошкільним та загальноосвітнім навчальним закладом про що свідчить копія ліцензії АВ №548977 видана 25.03.2014р. департаментом освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації (а.с.17).

Також встановлено, що позивач є землекористувачем земельних ділянок, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Свердлова, буд. 39-а площами 0,4586га, 0,1393га згідно договорів оренди землі від 22.08.2001р., від 26.03.2002р. зі строком дії до 21.06.2016р., до 20.12.2016р. відповідно, що підтверджується відповідними копіями договорів оренди землі та копіями податкових декларацій з плати за землю за 2013р., 2014р. (а.с.7-16, 80-82, 112-114).

02.06.2015р. податковою інспекцією у відповідності до вимог ст.ст.20,59,60 ПК України була сформована податкова вимога форми «Ю» за №3111-25 про сплату позивачем податкового боргу станом на 01.06.2015р. за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 296258,09 грн., де орендна плата з юридичних осіб становить - 295028,10 грн., пеня - 1229,99 грн. (а.с.6).

Позивач просить визнати протиправною та скасувати вказану податкову вимогу посилаючись на її протиправність через те, що позивач має пільги та звільнений від сплати земельного податку у відповідності до вимог п.п.282.1.8 п.282.1 ст.282 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2014р.), що також підтверджено і судовими рішеннями між тими ж сторонами, з приводу того ж предмету спору, які набрали законної сили, встановлені обставини не доводяться при розгляді інших справ та відповідно до норм Конституції України є обов'язковими і для органів держаної влади, а тому вважає, що доводи відповідача про те, що суми грошових зобов'язань з орендної плати є узгодженими не відповідає змісту ст.54 ПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які приймали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкової вимоги відповідача №3111-25 від 02.06.2015р., а в решті позовних вимог слід відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкової вимоги відповідача №3111-25 від 02.06.2015р., суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту наданого та належним чином оформленого відповідачем на вимогу суду розрахунку суми податкового боргу за податковою вимогою №3111-25 від 02.06.2015р. на загальну суму -296258,09 грн., вказана сума складається із податкового боргу по сплаті орендної плати за самостійно поданими позивачем податковими деклараціями та розрахунками по сплаті за орендну плату за 2013р. у розмірі 60100,39 грн., пеня у розмірі 763,31 грн.; по декларації зі сплати орендної плати за землю за 2014р. у сумі 185070,43 грн., пеня у розмірі 466,68 грн.; за 2015р. по сплаті орендної плати по розрахунку з орендної плати за землю за грудень 2014р. та за податковими повідомленнями-рішеннями №0008061504 від 11.12.2013р., №0005541504 від 08.07.2014р., №0005551504 від 08.07.2014р., №0007741504 від 11.12.2013р. у загальній сумі 49857,28 грн. (а.с.110-111).

Проте, дії посадових осіб контролюючого органу по нарахуванню позивачеві податкового боргу станом на 01.06.2015р. за узгодженими грошовими зобов'язаннями за податковими деклараціями по платі за землю за 2013 та за 2014р., а також і за вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, які включені до оспорюваної вимоги, є протиправними та такими, що не відповідають вимогам діючого на момент виникнення спірних відносин нормам податкового законодавства України з наступних підстав.

За приписами п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній до 31.12.2014р.) передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою - п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів - п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України.

У відповідності до вимог п.п.269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України платниками податку за землю є, зокрема, землекористувачі. Останні є, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Правовий аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що позивач як землекористувач є платником загальнодержавного земельного податку до складу якого віднесено і орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності виходячи з аналізу норм п.п.14.1.72, п.п.14.1.73, п.п.14.1.136, п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 та п.п.269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України.

Аналогічна правова позиція також узгоджується і з позицією Верховного Суду України, викладеною у його постанові від 02.12.2014р. за позовом ПАТ «Сумська фірма «Усе для дому» до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, яка у відповідності до вимог ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для виконання всіма судами України.

За таких обставин, доводи відповідача про те, що позивач не є платником земельного податку, а є платником орендної плати за земельні ділянки спростовуються вищенаведеними доводами та правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 02.12.2014р.

В той же час, статтею 282 ПК України у редакції, чинній до 31.12.2014р., встановлені пільги щодо сплати податку для юридичних осіб.

Так, п.п.282.1.8 п.282.1 ст.282 ПК України (чинній у редакції на момент виникнення спірних відносин) визначено, що від сплати податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування.

За викладених обставин та враховуючи, що згідно з наданою позивачем відповідною копією ліцензії АВ №548977 виданою Департаментом освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, позивач є ліцензованим дошкільним загальноосвітнім навчальним закладом, а тому суд приходить до висновку, що на позивача станом на 2013-2014р.р. розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати земельного податку, встановлена п.п.282.1.8 п.282.1 ст. 282 ПК України ( у редакції, чинній на 2013, 2014р.р.).

Також, факт того, що на позивача розповсюджується пільга, встановлена п.п.282.1.8 п.282.1 ст.282 ПК України підтверджується і обставинами, встановленими постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2013р., ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014р., ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 22.01.2015р. у справі №804/15143/13-а за результатами розгляду адміністративного спору позивача про скасування податкової вимоги №29-13 від 14.08.2013р. про нарахування відповідачем податкового боргу зі сплати орендної плати за 2012р., тобто між тими ж самими сторонами, відносно позивача щодо якого встановлені ці обставини (а.с.18-19,79,93-95).

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судових рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За приписами п.2 ст.255 вказаного Кодексу, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорювати ся в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Отже, обставини щодо розповсюдження на позивача пільги про звільнення від земельного податку, встановленої п.п. п.п.282.1.8 п.282.1 ст. 282 ПК України не підлягають доказуванню у цій справі у відповідності до вимог ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід зазначити, що у відповідності до вимог ст.124 Конституції України, ст.14, ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма посадовими органами державної влади та на всій території України.

За таких обставин, нарахування контролюючим органом за оспорюваною вимогою податкового боргу за податковими зобов'язаннями по сплаті земельного податку за 2013-2014р.р. суперечить вищенаведеним нормам чинного на момент виникнення спірних відносин податкового законодавства.

При цьому, доводи представника відповідача про те, що на позивача не розповсюджується пільга, встановлена п.п.282.1.8 п.282.1 ст.282 ПК України, так як позивач не фінансується за кошти державного чи місцевого бюджету, метою його є отримання прибутку від надання послуг, які підлягають ліцензуванню, є неспроможними та такими, що суперечать нормам п.п.282.1.8 п.282.1 ст.282 ПК України (чинній у редакції на момент виникнення спірних відносин) якою було встановлено пільгу на звільнення від сплати земельного податку для дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форм власності і джерел фінансування.

Також є безпідставними і посилання відповідача на те, що станом на 02.06.2015р. ( на момент прийняття оспорюваної вимоги) суми грошових зобов'язань, які були визначені контролюючим органом позивачеві на підставі податкових повідомлень-рішень №0008061504 від 11.12.2013р., №0005541504 від 08.07.2014р., №0005551504 від 08.07.2014р., №0007741504 від 11.12.2013р. були узгодженими з огляду на те, що у ході судового розгляду справи було встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення оскаржуються у судовому порядку, постанова суду від 24.12.2014р. у справі №804/16680/14 ні станом на 02.06.2015р., ні станом на 19.10.2015р. не набрала законної сили, вказане судове рішення про скасування наведених вище податкових повідомлень-рішень знаходиться на стадії апеляційного оскарження, що підтверджується відповідним листом суду від 19.10.2015р. (а.с.102).

Згідно до вимог п.56.18 ст.56 ПК України при звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За викладених обставин, грошові зобов'язання за вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями станом на 02.06.2015р. є неузгодженими у відповідності до вимог п.56.18 ст.56 ПК України, а тому суд приходить до висновку про безпідставність їх включення до складу податкового боргу за оспорюваною вимогою.

За приписами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних судах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийняття оспорюваної вимоги з урахуванням встановлених судом обставин та вищенаведених доводів і норм чинного законодавства, які не були спростовані відповідачем.

Навпаки, представником відповідача у ході судового розгляду справи підтверджено факти того, що суми грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 11.12.2013р. та від 08.07.2014р., які були включені до оспорюваної податкової вимоги станом на 02.06.2015р., оскаржуються у судовому порядку, судове рішення не набрало законної сили станом на 02.06.2015р., а отже ці суми станом на 02.06.2015р. є неузгодженими.

Є безпідставними і твердження відповідача про те, що грошові зобов'язання по сплаті орендної плати за землю за 2013-2014р.р. позивачем були визначені самостійно у податкових деклараціях за відповідні періоди, а тому є узгодженими, оскільки податковим органом не враховано, що наявність пільги, визначеної п.п.282.1.8 п.282.1 ст.282 ПК України про звільнення його від сплати земельного податку у вигляді орендної плати за землю не звільняють позивача від обов'язку подання відповідних податкових декларацій, крім того, податковою інспекцією залишено поза увагою і те, що позивач у додатках 2 до податкових декларацій вказав про наявність відповідної пільги, що підтверджується змістом таких додатків (а.с.82-83,91-92).

Суд критично ставиться до доводів представника відповідача щодо отримання податковою інспекцією рішень господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015р. у справі №904/7998/14 та від 30.03.2015р. у справі №904/8000/14 згідно яких внесені зміни до п.1.3,п.3.1,3.2 діючих договорів оренди з огляду на те, що доказів набрання законної сили вказаних судових рішень станом на 02.06.2015р. суду не надано, окрім того, внесення змін до договорів можливе лише після набрання рішеннями законної сили, при цьому, змінені умови договору оренди не можуть мати зворотної дії в часі та розповсюджуватися на правовідносини сторін, які виникли за цими договорами у 2013-2014р.р. у відповідності до вимог ст. 58 Конституції України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, з урахуванням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що оспорювана вимога №3111-25 від 02.06.2015р. відповідачем прийнята не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправною і підлягає скасуванню.

В той же час, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача скасувати в картці особового рахунку позивача нарахування суми податкового боргу у розмірі 296258,09 грн. не підлягають задоволенню з огляду на те, що вказані вимоги позивача направлені на захист права на майбутнє, тоді як відповідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають судовому захисту лише порушені права та інтереси особи, при цьому, слід зазначити, що ці вимоги про скасування податкового боргу у картці особового рахунку позивача за оспорюваною податковою вимогою є наслідком визнання протиправною та скасування оспорюваної податкової вимоги у даній справі, які повинні бути вчинені посадовою особою відповідача лише після набрання даною постановою суду законної сили.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

З огляду на наведене, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп., сплачені позивачем за позовними вимогами майнового характеру (про визнання протиправною та скасування податкової вимоги) з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дніпропетровська приватна середня загальноосвітня школа «Британська міжнародна школа -Дніпропетровськ» до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ю» №3111-25 від 02.06.2015р., зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ю» №3111-25 від 02.06.2015р.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дніпропетровська приватна середня загальноосвітня школа «Британська міжнародна школа -Дніпропетровськ» (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Свердлова, 39а, код ЄДРПОУ 31270773) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 26.10.2015р.

Суддя ОСОБА_1