Постанова

від 11.11.2015 по справі 808/3931/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року об 11 год. 56 хв.Справа № 808/3931/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників:

позивача - Терещук С.Г.,

відповідача - Радової С.О., Параконної Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Азовкабель»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та акту,

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного акціонерного товариства «Азовкабель» (далі - позивач) до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.07.2015 №0000422201 та №0000412201;

- визнати протиправним та скасувати акт №057/08-22-22-02-08/31600918 від 30.06.2015 про результати документальної виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ВК «Практик» (код ЄДРПОУ 23119040) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами перевірки дійшов необґрунтованих висновків про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту лютого 2015 року грошових коштів в розмірі 100000,00 грн. по взаємовідносинах з ВК «Практик», оскільки вказані кошти віднесені до складу податкового кредиту за товар, який був фактично оплачений та отриманий позивачем в лютому 2015 року. Зазначає, що відповідач дійшов необґрунтованих висновків про те, що зазначені кошти сплачені в рахунок погашення існуючої заборгованості за раніше поставлений товар. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за результатами перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно даних бухгалтерського рахунку №631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» у ПрАТ «Азовкабель» у розрізі договору №8 від 08.01.2014 рахувалась кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках з ВК «Практик» станом на 01.02.2015 у розмірі 849000,00 грн. (тобто здійснена перша з подій - поставка товару за рахунок чого був сформований податковий кредит з податку на додану вартість при складенні видаткових накладних на поставку товару у попередніх періодах). Вважає, що сплата грошових коштів протягом лютого 2015 року у розмірі 719000,00 грн. здійснена в погашення існуючої кредиторської заборгованості по договору №8 від 08.01.2014 за ідентичний товар, що свідчить про неправомірність формування показників податкової звітності позивача за лютий 2015 по взаємовідносинам з ВК «Практик». Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що з 23.06.2015 по 30.06.2015 співробітниками Бердянської ОДПІ проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ВК «Практик» (код ЄДРПОУ 23119040) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, за результатами якої складено акт №057/08-22-22-02-08/31600918 від 30.06.2015 (далі - Акт).

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.7 ст.201 та п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податків занижено суму податку на додану вартість до сплати за лютий 2015 року у розмірі 81725,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за попередні періоди у розмірі 18275,00 грн.

Не погодившись з висновками Акту позивач подав заперечення, у відповідь на які листом від 07.07.2015 №8375/10/08-22-22-02 відповідач зазначив про правомірність висновків Акту та необґрунтованість заперечень.

На підставі Акту контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№000042201 від 08.07.2015, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 18275,00 грн.;

№0000412201 від 08.07.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 122587,50 грн., в т.ч. за основним платежем 81725,00 грн. та 40862,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

З акту перевірки судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача про те, що оскільки згідно даних бухгалтерського рахунку №631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» у ПрАТ «Азовкабель» у розрізі договору №8 від 08.01.2014 рахувалась кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках з ВК «Практик» станом на 01.02.2015 у розмірі 849000,00 грн. (тобто здійснена перша з подій - поставка товару за рахунок чого був сформований податковий кредит з податку на додану вартість при складенні видаткових накладних на поставку товару у попередніх періодах), то сплата грошових коштів протягом лютого 2015 року у розмірі 719000,00 грн. здійснена в погашення існуючої кредиторської заборгованості по договору №8 від 08.01.2014 за ідентичний товар, що свідчить про неправомірність формування показників податкової звітності позивача за лютий 2015 по взаємовідносинам з ВК «Практик».

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасувати акт №057/08-22-22-02-08/31600918 від 30.06.2015 про результати документальної виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ВК «Практик» (код ЄДРПОУ 23119040) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, суд зазначає наступне.

За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства. Він містить суб'єктивні висновки особи, яка його склала, що виявлених порушень.

Виходячи з вказаної норми, слід зазначити, що акт перевірки не містить владних управлінських приписів щодо позивача та не породжує для нього жодних правових наслідків.

Отже, виключно результат реалізації повноваження контролюючого органу (а саме - рішення контролюючого органу, податкове повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, тощо), а не процес реалізації його повноважень може бути об'єктом судового оскарження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування акту №057/08-22-22-02-08/31600918 від 30.06.2015.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.07.2015 №0000422201 та №0000412201, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, (далі - ПК України, тут і в подальшому в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

З матеріалів справи судом встановлено, що 08 січня 2014 між позивачем та ВК «Практик» укладено договір №8, відповідно до умов якого постачальник - ВК «Практик» зобов'язується поставити та передати у власність сплав ССуМ та злитки алюмінієві циліндричні (далі - товар), а покупець - ПрАТ «Азовкабель» зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (а.с.25). Пунктом 2.1 договору №8 передбачено, що загальна сума договору (з урахуванням ПДВ) формується як сума вартості окремих додатків. Відповідно до п.2.2 договору №8 оплати кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Станом на 01.02.2015 у ПрАТ «Азовкабель» перед ВК «Практик» рахувалась заборгованість по виставленому рахунку №36 від 10.11.2014 за поставлений свинець на адресу позивача сплав ССуМ в розмірі 849000,00 грн.

У зв'язку з наявністю у позивача кредиторської заборгованості перед ВК «Практик» контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем в лютому 2015 року здійснювалась оплата в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів за вже поставлений товар.

Разом з тим, судом встановлено, що 09.02.2015 контрагентом позивача виставлено рахунок-фактури №2 від 09.02.2015 на поставку на адресу ПрАТ «Азовкабель» злитків алюмінієвих циліндричних в кількості 7 тон, на загальну суму 240000,00 грн., в тому числі ПДВ 40000,00 грн. (а.с.35).

На підтвердження поставки товару за вищевказаним рахунком-фактури до матеріалів справи надано видаткову накладну №2 від 18.02.2015, товарно-транспортну накладну №1 від 18.02.2015, податкову накладну №2 від 09.02.2015 та №3 від 13.02.2015 (а.с.36-39). Оплата за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями №15 від 09.02.2015 на суму 240000,00 грн. та №25 від 13.02.2015 на суму 180000,00 грн. (а.с.40-41).

Крім того, судом встановлено, що 19.02.2015 ВК «Практик» виставлено позивачу рахунок-фактуру №3 від 19.02.2015 на суму 180000,00 грн., в тому числі ПДВ 30000,00 грн., за поставлені злитки циліндричні в кількості 3 тони (а.с.30).

На підтвердження поставки товару за вищевказаним рахунком-фактури до матеріалів справи надано, товарно-транспортну накладну №3 від 05.03.2015, податкову накладну №4 від 19.02.2015. Оплата за поставлений товар підтверджується платіжним дорученням №36 від 19.02.2015 на суму 180000,00 грн. (а.с.34).

Також, судом встановлено, що 05.03.2015 ВК «Практик» поставлено на адресу позивача товар - злитки циліндричні в кількості 3 тони на суму 180000,00 грн., в тому числі ПДВ 30000,00 грн., на підтвердження чого надано видаткову накладну №4 від 05.03.2015, податкову накладну №4 від 19.02.2015.

Суд зазначає, що вищезазначені платіжні доручення містять посилання на номер та дату рахунку-фактури, а також найменування товару, за який здійснено оплату, відтак їх можливо ідентифікувати зі здійсненою поставкою.

Крім того, акт перевірки не містить жодних зауважень до первинних документів по господарським взаємовідносинам позивача з ВК «Практик».

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем документально підтверджено наявність господарських операцій між позивачем та ВК «Практик» в лютому 2015 року на визначену суму податку на додану вартість, яка була правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

Також, судом встановлено, що позивачем в лютому 2015 року також проводилось погашення заборгованості по рахунку №36 від 10.11.2014 на загальну суму 119000,00 грн., зокрема, платіжними дорученнями №14 від 06.02.2015, №39 від 19.02.2015, №63 від 23.02.2015, проте, суми коштів за вказаними платіжними дорученнями позивачем до складу податкового кредиту лютого 2015 року не включались, доказів протилежного суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що Костянтинівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області проводилась зустрічна звірка ВК «Практик» по господарським взаємовідносинах з ПрАТ «Азовкабель» за лютий - березень 2015 року, за результатами якої контролюючий орган дійшов висновку про документальне підтвердження здійснення господарських відносин між ВК «Практик» та ПрАТ «Азовкабель», зокрема, за лютий 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства «Азовкабель» в цій частині.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Азовкабель» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та акту задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Запорізькій області від 08.07.2015 №0000422201 та №0000412201.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в розмірі 281,73 грн. (двісті вісімдесят одна гривня 73 коп.) присудити на користь приватного акціонерного товариства «Азовкабель» за рахунок бюджетних асигнувань Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Запорізькій області до спеціального фонду Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 2535,57 (дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять гривень 57 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко