Постанова

від 16.11.2015 по справі 805/13198/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року Справа № 805/13198/13-а СНДО/808/29/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стратулат С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донунібуд» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2014 з Вищого адміністративного суду України до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донунібуд» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про скасування постанов.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2014 постанова Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2013 по справі № 805/13198/13-а скасована, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судове засідання призначено на 16.11.2015 о 09:00.

У судове засідання сторони не прибули, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Судом неодноразово здійснювався виклик позивача у судові засідання, проте у зв'язку із приведення АТО у регіоні, поштова кореспонденція до адреса не надходила, у зв'язку із чим, виклик позивача здійснювався через засоби масової інформації, а саме судом розміщено виклик позивача у судове засідання у газеті «Голос України» № 192 (6196) від 17.10.2015, про що свідчить роздруківка із газети Верховної ради України «Голос України», яка мітиться в матеріалах справи.

Згідно із ст. 39 КАС України, якщо зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, третіх осіб, свідків невідоме, суд може здійснити їх виклик через засоби масової інформації за останнім відомим місцем їхнього проживання (перебування) на території України. Виклик публікується в друкованому засобі масової інформації не пізніше ніж за сім днів до дати призначеного судового розгляду справи. Друкований засіб масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик протягом наступного року, визначається не пізніше 1 грудня поточного року в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судова повістка про виклик направлялась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, але була повернута суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 41 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

20.06.2012 між позивачем та ТОВ «Арніка» укладений договір підряду б/н, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по переплануванню та переобладнанню вбудованого приміщення аптеки з об'єднанням квартири № 24 під аптеку по вулиці Гагаріна, 42/23 в Центрально-Міському районі міста Горлівки. Строк виконання робіт 4 місяці з дня підписання договору.

В той же день наказом директора ТОВ «Унібуд» Маковки І.В. призначено відповідального за вказані будівельні роботи.

18.07.2012 Інспекцією ДАБК зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції та переобладнання вбудованого нежитлового приміщення по вул. Гагаріна 42/23 та квартири вул. Гагаріна 42, кв. 24 під аптеку у Центрально-Міському районі м. Горлівки. Генеральним підрядником в декларації зазначено ТОВ «Донунібуд».

25.10.2012 відповідачем зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, згідно якої замовником виконання будівельних робіт в місті Горлівці по вулиці Гагаріна, 42/23 та 42/24, є ТОВ «Арніка», а генеральним підрядником - позивач ТОВ «Донунібуд».

26.12.2012 відповідачем проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил при реконструкції вбудованого приміщення під аптеку по вулиці Гагаріна, 42/23 та квартири по вул. Гагаріна, 42/24 в місті Горлівка, за результатами якої складено акт, відповідно до змісту якого встановлено порушення пункту 6.1.1 ДБН В.2.2-17:2006, а саме, невиконання робіт з улаштування запроектованого пандусу.

Того ж дня відповідачем внесено до ТОВ «Донунібуд» припис № 368, яким зобов'язано позивача усунути вказані порушення в термін до 26 січня 2013 року, а також складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності за невиконання робіт з улаштування запроектованого пандусу.

12.03.2013 Інспекцією ДАБК винесено постанову № 38 про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності відповідно до акту перевірки від 26.12.2012, з фотоматеріалами, припису № 368 від 26.12.2012, протоколу від 26.12.2012. Даною постановою встановлено факт порушення ТОВ «Донунібуд» ДБН, а саме - не виконанні роботи з улаштування запроектованого пандусу під час реконструкції вбудованого приміщення під аптеку по вулиці Гагаріна, 42/23 та квартири по вул. Гагаріна, 42/24 в м. Горлівці. Внаслідок чого ТОВ «Донунібуд» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 51 615 грн.

Того ж дня Інспекцією ДАБК винесено постанову № 40 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до акту перевірки від 26.12.2012, з фотоматеріалами, припису № 368 від 26.12.2012, протоколу від 26.12.2012, та встановлено факт невиконання вимог припису № 368 від 26.12.2012р. ТОВ «Донунібуд» виданого щодо об'єкту будівництва по вул. Гагаріна, 42/23 та квартири по вул. Гагаріна, 42/24 в м. Горлівці, чим порушено ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Даною постановою визнано ТОВ «Донунібуд» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 11 470 грн.

Протиправність вказаних постанов позивач у своєму позові мотивує тим що, між ТОВ «Донунібуд» та ТОВ ВТФ «Арніка» як замовником був намір укласти договір підряду на виконання будівельних робіт. Позивачем підписаний проект договору підряду від 21.02.2012 та наданий для підписання ТОВ ВТФ «Арніка», п.1.1. якого передбачав, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати по Технічному завданню роботи на об'єкті замовника. Після ознайомлення з договором, сторони не дійшли згоди за всіма суттєвими умовами договору, внаслідок чого договір з боку ТОВ ВТФ «Арніка» підписаний не був, у зв'язку з чим не вступив у законну силу. Інших договорів між сторонами ніколи не укладалось.

Позивач вважає постанови про накладення штрафу № 38, 40 від 12.03.2013 протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду із вимогами про їх скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів будівництва визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553). Відповідно до пп. 1, 3 п. 2 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва. Згідно з пп.3 п. 2 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Пунктом 5 Порядку № 553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до п. 7 Порядку № 553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки зокрема є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених зокрема в декларації про готовність об'єкта до експлуатації, тощо, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів, перевірка виконання вимог припису, звернення фізичних або юридичних осіб, вимога правоохоронних органів тощо.

Згідно п. 15, 18 Порядку № 553 форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Держархбудінспекцією.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно - будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.

Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно - будівельний контроль.

Відповідно до п. 17 Порядку № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності тощо.

Згідно п. 20 Порядку № 553 протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченого законодавством України.

Відповідно до п. 22 Порядку № 553 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР (далі - Закон № 208) правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Позивачем оскаржується постанова відповідача № 38 про притягнення його до відповідальності на підставі п. 8 частини 3статті 2 Закону № 208 за порушення вимог ДБН В.2.2-17:2006 та постанова № 40 про притягнення до відповідальності на підставі п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону № 208 за порушення частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону № 208, суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону № 208, суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що зазначені в акті перевірки, приписі та оскаржуваних постановах правопорушення, а саме, невиконання робіт з улаштування запроектованого пандусу та невиконання вимог припису № 368 від 26.12.2012 позивачем по суті не оскаржуються.

Доводи позивача щодо не укладення договору підряду на виконання будівельних робіт з ТОВ «Арніка» спростовуються наявною у справі копією договору підряду від 20.06.2012.

Крім того, ведення будівельних робіт в місті Горлівка по вулиці Гагаріна, 42/23 та 42/24 саме позивачем підтверджується також деклараціями про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації, а також наказом позивача про призначення особи, відповідальної за вказані будівельні роботи.

Проте, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.10.2014 колегія суддів зазначає, що спірним питанням у цій справі є встановлення факту виконання підрядних (будівельних) робіт позивачем за договором підряду б/н від 21 лютого 2012 року, який даний факт оспорює, оскільки саме ця обставина стала підставою для накладення на нього штрафів, згідно із п. 8 ч. 3 ст. 2 та п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Правовідносини щодо виконання робіт за цивільними договорами врегульовано главою 61 ЦК України, відповідно до положень якої за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837).

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

У окремих випадках, у разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства доказом виконання підрядних робіт є акт виконаних робіт за договором підряду, оскільки ЦК України не передбачає іншого способу оформлення передачі робіт, виконаних за договором підряду, крім акта. При цьому, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.10.2014 колегія суддів зазначила, що спір розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та без врахування норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до положень статті 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Ухвалами суду від 01.12.2014, 27.04.2015, 30.06.2015, 31.08.2015 суд неодноразово зобов'язував Товариство з обмеженою відповідальністю «Донунібуд» надати акт виконаних робіт за договором підряду б/н від 20.06.2012.

Проте на момент винесення рішення у справі жодних доказів від позивача до суду не надходило.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд зазначає, що в ході судового розгляду позивачем не надано жодного доказу на спростування фактів вчинення позивачем правопорушень, викладених у акті перевірки, крім того не надано витребуваний акт виконаних робіт за договором підряду б/н від 20.06.2012, про який зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.10.2014.

Позивачем такі докази суду не надані.

Відтак, на підставі ч. 6 ст. 71 КАС України справа вирішена на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у зв'язку з тим, що позивачем не спростовані висновки контролюючого органу за результатами перевірки, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник