Постанова

від 18.11.2015 по справі 817/3221/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3221/15

18 листопада 2015 року 14год. 43хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Стріла В.М., представник Папушина Н.А.,

відповідача: представник Білик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес"

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» (далі - ТОВ «Захід Агробізнес») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2015 року №0001962202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 241 206,00, у т.ч. 992 965,00 грн. за основним платежем та 248 241 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у період із 01.09.2015 р. по 21.09.2015 р. ДПІ у м. Рівному було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Захід Агробізнес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» (код за ЄДРПОУ 37022936) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, від 28.09.2015 р. №294/17-16-22-02/37022936.

У висновках акта перевірки вказано на наступні порушення п. 14.1.11 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.4 ст.138, абз. «г» п.п.138.10.6 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-У1, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього на суму 5 516 471 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 992 965 грн. за 2014 рік.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 року №0001962202 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 241 206,00, у т.ч. 992 965,00 грн. за основним платежем та 248 241 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на те, що продаж товарів за ціною нижчою від їх собівартості не свідчить про збитковість господарської діяльності, а також те, що вказана господарська операція не спрямована на отримання прибутку.

Вказує, що ТОВ «Захід Агробізнес» є прибутковим підприємством за всіма звітними періодами 2014 року, про що свідчать і звіти про фінансові результати за 2014 р. і декларація про податок на прибуток за 2014 рік, при чому податковий прибуток підприємства становить 17 582 346 грн., що становить 10,5% від загального податкового доходу (167 205 954 грн.) за 2014 рік.

Крім того що стосується саме господарської операції, то ТОВ «Захід Агробізнес» визначали ціну цукру згідно ринкових (договірних) умов, а саме 6500 грн./т. спираючись, на той момент на ціни в інших підприємств, загалом згідно декларації про оптову ціну на продовольчі товари ПАТ «Гнідавський цукровий завод» ціна цукру білого в мішках 2014 року виготовлення становила 5500 грн./т без ПДВ-6600 з ПДВ.

Така ж ситуація склалася і з продажом пшениці 6 класу підприємству ТОВ «ЛУЇ Дрейфує Комодітіз Україна ЛТД» в кількості 1500 т. по ціні 1591,67 грн./т. на суму 2 865 000 грн. у т.ч. ПДВ 477 500 грн.

Щодо висновків податкового органу про неправомірне включення до складу валових втрат витрати понесені на оплату агентської винагороди для ФОП ОСОБА_6 в розмірі 2 759 718,77 грн., то вказує, що господарські операції між позивачем та комерційним представником ФОП ОСОБА_6 підтверджені належними первинними документами. Те що, ФОП ОСОБА_6 не фігурує в контракті, укладеному з контрагентом ADM Germany GMBH Ferdinand STR не свідчить про те, що ФОП ОСОБА_6 не здійснював пошук даного контрагента згідно умов агентського договору №01/09/14 від 01.09.2014 року. Також умовами даного агентського договору не заборонено позивачу від свого імені укладати договору з контрагентами за сприяння ФОП ОСОБА_6

Отже, підстав для не включення агентської винагороди до складу витрат підприємства не має.

Що стосується віднесення 432 000 грн. до складу безнадійної заборгованості, то працівниками ТОВ «Захід Агробізнес» після усних домовленостей керівництва щодо уточнення дат реалізації та оплати товару були разом з видатковими накладними на реалізацію виставлені рахунки на оплату даного товару з строком оплати в 1 день. Відповідно днем, коли особа дізналася про порушення свого права, був день виставленого рахунку на оплату, який ідентичний з датою видаткової накладної, та не оплачений у вказані в ньому строки. З того часу ТОВ «Захід Агробізнес» почав відлік позовної давності, а по закінченню таких строків - було проведено списання безнадійної заборгованості.

За таких обставин, наведені в акті перевірки порушення є надуманими та необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 року №0001962202 таким що винесене безпідставно.

З огляду на вказане, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Просив позов задоволити.

Відповідач адміністративний позов не визнав про що подав письмове заперечення. В обґрунтування заперечень вказує, що проведеною перевіркою встановлено, що позивач здійснював продаж товарів нижче собівартості. В ході проведення перевірки ТОВ «Захід Агробізнес» не наведено об'єктивних причин та не наведено обґрунтування розумних економічних або інших причин, ділової мети (зважаючи на ризик підприємницької діяльності) щодо укладення договорів поставки за цінами нижче собівартості.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Захід Агробізнес» до складу витрат на збут віднесена агентська винагорода у розмірі 2 759 718,77 грн. по ФОП ОСОБА_6 Крім того, ОСОБА_6 перебував у штаті ТОВ «Захід Агробізнес» за 10.01.2014 по 29.08.2014 року на посаді менеджера по збуту до 29.08.2014 року та є засновником фірми ТОВ «Схід Агробізнес».

До перевірки не надано документів, що підтверджують повноваження ФОП ОСОБА_6 як комерційного представника у взаємовідносинах з ADM Germany GMBH Ferdinand STR. Під час проведення перевірки не надано звітів агента, документів що свідчать про шляхи пошуку контрагента ADM Germany GMBH Ferdinand STR (переписка, укладення попереднього договору, інше що може свідчити про шляхи пошуку контрагента).

Отже, в порушення п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивач завищив витрати на збут за 2014 рік в розмірі 2 759 718,77 грн.

Окрім того, позивач включив до складу інших витрат резерву сумнівної заборгованості в сумі 432 000 грн. як безнадійної заборгованості. Проте, як встановлено в ході перевірки згідно укладених договорів з контрагентами покупцями, строк оплати за проданий товар закінчується 31.03.2012 року, отже строк позовної давності починає обчислюватися з дня, наступного за останнім днем його невиконання, тобто з 01.04.2012 року.

Відповідно до абз. «г» п.п.138.10.6 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Таким чином, з урахуванням наведеного на думку відповідача, позивачем було безпідставно включено до складу інших витрат суму в розмірі 432 000 грн. як витрати на створення резерву сумнівної заборгованості.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов заперечив з підстав наведених у письмових запереченнях. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач - ТОВ «Захід Агробізнес» займається вирощуванням овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; діяльністю посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами тощо.

У період з 01.09.2015 по 21.09.2015 року згідно наказу ДПІ у м. Рівному від 19.08.2015 року №512 була проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ «Захід Агробізнес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 року за результатами якої складено акт перевірки від 28.09.2015 року №294/17-16-22-02/37022936.

Згідно висновків даного акта перевірки ревізорами було встановлено порушення:

п. 14.1.11 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.4 ст.138, абз. «г» п.п.138.10.6 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-У1, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього на суму 5 516 471 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 992 965 грн. за 2014 рік;

п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п. а), п.п. г) п.п.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст. 164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, за якими встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань, щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в період, що перевірявся, а саме: не утриманий і неперерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб у 2014 році в сумі 4508,36 грн.;

п.1.4, пп.1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, а саме: не подання податковим агентом ТОВ «Захід Агробізнес» платіжного доручення належного до сплати військового збору до або під час виплати доходу на користь платників податків за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Податкового кодексу, а саме: 18.08.2014 року на суму 0,95 грн.;

п.51.1 ст.51 глави 2, п.п. б) п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами, розділу 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого в новій редакції Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року №49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 р. №228/25005, за якими встановлено подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ за 1, 2, 3, 4 квартали 2014 р. не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками, що зокрема, призвело до зменшення податкових зобов'язань на суму 4508,36 грн. та до зміни платника податку.

За результатами розгляду заперечень ДПІ у м. Рівному було надано відповідь від 7.1І0.2015р. № 21538/17-16-22-02, згідно якої в ході розгляду заперечень всі висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акта перевірки, податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№0001962202 від 09.10.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 241 206,00 грн, з них 992 965,00 грн - за основним платежем, 248 241,00 грн - за штрафними санкціями;

№0000000631702 від 12.10.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 4508,36 грн, з них 4508,36 грн - за основним платежем, 3891,27 грн - за штрафними санкціями;

№0000631702 від 12.10.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 0,24 грн, з них 0,00 грн - за основним платежем, 0,24 грн - за штрафними санкціями;

Податкові повідомлення рішення №0000000631702 від 12.10.2015 р. та №0000631702 від 12.10.2015 р. позивачем не оскаржуються, відповідні суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військовий збір сплачено ним добровільно.

Отже, предметом спору у даній справі є правомірність прийняття ДПІ у м. Рівному податкового повідомлення-рішення №0001962202 від 09.10.2015 року та відповідність висновків податкового органу про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 5 516 471 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 992 965 грн. за 2014 рік фактичним обставинам та нормам матеріального права.

При вирішенні даного спору суд враховує наступне.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 року встановлено їх завищення всього на суму 5 516 471 грн. за 2014 рік.

Зокрема, перевіркою встановлено, що ТОВ «Захід Агробізнес» віднесено в декларації з податку на прибуток за 2014 рік до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) собівартість цукру та пшениці м'якої 6 класу у розмірі 9 298 814 грн.; до доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) - доходи від реалізації цукру та пшениці м'якої 6 класу у розмірі 6 974 062 грн. Різниця складає 2 324 752 грн. Отже, в порушення п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, на думку відповідача, позивачем завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2014 рік у розмірі 2 324 752 грн.

Суд із наведеним не погоджується з огляду на таке.

Операції з продажу платником податку товарів (робіт, послуг) відображаються в податковому обліку на загальних підставах за правилами визначеними ст. 134 Податкового кодексу України.

Пунктом 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) формується за правилами п. 138.6 та п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, відповідно до яких собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Зазначені пункти не містять обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), залежно від розміру доходу від реалізації таких товарів (робіт, послуг).

До того ж, вказаними нормами прямо передбачено право платника податку віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, чинні норми Податкового кодексу України не забороняють відносити до складу валових витрат підприємства усі витрати, пов'язані з виготовленням товарів (робіт, послуг), та не вимагають віднесення до складу валових витрат лише витрати, здійснення яких пов'язане із отриманням прибутку. Законодавством не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність є наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Збиткова операція може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків лише у випадку, якщо податковий орган доведе відсутність об'єктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення валових витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження об'єкту оподаткування.

Зазначених висновків дотримується також Вищий адміністративний суд України в ухвалі суду від 28.10.2015 К/800/27117/15, від 30.09.2014 К/800/60594/13, від 06.07.2015 К/9991/23511/12.

Судом встановлено, що укладення договорів з покупцями щодо реалізації продукції нижче її собівартості було зумовлене об'єктивними чинниками. Зокрема, як вказує позивач на той період у цього була кредиторська заборгованість перед постачальниками близько 5 000 000 грн., що і зумовила продаж товарів нижче собівартості.

Разом з тим, суд встановив, що реалізація продукції нижче її собівартості відбулася для контрагента ТОВ «Схід Агробізнес» згідно видаткової накладної №1126 від 15.12.2014 року на загальну суму 5 503 875 грн., у т.ч. ПДВ 917 312,50 грн. (поставка цукру) та ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» згідно видаткової накладної №926 від 4.08.2014 року на загальну суму 2 865 000 грн., у т.ч. ПДВ 477 500 грн. (поставка пшениці м'якої 6 класу) (а.с.84-93, 98-112).

Отже, наведене свідчить, що реалізація нижче собівартості відбулася лише у серпні та грудні 2014 року та не може свідчити про системний характер такої діяльності та одержання внаслідок таких операцій збитків на значні суми. Поміж цього, судом встановлено, що ТОВ «Захід Агробізнес» є прибутковим підприємством за всіма звітними періодами 2014 року, про що свідчать і звіти про фінансові результати за 2014 р. і декларація про податок на прибуток за 2014 рік, при чому податковий прибуток підприємства становить 17 582 346 грн., що становить 10,5% від загального податкового доходу (167 205 954 грн.) за 2014 рік (а.с.164-168).

Окрім того, судом встановлено, що ТОВ «Захід Агробізнес» визначало ціну цукру згідно ринкових (договірних) умов, а саме 6500 грн./т. спираючись, на той момент на ціни в інших підприємств, загалом згідно декларації про оптову ціну на продовольчі товари ПАТ «Гнідавський цукровий завод» ціна цукру білого в мішках 2014 року виготовлення становила 5500 грн./т без ПДВ-6600 з ПДВ (а.с.94). Позивач не здійснював реалізацію товарів, ціни на які регулюються законодавством України.

Таким чином, висновки податкового органу про те, що ТОВ «Захід Агробізнес» не доведено тієї обставини, що при визначенні ціни товарів під час укладення договорів сторони виходили із оцінки ситуації на відповідному ринку, а також володіли достатньою інформацією про такі товари та ціни, які склалися на ринку ідентичних послуг є безпідставними та спростовуються матеріалами справи та нормами податкового законодавства, а отже, податкове повідомлення-рішенні від 09.10.2015 року №0001962202 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 418 455,36 грн. основного платежу та 104 613,81 грн. штрафних санкцій є протиправним та підлягає до скасування.

Щодо висновків податкового органу про неправомірне включення до складу витрат на збут агентської винагороди в розмірі 2 759 718,87 грн., то судом встановлено та враховано наступне.

01.09.2014 року між ТОВ «Захід Агробізнес» (довіритель) та ФОП ОСОБА_6 (Комерційний агент) було укладено агентський договір №01/09/14 за умовами якого комерційний агент зобов'язується надати довірителю послуги в укладенні договорів щодо поставки продукції третім особам та в сприянні укладенні таких договорів від імені та за рахунок довірителя, на умовах визначених цим договором.

Послуги надаються комерційним агентом у сфері поставок довірителем наступної продукції: соєві боби для технічних потреб насипом врожаю 2014 року (п.1.2 договору).

Комерційний агент одержує право здійснювати вищезазначені дії на території наступних країн: Польща, Німеччина (п.1.3).

Згідно п.3.1 договору довіритель зобов'язаний видати комерційному агенту довіреність на представництво інтересів довірителя, яка є підтвердженням повноважень комерційного агента.

У відповідності до п.4.1 договору, за посередницькі послуги, визначені у п.1.1 договору довіритель зобов'язується виплатити комерційному агенту агентську винагороду розмір якої складає 10 % від вартості продукції, яка була відвантажена (поставлена) третім особам (споживачам) та оплачена ними на підставі договорів, що були укладені за посередництвом (сприяння) комерційного агента.

В підтвердження виконання комерційним агентом своїх обов'язків по договору від 01.09.2014 року №01/09/2014 позивачем надано акти виконаних робіт № 1 від 31.10.2014 року всього на суму 335 412,65 грн.; № 2 від 30.11.2014 року на суму 403 204,74 грн., № 3 від 31.12.2014 року на суму 2 021 101,41 грн. та розрахунки агентської винагороди за підсумками роботи за жовтень, листопад та грудень 2014 року.

Перевіркою було встановлено, що розрахунки проведено на суму 301 350 грн., а саме 15.12.2014 року у розмірі 181 350 грн., 19.12.2014 року у розмірі 120 000 грн. Станом на 31.12.2014 року обліковується кредиторська заборгованість в розмірі 2 458 368,77 грн.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

У відповідності до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч. 1 ст. 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Згідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно до ст. 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення, відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення, довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Згідно ч. 3 ст. 243 Цивільного кодексу України повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано валові витрати, слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Аналізуючи долучені позивачем до матеріалів справи копії первинних документів (агентський договір, акти виконаних робіт, розрахунки агентської винагороди до договору, банківські виписки, договір укладений з ADM Germany GMBH Ferdinand STR) на підтвердження здійснення господарських операцій в рамках укладеного агентського договору з ФОП ОСОБА_6, то суд зазначає що позивачем не надано доказів на підтвердження економічної доцільності їх укладення та участь ФОП ОСОБА_6 у наданні відповідних послуг, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення вказаним комерційним агентом сприяння в укладенні договору з ADM Germany GMBH Ferdinand STR, інформування зазначеного покупця про порядок та умови реалізації товару. Також не надано жодних доказів на підтвердження інформування комерційного агента про необхідність проведення переговорів з потенціальними покупцями та сприяння організації зустрічей і переговорів.

Щодо економічної доцільності укладення з з ОСОБА_6 даного агенського договору, то суд зазначає наступне. З дослідженого у судовому засіданні наказу №29-К «Про штатних розпис» вбачається, що у ТОВ «Захід Агробізнес» наявні 10 штатних одиниць по посаді менеджер по збуту. Також, судом встановлено, що ОСОБА_6 перебував у штаті ТОВ ««Захід Агробізнес» з 10.01.2014 по 29.08.2014 на посаді менеджері зі збуту з середньомісячною заробітною платою 1321,89 грн. Агенський договір з ОСОБА_6 підписано 01.09.2014, а контракт між позивачем та ADM Germany GMBH Ferdinand STR укладений 12.09.2014.

Крім того, з наявних в матеріалах справи копій первинних документів, наданих позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_6, неможливо встановити, яким чином вказаний контрагент надавав позивачу агентські послуги, дату та час їх надання, оскільки в актах виконаних робіт не деталізовано період надання вказаних послуг та не деталізовано комплекс виконаних робіт по пошуку та підбору потенційних клієнтів позивача. Агентом не надано позивачу звіту про свою роботу, в якому буде детально описуватися всі виконані комерційним агентом роботи на виконання агентського договору від 01.09.2014 року №01/09/2014. Тобто, не встановлено причинно-наслідковий зв'язок виконання ФОП ОСОБА_6 договірних зобов'язань перед позивачем в рамках агентського договору.

Також із наданих позивачем угод та первинних документів неможливо встановити, що роботи були виконані безпосередньо ФОП ОСОБА_6, оскільки контракт з ADM Germany GMBH Ferdinand STR був укладений позивачем. Позивачем не надано суду довіреність чи інший документ, який би підтверджував повноваження комерційного агента на вчинення відповідних дій по агентському договору, хоча п.3.1 агентського договору прямо зобов'язує позивача оформити на комерційного агента довіреність на представництво.

Відтак, враховуючи, відсутність первинних документів з яких можливо було б встановити зміст та обсяг господарських операцій та, враховуючи не надання позивачем кінцевих результатів господарських операцій з яких було б можливо встановити, що ФОП ОСОБА_6 надавав позивачеві послуги, зазначені в угодах, суд дійшов висновку, про не підтвердження виконання ФОП ОСОБА_6 договірних зобов'язань перед позивачем в рамках агентського договору.

При цьому, суд враховує, що проведеною перевіркою встановлено відвантаження сої на експорт згідно Дт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» в розмірі 24 932 899 грн. Собівартість сої згідно Дт 902 «Собівартість реалізованих товарів» Кт 281 «товари на складі» становить 21 219 695 грн.

Транспортні послуги надані по перевезенню вантажів (Дт 93 «витрати на збут на збут» Кт 685 «розрахунки з іншими кредиторами») надані ТОВ «Перша логістична компанія» (код 37678031, договір транспортного експедирування №115 від 11.11,2013р., самостійно оплачує рахунки виставлені карантійною, ветеринарною інспекціями, а також ГСИ) становить 288 627 грн.

Транспортні послуги надані по перевезенню вантажів (Дт 93 «витрати на збут на збут» Кт 685 «розрахунки з іншими кредиторами») надані ТОВ «Трейн Укрейн» (код 34676821, договір транспортного експедирування №6/910 від 09.10.2014р.) становить 750 091 грн.

Послуги по зберіганню (відвантаженню, навантаженню у з/д вагони) сої, надані ДП Радивилівський КХП (код 00955791), ПАТ «ДПЗКУ філія ПАТ ДПЗКУ «Богданівецький КХП» (код 37506028), ТОВ «Волинь-зерно-продукт» (код 31496816) становлять 67 740 грн.

Послуги по отриманню сертифікації сої на предмет наявності ГМО надані Іноземним підприємством «СЖС Україна» (код 14367709, договір №AGRI/93-2013 від 16.12.2013р.) становлять 160 652 грн.

Агентська винагорода ФОП ОСОБА_6 становить 2 759 719 грн.

Повна собівартість експортованої сої становить 25 246 524 грн.

Результат господарської операції (валовий прибуток) становить - збиток 313 625 грн.

Враховуючи все вищенаведене, суд погоджується з висновками податкового органу про безпідставне включення до складу валових витрат сум агентської винагороди сплаченої позивачем для ФОП ОСОБА_6 в розмірі 2 759 718,87 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 року №0001962202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 496 749,42 грн. основного платежу та 124 187,35 грн. штрафних санкцій є правомірним.

Щодо правомірності включення до витрат резерву сумнівної заборгованості суми в розмірі 432 000 грн. безнадійної заборгованості по контрагентах - ТОВ «Кіттілар» та ТОВ «Продмясторг», то суд зазначає наступне.

В ході перевірки податковим органом було встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів по наступних підприємствах:

ТОВ «Кіттілар», код 37268162 в сумі 234 000 грн. (за раніше реалізований цукор згідно видаткової накладної №РН-0000166 від 29.09.2011р. на суму 234 000 грн. в т.ч. ПДВ 39 000 грн.) згідно наказу «Щодо списання безнадійної дебіторської заборгованості» №30/09/2014 від 30.09.2014 р. (а.с.123-124).

ТОВ «Продм'ясоторг», код 36150147 в сумі 198 000,0 грн. (за раніше реалізований цукор згідно видаткової накладної №РН-0000165 від 26.09.2011 р. на суму 198 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 000,00 грн.) згідно наказу «Щодо списання безнадійної дебіторської заборгованості» №29/09/2014 від 29.09.2014 р (а.с.129-130).

По бухгалтерському обліку підприємства відображено по рахунках: Д-т 381 «Резерв сумнівних боргів» К-т 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Д-Т 94 К-т 381.

Судом встановлено, що згідно договору №211/2 від 23.09.2011р. укладеного позивачем з ТОВ «Кіттілар» - оплата товару може здійснюватися Покупцем банківським грошовим переказом на поточний рахунок Покупця (3.1 договору). Згідно п.3.2 договору - Оплата товару здійснюється Покупцем до 31.03.2012 р.

Згідно договору №211/1 від 05.09.2011 р. укладеного з ТОВ «Продмясторг» на поставку цукру білого кристалічного оплата товару може здійснюватися Покупцем банківським грошовим переказом на поточний рахунок Покупця (3.1 договору). Згідно п.3.2 договору - Оплата товару здійснюється Покупцем до 31.03.2012 р.

Як зазначає позивач, обов'язок створення резерву сумнівних боргів на підприємствах закладений в п.8 ПСБО № 10 «Дебіторська заборгованість». Згідно нього величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:

застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

застосування коефіцієнта сумнівності.

Наказ про облікову політику не може передбачати чи не передбачати створення такого резерву, оскільки не є нормативним актом, може передбачати метод формування такого резерву в бухгалтерському обліку та інші критерії та параметри ведення різних ділянок бухгалтерського обліку. Оскільки в наказі про облікову політику ТОВ «Захід Агробізнес» такий метод не прописаний, то він зазначений чітко в наказі на формування резерву сумнівних боргів, копія якого була надана органам ДПІ листом № 2015/09/16 від 16.09.15 р.

Що стосується віднесення даних сум до складу безнадійної заборгованості, то працівниками ТОВ «Захід Агробізнес» після усних домовленостей керівництва щодо уточнення дат реалізації та оплати товару були разом з видатковими накладними на реалізацію виставлені рахунки на оплату даного товару з строком оплати в 1 день. Відповідно днем, коли особа дізналася про порушення свого права, був день виставленого рахунку на оплату, який ідентичний з датою видаткової накладної, та не оплачений у вказані в ньому строки. З того часу ТОВ «Захід Агробізнес» почав відлік позовної давності, а по закінченню таких строків - було проведено списання безнадійної заборгованості.

Суд із вказаними твердженнями не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до абз. «г» п.п.138.10.6 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та-договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Важливим для розуміння строку позовної давності є розуміння того, що збігти він може лише тоді, коли його перебіг розпочався, Строк завжди має два терміни, початковий та кінцевий.

Адже відповідно до ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі впливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач ТОВ «Захід Агробізнес» почало відлік строку позовної давності від дня відвантаження товару за договорами постави та виставлення відповідного рахунку-фактури на оплату.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.3.2 договорів - Оплата товару здійснюється Покупцем до 31.03.2012 року. Отже, до 31.03.2012 року покупці товару можуть виконати свій обов'язок щодо оплати вартості придбаного товару і, відповідно за нормами ст. 261 Цивільного кодексу України, право позивача порушується лише з 01.04.2012 року, тобто саме із цієї дати починає свій перебіг позовна давність в межах якої позивач має право захистити своє право шляхом виставлення вимоги про оплату коштів чи звернення до суду про стягнення простроченої заборгованості. Тому, безнадійною заборгованість буде лише після закінчення 3-річного строку позовної давності, який розпочинається 01.04.2012 року та закінчується 01.04.2015 року.

А тому, списання позивачем безнадійної заборгованості в розмірі 432 000 грн. 29.09.2014 та 30.09.2014 року є неправомірним.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 77 760,22 грн. основного платежу та 19 940,05 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому суд скасовує оспорюване податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 №0001962202 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 418 455,36 грн. основного платежу та 104 613,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позовні вимоги до задоволення не підлягають

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно платіжного доручення №2471 від 15.10.2015 позивачем було сплачено 18 618,10 грн. судового збору. Таким чином, на користь позивача підлягає присудженню судовий збір в розмірі 7846,04 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області №0001962202 від 09 жовтня 2015 року в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 418 455, 36 грн. - за основним платежем та 104 613, 84 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 7 846, 04 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.